Управління керівною діяльністю

           З даної табл. ( Таблиця 2.6 ) видно анкету опитування заступника директора енергозбуту, стаж якого налічується до 30 років. Заступник директора займається  невід’ємною роботою для компанії. В нього є час для прийому представників громадських організацій та ділових партнерів. Заступник директора по енергозбуту заміщає Директора з маркетингу. Він таж проводить оперативні наради з РЕМами. Він вносить свою частку в здобутки ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго»      Ринкова економіка висуває високі вимоги до систематичного оновлення й поповнення знань, відповідності професійної підготовки і кваліфікації керівників та фахівців сучасному рівню розвитку науки, техніки й економіки. ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго» і характеризується тим, що організація прозора для потенційних співробітників на будь-якому рівні, можна прийти і почати працювати як із самої низової посади, так і з посади на рівні вищого керівництва. Організація готова прийняти на роботу будь-якого фахівця, якщо він має відповідну кваліфікацію, без врахування досвіду роботи в цій чи родинних її організаціях.  

      Управлінський персонал здійснюі трудову діяльність у процесі управління виробництвом з переважаючою часткою розумовоі праці. Службовці займаються переробкою інформаціі з використанням технічних засобів управління і основним результатом іх трудовоі діяльності і вивчення проблеми, підготовка управлінських рішень, іх реалізація та контроль.

      Управлінський персонал поділяіться на керівників, спеціалістів та технічних службовців. Принципова відмінність керівників від спеціалістів полягаі в юридичному праві прийняття рішень та наявності підлеглих.

      Керівники - це працівники, які займають посади керівників підприімств та іхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори ), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприімствах, у структурних підрозділах та одиницях ; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

       Спеціалістами вважаються працівники, які виконують спеціальні інженеро- технічні, економічні та інші роботи : інженери, економісти, бухгалтери, адміністратори, соціологи тощо.До технічних службовців належать працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документів, облік та контроль, господарське обслуговування ( тобто виконують суто технічну роботу ) : діловоди, обліковці, агенти, секретарі-друкарки, архіваріуси, креслярі, стенографісти тощо.

Табл. 2.8

Посадова структура  дирекції з маркетингу

      Дана табл. 2.8 показує кількість керівників Всього в структурі Дирекції з маркетингу налічується  16 чол. керівного складу. Одержані молодшими спеціалістами, бакалаврами, спеціалістами й магістрами знання у вищих навчальних закладах застарівають більш ніж наполовину через п'ять років, якщо працівник не займається постійно самоосвітою та не підвищує рівень кваліфікації в організації в закладах післядипломної освіти.

Заклади післядипломної освіти функціонують на договірних засадах з організаціями, фізичними особами та у випадках, передбачених чинним законодавством, за державним замовленням. Система післядипломної освіти має бути гнучкою, динамічною і варіативною.         

  Підвищення кваліфікації керівників та фахівців в організації здійснюється з метою удосконалення знань, умінь і навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов'язками й особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу. удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо .

  Перепідготовка фахівців з вищою освітою — це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю при засвоєнні освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста чи магістра в межах одного чи різних освітніх напрямів та досвіду практичної роботи, що не обумовлює підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня фахівця.

До перепідготовки фахівців також належать одночасне  навчання студентів вищих навчальних закладів за двома спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів в одному чи різних навчальних закладах.

Післядипломна підготовка фахівців — це одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю за умови опанування освітньо-професійної програми підготовки фахівців на базі раніше засвоєної освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста в межах одного освітнього напряму та досвіду практичної роботи з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня.

Планування  й організація підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців в організації повинні забезпечувати вирішення таких завдань:

 своєчасне задоволення потреби в кваліфікованих керівниках і фахівцях, гнучке реагування на зміни, що відбуваються на національному та світовому ринках;

створення умов для постійного підвищення рівня кваліфікації керівників і фахівців, безперервного розвитку їх трудового потенціалу, поглиблення інтелектуального й розширення загальнокультурного кругозору, одержання необхідних професійних знань, умінь і навичок: забезпечення одержання нової кваліфікації та спеціальності на основі раніше здобутої спеціальності у вищих навчальних закладах та досвіду практичної діяльності;

упровадження  гнучкої системи безперервної освіти і самоосвіти "керівників та фахівців, забезпечення професійного розвитку персоналу протягом усього періоду їх роботи;

сприяння виробничій адаптації керівників і фахівців до професійної діяльності в умовах упровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення соціально-економічних відносин.

  Діюча система підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців має ряд суттєвих недоліків, що стримують її розвиток і підвищення ефективності. У період економічної кризи 1990—І 999 рр. відбулося фактичне руйнування існуючої системи підвищення кваліфікації керівних кадрів та фахівців. Разом з тим не була створена нормативно-правова база, яка відповідала б новим вимогам ринкової економіки. Чинні законодавчі акти потребують значних змін.

  Роль держави в організації підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників та фахівців має бути спрямована на забезпечення у післядипломних закладах освіти зв'язку навчання з процесом ринкових перетворень, структурною перебудовою економіки.

      Післядипломна освіта повинна орієнтуватися на перспективні сфери трудової діяльності відповідно до попиту ринку праці, забезпечувати дотримання державних вимог та освітніх стандартів.

  Структура управління післядигаюмної освіти будується відповідно до Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту». Управління поєднує централізовану координацію з децентралізацією форм організації та планування підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців відповідно до кон'юнктури ринку праці і ринку освітніх послуг.

   Міністерство освіти і науки України є координуючим центром післядипломної освіти та співпрацює в цьому напрямі з Міністерством праці та соціальної політики, іншими міністерствами і відомствами, що мають у своєму підпорядкуванні відповідні навчальні заклади, підрозділи, а також з мережею недержавних закладів післядипломної освіти. Управління системою професійного навчання керівників і фахівців безпосередньо на виробництві здійснюється Міністерством праці та соціальної політики України.

Закладами післядипломної освіти є спеціалізовані навчальні  заклади, а також підрозділи вищих  навчальних закладів, організацій, що проводять підвищення кваліфікації, перепідготовку і післядипломну підготовку керівників і фахівців. До мережі закладів післядипломної освіти керівників і фахівців належать:

• академії, інститути, центри удосконалення, підвищення кваліфікації персоналу з вищою освітою відповідної галузі;

«підрозділи вищих навчальних закладів (філії, факультети, відділення, навчально-консультаційні пункти та ін.);

* відповідні підрозділи в організаціях.

      На практиці заклади післядипломної освіти створюються для:

• державних службовців — Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади;

• педагогічних працівників та керівних кадрів освіти — Міністерством освіти і науки України, місцевими органами управління освітою;
• «керівників установ, організацій інших галузей — відповідними міністерствами та відомствами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами різних форм власності.

Умови праці

Людина значну частину  свого життя витрачає на працю і тому від умов праці, рівня її безпеки залежать працездатність і продуктивність праці, якість роботи, стан здоров'я. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, на стан здоров'я нації на 50 відсотків впливають соціальні фактори (умови життя, праці).                      

 Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію особи людини, так і її ставлення до праці та задоволення цією працею.                                                                                             Актуальність питання поліпшення умов праці обумовлюється й тим. що зростання рівня освіти працівників вимагає для них змістовної праці в небезпечних умовах.

Табл.  2.9

Дані про рівень освіти та стаж роботи управлінських працівників