4. «Я роблюсь занадто чутким, мої  очі помічають те, чого раніше  не бачили. Я бачу навіть себе, як я ходжу з кутка в куток  поміж не потрібними мені й  наче не моїми меблями; бачу  своє серце, в якому немає  найменшого горя. Що ж, смерть  – той смерть ,життя – то й життя!»                                                                                                                                     ( М. Коцюбинський «Цвіт яблуні»)

     5.  «Надзвичайно тупий у науках, він переходив у гімназії з  класи до класи то просьбами, то протекціями, а одиноке, чого добре навчився під час університетських студій, се була гра в більярд. Зате коли прийшло до державних екзаменів, він був змушений перший раз у житті напружити свій мозок».

                   (І. Франко «Перехресні стежки»).

     6. «Тоді я раптом почув тишу. Вона виповняла весь  дір, таїлася  в деревах, залягла по глибоких  блакитних просторах. Так було  тихо, що мені соромно стало  калатання власного серця. Буває,  після довгої поїздки, особливо  поїздом, приїжджаєш до місця призначення і здається , що все кругом мовчить, хоча насправді звуки продовжують існувати, їх чимало».

     К. Гамсун «Пан» 

     Зворотній зв’язок.

     Учитель української літератури: Ми сьогодні познайомилися на уроці з модернізмом як ідейно-естетичною системою, поєднавши чотири види мистецтва, в яких  модернізм розвивав творчі теми. А зараз ми пропонуємо вам закріпити вивчене на уроці за допомогою тестової програми на комп’ютері.

1. Декаденс – це:
• а) визначення кризових тенденцій у мистецтві кінця ХІХ століття;

     б) модерністська течія кінця ХІХ  ст.. – поч.. ХХ століття;

     в) ірраціональна філософська течія  кінця ХІХ – поч.. ХХ століття. 

     2. Слова в поезії символістів:

     а) завжди мають тільки одне значення;

     б) мають закріплене значення в конкретній поезії;

• в) завжди багатозначні і непрояснені.

 

     3. За А. Шопенгауером, Світова Воля  є:

• а) невблаганною злою силою, що вимагає від людей страждань;

     б) вищою силою, що керує людьми і  завжди їм допомагає;

     в) втіленням доброти і краси  у світі. 

     4. Тезу «Усе дозволено!» проголосив:

     а) Ж.Ж. Руссо;

     в) В. Дільтей;

• в) Ф. Ніцше.

 

     5. Напрямами ( течіями) раннього  модернізму є:

• а) символізм, імпресіонізм, неоромантизм;

     б) неоромантизм, імпресіонізм,  неореалізм;

     в) символізм, імпресіонізм, експресіонізм. 

     6. Визначають два етапи модернізму:

     а) суб’єктивний і об’єктивний;

     б) ранній і зрілий;

     в) символістський і авангардистський. 

     7. Інтуїтивізм А. Бергсона  заснований  на тезі:

     а) наявність інтуїції як такої в  людині  вже є моментом творчості;

     б) глибинну  сутність світу можна  осягнути тільки за допомогою інтуїції;

     в)  інтуїція є одним із проявів інтелекту  людини. 

     8. Поняття «імпресіонізм» перекладається  як:

• а) враження;

     б) вираження;

     в) переживання. 

     9. Позасюжетні елементи ( пейзаж, портрет,  інтер’єр і т.д.) в імпресіонізмі:

     а) подають новий ракурс розглядання  проблеми;

• б) не несуть інформаційного навантаження;

     в) несуть інформаційне навантаження. 

     10. Для неоромантизму характерним є:

     а) поглиблення розриву  між ідеалом  та дійсністю;

     б) самостійна течія в літературі. 

     11. Неоромантизм в літературі –  це:

     а) ідейна та стильова тенденція;

     б) самостійна течія в літературі;

     в) загальна назва кількох течій. 

     12. У творах раннього модернізму людина зображена як істота:

     а) раціональна і логічна;

     б) ірраціональна і неоднозначна;

     в) суспільна і моральна. 

     Підсумок  уроку:

     Учитель української літератури: Відкрийте у папках таблицю «Література на межі ХІХ –ХХ століття»,  прогляньте її і ваші записи у зошиті і зробіть висновок:

1. Як можна трактувати поняття «модернізм»?
2. Як оновилася література і мистецтво в даний період?
3. Назвіть  представників символізму у мистецтві та літературі.
4. Що вам найбльше імпонує у творчості імпресіоністів?

     Домашнє завдання: на урок української літератури:

• доберіть 10  ключових фраз, що складуть ваше враження від поезії модернізму;
• за підручником української літератури, зарубіжної літератури      (с.201-228)

      Висновок  до практичного розділу

 

      Лекція - провідна, головна форма навчання. Такою вона була і залишається тому, що з неї починається кожна навчальна дисципліна, розділ і більшість тем, що передбачені програмами. Лекція є незамінною формою організації навчання через те, що вона не повторює підручник, а доповнює його останніми даними науки, іноді ще неопублікованими, але вже відомими викладачу, фактами з життя, особистим розумінням і відношенням до матеріалу, що викладається. В лекції наука оживає і слухачам доноситься в емоційному, доступному, цікавому і зрозумілому вигляді.

      Проведення  лекції є головним етапом, результатом  роботи. На лекції особливо важливо  встановити психологічний контакт  з аудиторією, захопити її увагу  і мислення, діяти в унісон, що посилить вплив лектора на неї. Лектор який байдужий до того, що відбувається в аудиторії, що там панує нецікавість, байдужість і який задоволений безтурботним читанням конспекту - не може бути лектором і носити це почесне звання.

 

       ВИСНОВКИ

 
 

      Таким чином, лекція — усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу, її практикують у старших класах. Лекції читають на визначені теми. Наприклад, про життєвий і творчий шлях письменника — з курсу літератури; з історії — на теми, присвячені аналізу причин та наслідків важливих історичних подій; з природничих дисциплін — на теми, які потребують розкриття сутності певних теорій тощо.

      Метод лекції передбачає ознайомлення учнів  з її планом, що допомагає їм стежити  за думкою вчителя, за по­слідовністю розкриття теми. Важливо навчити  школярів тезисно занотовувати зміст лекції, виділяти в ній головне. Доцільно хоча б вибірково перевіряти конспекти лекцій, знайомити учнів з допустимими скороченнями слів.

      Успішне читання лекції залежить від підготовки до неї вчителя: складання чіткого  плану; добору матеріалу, який змістовно розкриває тему; добору наочного матеріалу для демонстрування учням відповідних технічних пристроїв та ін. Важливо під час лекції володіти увагою учнів. Цього досягають різними прийомами: незвичний початок лекції (короткий факт, що має стосунок до змісту лекції, деталь з біографії людини, про яку розповідатимуть). Увага учнів активізується, коли до них звертаються з пропозиціями на зразок «уявіть собі .», коли вони нібито стають співучасниками подій, про які йдеться на лекції. Підтримують увагу слухачів цікаві приклади-ілюстрації теоретичних положень, а також наочність, технічні засоби навчання, проблемний виклад матеріалу. Вчитель може вдатися і до таких простих прийомів, як риторичні запитання, підвищення голосу, паузи та ін.

      Методи пояснення, розповіді й лекції використовують здебільшого при повідомленні нових знань і меншою мірою в процесі закріплення, їх перевага полягає в тому, що учням за порівняно короткий час може бути повідомлено значний обсяг знань. Проте ці методи не дають змоги визначити активність учнів, їх участь у роботі, вчителеві важко виявити, як в учнів з його слів формуються уявлення про об'єкти, що є предметом вивчення. Тому існує небезпека, що засвоєні учнями знання будуть формальними.

      В умовах активного впровадження нових педагогічних технологій у навчальний процес лекції поступово видозмінюються. Однією із цікавих форм лекції є лекція. Лекція націлена на подання учнем якої-небудь однієї проблеми (найбільш важливої в рамках навчального курсу, концептуально значущої, актуальної тощо).

      У ході лекції можна слухати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, робити висновки та, крім того:

      критично  ставитись до отриманої інформації (будувати власну гіпотезу);

      доводити (підбирати, вибудовувати аргументи);

      творчо  мислити (одержувати нові змісти, використовувати їх).

      Психологи-педагоги довели, що ступінь продуктивності навчання багато в чому залежить від  рівня активності навчально-пізнавальної діяльності студентів. Принципи активізації  навчальної-пізнавальної діяльності студентів, як і вибір методів навчання, повинні визначатися з урахуванням особливостей навчального процесу в педагогічному ВНЗ, а вони в свою чергу обумовлені ціллю, завданнями і специфічністю об’єкту, змісту і суб’єкта навчання.

      Як  основопокладаючий потрібно розглядати принцип проблемності. Шляхом послідовного ускладнювання задач або питань створюється в мисленні студента така проблемна ситуація, для виходу із якої (для знаходження відповіді) йому не вистачає наявних знань, і він повинен сам активно формувати нові знання за допомогою викладача і за участю інших. Таким чином, нові знання студент одержує не в готових формуваннях лектора, а в результаті власної активної пізнавальної діяльності. Вони є ніби його власним відкриттям, продуктом його власних узагальнень і висновків власної пізнавальної праці. Застосування проблемного навчання призводить до більш глибокого осмислення і прискореного практичного засвоювання знань.

 

       СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 
 

      1. АлексюкАМ. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. — К.: Либідь, 1998.

      2. Архангельский СИ. Учебный процесе в высшей школе. — М.: Высш. шк., 1980.

      3. Вербицкий АА. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. — Высш. шк., 1991.

      4. Галушко Т.Є. Лекція у вищій школі. — К.: Вищашк., 1971.

      5. Кобиляцъкий І.І. Методи навчально-виховної роботи у вищій школі. — Л.: Вид-во ЛДУ, 1979.

      6. Мацько Л.І., Мацько ОМ. Риторика: Навч. посіб. — К.: Вища шк.,2003.

      7. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г. Мороза. — К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2001.

      8. Основы педагогики и психологии высшей школы / Под ред. А.В. Петровского. — М.: Изд-воМГУ, 1986.

      9. Володін Н.Н., Чучалін А.Г., Шухов В.С. Питання безперервного медичного утворення (проблемно-орієнтоване навчання) // лікар, що Лікує. 2000. №3.

      10. Геращенко И.Г., Зубарєв Ю.А., Шамардін А.И. Роль інновацій в спортивній педагогіці // Теорія і практика фізичної культури. 1998. №4.

      11. Кроль В.М. Психологія і педагогіка. - М.: Вища школа. 2001.

      12. Крячко В.Б. Загальна педагогіка і теорія рішення винахідницьких завдань // Вчителям про ТРІЗ. 1999. №3.

      13. Кужель С.С. Підсумки дискусії "Роль викладачів у впровадженні проблемно-пошукових засобів навчання" // Educational Technology & Society. 2002. №5.

      14. Лептіна І., Семенова Н. Використання ефективних технологій навчання // Вчитель. 2003. №1.