Автор: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2012 в 10:46, курс лекций
Особливості сучасної системи виховних цінностей в умовах глобалізаційних процесів.
Гуманістичні основи сучасної системи виховання.
Сучасні підходи до побудови виховного процесу.
Наприклад, пасажирський крокодил – можна скласти історію про крокодила, який перевозив звірів через річку; блискучий крокодил – крокодил –модник, який постійно натирався різними кремами і що з того сталося (хімія); веселий крокодил – постійно сміявся, проводив концерти для друзів, розигриші і т.ін.
3.3.Метод мозкового штурму
Відомий і під такими назвами, як мозкова атака, брейнстормінг, брейн-ринг, облога мозку, метод обміну думками тощо, застосовується для отримання нових ідей. Використання цього методу сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний термін.
МШ, як один із популярних методів психологічної активізацій колективної творчої діяльності, запропонований американським підприємцем і винахідником Алексом. Осборном у 1951 році, хоча він почав розроблятися на рубежі 30-х – 40-х років.
Цей метод використовують у роботі зі старшими дошкільниками та молодшими школярами, а також із педагогами під час семінарів-практикумів. З дітьми мозковий штурм може виникнути незаплановано під час розв’язання пізнавального завдання, гри-заняття тощо. Особливість його полягає в тому, що діти у процесі обговорення самі коригують, аналізують висловлені ідеї.
Мозковий штурм є ефективним за дотримання таких правил:
1. Найбільш ефективною є мікрогрупа до 7 осіб. При більшій кількості учасників можна розділити на конкуруючі або доповнюючи команди.
2. Усі учасники стають “генераторами ідей”. Висловлювати можна будь-яку думку, навіть, з першого погляду, безглузду. Заохочувати вільне асоціювання: чим незвичнішою видається ідея, тим вона цікавіша.
3. Заборона на будь-яку критику, як пряму, так і непряму, невербальну.
4. Кількість ідей має бути якомога більшою.
5. Після завершення штурму увесь список ідей перечитується знову. Усі члени мікрогрупи беруть на себе роль критиків, аналізують ідеї з метою знайти сильні та слабкі сторони кожної з них. Обираються лише кращі ідеї, які потім і пропонуються на розгляд загального колективу.
6. Завершити дискусію необхідно її підсумком, тобто визначенням найцікавішої ідеї.
7. У мікрогрупі повинна бути атмосфера товариськості, мажорності. Тому краще, щоб учасники самі обирали членів команди (якщо немає іншої педагогічної задачі).
8. У разі невдачі мозковий штурм через деякий час можна повторити, дещо змінив початкові умови.
Мозковий штурм доцільний і при переході від механічного запам’ятовування до смислового. Найефективніший він під час практичних занять і групових консультацій на етапі пізнання об’єкта, що вивчається, або на етапі формування нових понять про об’єкт вивчення.
3.4.Метод синектики
Його творцем є американський психолог Вільям-Джеймс Гордон. Полягає цей метод у створенні групи людей різних спеціальностей задля пошуку творчих рішень шляхом необмеженого тренування уяви і об’єднання несумісних елементів. Такі групи називають синектичними (грец. synektike – об’єднання несумісних елементів). Синектика була розроблена наприкінці 50-х – на початку 60-х років ХХ ст. на основі застосування методу групової генерації ідей (мозкового штурму). У процесі творчості В.-Дж. Гордон виокремлював два його види:
1) не операційний (некерований), основою якого є інтуїція, натхнення;
2) операційний (керований), що ґрунтується на використанні різних аналогій.
Для творчого процесу важливо вміти перетворювати незвичне на звичне і навпаки. Головне – побачити у новій, незвичній ситуації, проблемі щось знайоме, тобто таке, що розв’язується відомими способами. А, як відомо, цілеспрямоване застосування аналогій суттєво підвищує ефективність творчого мислення. За своєю суттю аналогії можуть бути прямими, фантастичними, емпатійними (заснованими на розумінні емоцій, психічних станів іншого, від грец. empathia – співпереживання).
1. Пряма аналогія. Вона означає схожість різних галузей за певними властивостями або відношеннями. Здебільшого її визначають за такими критеріями:
- аналогія за формою. Використовується, коли аналог предмета, який розглядається, містить ті самі ознаки, що й оригінал, або коли новостворений об’єкт зовні нагадує будь-який інший (книга – двері, плитка шоколаду, цеглина тощо);
- компонентна (структурна) аналогія. Встановлюється за схожістю елементів (компонентів) об’єкта. Визначивши його орієнтовану структуру, необхідно знайти об’єкт з аналогічною структурою (сніг – морозиво; вата – хмара; піна – солодка вата);
- функціональна аналогія. Визначивши функції об’єкта, віднаходять об’єкт, якому властиві ці або аналогічні функції. Як правило, шукають у протилежних галузях, наприклад у техніці й природі (машина – кінь, мурашка, віслючок, стоніжка, потяг; вітер – пилосос, вентилятор);
- аналогія за кольором. Добираються об’єкти одного кольору та відтінку. Наприклад, сонце – кульбабка, банан, лимон;
- аналогія за ситуацією та станом явищ і предметів. Наприклад, тиха година – захід сонця, свічка, що догорає;
- аналогія за властивостями, які вимагають відповіді на запитання “Який (яка, яке, які?)”. Наприклад, повітряна кулька (яка?) – гумова: калоші, купальна шапочка;
- комплексна аналогія. Передбачає одночасне використання різних видів прямої аналогії.
2. Фантастична аналогія. До неї вдаються, коли при розв’язанні різноманітних завдань і закріпленні знань необхідно відмовитися від стереотипів, подолати психологічну інерцію, піти невідомим раніше шляхом.
3. Емпатійна аналогія. В її основу покладено принцип ототожнення себе з об’єктом, що розглядається. Розв’язуючи завдання, дитина вживається в образ об’єкта, намагається по-своєму пережити його відчуття. Відтворюючи певний образ, дитина непомітно для себе розкриває характер, свої потаємні бажання, мрії, ставлення до навколишнього світу.
3.5. Метод інверсії
Інверсія – один із засобів отримання нової точки зору. Цей метод вимагає свідомого переборення психологічної інерції, відмову від колишніх поглядів на задачу, з тим, щоб подивитись на неї з іншого боку чи позицій. Інверсія в перекладі з латинської – перевертання, переставлення.
Суть інверсії – об’єкт перевернути уверх дном, вивернути навиворіт, поміняти місцями, з горизонтального зробити вертикальним, з вертикального зробити горизонтальним чи поставити під деяким кутом, зупинити рухомі частини й рухати нерухомі.
3.6. Метод контрольних запитань (МКЗ)
Це один із методів психологічної активізації творчого мислення. Його мета – за допомогою навідних питань підвести до розв’язання задачі. Списки таких запитань пропонувалися з 20-х років нашого століття.
МКЗ може застосовуватись у вигляді монологу винахідника, у вигляді промови, зверненої до самого себе, наодинці з собою, або у вигляді діалогу винахідників, наприклад, в серії запитань, що задаються керівником мозкового штурму членам групи “генераторів ідей”. Широко відомі списки контрольних запитань, які запропонували А. Осборн, Д. Пірсон, Е. Раудзенц, Г. Буш та ін.
В сучасних умовах МКЗ може бути використаний лише на початкових стадіях постановки або розв’язування нескладних задач.
3.7. Оператор РЧВ (розміри, час, вартість).
Ще називають “оператор числової осі”. Оператор РЧВ не завжди дає розв’язок задачі. Власне, він не призначений для цього, а мета його застосування – розхитати й збити психологічну інерцію перед розв’язанням задачі.
Застосування оператора РЧВ проводиться в такому порядку:
1) уявно змінюємо розміри об’єкта від заданого розміру до нескінченності (Р→∞). Як тепер розв’язується задача?
2) уявно змінюємо розміри об’єкта від заданого розміру до нескінченності (Р→∞). Як тепер розв’язується задача?
3) уявно змінюємо час протікання процесу (або швидкість руху об’єкта) від даної величини до нуля (Ч→0). Як тепер розв’язується задача?
4) уявно змінюємо час проходження процесу від даного розміру до нескінченності (Ч→∞). Як тепер розв’язується задача?
5) уявно змінюємо вартість (допущені витрати) об’єкта чи процесу від заданого розміру до нуля (В→0). Як тепер розв’язується задача?
6) уявно змінюємо вартість об’єкта або процесу до нескінченності (В→∞). Як тепер розв’язується задача?
Таким чином, застосування технології ТРВЗ у навчально-виховному процесі сприяє розвитку творчої особистості дитини.
Самостійна робота до лекції № 3.
1. Виписати 40 принципів розв’язання протирічч з прикладами.
2. Скласти казку за схемою Проппа.
3. Скласти сценарій виховного заходу за методом фокальних об’єктів.
Практичне заняття № 2.
СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
План
І. Розкрити основний зміст технологій виховного процесу:
- технології колективного творчого виховання;
- технології створення ситуації успіху;
- технології ігрової діяльності;
- технології педагогічної підтримки.
Література
1. Анохина Т. Педагогическая поддержка как реальность современного образования. // Новые ценности образования. Выпуск № 6. – М.: Инноватор, 1996 г. С. 71 – 80.
2. Белкин А.С. Основы возрастной педагогики: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр „Академия”, 2000. 192 с.
3. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991.-176 с.
4. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования. // Педагогика. 1997. № 4. С. 11 – 17.
5. Газман О.С. Воспитание: цели, средства, перспективы. // Новое педагогическое мышление. – М., 1989. С. 221 – 237.
6. Газман О.С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию. // Новые ценности образования. № 6. – М., 1996. С. 10 – 39.
7. Глассер У. Школы без неудачников. / Общ. ред. и предисл. Пилиповского В.Я. – М.: Прогресс, 1991. – 184 с.
8. Добринская Е.И., Соколов Э.В. Свободное время и развитие личности. Л. 1983, с. 23–28
9. Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1990 г. – 144 с.
10. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. М.: Педагогика, 1989 г. – 207 с.
11. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1997. – 304 с.: іл.
12. Кацинська Л.Л. Виховний процес в сучасній школі. – Рівне, 1997. – 156 с.
13. Освітні технології: Навч. – метод. посіб. /О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.
14. Селевко Г.К. Воспитательные технологии. М.: НИИ школьных технологий, 2005. – 320 с. (Серия «Энциклопедия образовательных технологий».)
15. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології: навчально-методичний посібник для керівників шкіл, вчителів, класних керівників, вихователів, слухачів ІПО. – Харків: Веста: Видавництво „Ранок”, 2002. – 128 с.
16. Хейзинга Й.О. Человек играющий. В тени завтрашнего дня. М. Прогресс, 1992 г. – 464с.
17. Шмаков С.А. Игры учащихся – феномены культуры. М. Новая школа, 1994. – 240с.
18. Щуркова Н.Е. Собранье пестрых дел: Методический материал для работы с детьми. – 2-е изд., перераб. – М.: Новая школа, 1994. – 96 с.
19. Щуркова Н.Е., Питюков В.Ю., Савченко А.П., Осипова Е.А. Новые технологии воспитательного процесса. – М.: Новая школа, 1993. – 112 с.
Теоретичний матеріал до практичного заняття № 2.
1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ КОЛЕКТИВНОГО ТВОРЧОГО ВИХОВАННЯ
Першим у педагогічній діяльності використав технологію колективного творчого виховання А. С. Макаренко. Вся діяльність його колонії імені М. Горького та комуни імені Ф. Е. Дзержинського була заснована на ідеях цієї технології: колективне вирішення і виконання всіх дій; зміна складу зведених загонів; система перспективних ліній. Згодом санкт-петербурзький учитель І. П. Іванов, узагальнивши ідеї А. С. Макаренка, розробив та апробував технологію колективного творчого виховання.
У становленні технології колективного творчого виховання виділяють п'ять періодів:
1) 1956-1959 рр. – період зародження ідей на базі декількох шкіл і дружин м. Ленінграда (Санкт-Петербург);
2) 1959-1962 рр. – створення експериментальних колективів та створення цілісної комунарської технології, яка включає клуб юних фрунзенців “Орлятко”, клуб нових комунарів;
3) 1962-1966 рр. – розповсюдження технології;
4) 1966-1986 рр. – період консервації;
5) 1986 - 1997 рр. – період відродження.
Сутність технології колективного творчого виховання — формування особистості у процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості. Особливість технології полягає в тому, що між вихователями та вихованцями у процесі діяльності складаються суб'єкт-суб’єктні взаємини, в силу яких і вчитель, і учень рівною мірою почувають себе відповідальними за якісне виконання поставлених завдань.