Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2012 в 10:46, курс лекций
Особливості сучасної системи виховних цінностей в умовах глобалізаційних процесів.
Гуманістичні основи сучасної системи виховання.
Сучасні підходи до побудови виховного процесу.
4. Особистість – індивід, як суб’єкт соціальних відносин і творчої діяльності.
5. Розвиток особистості – процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації і виховання.
6. Творчість – діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Творчість має особистісний, процесуальний і результативний аспекти. Вона реалізується у виробництві, науці, мистецтві, політиці, педагогіці.
7. Самореалізація – прагнення до більш повного втілення своїх задумів, досягнення поставлених цілей, прояву своїх схильностей і здібностей.
8. Зрілість – період у житті людини від самостійного вибору професії і навчального закладу до самостійного планування ритму і режиму роботи, самостійної організації свого часу і способів досягнення результатів. Це найбільш тривалий період індивідуального розвитку, що характеризується тенденцією до вищих досягнень у розвитку фізичних, інтелектуальних, духовних можливостей людини. Хронологічні рамки цього періоду досить умовні – завершення юності і початок старіння.
Акмеологічність можна розглядати в синхронічному плані у вигляді самовдосконалення людини, а дихронічно – у виді його професійної соціалізації. Необхідність акмеології в сучасній Україні в умовах переходу до ринкових відносин, державотворення і демократичного суспільства набуває особливої актуальності. Для цього необхідні активні люди, високі професіонали, що володіють ініціативою, діловитістю, організованістю і творчим потенціалом.
Сучасні акмеологічні технології і розробки покликані реалізувати в соціальній практиці:
загальнолюдські цінності і національні традиції;
гуманістичні і культурні ідеали;
позитивні принципи здорового глузду й економічної ефективності;
цивілізованої правосвідомості і раціональної організації;
екологічної доцільності і естетичної гармонії;
творчого самовдосконалення;
щирості спілкування і волі самовираження;
глибини проживання різноманітного індивідуального досвіду і знаходження взаєморозуміння в процесі конструктивної взаємодії людей і їх творчої професійної діяльності.
Завдяки суспільно-гуманітарній природі і своєму аксиологічно-гносеологічному статусу акмеологія тісно пов’язана з педагогікою. Центральною лінією у цій взаємодії служить соціально-культурний простір суспільного виховання людини як особистості і його професійно-екзистенціальної самореалізації в обраній сфері діяльності, що протікає в динамічно мінливому екологічному й економічному оточенні і здійснюється у взаємодії з партнерами по сімейному і діловому життю, людському спілкуванню, трудовій діяльності і сфері дозвілля, науки і мистецтва. Саме категорія творчої, культурно осмисленої праці – основна у взаємодії акмеології з суспільними науками, вона визначає різні соціальні аспекти трактування її ключових понять - діяльності, професіоналізму, організації і управління.
Становлення творчості в сфері управління, освіти, науки, техніки й інші галузях соціальної практики багато в чому пов’язане з подоланням об’єктивних протиріч професійної діяльності і виникаючих у ході її суб’єктивних конфліктів. Тому одна з передумов розробки акмеологічних технологій розвитку професіоналізму кадрів управління – розгляд взаємозв’язку акмеології і конфліктології.
Розглянемо взаємодію акмеології і конфліктології у вивченні і розвитку професійної творчості і виховання.
Конфліктологія займається вивченням ролі усередині і міжособистісних конфліктів у різних сферах людської діяльності, а також розробкою способів оволодіння ними з метою розвитку професійної творчості. Як комплексна науково-практична дисципліна конфліктологія виникла порівняно недавно на стику ряду гуманітарних наук: соціології, політології, права, педагогіки, психіатрії, психології. Істотна особливість конфліктології - те, що вона розглядає конфліктні процеси і включених у них людей у конкретних ситуаціях різного типу: від міжнаціональних і соціальних до групових і особистісних.
Акмеологія вивчає діахронічний аспект буття людини, акцентуючи увагу на продуктивності її професійної діяльності (у виді творчих досягнень, соціального визнання, особистого успіху і т.п.) на різних вікових етапах життя. Одним із ключових питань для акмеології є проблема становлення і розвитку творчого потенціалу людини в різних видах професійної діяльності в сфері управління, науки і винахідництва, підприємництва, освіти і виховання.
Чим же пояснити той інтерес, що проявився лише в кінці XX століття до психології розвитку людини в цілому і до вивчення її зрілості зокрема акмеологією? Саме в цей період особливої гостроти набуває соціальна потреба у фахівцях різного профілю в сфері управління, менеджменту, соціальної роботи з високим рівнем професіоналізму і майстерності, що вивчає акмеологія. Тому недостатньо забезпечувати одержання дітьми загальної освіти, її необхідно розглядати і як професійно-передстартове навчання, тобто в контексті не тільки вікового й освітнього розвитку, але і соціального і професійного.
Більш того, у зв’язку з ростом тривалості життя в розвинутих країнах виникло соціальне замовлення на реалізацію трудових потреб, ресурсів, професійного і життєвого досвіду людей похилого віку, чим і підрозумівається інтерес до геронтології, що вивчає постпрофесійний розвиток людини старіючої.
В зв’язку з тим, що в останній третині XX століття намітилася переорієнтація освіти на безупинне навчання людини на усіх вікових ступінях (тобто дитинства, юності, зрілості, старості) крім традиційної педагогіки, що обслуговує шкільне навчання, можна порушувати питання про створення науки “юногогіки” про юність, що вивчає розвиток людини в юнацькому віці в процесі особистісного самовизначення, формування його соціально орієнтованого мислення.
Зі сказаного можна зробити наступні висновки. Інтенсивно розвивається останнім часом у взаємодії з теорією управління, педагогікою і психологією акмеологія істотно змінює акценти в сфері професійної підготовки й у системі безупинного виховання. При акмеологічному підході домінує проблематика розвитку творчих здібностей професіоналів з урахуванням різних аспектів їхньої підготовки й удосконалення.
Самостійна робота до лекції № 2
1. Записати до педагогічного глосарію основні поняття розглянутих технологій.
2. Законспектувати методичні розробки з технологій виховного процесу.
ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ
1. Історія виникнення Теорії Розв’язання Винахідницьких Завдань.
2. Концептуальні положення технології розвитку творчої особистості.
3. Особливості змісту технології Теорії Розв’язання Винахідницьких Завдань.
3.1. Прийоми розвитку творчої особистості.
3.2. Метод фокальних об’єктів - МФО.
3.3. Метод мозкового штурму.
3.4. Метод синектики.
3.5. Метод інверсії
3.6. Метод контрольних запитань (МКЗ)
3.7. Оператор РЧВ (розміри, час, вартість).
1. Альтшуллер Г.С. Алгоритм творчества. М.: Московский рабочий. – 2-е изд. 1973 г. – 296 с.
2. Альтшуллер Г.С. Найти идею: введение в теорию решения изобретательских задач. – Новосибирск: Наука, 1986 г. – 209 с.
3. Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука. М.: Советское радио, 1977 г.
4. Альтшуллер Г.С., Верткин И.М. Деловая игра “Жизненная стратегия творческой личности”. Рига. Изд. ЦК ЛКСМ, Латвия, 1987 г.
5. Альтшуллер Г.С., Злотин Б.Л., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей: от озарения к технологии. Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1989 г.
6. Альтшуллер Г.С., Селюцкий А.Б. Крылья для Икара. Петрозаводск: Карелия, 1980 г.
7. Гін А.О. Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотний зв’язок. Ідеальність: посібник для вчителів. – Луганськ, 2005. – 84 с.
8. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
9. Меерович М.И. Формулы теории невероятности. Технология творческого мышления. – Одесса: «ПОЛИС», 1993. – 232 с.
10. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром / Упорядники: Андрєєва В.М., Григора В.В. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 352 с.
11. Нестеренко А.А. Страна загадок. – Ростов н/Д.: Изд-во Рост. ун-та, 1993. – 32 с
12. О простом и сложном. Методические рекомендации, советы, игровые программы для организации летнего отдыха детей и подростков / Составители Паскаль М.В., Вагнер С.И., Мажирина И.К. – Запорожье: Издательско-полиграфический комплекс “Запоріжжя”, 1996. – 103 с.
13. Правила игры без правил. В серии «Техника-молодежь-техника», 1989 г.
14. Пропп В.Я. Морфология сказки. М., 1969. – 168 с.
15. Родари Джанни. Грамматика фантазии. Сказки по телефону. – Алма-Ата: Мектеп, 1982. – 207 с.
16. Саламатов Ю.П. Как стать изобретателем. Книга для учителя. М.: Просвещение, 1990 г.
17. Чернихин Е.М. Винни-Пух решает вслух: Картотека сказочных задач. Гомель: ИПП “Сож”, 1995. – 48 с.
18. Шрагина Л.И. Логика воображения. Учебное пособие. – Одесса: Полис, 1995. – 111 с.
19. Яценко А.В. А что если… Использование новых методов и инструментальных приемов для развития творческой личности. Методическое пособие. – Николаев, 1995. – 68 с.
20. Яценко А.В. Родничок творчества (Методическое пособие для развития творческой личности по системе ТРИЗ). – Николаев, 1999. – 85 с.
Поява ТРВЗ, її швидкий розвиток не випадковість, а необхідність і навіть неминучість, що продиктована сучасною НТР.
ТРВЗ з’явилася і почала розвиватися у СРСР з початку 50-х років на громадських засадах. Дитинство її припадає на 50-і ... початок 70-х років, а інтенсивний розвиток – „юність” і „змужніння” – на 70-і ... 80-і роки.
Головною рушійною силою на другому етапі стала суспільна потреба. Якщо б ця потреба була відсутня, ніякі зусилля ентузіастів на чолі з Генріхом Сауловичем Альтшуллером не змогли б забезпечити розгортання роботи по всій країні. В цей же час ТРВЗ оформилася як наука у боротьбі з багатьма перешкодами, заборонами, запереченнями.
Творець ТРВЗ – Генріх Саулович Альтшуллер народився 1926 р. і прожив більшу частину життя у м. Баку. Він же – відомий письменник-фантаст Генріх Альтов. Своє перше авторське свідоцтво на винахід апарата для підводного плавання, який працював на перекисі водню, отримав ще у 9 класі школи. Апарат сам побудував і випробував. В 10 класі побудував катер з ракетним (на карбіді) двигуном. У 1946 р.(в 20 років) подав заявку на спосіб виходу із затонулих кораблів без аквалангу на цілих 15 хвилин. Винахід було прийнято і відразу засекречено, а автора направили у відділ винахідництва Каспійської військової флотилії. Тут йому поставили задачу створити зброю для диверсії у ворожому місті. І Альтшуллер винайшов новий вид зброї – речовину з надзвичайно неприємним запахом, яка виготовлялася із аптечних препаратів. Винахід мав успіх, винахідника возили у Москву, до Берії. Винахідник процвітав. Шукав методичні книжки, щоб допомагати, давати поради винахідникам, але таких не знайшов, і тоді почав сам створювати теорію методології винахідництва.
З 1946 р. працює у цій галузі. До 1948 р. створені основи теорії, котрі були перевірені на практиці винахідницької роботи. Разом із своїм товаришем і колегою Р. Шапіро написали листа Сталіну, в якому піддали різкій критиці стан винахідницької роботи у країні і запропонували заходи оздоровлення цієї роботи, зокрема відновлення централізованого керівництва винахідництвом і розробку теорії розв’язання (вирішення) винахідницьких задач.
У 1950 р. їх раптово викликали у Тбілісі і заарештували при виході із вагону. Судили за справою винахідників-шкідників і дали по 25 років кожному. До речі, одним із пунктів обвинувачення було те, що Альтшуллер за допомогою своєї “воюючої зброї” нібито хотів зірвати парад на Красній площі.
У Москві, у Лефортовій тюрмі, під Сиктивкаром у Річ лазі, на лісоповалі, у Воркуті, на вугільній шахті, він обдумує та вдосконалює свою теорію. У шахті йому вдається по 8...10 годин займатися своєю теорією, усуваючи аварійні ситуації.
У 1954 р. він був реабілітований. У 1956 р. у журналі “Вопросы психологии” №6 з’явилася стаття Г. Альтшуллера і Р. Шапіро “О психологии изобретательского творчества”, в котрій були викладені основні ідеї майбутньої ТРВЗ. Стаття справила велике враження, оскільки дотепер психологи цілого світу вважали, що всі винаходи народжуються шляхом випадкових осяянь, а Г.С. Альтшуллер пропонував виходити із діалектики розвитку технічних систем.
У 1961 р. Г.С. Альтшуллер видав маленьку книжку “Как научиться изобретать”, в якій розвивав ідеї ТРВЗ.
У 1969 р. відбувся перший всесоюзний семінар з ТРВЗ. І з цього моменту почалося зростання кількості шкіл ТРВЗ у різних містах, котрі нині є більш ніж у 200 містах СНД, а також в багатьох країнах світу.
У 1973 р. з’явилася нова книжка Г Альтшуллера “Алгоритм изобретения”, яка відразу набула великої популярності. У ній були наведені 40 типових прийомів і таблиця усунення суперечностей.
У 1979 р. Г. Альтшуллер видає одну із головних своїх книжок “Творчество как точная наука”. У цій книжці запропонував нові способи дослідження технічних систем, виклав стратегію і тактику винахідництва, закони розвитку технічних систем, прийоми, стандарти, репольний аналіз і, зрештою, алгоритм і теорію розв’язання винахідницьких задач, правда, ще у розвитку.
Книжка була зустрінута в країні неоднозначно. Але тут англійське видавництво “Гордон Енд Брич” випускає монументальний шеститомник “Кібернетика”, п’ятий том котрого відданий під книжку “Творчество как точная наука”. А англійський журнал “Технологія” повідомляє: “Користуючись методом професора Г. Альтшуллера, на британських авіаційних підприємствах точно визначають недоліки двигунів...”. Після цього Г.С. Альтшуллеру надійшло багато пропозицій із-за кордону на роботу, читання лекцій тощо.