Емпіричне дослідження та аналіз взаємовідносин між батьками та дітьми в сім’ях

ЗМІСТ

ВСТУП 

       Сім'я  – соціальний осередок суспільства. Реалізуючи свої функції, вона тим самим  організовує і здійснює суспільну взаємодію. За своєю природою і призначенням сім'я є союзником суспільства в рішенні його основних проблем, затвердженні етичних засад, соціалізації дітей, розвитку культури і економіки. Сім’я є тим середовищем, де ми отримуємо перші уроки життя, де зароджуються навики, які в майбутньому стануть в пригоді при вирішенні складних життєвих дилем і викликів.

       У науковій літературі сім’ю вивчають на макро- і мікрорівні. На макрорівні вона розглядається як найдавніший соціальний інститут, що характеризується певними соціальними нормами, санкціями, організаційними формами, системою ролей, прав і обов’язків, за допомогою яких регулює відносини між подружжям, батьками і дітьми, родичами; на мікрорівні – як суттєвий елемент соціальної структури суспільства, автономну цілісність, малу контактну соціальну групу, найдавнішу природну спільноту людей, засновану на шлюбних відносинах і родинних зв’язках, спільному господарстві і побуті, взаємній моральній відповідальності і допомозі, члени якої перебувають у постійному спілкуванні.

       На  мікрорівні більше уваги приділяється взаємодіям, що розвиваються між членами сім’ї за різних обставин, чинникам, що формують стабільність сім’ї, ціннісним орієнтаціям, мотивам. При цьому слід зазначити, що стабільність сім’ї залежить як від характеру внутрішніх взаємодій, так і від зовнішнього впливу соціокультурного середовища.

       На  сучасному етапі розвитку нашої  держави сім’я як соціальний інститут перебуває у стані гострої  кризи, що, звичайно, негативно впливає  на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім’ї. Це, в свою чергу, створює негативний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім’ї, виховання дітей. Цього допускати не можна, інакше суспільство теж стане поступово руйнуватися. Потрібно допомагати і підтримувати сім'ю, особливо коли на неї звалюються непередбачувані труднощі, коли життєво необхідна чиясь рука допомоги. Це завдання поставлене на соціально-психологічну службу.

       Серед вчених, які займались питаннями  соціально-психологічної і соціально-педагогічної роботи з сім’єю можна зазначити  таких: З. Г. Зайцева, Т. А. Гурко, А. М. Панов, В. Д. Сатир, С. В. Дворяк, Г. О. Батищева, Є. Б. Брєєва, К. Р. Вітек, І. В. Козубовська, В. Ю. Керецман, Г. В. Товканець та інші.

       У вирішенні багатьох проблем, пов’язаних із соціалізацією особистості дитини, значну роль відіграє соціально-психологічний  патронаж сім’ї, цінність якого полягає  в інтегрованому підході до супроводу  сім’ї з використанням зусиль усіх учасників навчально-виховного  процесу.

       В нашій роботі ми основну увагу зосередимо на роботі соціально-психологічної служби з сім’ями, дослідимо взаємозв’язки і взаємовідносини між її членами. Також ми сконцентруємось на роботі психолога з різними видами сімей відповідно до їхніх типів, історії розвитку і соціального оточення, яке на неї впливає. Система «батьки-діти» і пов’язані з нею емпіричні дослідження є центральною проблемою у нашій науковій роботі. Значної уваги заслуговує відношення підлітків до батьків і навпаки, аспекти батьківського виховання, внутрішньосімейна ситуація і емоційний фон в середині сім’ї.

       Слід  зазначити, що в науковій літературі теоретичні та практичні напрямки соціально-психологічної роботи з сім’єю мають найчастіше оглядовий характер, тому ми більш детально зупинимося на такій  соціально-психологічній роботі з сім’єю як соціально-психологічний патронаж.

       Актуальність  даного дослідження, яке зосереджує увагу на соціально-психологічному патронажі, полягає у пошуку придатних  форм взаємодії сім’ї, школи, органів  та установ, які б були спроможні  забезпечити  соціальний захист і, зокрема, інтереси дитини. 

       Об’єктом нашого дослідження є соціально-психологічна робота з сім’єю.

       Предметом дослідження виступають шляхи та напрямки соціально-психологічної роботи практичного психолога з сім’єю .

         Мета дослідження: визначити особливості роботи практичного психолога з  сім’єю та провести дослідження взаємовідносин у діаді «батьки-діти».

       Виходячи  з мети роботи нами будуть вирішуватися наступні  завдання:

       - узагальнити та систематизувати теоретичний матеріал, що розкриває суть даної теми;

       - визначити види роботи по соціально-психологічному патронажу різних типів сімей;

       - підібрати методики для проведення  емпіричного дослідження з соціально-психологічного  патронажу;

       - проаналізувати, узагальнити і систематизувати отримані результати дослідження.

       Для розв’язання поставлених завдань були використані наступні методи: теоретичні (аналіз і узагальнення теоретичних джерел, синтез, порівняння, узагальнення) та діагностичні (тестування, опитування).

       Діагностична  робота здійснювалась на базі Неліпинської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Свалявського району Закарпатської області. В дослідженні взяли участь 60 респондентів, серед них 30 учнів 10-го класу і, відповідно, їхні батьки.

       Практичне значення дослідження полягає а  тому, що сформульовані в результаті дослідження висновки та одержані матеріали на основі емпіричних досліджень можуть бути використаними вчителями, опікунами, практичними психологами та соціальними педагогами в безпосередній роботі та взаємодії з підлітками.

       РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО  ПАТРОНАЖУ СІМ’Ї

1. 1. Сім’я як об’єкт соціальної дії і суб’єкт соціалізації особистості дитини

     З глибин історії ми знаємо про таке поняття як сім’я, про її значення в процесі становлення людини, котра з перших років життя засвоює норми спільного співіснування, норми суспільних відносин, акумулюючи саме в сімейному середовищі добро, зло, забобони, міфи – все те, що і характеризує сім’ю, як суспільну одиницю. Людина, стаючи на дорогу дорослого життя, часто повторює помилки чи здобутки батьків.

     Сім'я  – це соціальний інститут суспільства, який вивчає багато наук, такі як психологія, педагогіка, соціологія та ін. Кожна  наука розглядає поняття "сім’ї" з своєї точки зору, однак спільним у цих поняттях є те, що сім’я  – це мала група, яка складається  з подружжя, дітей, а також родичів, які пов’язані спільністю побуту, емоційним зв'язком та взаємною відповідальністю. У своєму розвитку сім’я проходить  ряд стадій, виконує певні функції  та має різні типи, які визначаються за багатьма критеріями.

     У сім'ї формується відношення дитини до того, що її оточує, в сім'ї вона отримує досвід моральності, моральних норм поведінки.

     Сім'я  розглядається як клітина, як зменшена модель суспільства, від її стану залежить стан держави. Сім'я формується залежно від культурного, соціального і духовного рівня розвитку суспільства. Умови в сім'ї, житло, гігієна, особливості життя і захоплення сім'ї – все залежить від соціальної, економічної, культурної політики держави.

     На  сучасний стан сім'ї впливають всі  зміни, що відбуваються в суспільстві: накопичення знань, технологій і обміну інформацією, а також найсуттєвіші зміни, таких, як реорганізація навчальної системи, криза політичної і економічної системи.

     Класична  формула – сім'я як соціальний інститут – визначає сім'ю як об'єднання  людей у шлюбі, зв'язане спільністю побуту і взаємною відповідальністю.

       Шлюб – це історично змінна  соціальна форма відносин між  чоловіком і жінкою. Шлюб упорядковує  статеве життя і встановлює  їх подружні, споріднені права  і обов'язки з метою створення  сім'ї, народження і виховання дітей [32; 34]. Слід врахувати, що поняття «сім’я» є ширшим ніж шлюб. Сім’я – це не тільки шлюбна група, але і соціальний інститут. Тобто в сім'ї зосереджується система зв'язків, система відносин не тільки подружжя, але і дітей, а також родичів.

       У науковій літературі існує декілька визначень поняття "сім’я". У нашому дослідженні сім’ю ми розуміємо наступним чином.

       Сім’я – це соціальна група,  яка складається з чоловіка  та жінки, котрі перебувають  у шлюбі, їх дітей (власних  або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, які здійснюють свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності [38].

     Однією  з умов існування сім'ї є взаємини в сім'ї. Взаємини в сім'ї залежать від традицій спілкування, економічного та соціального стану суспільства, залежності сім'ї від суспільства, участі подружжя у веденні господарства, в суспільному виробництві та від типу сім'ї, від особистих  якостей подружжя та характеру родичів [6; 27].

     Існує таке поняття, як колективізм сім'ї, який залежить від внутрішньо сімейних відносин, де немає конфронтації, протиборства подружжя, існує турбота і відповідальність кожного члена сім'ї та сім'ї в цілому, де діти допомагають дорослим, а праця дорослих є життєвою потребою, де цінується сумлінність, працьовитість, спільно вирішуються проблеми бюджету, а конфлікти вирішуються швидко. Створення такої сім'ї – праця всіх її членів, це вплив старших на молодше покоління, це ретрансляція традицій, цінностей і норм сімейних відносин [42].

       На відносини усередині сім'ї  впливають успіхи батьків на  виробництві, їх роль і статус  в суспільному житті і ще багато факторів [14].

     При роботі з сім’єю фахівці вважають за потрібне враховувати наступні її складові частини: структуру, оточення сім'ї, функціонування і історію  розвитку.

       Під структурою сім'ї розуміють  систему відносин спорідненості,  а також сукупність духовних, етичних, психологічних відносин, внутрішньосімейної установки і відношення влади та авторитету.

       У структурі сім'ї враховується: кількість членів сім'ї (що визначає тип сім'ї – нуклеарна або велика), їх споріднені зв'язки (батьки, батьки і діти, брати і сестри), характер взаємин в підсистемах, межі взаємин (проблеми близькості і віддаленості між членами сім'ї, специфіка сімейних правил і норм, емоційний клімат); взаємовідношення між членами сім'ї і сім'єю як системою з іншими членами "великої" сім'ї (бабусі, дідусі, двоюрідні родичі і т. д. ), взаємини між сім'єю як системою і найближчими друзями.

       Другим компонентом сім'ї, як системи, є її оточення. Під ним розуміють ситуацію мешкання, соціоекологічний статус, взаємини сім'ї з сусідами і взагалі в соціумі, вплив референтної групи "великої" сім'ї (бабусі, дідусі, найближчі родичі), сильні і слабкі сторони цього впливу на сім'ю.