Соціально-виховна робота

Одна з головних ідей технології колективного творчого виховання – формування особистості через єдиний виховний колектив, із загальними вимогами до старших і молодших. Творчий підхід до процесу виховання забезпечується як групою засобів дружньої виховної турботи (збудження, переконання, привчання, дружньої поваги, довіри, схвалення, “секретного договору”), співдружності старших та молодших колективів, роботи з рідними вихованців, співдружності педагогів, так і основними виховними засобами (колективна організаторська діяльність, колективні творчі справи, творчі ігри, творчі свята).

Мета технології – забезпечувати соціальне замовлення на людину нового демократичного суспільства, якій притаманна активна життєва позиція.

Здійснення життєво-практичної сторони кожної колективної творчої справи визначає реалізацію наступних виховних завдань:

– виховні задачі, які ставляться вихователями у процесі організації колективної творчої діяльності, вирішуються непомітно для вихованців і відкриваються вихованцями - в тій чи іншій мірі-при обговоренні результатів колективної творчої справи і стають їхніми вимогами до себе;

– у процесі колективної творчої діяльності здійснюються в тісній єдності задачі різноманітних частин виховання: громадянського, морального, трудового, розумового, фізичного, естетичного;

– у процесі колективної творчої діяльності розвиваються в єдності всі три сторони особистості: пізнавально-світоглядна (знання, погляди, переконання, ідеали), емоційно-вольова (почуття, прагнення, інтереси, потреби), діяльнісна (уміння, навички, звички, здібності, риси характеру);

– у процесі колективної творчої діяльності реалізуються різні функції виховної діяльності: передача вихователями готового суспільно цінного досвіду й оволодіння цим досвідом вихованцями, створення нового досвіду вихованцями разом із вихователями та під їх керівництвом; об’єднання цього досвіду з попереднім, обмін набутим досвідом, його закріплення та нагромадження у вигляді позитивних традицій, подальший їхній розвиток;

– у процесі колективної творчої діяльності взаємозв’язано здійснюються різні ланки спрямованого виховання: виховання та самовиховання учнів і педагогів як особистісне, так і взаємне.

До основи організації колективного творчого виховання покладені наступні структурні компоненти технології:

1. Колективна організаторська діяльність;

2. Колективна творчість;

3. Колективна постановка мети;

4. Ситуації – взірці;

5. Емоційне насичення життя колективу;

6. Суспільне спрямування діяльності колективу.

Базовим компонентом технології є колективна організація діяльності, тобто такий засіб її організації, при якій всі члени колективу втягуються до процесу планування, підготовки, виконання та аналізу спільних справ. Така методика роботи формує у учнів навички побудови ефективних міжособистісних відносин у колективі, вміння вирішувати задачі, враховуючи інтереси і кожного члена колективу, і справи в цілому.

Показником рівня розвитку колективного мислення є колективна творчість, що дає можливість проводити спілкування у колективі не за шаблоном, не за заданим сценарієм, а з видумкою, фантазією, імпровізацією, грою, відкриває нове саме для цих дітей, для цього колективу.

Будь-яка діяльність повинна починатися з попереднього цілепокладання. У даній технології це колективне цілепокладання. Діти та дорослі спільно виробляють мету життя колективу. Колективне цілепокладання має два напрямка загальних довгострокових цілей та визначення конкретних дій на даний період часу.

Обов'язковим компонентом технології є ситуації – взірці. Це обмежений в часу (від декількох годин до місяця) відрізок життя колективу, в якому діти та дорослі живуть підвищено інтенсивним, напруженим колективним життям у відповідності з принципами демократизації, гуманізму, творчості.

Особливе значення приділяється емоційній насиченості життя колективу, тобто набору засобів, спеціально спрямованих на збільшення емоційної напруги, збудження почуттів єднання, довіри, душевного підйому. Ці засоби поділяють на дві групи — символи та обряди. Символами є значки і емблеми, форма і девізи, символічні жести. Обряди, як прийняті форми поведінки у конкретних ситуаціях, тісно пов'язані з емоційним життям колективу та сприяють духовному єднанню учасників діяльності.

Характерним компонентом технології називають суспільне спрямування діяльності колективу. Важливо, щоб діти у процесі діяльності, що здійснюється на користь навколишнім, розуміли стан цих людей і хотіли допомогти їм. Необхідно, щоб у роботі наряду з формуванням у учнів таких якостей як, наприклад, творчість, відповідальність, діловитість, комунікативність, розвивався і гуманістичний, моральний сенс діяльності.

Творча справа, за яку береться дитячий колектив завжди проходить певні етапи. Дамо назви цих стадій (етапів) організації колективної творчої діяльності:

І. Попередня робота колективу або колективне цілепокладання;

II. Колективне планування справи;

III. Колективна підготовка справи;

IV. Проведення справи;

V. Колективний аналіз;

VI. Найближча післядія.

Більш докладно розглянемо стадії (етапи) організації колективної творчої діяльності.

Етап 1. Попередня робота колективу або колективне цілепокладання: визначення теми, мети, завдань майбутньої діяльності, висування перспектив перед учнями, вироблення у них переконання в суспільній значущості та необхідності майбутньої діяльності, захоплення всіх загальною справою. Починається будь-яка колективна творча справа з попередньої роботи вихователів: класних керівників, педагогів, батьків, шефів. Вони визначають виховні задачі наступної КТС, намічають вихідні дії для укладання загальними зусиллями дорослих і дітей оптимального проекту майбутньої КТС. У ході стартової бесіди старші розповідають, які колективні творчі справи можна провести, відповідають на питання дітей. Іде обговорення: що краще зробити? Для кого? Де? Коли? Хто буде брати участь? З ким разом? Кому бути організатором?

Етап II. Колективне планування справи: обговорення різноманітних пропозицій, варіантів плану, конкурс на кращу розробку плану, визначення оптимального для даних умов варіанту, підбір матеріалу, складання питань-завдань, вибір ради справи. На цьому етапі головна роль відводиться дітям. Відповідь на поставлені завдання-питання учні шукають спочатку в мікроколективах. Після цього збирається весь колектив і уважно слухає представника кожного мікроколективу. Це обговорення можна назвати “збором-стартом”.

Етап III. Колективна підготовка справи: розподіл доручень між учасниками, визначення завдань мікроколективам, вибори відповідальних, проведення анкети, організація контролю за виконанням завдань. Створений спільно проект колективної творчої справи уточнюється та конкретизується спочатку радою справи, яка спрямовується керівником колективу, після цього – у мікроколективах, які самі планують виконання справи і починають роботу по втіленню окремих частин загального задуму, враховуючи пропозиції, висловлені і обговорені на загальному зборі-старті. При цьому вихованці застосовують не тільки досвід, отриманий під час колективного планування, але і ті знання, вміння і навички, що були отримані ними в навчальному процесі або у позаурочний час.

Етап IV. Проведення діла: зміст і методика проведення діла залежать від його форми, мети і задач: збір, ділова гра, конференція, диспут, ярмарок та ін.

Етап V. Колективний аналіз: чи була користь, радість від діяльності навколишнім людям? Чи був колектив дружнім, організованим, доброзичливим? Чи було колективне діло проведене з фантазією та витівкою,? Хто показав себе з кращої сторони і в чому? Кому можна сказати загальну подяку? Що треба врахувати в майбутній роботі? Головне, щоб кожний приймав участь в аналізі досвіду (і своїм власнім, і своїх товаришів) проведеної КТС, навчався оцінювати, аналізувати, брати уроки на майбутнє. Спираючись на той позитивний досвід, який вони придбали, організуючи колективну творчу справу, маючи уроки з помилок, дорослий по-дружньому переконує вихованців в необхідності подальшої роботи по покращенню навколишнього життя. Слово дорослого – це роздум вголос, це нова ідея, нова задача, нова пропозиція.

Етап VI. Найближча післядія: виконання рішень, що були прийняті після аналізу справи. Тут керівник направляє на використання вихованцями в навчальній роботі, в позаучбовому житті в діяльності колективу того досвіду, що був накопичений при плануванні, підготовці, проведенні КТС і обговоренні результатів. Відразу же після підведення підсумків слідує додати максимум зусиль до колективного втілення тих пропозицій, що були висловлені на підсумковому зборі, колективно намітити програму наступних дій.

Понятійний аппарат технології

Великий загальний збір – з’єднання збору – “вогника” та “старту”. Проводиться, коли від обговорення зробленого можна відразу ж перейти до складання плану загальних справ на наступний термін, до виконання деяких справ тут же на зборі.

День народження колективу – щорічне свято, під час якого в теплій, невимушеній обстановці відбувається творчий огляд вірності традиціям та ідеалам колективу, турботи про його гідність, красу життя, єдність, про його друзів – близьких та далеких.

Закони-заповіді – правила-девізи, за якими будується життя у колективі, проводиться вся робота.

Колективна організаторська діяльність – безпосередня участь вихователів та вихованців в плануванні життя колективу, в організації виконання плану, у підведенні підсумків зробленого з метою покращення свого та навколишнього життя.

Колективне планування – творча організаторська справа, коли кожний член колективу бере участь у розкритті перспектив, у пошуку та виборі загальних дій на новий період, у розробці конкретного плану таких дій

Колективна творча справа (КТС) – це засіб організації життя дітей та дорослих, це основний виховний засіб (інструмент) комунарської методики.

Комунарська методика – методику виховної роботи можна вважати комунарською, якщо її суттю є така організація спільної діяльності і дорослих і дітей, при якій всі члени колективу беруть участь у плануванні та аналізу, діяльність носить характер колективної творчості та направлена на користь і радість далеким і близьким людям.

Загальний збір – вищий орган колективу, де вихованцями та їхніми старшими товаришами обговорюються і спільно вирішуються самі важливі питання життя колективу.

Загальний збір – “вогник” – обговорюють проведену справу або життя колективу за який-той час, досвід інших колективів. Розмова проходить у мікрогрупах (Що було гарного? Що вдалося? Чому? Що пропонуємо на майбутнє?), а після цього – “по колу”, з заключним словом ведучого.

Загальний збір «Відверта розмова» – всі члени колективу по колу говорять про одного з товаришів або про кожного. Закон такої розмови: всю правду в очі – про гарне та про погане, і жодних образів.

Загальний збір – старт – перспективне планування життя колективу, розробляється план наступної творчої справи, вибираються штаб свята, ради справи.

Орлятське коло – традиція виконання пісень на зборі, поклавши руки на плечі друзьям, що сидять поруч.

Збір народження колективу – закладають перші традиції колективу: назва, девіз, емблема, пісня-гімн та т. і.

Рада справи – тимчасовий керівний орган, до якого входять представники всіх мікрогруп колективу.

Стадії КТС – етапи організації та проведення колективної творчої справи. Їх налічують шість: колективне цілепокладання, колективне планування, колективна підготовка справи, проведення справи, колективний аналіз, найближча післядія.

Чергування творчих доручень (ЧТД) – один із прийомів колективного організаторського життя. Подає собою сполучення (серію) декількох постійних справ, які виконуються по черзі кожним первинним колективом для загального колективу та для навколишніх людей.

Екстрений загальний збір – обговорюється будь-яка подія, що вимагає негайного вирішення колективу. Скликається за ініціативою ради колективу.

Основний педагогічний результат виховної технології — розвиток громадянської самосвідомості дитини та здібностей до соціальної творчості.

2.      ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЇ УСПІХУ

Народження освітньої технології “Створення ситуації успіху” було зумовлено самим життям. У своїй педагогічній діяльності А.С.Макаренко розробляв ідею “завтрашньої радості”, а В.О.Сухомлинський розвинув цей прийом у створеній ним “Школі радощів”. Результати діяльності цих педагогів підводять нас до усвідомлення можливостей впровадження у навчально-виховний процес сучасної школи такої педагогічної технології, яка була б націлена саме на створення у дітей почуття радощів, успіху у навчанні.

В основі освітньої технології “Створення ситуації успіху” лежить особистісно орієнтовний підхід до процесу навчання та виховання.

Головна мета діяльності вчителя – створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

Завдання педагога – допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість здолання труднощів, зрозуміти, що дарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно прикласти зусилля. І успіх буде еквівалентним зусиллям, які витрачені. Технологія “Створення ситуації успіху” виробляє ціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з труднощами.