Емпіричне дослідження та аналіз взаємовідносин між батьками та дітьми в сім’ях

       Необхідно відзначити, що при входженні в  контакт усе залежить від ступеня  деформованості сімейних структур і  професіоналізму психолога, що вступає  в контакт з родиною із метою  проведення роботи щодо зміни.

       На  практиці найбільш важкодоступними  для виявлення причин і несприятливих  умов виявляються неблагополучні родини, які мають негативний вплив на дітей, що найчастіше характеризується найбільш типовими, неправильно сформованими педагогічними стилями.

       Але, як вважає відомий дитячий психіатр М. И. Бешкетніков, усе в світі відносно – і благополуччя, і неблагополуччя. При цьому сімейне неблагополуччя він розглядає як створення несприятливих умов для розвитку дитини. Відповідно до його трактування, неблагополучна для дитини родина – це не синонім асоціальної родини.

       Існує безліч родин, про які з формальної точки зору нічого поганого сказати  не можна, але для конкретної дитини ця родина буде неблагополучною, якщо в ній є фактори, які несприятливо впливають на особистість дитини, збільшують її негативний емоційно –  психічний стан.

       Своєрідним  індикатором сімейного благополуччя або неблагополуччя є поводження дитини. Корені неблагополуччя в поводженні дітей розглянути легко, якщо діти виростають у родинах явно неблагополучних.        Набагато складніше зробити це стосовно тих «важких» дітей і підлітків, що виховувалися в родинах цілком благополучних. І тільки пильна увага до аналізу сімейної атмосфери, у якій проходило життя дітей, що потрапили до «групи ризику», дає змогу з'ясувати, що благополуччя було відносним.

         Діагностування внутрішньосімейних відносин проводиться на основі відповідних анкет і діагностичних методик.

         Для визначення наявності в  сім'ї конфліктних структур можна  йти двома шляхами: за допомогою  роботи з дітьми і за допомогою  роботи з батьками.

         У науковій літературі представлені різні підходи до визначення типів сімей. У своїй роботі на основі отриманих даних в ході проведеної діагностики і вивчення сім'ї, психолог поділяє сім'ї на дві групи: сім'ї благополучні і неблагополучні (з наявністю будь-якої деформованості сімейної структури). Цілком логічно, що основна робота психолога проводиться з неблагополучними сім’ями.

         Визначимо типи сімей, які потребують  від соціальних служб тих чи  інших видів соціальної допомоги:

• Соціально-демографічної: сім’ї багатодітні, бездітні, які розлучаються, сім’ї з неповнолітніми батьками.
• Матеріально-житлової: малозабезпечені сім’ї, які перебувають у поганих житлових умовах; вагітні жінки, матері, на утриманні яких є неповнолітні діти, або які втратили роботу, потребують роботи зі скороченим днем тощо.
• Медико-соціальної: сім’ї з дітьми або батьками-інвалідами; сім’ї, в яких батьки чи діти зловживають спиртними напоями, застосовують наркотичні речовини, мають прояви суїциду.
• Психологічної та соціально-психологічної: неблагополучні сім’ї (неповні, які ведуть аморальний спосіб життя, зі стійкими конфліктами між батьками та дітьми); сім’ї, діти яких знаходяться у несприятливих сімейних умовах; у конфліктних взаємостосунках з батьками, вчителями, однолітками; які залишилися без опіки батьків; вихованці дитячих будинків та шкіл-інтернатів; важковиховувані підлітки, які вчиняють антигромадські вчинки, хуліганські дії, бродяжать, жебракують, ізольовані в колективі однолітків, мають аморальну, протиправну, агресивну поведінку, вживають алкоголь, наркотики, психотропні речовини; сім’ї, діти яких зазнають насильства за місцем проживання та навчання; мають внутрішньо особистісні проблеми, невпевненість у собі, боязкість, сором’язливість.

       - Соціально-правової: якщо батьки перебувають у суперечності із законами суспільства; молоді люди, які повернулися з місць позбавлення волі [28].

       Зупинимося  детальніше на технології роботи психолога з деякими типами сімей.

         Значної уваги соціальних служб  потребують багатодітні сім’ї. Це сім’ї, які мають трьох і більше дітей. Основні проблеми сучасної багатодітної сім’ї – це матеріальні, житлово-побутові, а також виховні, рекреативні та комунікативні. Багатодітна сім’я потребує до себе уваги й допомоги з боку суспільства. Завдання соціальних служб полягає у тому, щоб допомогти таким сім’ям. Їм необхідна допомога у працевлаштуванні батьків, наданні дітям можливості підробити, в організації їх літнього відпочинку. Батьки з таких сімей потребують спеціальних педагогічних консультацій. Однак слід зазначити, що конкретної допомоги з боку соціальної служби потребує кожна сім’я. Насамперед, це виявлення соціальних, економічних, побутових, психолого-педагогічних, правових та інших проблем, що існують в кожній сім’ї. Педагогічні консультації для батьків можуть вміщувати такі питання: харчування дітей і збереження їх здоров’я; роль матері і батька в організації правильних взаємостосунків у сім’ї; найбільш поширені помилки у вихованні; виховання дітей з психічними та фізичними вадами. Заохочення і покарання дітей у багатодітній сім’ї має свою специфіку, тому батьки повинні здобувати спеціальні педагогічні знання у вигляді лекцій та індивідуальних консультацій [3; 32; 34].

         Сім’ї, які мають дітей-інвалідів, потребують конкретної допомоги соціальних служб. Інвалідність призводить до обмеження життєдіяльності людини, її соціальної дезадаптації внаслідок відхилень у фізичному та психічному розвитку, обмеженої здатності до самообслуговування, пересування, контролю за своєю поведінкою, спілкування, майбутньої трудової діяльності. Система навчання і виховання цих дітей недосконала. У зв’язку з цим має створюватись комплекс соціальних та психолого-, медико-педагогічних проблем із соціальної орієнтації цих дітей. Психолог допомагає у влаштуванні таких дітей в інтернати та спеціальні школи; надає педагогічне консультування батькам щодо виховання дітей-інвалідів залежно від типу та групи інвалідності [23].

         Робота з неповною сім’єю передбачає надання допомоги у вихованні дитини, запобігання негативному впливу, який може справляти така сім’я на формування особистості дитини. Особливо важливо розв’язувати такі питання, як: нормалізація взаємостосунків дитини з обома батьками, встановлення нормального мікроклімату в тій сім’ї, у якій залишилась дитина; відповідальність батьків за виховання; розв’язання юридичних проблем, які мають місце в такій сім’ї. Коли порушується справа про розлучення і розвивається конфлікт з приводу того, з ким залишиться дитина, то тут важлива присутність психолога. Його допомога необхідна для того, щоб об’єктивно обрати для дитини варіант, де вона матиме кращі умови для виховання. Крім того, він допоможе у регулюванні взаємин дитини з тим з батьків, хто залишив сім’ю. також слід враховувати, що неповна сім’я може перебувати у стані хронічних стресів(постійне відчуття себе нещасливим, невпевненість у майбутньому, підвищена роздратованість). Хронічний стрес може призвести до кризових станів. Допомога психолога полягає у проведенні спеціальної корекційної роботи, яка допомагатиме батькам підтримувати високу самооцінку та переборювати труднощі [7; 35].

         Особливу увагу соціальні служби  повинні приділяти роботі з  асоціальними сім’ями (сім’ями алкоголіків, наркоманів, які ведуть аморальний спосіб життя). Така сім’я не може нормально функціонувати, адже за умов псевдоблагополуччя спостерігаються відсутність довіри у стосунках, відсутність розподілу ролей та конфліктність. У таких сім’ях має місце співзалежність інших членів сім’ї від хворого наркозалежного, що полягає у постійній зайнятості його проблемами, тривозі, почутті вини та сорому, безнадії та відчаю. Щоб допомогти таким сім’ям, психолог або соціальний працівник повинен спочатку їх виявити. Далі складається програма роботи з наркозалежною особою, його сім'єю, соціальним оточенням — це лікувальні заходи, консультації, психотерапія і психокорекція, можливо, соціально-трудова реабілітація самого алкоголіка і його сім'ї. Робота з такою сім'єю розуміє під собою формування мотивації клієнта і його сім'ї до безалкогольного способу життя і побудови іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, направлені на виховання особи, здатної бути господарем власної долі; введення клієнта в об'єднання або клуби осіб — прихильників безалкогольного способу життя або створення такого об'єднання. Одна з найефективніших технологій створення сприятливого середовища, сприяючого тривалому лікуванню від алкоголізму, — рух “Анонімні алкоголіки”, а також програми “Анонімні діти алкоголіків”, “Анонімні наркомани” і інші [4; 13].

         Соціальної підтримки вимагають і одинокі матері, в тому числі неповнолітні, яких в Україні останнім часом стає все більше. Значну кількість дітей ними покинуто. Крім того, багато матерів палять, вживають алкоголь, тому діти в них часто народжуються кволими, недоношеними, з аномаліями розвитку, мають хронічні захворювання. Неповнолітні матері, як і їх діти, потребують корекційної психологічної допомоги, бо народження дитини, крім позитивних емоцій, якщо мати збирається сама виховувати дитину, може мати й негативні: небажана дитина, стреси внаслідок психологічної непідготовленості, переляку, невпевненості в майбутньому. Корекційна робота з цими матерями полягає у наданні їм допомоги щодо виховання дитини, психологічної підтримки у становленні себе як особистості, працевлаштування та ін., крім того, таким сім’ям потрібна медико-соціальна допомога, медико-соціальний патронаж, а для неповнолітніх матерів – роз’яснення питань планування сім’ї, профілактики вагітності [23].

         Екстреної допомоги потребують  сім’ї, в яких існує таке  явище як внутрішньосімейна жорстокість. Такого роду відносини зазвичай приховані від оточення, але об'єктивні дослідження свідчать про їх чималу поширеність У нашій країні науковий інтерес до цієї проблеми тільки прокидається, проте окремі дані (побутові вбивства і зареєстровані злочини, свідоцтва медиків, педагогів, соціальних працівників і співробітників правоохоронних органів) доводять його зростання.

         Форми жорстокого звернення не  зводяться до фізичного насильства  — це будь-яке насильницьке  посягання на особу члена сім'ї,  на його право розпоряджатися  своїми фізичними, психічними  або іншими здібностями — наприклад,  заборона спілкуватися з друзями  або сусідами, перешкоджання при  здобуванні освіти, підвищенні кваліфікації, образи, необґрунтована критика.  Такі поведінкові акти і психологічна  атмосфера руйнівно діють на  відносини між членами сім'ї,  їх психосоматичне здоров'я. 

         Фізичне і сексуальне насильство  в сім'ї найнебезпечніше для  особи, її здоров'я і життя.  Фізичним насильством вважаються  побої, спроби задушення, нанесення  поранень, навмисні опіки, укуси  і т. д. Сексуальне насильство  по відношенню до неповнолітніх  дітей — це дотики до їх  статевих органів, примушення  до статевих стосунків, орального  або анального сексу, демонстрація дітям порнофільмів та інші розпусні дії. Нерідко для примушення дітей до розпусних дій використовується і фізичне насильство. Для осіб, що пережили фізичне і сексуальне насильство, характерні тривалі депресивні стани, напади тривожності, страх дотику, нічні кошмари, відчуття ізольованості і низька самооцінка.

         Захист слабкіших членів сім'ї,  в першу чергу дітей, від  жорстокого звернення в сім'ї  — одне з найважливіших завдань  психолога. Деколи діти, що піддаються жорстокому зверненню, залякані або не в змозі розповісти про те, що з ними відбувається, через нерозуміння, малоліття, інтелектуально-психічні обмеження або з інших об'єктивних причин. Як правило, такий вид поведінки прихований від оточення. В деяких випадках свідоцтв жорстокого звернення (синяків, подряпин і ін. ) не залишається або вони швидко зникають. Тому слід знати прямі і непрямі ознаки жорстокого поводження в сім'ї з дітьми: агресивність, дратівливість, відчуженість, байдужість, зайва поступливість або обережність, зайва (не за віком) сексуальна обізнаність, болі в животі незрозумілої етіології, проблеми з їжею (від того, що систематичного об'їдається до повної втрати апетиту), неспокійний сон, нічне нетримання сечі. Крім того, можуть бути присутніми підкреслена секретність у відносинах між дорослим і дитиною, страх дитини перед якимсь конкретним членом сім'ї, явне небажання залишатися з ним наодинці [13;41].

         Сукупність таких ознак повинна  стати причиною для серйозного  дослідження ситуації в сім'ї.  Участь в цьому дослідженні  фахівця з соціальної роботи, психолога, лікаря, іноді співробітника органу внутрішніх справ повинна дати об'єктивну картину відносно того, що відбувається і допомогти присікти жорстоке поводження з дитиною. Як правило, є необхідність його негайного ізолювання з такої сім'ї і перепровадження до установи соціальної реабілітації. Це є компетенцією місцевих органів опіки і опікування. Прояв жорстокості по відношенню до дітей, некоригована поведінка дорослих можуть служити приводом для порушення справи про позбавлення батьківських прав або кримінального переслідування винного в жорстокому відношенні.

         До технологій, використовуваних  у випадках сімейної жорстокості,  відноситься також організація  соціальних притулків (готелів,  притулків), які дають можливість  жінкам і дітям (за кордоном  існують притулки і для чоловіків,  що піддаються жорстокому зверненню  в сім'ї) перечекати в безпечному  місці кризу сімейної ситуації. Проте, як правило, обмежуватися  тільки таким видом допомоги  буває непродуктивно, бо недозволені  сімейні конфлікти періодично  загострюються. Тому необхідно  звернутися до середньострокових програм допомоги, орієнтованих на стабілізацію сім'ї, відновлення її функціональних зв'язків, нормалізацію відносин між подружжям, між батьками і дітьми, взаємин всіх вказаних членів сім'ї з тими, що їх оточують.