Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Ноября 2012 в 09:58, курс лекций
Метою стратегічного обліку, як особливої підсистеми обліку, є обробка інформації для планування, контролю, аналізу та прийняття рішень.
Організація стратегічного обліку на підприємстві є частиною антикризового управління, що дозволяє запобігати кризових ситуацій. На сучасному етапі розвитку облік повинен приймати до уваги стратегічні питання. Це можливо в межах стратегічного обліку, що являє собою глобальну модель інформаційної технології, яка з’єднує в межах єдиної системи фінансовий та управлінський облік та забезпечує керівників та спеціалістів підприємства інформацією для прийняття ефективних рішень.
Доход підприємства, який може бути отриманий в результаті інвестицій у високонадійні цінні папери, називають приведеними витратами по капіталовкладеннях. Порівнюючи цей дохід з витратами на придбання цінних паперів, отримують норму прибутку на цінні папери.
Капіталовкладення необхідно здійснювати в ті програми, які можуть принести підприємству прибуток, вищий за суму приведених витрат, або: норма прибутку по інвестиційному проекту повинна бути не менша за норму прибутку на високоліквідні цінні папери.
Приклад 7.11
ПП "Реймус" знаходиться в стадії освоєння виробничих потужностей, тобто щорічно збільшує обсяг виробництва. Як наслідок, балансовий прибуток підприємства з кожним роком збільшується на 500 грн.
Підприємству запропонований інвестиційний проект, в результаті якого щорічний приріст прибутку повинен збільшитись в 3 рази, тобто скласти 1500 грн. Проект розрахований на 10 років, а його вартість складає 8000 грн. Для оцінки привабливості подібної пропозиції необхідно проаналізувати не тільки очікуваний приріст прибутку, але й вартість цього приросту (норму прибутку). В даному прикладі вона розраховується:
Таким чином, на 1 грн. вкладених коштів очікується отримання чистого доходу в сумі 1,25 грн. (якщо норма прибутку по даному проекту складає 125 %).
Отже, якщо розрахована норма прибутку за інвестиційним проектом (125%) вище норми прибутку при вкладенні коштів (8000 грн.) в ліквідні цінні папери, то цей проект потрібно прийняти.
Приведені витрати по капіталовкладеннях є мінімально необхідним доходом, з яким порівнюють потенційний дохід від інвестиційного проекту. В літературі поряд з терміном "приведені витрати по капіталовкладеннях" використовують поняття "вартість капіталу", "облікова ставка", "ставка проценту", хоча це й не зовсім точно. Перші два показника є кількісними, останні два – якісними (відносними). Отже, замість терміну "приведені витрати по капіталовкладеннях" у цьому контексті більш правильно вживати термін "норма приведених витрат по капіталовкладеннях".
Процентна ставка по акціях різних підприємств достатньо сильно варіює. Як правило, чим вищий ризик вкладення коштів в акції тієї чи іншої фірми, тим вищий дохід по них.
Якщо, наприклад, особливо цінні високоліквідні папери дають дохід у 20 % річних, а інвестиційний проект, що розглядається підприємством, характеризується нульовим ризиком, то від реалізації цього проекту підприємству необхідно отримувати прибуток вище 20 %.
Чим вищий ризик інвестиційного проекту, тим більша норма прибутку від капіталовкладень потрібна, і тим вищий повинен бути очікуваний чистий дохід.
Метод оцінки капіталовкладень за дисконтованою вартістю
Мета цього методу полягає в тому, щоб майбутні надходження грошових коштів показати у сучасній оцінці, тобто розрахувати приведену вартість. Таким чином, дисконтування – це процес розрахунку теперішньої вартості тих грошей, отримання яких відбудеться у майбутньому.
Майбутня вартість грошей розраховується за формулою:
Кt = К (1+п)t (7.5)
де Кt – майбутня вартість капіталу до кінця року t, грн.;
К – дисконтна вартість капіталу, грн.;
п – норма прибутку на вкладений капітал (процентна ставка) визначається відношенням доходу до капітальних вкладень, %;
t – число оборотів капіталу, років (раз).
З формули (7.5) можна вивести формулу розрахунку приведеної (дисконтної) вартості:
(7.6)
де К – дисконтна вартість капіталу, грн.;
Кt – майбутня вартість капіталу до кінця року 1, грн.;
п – норма прибутку на вкладений капітал (процентна ставка), визначається відношенням доходу до капітальних вкладень, %;
t – число оборотів капіталу, років (раз).
Формулу 7.6 можна представити у іншому вигляді:
(7.7)
де 1/(1 + n)t – коефіцієнт дисконтування.
Приклад 7.12
Інвестор СП "Моntanа" має 200 тис. грн. розміщення коштів.
Варіант 1. Покласти гроші в банк на депозит під 150 % річних. Тоді через рік інвестор отримає: 200 + (150% х 200): 100% = 500 тис. грн.
Капітал зробив один оборот. Таким чином, при ставці 150% через рік 200 тис. грн. перетворяться на 500 тис. грн. І навпаки, 200 тис. грн. – це сьогоднішня вартість тих 500 тис. грн., які інвестор отримає через рік.
Варіант 2. Покласти на 3 місяця під 120 % річних, потім знявши внесок, знову покласти його на 3 місяця І так до кінця року. В цьому випадку капітал зробить чотири обороти. Інвестор щоквартально буде отримувати дохід у розмірі 30% від вкладеної суми (120% : 4), тобто виплати складуть:
по закінченні першого кварталу: 200 + (200 х 30 %) : 100 % = 260 тис. грн.
по закінченні першого півріччя: 260 + (260 х 30 %) : 100 % =338 тис. грн.
по закінченні дев'яти місяців: 338 + (338 х 30 %) : 100 % = 440 тис. грн.
по закінченні року: 440 + (440 х 30 %) : 100 % = 572 тис. грн.
У цьому випадку сьогоднішні 200 тис. грн через рік будуть коштувати 572 тис. грн. І навпаки, для того, щоб за цією схемою через рік інвестору мати 572 тис. грн., сьогодні він повинен мати 200 тис. грн.
Розрахуємо майбутню вартість грошей: Кt = 200 (1 + 0,3)4 = 572 (тис. грн.).
Отже, 572 тис. грн. – це обчислена нами майбутня вартість, що відображає реальну ціну вкладених спочатку коштів (200 тис. грн.) після проходження ними чотирьох оборотів при банківській ставці 120 % річних.
Підставивши числові значення у формулу (7.7) отримаємо: 572 / (1 + 0,3)4 = 200 тис. грн.
Помноживши обсяг грошових коштів на знайдений коефіцієнт, отримаємо таку ж величину приведеної дисконтної вартості: 572 х 0,350 = 200 тис. грн.
Тобто інвестор повинен розпоряджатись 200 тис. грн. для того, щоб по закінченню 4 років отримати 572 тис. грн.
Одним з способів визначення економічної доцільності інвестиційного проекту є розрахунок чистої приведеної (дисконтної) вартості (ЧПВ). Це дисконтна вартість, зменшена на суму початкових інвестиційних витрат.
Якщо отримана таким чином величина буде додатною, то запропонований інвестиційний проект може бути прийнятий, якщо від'ємною – від проекту слід відмовитись.
Внутрішній коефіцієнт окупності
Внутрішній коефіцієнт окупності – це ставка відсотку, отриманого від інвестицій протягом всього інвестиційного періоду. Його також називають ставкою дисконту. Виходячи з формули 7.5, цей показник можна визначити наступним чином:
(7.8)
Приклад 7.13
Інвестор концерн "Інтер" має 200 тис. грн. і бажає отримати через 2 роки 2 млн. грн. Якою повинна бути для цього мінімальна величина процентної ставки? Підставимо числові значення до формули 7.8:
Відповідно, інвестор повинен звернутися до банку, який пропонує вкладнику 216,2% річних.
Для перевірки отриманого результату скористаємося формулою: (7.8): Кt = 200 х (1 + 2,162)2 = 2000 тис. грн.
Граничним значенням внутрішнього коефіцієнту окупності є така його величина, при якій розмір чистої дисконтної вартості дорівнює нулю. При п = 0 дисконтна вартість дорівнює початковій сумі капітальних вкладень, тобто інвестиційний проект не має економічного сенсу.
Приймаючи рішення про капіталовкладення, необхідно керуватись наступним правилом: якщо внутрішній коефіцієнт окупності більше приведених витрат на капітал, проект доцільний. Якщо внутрішній коефіцієнт окупності менше норми приведених витрат, капіталовкладення невигідно.
Період окупності капіталовкладень
Це один з найбільш популярних методів оцінки ефективності капіталовкладень.
Період окупності – це час, по закінченні якого отриманий підприємством прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю покриє початкове вкладений капітал.
Якщо розмір очікуваного прибутку рівномірно розподіляється по всіх роках інвестиційного проекту, то період окупності розраховується за формулою:
(7.9)
де Ток – період окупності (роки, місяці);
КВ – капітальні вкладення, що фінансуються в інвестиційний проект, грн.;
Д – щорічний доход від реалізації продукції (робіт, послуг), який є наслідком введення інвестиційного проекту, грн.
Чим вищий очікуваний розмір річного доходу, тим коротший строк окупності капіталовкладень, нижче їх ступінь ризику, тим привабливіший інвестиційний проект.
Цей метод, хоча і є достатньо простим, має ряд недоліків. Найбільш суттєвий з них полягає у співставленні очікуваних доходів з очікуваними витратами без врахування фактору часу. Такий підхід не може дати точних результатів, оскільки кожна вкладена одиниця витрат у різний час має різну вартість. Аналогічно грошова одиниця, отримана через рік, в умовах інфляції коштує дорожче тієї одиниці, отриманої через 5 чи 10 років. Відповідно, для більш точної оцінки ефективності Інвестиційного проекту ці показники повинні бути дисконтовані.
Метод розрахунку, при якому для визначення періоду окупності використовуються дисконтовані грошові потоки, називають дисконтованим методом розрахунку періоду окупності. Проте, відмічений раніше недолік у повному обсязі таким підходом також не зникає. Тому розглянутий метод доцільно застосовувати в поєднанні з іншими методами оцінки.
Обліковий коефіцієнт окупності капіталовкладень
Цей метод оцінки капіталовкладень базується на інформації про очікуваний прибуток та передбачає розрахунок показника прибутку на вкладений капітал частки від ділення середнього щорічного прибутку на середні інвестиційні витрати.
При обчисленні середньорічного чистого прибутку в розрахунки включаються лише величини додаткових доходів та витрат по капіталовкладеннях. Тому середньорічний прибуток визначається як частка від ділення різниці між маржинальними доходами та маржинальними витратами на плановий строк капіталовкладень.
До маржинальних витрат включають або чисту вартість інвестицій, або сукупні амортизаційні відрахування, вважаючи, ці величини тотожними. Якщо нарахування амортизації рівномірне, передбачається, що вартість інвестицій буде зменшуватись рівномірно з плином часу. Середня вартість інвестицій при цьому дорівнює половині суми початкових інвестиційних витрат, збільшеній на половину ліквідаційної вартості.
Недоліком даного методу є те, що в ньому також не враховується вплив фактору часу на вартість грошей.
Оцінюючи цим методом два умовних проекти (проект 1, в якому надходження грошових коштів не має майже до закінчення строку інвестицій, та проект 2, де надходження відбувається на самому ранньому етапі його реалізації), можна дійти до наступного висновку: якщо у проекті середні показники надходжень рівні, то коефіцієнт окупності також буде однаковим в обох випадках.
Розглянуті вище методи оцінки капіталовкладень базуються, передусім, на розрахунку показників економічного ефекту та ефективності, тобто "грошовій" вигідності інвестиційного проекту. Проте при прийнятті управлінських рішень часто виникають ситуації, коли не можна не враховувати якісний фактор.
Якщо, наприклад, використовувати описані вище підходи для оцінки інвестування коштів у будівництво природоохоронного об'єкту, то неминучий м є від'ємний результат, оскільки ніякої економічної віддачі від цього заходу очікувати не доводиться. У цьому випадку необхідно враховувати і соціальний аспект. Віддача від подібного заходу буде полягати в покращанні екологічної ситуації в регіоні, що у кінцевому рахунку сприятливо відіб'ється на здоров'ї людей.
7.5 Стратегічний облік
в управлінні фінансовою
Нагадуємо, що під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства. В результаті такої діяльності виникають фінансові витрати.
До фінансових витрат відносяться витрати на сплату відсотків (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. Це витрати, пов'язані з нарахуванням та сплатою відсотків за користування кредитами банків, випуском, володінням і обігом цінних паперів (у т.ч. відсотки за випущеними облігаціями, сума дисконту тощо), нарахуванням відсотків за договорами кредитування, фінансового лізингу та інших витрат підприємства, пов'язаних Із залученням позикового капіталу.
Облік в управлінні власним підприємством
Власний капітал підприємства згідно П(С)БО 1 є частиною активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань, і складається з статутного (або пайового) капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку. Сума власного капіталу у фінансовій звітності зменшується на суму неоплаченого та вилученого капіталу.
Для управління власним капіталом на стадії створення нового підприємства необхідна облікова інформація про вкладників, їх частку в сукупному капіталі та її отримання у формі матеріальних цінностей, нематеріальних активів та грошових коштів. В подальшому необхідні бухгалтерські дані про збільшення первинного капіталу через приток нових вкладень, формування резервного капіталу в результаті приєднання прибутку, отримання дотацій від держави та недержавних установ, а також про зменшення статутного капіталу при вибутті учасників, вилучення засобів з будь-яких причин.