Лекції як категорія дидактики

     Далі  здійснимо екскурсію у світ поезії, образотворчого мистецтва й архітектури. А ви поспостерігаєте, дивлячись у листівку, чи дійсно декадансу належать ці твори мистецтва і літератури і аргументуєте свої висновки. 

     

• Густав  Клімт (1862-1918). «Поцілунок».

             Естетизм, декоративність, душевний  неспокій характерні для картин  австрійського живописця Г. Клімта. На квітковому полі з орнаменту й абстрактних форм постає силует пари, що злилася в поцілунку. У колориті картини переважає золотавий тон із яскравими вкрапленням польових квітів і багатого візерунку вбрання. Почуттєвого характеру картині надають виразні лінії, пишний орнамент і духмяний колорит – символ розкоші і декадентства.

     Ÿ         М. Врубель «Демон».

     Найсамотніша, зневірена у Всесвіті людина – «Демон» М. Врубеля. Він над нами; весь у тузі, яку ми, пересічні, ніколи не збагнемо. Демон сидить на скелях, яких у дійсності не буває. Вони схожі на гору дорогоцінних каменів. Вони сяють, переливаються, зачаровують глядача.

     І сам Демон, і все довкола нього - плід фантазії художника, найтрагічнішої постаті у світовому мистецтві. Мабуть, свій власний сум, відчай митець утілив у цій картині.

     Можливо, слід було б додати, що Врубель пов’язаний з Україною, з Києвом, де він працював біля п’яти років , де й розпочав роботу над «Демоном».

     Ÿ     Владислав Городецький «Будинок з химерами».

     Споруджений у 1902-1903 роках на вулиці Банковій у  Києві, він і досі милує людське  око. Український архітектор-еклектик поєднав різні види мистецтва - скульптуру та архітектуру. І допоміг йому в цьому київський скульптор Еліо Саля, італієць за походженням. Будинок з химерами типовий для еклектизму. Вирішальним для такого висновку є повне заперечення традиційних прийомів, широке застосування природних мотивів, наявність елементів романтичного символізму в архітектурі з уведенням жіночих фігур у завершення будівлі.

     Певний  еклектизм позначився і на деяких спорудах побудованих в інших  містах України, зокрема, на будинку  готелю «Великий московський» (1901р.), що є прикрасою Одеси (архітектор Л. Влодек).

           2. Ще один цікавий культурно-побутовий тип переживання кризи кінця віку – дендизм, мистецтво відрізнятися від інших завдяки незвичайному коштовному одягу й аристократичним манерам. Денді як і декаденти відмовлялися від природного і природності, протиставляючи їм ненатуральність і красу.

     3. Атмосферу того часу неможливо уявити собі без естетів – митців і зазвичай індивідів, які проголосили себе жерцями краси. Справжнім уособленням декадансу, дендизму та естетизму можна вважати Оскара Вайльда. 

     Перегляд фрагменту відеофільму «Оскар Уайльд».

     Ми  не випадково познайомили вас  із умонастроями кінця ХІХ століття. Адже без них неможливо зрозуміти глибинного сенсу літератури раннього модернізму.

     Декаденти, не в змозі подолати відразу до життя, шукають засобів стимулювання втомлених почуттів і тому поринають  у штучне, психологічно перекручене й неприродне. Ця практика поширюється на мистецтво, а також на побут і повсякденну реальність: сексуальні збочення, наркотичний рай, фантастичні розваги за межею реальності й здорового глузду стають не тільки темами творів, але й сценаріями доль багатьох видатних тогочасних митців. Тому декаданс ще називають виродженням. Про це ми будемо говорити на наступних уроках, розглядаючи життя і творчість митців-модерністів.

     ІІІ. Зародження модернізму.

     Учитель української літератури:   Вперше слово «модерн» почали використовувати в кінці І століття для того, щоб розмежувати християнське теперішнє і язичеське римське минуле. Протягом століть його зміст змінювався. Це випливає і з самого значення слова – «приналежність до сучасного». Отже, модернізм є постійним оновленням і не може бути притаманним певному відрізку часу. Модернізм завжди постає з конфлікту, заперечення старого, попереднього, але існує паралельно в часі. Найбільш помітне протистояння на всіх ділянках суспільного і культурного життя наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

     Підґрунтям  для  раннього модернізму у мистецтві  була творчість романтиків. Модерністське свідчення приховане у самій природі романтизму, від якого ранні модерністи перейняли неприйняття брудної реальності, протиставлення буденному світу сили духу й мистецтва незалежної особистості, утвердження творчої свободи митця, розвиток символьної природи мистецтва, творення нової художньої дійсності. Для модернізму  характерно те, що його напрями співіснували , переплітались.

     Схема «Модернізм» № 1 ( з’являється на інтерактивній дошці)

      (№2, 3)

     Це  яскраво видно на такій схемі:

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Завдання  для учнів:

1. Користуючись укладеним вдома словничком літературознавчих термінів, поясніть значення даних термінів.
2. У чому різниця між модернізмом у зарубіжній літературі і в українській .

     Учитель української літератури: Знайдіть у папці таблицю № 6

     «Філософія  модернізму».

     !!!  Не забувайте працювати  над таблицею, що  в зошиті.

     Предтечами  модернізму вважають Шарля Бодлера  і Фрідріха Ніцше.        

                             (з’являються портрети)

     Робота  з таблицею у папці «Філософія модернізму»

 

     Словничок:

• Фланер:

          не обтяжений справами, блукає  без діла.

• Обсерватер:

     той, хто спостерігає за життям.

• Дискурс:

     аргумент. доведення.

• Парадокс:

     це  несподівані, дивні думки.

       Шарль Бодлер  став першим митцем, який привернув увагу до сучасності й визначив її відображення як головну мету мистецтва. У статті «Художник модерного життя» він писав: «Насолода, що ми її отримуємо від репрезентації сучасного, походить не лише з краси, якою його оздоблено, але також із його суттєвої прикмети – бути сучасним».

     На  питання, що робити сучасному митцеві, Бодлер відповідає: зосередитися на модерному, сучасному. Образ сучасного митця  включає денді, фланера, людину світу, людину натовпів, дитину, філософа, обсерватора  життя. Потяг до Краси й Ідеалу втілився в конструюванні особливої поетичної мови, у надзвичайній інтелектуальній формальній дисципліні, в ефектності рими, ритму, в парадоксальності думок, почуттів. Про це яскраво свідчить його книга «Квіти зла».

     Фрідріх Ніцше заклав філософський дискурс  модерності. Він безжально визначав і знищив усі ілюзії попередньої епохи. Його праці знаменували бунт проти ери надії, певності, ентузіазму, віри в прогрес, проти механістичності точних наук – ери, якою було ХІХ століття. «Бог помер», - проголосив Ніцше, залишилася людина, яка має стати тим, ким вона є Тільки тепер людина себе може повністю зрозуміти і реалізувати. Звідси і постала ідея митця як деміурга ( Всевишнього творця), який наділяє красою камінь, залізо, дерево. Ця краса разом із логікою, структурою,  мудрістю приносить у хаотичний світ порядок і гармонію. Митець або ж філософ у пошуку істини набували статусу «надлюдини». Ті, хто не підпадав під цей критерій, зневажалися ( ідея вивищеності над натовпом, масою). Цю ідею в українській літературі сповідували герої твору О. Кобилянської «Він і вона», Леся Українка, В. Винниченко.

     Ще  одна ідея Ніцше стосується волюнтаризму ( все існуюче у світі є воля до влади, могутності). Крім того, він  закликав  забути минуле, пережити життя  в неісторичний спосіб, що стало  б фундаментом  справжнього гуманізму. Заперечення минулого було не стільки актом забуття, скільки критичної оцінки самого себе.

     Крім  Бодлера і Ніцше, своє слово у  формуванні світоглядної системи:

     1) модернізму сказали З. Фрейд  і К. Юнг, які досліджували  підсвідомість; 2) А.Бергсон, який заперечував раціональні основи пізнання;

     3) антрополог Фрейзер, який своїми  дослідженням підривав старі  уявлення про походження релігій.

     !!!Запитання  проблемне: Виявіть ознаки філософії Ніцше в естетичній програмі Бодлера.

     (приблизна відповідь)

     1. Людина – творець  краси;

     2. Краса і мудрість  приносять в хаотичний  світ порядок і  гармонію;

     3. Історія – не  мертва, бо митець  – це джеркало  того, що відбувається  у суспільстві.

     Ще  одна риса модернізму – небачена раніше самосвідомість літератури. Модернізм породив нові напрямки та естетичні теорії.

     І так, модернізм – художньо-естетична  система, яка клалася наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. Модернізм  об’єднує  чимало ідносно самостійних  ідейно-художніх напрямків і течій, відмінних за соціальним масштабом і культурно-історичним значенням.

     Виходячи  з цієї інформації, давайте визначимо  основні ознаки модернізму.

     ( записують у зошит)

                             (№  7)

     ОСНОВНІ РИСИ МОДЕРНІЗМУ (з’являються на інтерактивній дошці)