Лекції як категорія дидактики

      У дидактичному процесі найчастіше виокремлюють чотири групи організаційних форм;

      ■ навчальні заняття;

      ■ практична підготовка;

      ■ самостійна робота;

      ■ контрольні заходи.

      До  першої групи належать: лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне  заняття, індивідуальне заняття, навчальна конференція, консультація, навчальна гра та ін; Ці організаційні форми навчання мають свої особливості. їхнє врахування дає змогу оптимізувати процес навчання. Охарактеризуємо основні організаційні форми навчання.

      Провідною формою організації процесу навчання у вищому навчальному закладі є лекція. Вона забезпечує системне подання наукових знань у викладенні науково-педагогічних працівників. Матеріал під час лекції подають науково, концентровано, логічно й аргументовано. У підготовці до заняття враховано зміст, структуру, добір прикладів та ілюстрацій, методичне оформлення, розрахунок часу, склад та особливості студентів тощо.

      Дидактичні  цілі лекцій: повідомлення нових знань, систематизація й узагальнення накопичених, формування на їхній основі ідейних  поглядів, переконань, світогляду, розвиток пізнавальних і професійних зацікавлень.

      Загальний структурний каркас будь-якої лекції - формулювання теми, повідомлення плану  і літератури, яку рекомендовано  для самостійної роботи, а потім - чітке дотримання плану.

      Основні вимоги до читання лекції:

      ■ високий науковий рівень викладеної інформації, яка має, як правило, світоглядне  значення;

      ■ значний обсяг систематизованої й методично опрацьованої сучасної наукової інформації;

      ■ доказовість і аргументованість висловлюваних суджень;

      ■ достатня кількість переконливих фактів, прикладів, текстів і документів;

      ■ ясність викладення думок та активізація  мислення слухачів, формулювання питань для самостійної роботи з обговорюваних  проблем;

      ■ аналіз різних поглядів у розв'язанні поставлених проблем; %

      ■ виведення головних думок і положень, формулювання висновків;

      ■ роз'яснення нових термінів, а  також назв; .

      ■ надання студентам можливості слухати, осмислювати й коротко записувати інформацію;

      ■ уміння встановити педагогічний контакт з аудиторією; використання дидактичних матеріалів і технічних засобів;

      ■ застосування основних матеріалів - тексту, конспекту, блок-схем, креслень, таблиць, графіків.

      Види  лекцій, У педагогічній практиці для  здійснення навчального процесу  доцільно окреслити такі види академічних лекцій:

      вступна;

      інформаційна;

      оглядова;

      настановна;

      підсумкова.

      Часто до видав лекцій зараховують також  проблемну лекцію, лекцію-візуалізацію; лекцію із запланованими помилками, бінарну лекцію (лекцію вдвох), лекцію-прес-конференцію тощо.

      Однак, на нашу думку, це не зовсім правильно, оскільки йдеться не про вид лекції, а метод її викладання: проблемна  лекція - на основі проблемного методу; бінарна (лекція вдвох) - методу діалогу; лекція-візуалізащя - методу наочності; лекція із запланованими помилками - методу пошуку помилок; лекція-прес-конференція - методу запитань-відповідей.

      На  практиці кожну лекцію - вступну, інформаційну, оглядову, настановну, підсумкову - можна  викласти з допомогою вказаних методів.

      Вступна лекція дає перше цілісне уявлення про навчальний предмет і орієнтує студента в системі роботи з цього курсу. Лектор ознайомлює студентів з метою і завданнями курсу, його роллю і місцем у системі навчальних дисциплін та в системі підготовки фахівця. Подає короткий огляд курсу, етапи розвитку науки і практики, досягнення у цій сфері, імена відомих учених, викладає перспективні напрями досліджень. Лектор висловлює методичні й організаційні особливості роботи в межах курсу, а також подає аналіз навчально методичної літератури, яку рекомендовано студентам, уточ нює терміни і форми звітності.

      Інформаційна  лекція орієнтована на викладення і  пояснення студентам наукової інформації, яку потрібно осмислити й запам'ятати. Це найбільш традиційний тип лекцій у практиці вищої школи.

      Оглядова лекція - систематизація наукових знань на високому рівні, вона потребує чимало асоціативних зв'язків у процесі осмислення інформації, яку викладають під час розкриття внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, крім деталізації й конкретизації. Зазвичай, стержень викладених теоретичних положень становить науково-понятійна й концептуальна основа всього курсу чи великих його розділів.

      Настановна  лекція - вид лекції у вищій школі, спрямований на розкриття підходів, принципів, умов, форм, методів та особливостей діяльності студентів з метою оволодіти, насамперед самостійно, сукупністю знань, навичок і вмінь.

      Настановні  лекції найчастіше проводять із студентами заочної та дистанційної форм навчання.

      Підсумкова  лекція - вид лекції, який використовують наприкінці вивчення навчальної дисципліни, блоку навчальних дисциплін, курсу тощо з метою підбивання підсумків із питань аналізу діяльності студентів; змісту глибини й широти здобутих знань, навичок і вмінь, розкриття шляхів їх реалізації в житті; висвітлення проблем наукових питань та ін.

      Ще  раз підкреслюємо, що кожен вид  лекції у вищій школі можна  прочитати, використовуючи різні методи.

      Наприклад, на основі проблемного методу викладають так звану проблемну лекцію.

      Під час цієї лекції нові знання повідомляють через проблемність питання, завдання чи ситуації. Процес пізнання студентів у співпраці й діалозі з викладачем наближається до дослідницької діяльності. Зміст проблеми розкривають через організацію пошуку її розв'язання чи підсумовування й аналізу традиційних і сучасних поглядів.

      На  основі методу наочності викладають так звану лекцію-візуалізацію. Це форма подавання лекційного матеріалу  засобами ГЗІ чи аудіо-, відеотехніки. Читання такої лекції

      - розгорнуте чи коротке коментування  візуальних матеріалів (натуральних об'єктів - людей у їхніх діях і вчинках, у спілкуванні й у розмові; мінералів, реактивів, деталей машин; картин, малюнків, фотографій, слайдів; символічних, у вигляді схем, таблиць, графіків, моделей)

      На  основі діалогічного методу викладають бінарну лекцію - різновид читання лекції у формі діалогу двох науково-педагогічних працівників (або як представників двох наукових шкіл, або як ученого і практика, викладача і студента і тд.).

      На  основі методу пошуку помилок викладають так звану лекцію із заздалегідь запланованими помилками, яка розрахована на стимулювання студентів до постійного контролю пропонованої інформації (пошук помилки: змістової, методологічної, методичної, орфографічної). Наприкінці лекції проводять діагностику слухачів і аналіз зроблених помилок.

      На  основі методу запитань і відповідей викладають лекцію-конференцію. ЇЇ проводять  як науково-практичне заняття, із поставленою  проблемою й системою доповідей, тривалістю 5-10 хв. Кожен виступ репрезентує  логічно завершений текст, заздалегідь підготовлений у межах запропонованої викладачем програми. Сукупність представлених текстів дасть змогу всебічно висвітлити проблему. Наприкінці лекції викладач підбиває підсумки самостійної роботи й виступів студентів, доповнюючи чи уточнюючи запропоновану інформацію, і формулює основні висновки.

      Лекція-консультація може відбуватися за різними сценаріями. Перший варіант - за типом "запитання - відповіді". Лектор відповідає упродовж лекційного часу на запитання студентів  за матеріалами всього розділу чи всього курсу. Другий варіант такої лекції, яку можна організувати за типом "запитання - відповіді - дискусія", є трояким сполученням: викладення нової навчальної інформації лектором, задавання запитань і організація дискусії* у пошуку відповідей на сформульовані питання.

      У практиці вищої школи використовують також інші види лекційної форми  навчання.

      Конспект  кожної лекції має містити тему (точно  сформульовану), мету й завдання, список літератури обов'язкової і додаткової, текст змісту (з виокремленням  основного й другорядного), завдання для самостійної роботи.

      Варто зазначити, що лекція потребує відповідного голосового оформлення; відпрацювання  міміки й жестів; репетирування (перед  дзеркалом і з магнітофоном) із хронометруванням часу всієї лекції та окремих її частин.

      На  початку лекції викладач обов'язково має усно повідомити тему й мотивувати її значення; чітко сформулювати мету й завдання лекції; дати змогу студентам  записати тему, план і літературу (з  анотаціями й завданнями).

      У вищому навчальному закладі, крім лекції, використовують також інші організаційні форми навчання: семінар, лабораторну роботу, науково-практичну конференцію, самостійну навчальну роботу студентів, виробничу практику, стажування в іншому вітчизняному чи закордонному ВНЗ тощо. Як форми контролю й оцінки результатів навчання використовують іспити і заліки, рейтингову систему оцінки; реферативну, курсову і дипломну роботи.

      Семінар. Важливою організаційною формою навчання є семінар. Його відмінність від  інших форм у тому, що він орієнтує студентів на виявлення більшої самостійності у навчально-пізнавальній діяльності. Під час семінару поглиблюються, систематизуються й контролюються знання, здобуті в результаті самостійної позааудиторної роботи над першоджерелами, документами, додатковою літературою тощо.

      Семінар має такі дидактичні цілі: поглиблення, систематизація; закріплення знань, перетворення їх на переконання; перевірка  знань; прищеплювання навичок і  умінь самостійної роботи з книгою: розвиток культури мовлення, формування вміння аргументовано обстоювати свої погляди, відповідати на запитання, слухати інших, формулювати запитання.

      Тому  питання плану семінарського  заняття мають охоплювати основний матеріал теми й бути короткими, чіткими, їх можна формулювати і в стверджувальній, і в запитальній формах. Зазвичай, на семінарські заняття виносять не більше 4-6 запитань (на двогодинне заняття - не більше 2-3 питань)

      Залежно від способу проведення виокремлюють такі види семінарів: семінар-бесіда, семінар-заслуховування, семі-нар-диспут, семінар-прес-конференція тощо.

      Навчальна конференція також є організаційною формою навчання, яка забезпечує педагогічну  взаємодію викладача й тих, хто  навчається. Вона спрямована на розширення, закріплення та вдосконалення знань. Підготовка до конференції починається з визначення теми, добору питань, які сукупно розкривають обрану тему. Головне в конференції -вільне, відверте обговорення проблемних питань. Конференція за своїми особливостями близька до семінару і є його розвитком, тому методика проведення конференцій подібна до методики проведення семінарів.

      Мета  консультації - аналіз навчального  матеріалу, що його недостатньо засвоїли студенти. Основні дидактичні цілі консультацій: ліквідація прогалин у  знаннях тих, кого навчають, надання  їм допомоги в самостійній роботі. Розрізняють індивідуальні й групові консультації.

      У процесі навчання використовують ігрові методи. Гру в освітньому процесі  розглядають як довільну, внутрішньо мотивовану діяльність, яка передбачає гнучкість у розв'язанні питання  про те, як використовувати той чи інший предмет, звертаючись до свого минулого, орієнтуючи себе до сьогодення й прогнозу майбутнього в процесі гри.

      В інноваційних іграх використовують найрізноманітніші засоби й методи роботи.

      Дідові  ігри - найскладніша форма ігрових  занять, під час яких імітують колективну професійну діяльність. Нині їх широко застосовують у ВНЗ. Ділові ігри мають значні дидактичні можливості, оскільки забезпечують закріплення й комплексне застосування знань, здобутих під час вивчення різних дисциплін (інтеграційна роль ігор); формування чіткого уявлення про професійну діяльність в обраній спеціальності; розвиток навичок ефективного управління реальними процесами, зокрема за допомогою сучасних математичних методів і технічних засобів.