Запровадження світових освітніх стандартів в Україні

      Підсумовуючи  викладене, ми можемо дати наступні рекомендації щодо ефективної реалізації державної освітньої політики України:

1. Подальша трансформація мережі вищих навчальних закладів має бути спрямована на задоволення потреб особистості і регіонів відповідно до вимог ринкової економіки, тобто організація системи «орієнтованої на попит». Це дасть можливість вирівняти потенціали мережі вищих навчальних закладів у розрізі регіонів, зменшити міграційні потоки молоді за освітнім фактором в регіони з високим освітнім потенціалом, пом’якшити ситуацію, що складається у сфері працевлаштування молоді.
2. Реалізація принципів універсального підходу до розвитку вищої освіти. Це необхідно тому, що універсальність освіти забезпечує здобуття молоддю, яка має необхідні здібності, мотивацію та адекватну підготовку до всіх етапів життєвого шляху; поєднання функцій навчання й виховання; використання різних форм роботи в задоволенні освітніх потреб усіх і на різних етапах життя; етичну роль в період кризи цінностей в суспільстві; сприяти культу злагоди і миру в суспільстві.
3. Забезпечення відповідності вищої освіти сучасним вимогам і умовам, за яких потреби розвитку держави і регіонів будуть в центрі політичного бачення і рішень. Це дозволить комплексно визначити завдання у сфері підготовки та перепідготовки кадрів, наукових досліджень й надання освітніх послуг, мати відповідні для цього ресурси, сприяти підвищенню рівня економічної активності громадян.
4. Забезпечення функціонування міцного «освітнього ланцюжка», що стане основою створення безперервної системи освіти громадян, а також, умов для застосування більш гнучких програм, які сприяють доступності вищої освіти протягом життя людини, включаючи самоосвіту.
5. Формування демократичних відносин між викладачами і студентами. Такий підхід забезпечить управління цими відносинами на принципах рівності, здібностей і взаємної поваги, створить умови для формування майбутнього громадянина, здатного до професійної діяльності у соціально-орієнтованій економіці.
6. Адаптація змісту вищої освіти через Державні стандарти (освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми) до потреб суспільства. Це дозволить створити на базі  підготовки фахівців широкого профілю механізм гнучкої адаптації випускників до умов ринкової праці, підвищити їх академічну і професійну мобільність, зорієнтувати трудовий потенціал на продуктивну професійну діяльність в певних сферах, механізм безперервного оновлення змісту вищої освіти.
7. Диверсифікація структури та обсягів підготовки, навчальних планів і програм. Це необхідно в умовах динамічного формування інфраструктури виробничої і невиробничої сфери, ринку праці. Збалансованість пропозицій ринку праці буде сприяти розв’язанню ряду проблем, пов’язаних з працевлаштуванням молоді, її соціального захисту. Вища професійна освіта за своїм змістом буде більше відповідати вимогам ринкової економіки, допоможе молоді знаходити свою нішу на ринку праці.
8. Необхідно забезпечити безперервне навчання викладацьких кадрів та персоналу вузів, створити систему підвищення кваліфікацій, післядипломної освіти, дистанційного додаткового навчання, самоосвіту педагогів. Задля реалізації в нашому суспільстві цінності «освіта протягом життя», її повинні інтеріоризувати та впроваджувати на практиці самі освітяни.
9. Перехід на вищий рівень управління ВНЗ можливий за умов системного впливу на кадровий склад – культивацію та підтримку особової корпоративної культури закладу, застосування сучасних підходів до управління людськими ресурсами, стимулювання їхнього розвитку. При цьому важливим є усвідомлення місії навчального закладу, чітке формулювання завдань його існування та втілення їх через довгострокові стратегії розвитку ВНЗ.
10. Важливе місце посідає акумуляція позитивного зарубіжного досвіду – зокрема з демократизації та стандартизації освітніх систем, автономізації вищих навчальних закладів, перетворення їх на інноваційно-наукові центри, тощо. Слід брати до уваги ефективні механізми організації навчального процесу, моделі залучення громадського та професійного контролю за якістю навчання, побудови навколо вузів мережі ефективного соціального партнерства.

      Список використаної літератури

1. Адамский А. Основные направления образовательной политики / А. Адамский // Перемены. – 2000. – № 3. – С. 4-9.
2. Андрущенко В. Гуманітарна політика України: методологія, теорія, практика // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї / Редакційна колегія: М. Михальченко, В.Андрущенко, Ф.Рудич. – Київ. : Основи, 2000. – С. 197-242.
3. Андрущенко В. Два погляди на проблему розвитку освіти України у ХХІ столітті: офіційний та опозиційний / В. Андрущенко // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. – Київ. : Гілея,  2001. – С. 14- 28.
4. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 5-9.
5. Андрущенко В. Педагогічна освіта України: болонські виклики і напрямки модернізації / В. Андрущенко // Практична філософія. – 2004. – № 1(11). – С. 124-128.
6. Андрущенко А. Стратегія реформування освіти в Україні / А. Андрущенко. – К. : Основи, 2003. – 296с.
7. Байденко В. Болонские реформы: некоторые уроки Европы / В. Байденко // Высшее образование сегодня. – 2004. – № 2. – С. 14-19.
8. Байденко В. Болонский процесс: Курс лекцій / В. Байденко. – М. : Логос, 2004. – 208с.   
9. Беляев Э. Трансформация: у каждой страны уникальный путь / Э. Беляев // Социологические исследования. – 2000. – № 10. – С. 33-39.
10. Биченко А. Українська освіта очима українців / А. Биченко // Національна безпека і оборона. – 2002. – № 4. – С. 42-46.
11. Вища освіта в контексті державної політики України // Персонал Плюс - №52 (203) 29 грудня - 11 січня 2006. – С. – 24-25.
12. Гадамер Х. Истина и метод. Основы философской герменевтики / Х. Гадамер. – М. : Логос, 1988. – 359 с.
13. Гальчинський А. Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу / А. Гальчинський. – К.: Українські пропілеї, 2001. – 320 с.
14. Генсон М. Керування освітою та організаційна поведінка / Пер.з англ. Х. Проців – Львів: Літопис, 2002. – 384 с.
15. Гершунский Б. Философия образования для ХХI (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций) / Б. Гершунский. – Москва: Издательство «Совершенство», 1998. – 607 с.
16. Дем’янчук О. «Державна політика» та «публічна політика»: варіант перехідного періоду / О. Дем’янчук // Наукові записки НаУКМА. – Т.18. Політичні науки. – 2000. – С. 31-36.
17. Дікон Б., Халс М., Стабс П. Глобальна соціальна політика: Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Пер. з англ. А.Олійник, В.Трилис, В.Паламарчук. – К.: Основи, 1999. – 346 с.
18. Джуринский А. Интернационализация высшего образования в современном мире / А. Джуринский // Педагогика. – 2004. – № 3. – С. 83-92.
19. Дудін В. Болонська система «провалила» тестування? / В. Дудін // Юридичний вісник України. – 2009. – № 27(731). – С. 7.
20. Жиляєв І. Ризики національної системи освіти у зв’язку з приєднанням до Світової організації торгівлі / І. Жиляєв // Віче. – 2008. – № 18. – С. 50-54.
21. Журавський В. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В. Журавський. – К . : Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 416 с.
22. Журавський В. Проблеми та перспективи розвитку приватного сектору вищої освіти в Україні / В. Журавський // Освіта. – № 47(5005). – 2-9 жовтня 2002 р.
23. Журавський В. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. Журавський. – К. : Основи, 2003. – 200 с.
24. Законодавство України про освіту. Збірник законів. – К. : 3-19 Парламентське вид-во, 2002. – 159 с.
25. Іванюк І. Освітня політика / І. Іванюк. – К. : Таксон, 2006. – 226 с.
26. Каленюк І. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку / І. Каленюк. – К.: ТОВ «Кадри». – 2001.– 326 с.
27. Клепко С. Методологія пізнання освіти: організувати хаос / С. Клепко // Практична філософія. – 2003. – № 1. – С. 183-190.
28. Коханець Л. «Хімічна реакція» на університетській землі /Л. Коханець // Голос України. – 2009. – № 76 – 77. – С. 5
29. Корсак К. Суспільство і освіта – тенденції еволюції у ХХІ столітті // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї / Редакційна колегія: М. Михальченко, В.Андрущенко, Ф.Рудич. – Київ. :Основи, 2000. – С. 189 - 201.
30. Корсак К. Вища освіта і Болонський процес: Навчальний посібник / К. Корсак. – К.: МАУП, 2007. – 352с.
31. Кремень В. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти. Роздуми, перспективи) / В. Кремень. – К.: Грамота, 2003. – 216 с.   26-35
32. Кремень В. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В. Кремень. – К.: Грамота, 2005. –  448с.
33. Крылова Н. Факторы образовательной политики / Н. Крылова // Народное образование. – 2001. – № 7. – С. 9-17.
34. Луговий В. Управління освітою / В. Луговий. – К.: УАДУ, 1997. – 302с.
35. Марченко Л. Вища освіта потребує постійної модернізації / Л. Марченко // Освіта України. – 2003. – № 50-51. – 8 липня. – С. 4.
36. Масіян А. Сучасні моделі освіти / А. Масіян // Психологія і суспільство. – 2004. – № 1. – С. 113-118.
37. Ніколаєнко С. Ми на порозі системної кризи не тільки в економіці, а й в освіті / С. Ніколаєнко // Голос України. – 2008. – 15 листопада. – С. 12.
38. Ніколаєнко С. Освіта в інноваційному поступі суспільства / С. Ніколаєнко. – К. : Знання, 2006. – 207с.
39. Пироженко В. Легенди та міфи української історії / В. Пироженко [Електронний ресурс] / Украинские страницы. – Режим доступу: http://www.ukrstor.com/.
40. Різун В. Болонський процес як точка зустрічі двох Європ / В. Різун [Електронний ресурс] / Щоденна всеукраїнська газета «День» – Режим доступу: http://www.day. kiev.ua/.
41. Сбруєва А. Болонський процес: пошуки шляхів підвищення конкурентноспроможності європейської вищої освіти / А. Сбруєва // Шлях освіти. – 2002. – № 1. – С. 18-21.
42. Серджіовані Т. Керування освітою і шкільне врядування / Пер. з англ. О. Щур. – Львів: Літопис, 2002. – 440 с.
43. Сидоренко С. Формування європейської зони вищої освіти (Чи наздоженемо «Болонський потяг»?) / С. Сидоренко // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 27-35.
44. Скороходов В. Трансформація вузівської освіти на рубежі ХХІ століття / В. Скороходов. – К. : Грамота, 2001. – 103с.
45. Стоун Д. Парадокс політики: Мистецтво ухвалення політичних рішень / Пер. з англ. О. Буценко. – Київ: Видавничій дім «Альтернативи», 2000. – 304 с.
46. Стрежнева М. Культура европейской политики / М. Стрежнева // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 3. – С. 3-13.
47. Сухарніков Ю. Сутність розбіжності діяльнісного та комперентісного до стандартизації освіти в Україні / Ю. Сухарніков // Педагогіка і психологія. – 2009. – № 2(63). – С. 32-42.
48. Телегина Г. Реформа образования на Западе: либеральный консерватизм или консервативный либерализм? / Г. Телегина // Вопросы Философии. – 2005. – № 8. – С. 129-135.
49. Терещенко Ю. Філософія освіти та пошуки морально-етичного виховання / Ю. Терещенко // Шлях освіти. – 2002. – № 4. – С. 11-15.
50. Фромент Э. Европейское пространство высшего образования: нове рамки развития / Э. Фромент // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 6. – С. 38-40.
51. Фурман А. Українська ментальність та її культурно-психологічні координати / А. Фурман // Психологія і суспільство. – 2001. – № 1. – С. 9-73.
52. Шемшученко Ю. Починаючи реформу, треба бачити кінцевий результат / Ю. Шемчушенко // День. – № 30. – 18 лютого 2003 р.
53. Шуба О. Законодавство України у сфері освіти / О. Шуба // Національна безпека і оборона. – 2002. – №4. – С. 54-55.
54. Щетинин В. Экономика образования / В. Щетинин, Н. Хроменков, Б. Рябушкин. – М. : – 1998. – 306 с.
55. Хохленко О. Державне управління освітою та його адміністративно-правове забезпечення / О. Хохленко // Вісник прокуратури. – 2009. – № 12. – С. 83-87.
56. Ющенко В. Освітні перспективи України / В. Ющенко // Голос України. – 2008. – 26 вересня. – С. 4.
57. Юхлер Я. Достаточно ли «модернизации»? / Я. Юхлер // Социологические исследования. – 2002. – №8 (220). – С. 72-75.
58. Яновський А. Школа громадянина: американський досвід – наші потреби / Пер. з польс. Л. Гріневич. – Лівів: Літопис, 2001. – 215 с.
59. Що таке Болонський процес? [Електронний ресурс] / Європейський освітній портал. – Режим доступу: http://www.eu.prostir.ua/.
60. Levin B. Conceptualizing the Process of education Reform From An International Perspective // Education Policy Analysis Archives: a pear-review scholarly journal, Arizona State University. – 2001. – Vol. 9, № 14 (April). - 16 p. http://olam.ed.asu.edu/epaa.
61. Miller S.I., Fredericks M. Social Science Research Findings and Educational Policy Dilemmas: Some Additional Distinctions // Education Policy Analysis Archives: a pear-review scholarly electronic journal. – 2000.- Vol.3, № 12 (April). – 11 p. http://olam.ed.asu.edu/epaa.

Додаток 1

Індикативні показники конкурентоспроможності країн-учасниць Болонського процесу  серед 130 країн світу у контексті розвитку людського капіталу за семибальною шкалою (2007 р.)  

Джерело: Доповідь Світового Економічного Форуму “The Global Competitiveness Report               2007-2008”. – http://www.gcr.weforum.org/

Додаток 2

Болонський  оціночний лист

(Україна) 

Джерело: офіційний сайт МОН України. – http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/higher 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток 3

Порівняльна таблиця моделей вищої освіти