Планування діяльності підприємства

 

МП "Фортуна" повинне  робити замовлення через кожні 23 дні (250 : 11). При оптимальному запасі 447 мийок  загальні витрати дорівнюють

 

Резервний (страховий) запас – це додатковий запас, який зберігається на випадок непередбаченого попиту або раптової відсутності запасів у постачальників. Страховий запас дозволить уникнути простою в перерві між поставками. Менеджери при встановленні резервного запасу, зазвичай, базуються на минулому досвіді відносно меж щотижневого попиту. Основними витратами на підтримання резервного запасу є витрати на зберігання і втрати від дефіциту (оплата простою, оформлення термінового запасу).

Графік на малюнку 7.2 відображає проблему ЕРЗ (найбільш економічного розміру замовлення).

Метод аналізу “АВС”

Інший спосіб розрахунку величини оптимального запасу більш  практичний, ніж теоретичний. Зрозуміло, що нераціонально приділяти позиціям, які відіграють незначну роль у виробництві, ту ж увагу, що й матеріалам більш важливим. В залежності від грошових витрат матеріальні запаси поділяються на три класи: А, В і С. Для такого поділу необхідно скласти список матеріалів, де зазначити їх вартість. Потім найбільш дорогі матеріали, сукупні витрати на придбання яких складають 80 %, позначаються літерою А. У кількісному виразі вони складають всього 15-20% загального обсягу матеріалів, що зберігаються на складі. Наступні 15 % розміщуються під літерою В та всі інші 5 % – під літерою С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 7.2 – Графічне вирішення проблеми

найбільш  економічного розміру замовлення

 

Основне завдання розподілу  – визначити матеріали більшої  вартості, щоб приділити відповідний  час для аналізу і управління такими матеріальними запасами.

По матеріалах класу А детально визначаються розміри І моменти замовлень. Величина витрат на видачу і оформлення замовлень, на зберігання переглядаються кожен раз при розміщенні чергового замовлення. Встановлюється суворий контроль за регулюванням запасів.

По матеріалах класу В визначаються економічні розміри замовлень і момент видачі повторного замовлення; змінні витрати розглядаються один раз на квартал і на півроку. Таким чином, встановлюється звичайний контроль і отримується якісна інформація про запаси, що дозволяє відразу виявити основні зміни у використанні матеріальних запасів.

По матеріалах класу  С жодних формальних розрахунків  не робиться. Розмір повторного замовлення зазвичай розглядається таким чином, щоб поставки проводилися протягом 1-2 років. Перевірка наявних запасів проводиться періодично один раз на рік.

 

Приклад 7.3

Витрати СП "Молочник" на одну банку консервованого молока склали, грн.: сухе молоко – 0,40; банка  консервна – 0,20; етикетка на банці  – 0,01; інгредієнти – 0,04; картонна тара – 0,10.

Побудуємо цей список в порядку зменшення витрат:

Тільки перші дві  статті витрат вже складають 80% від  загальних витрат. Це матеріали класу А.

 

Таблиця 7.3 – Витрати  СП "Молочник" в порядку зменшення  витрат

Назва	Витрати на одиницю продукції	Сукупний процент від загальних витрат
Сухе молоко	0,40	53
Консервна банка	0,20	80
Картонна упаковка (на 12 банок)	0,10	93
Інгредієнти	0.04	99
Етикетка на банці	0,01	100
Всього	0,75	-

 

Саме на них буде зосереджена  увага управлінців, оскільки саме сюди було спрямовано інвестування. Клас В (картонна упаковка) має важливе значення. Підприємство робило спочатку місячний запас цих матеріалів. Пункт С (інгредієнти та етикетки) великого значення не має, але безумовно, матеріали ці необхідні у виробництві. Їх можна замовляти при необхідності навіть раз на рік.

Планування матеріальних потреб (ПМП)

Управління матеріальними  запасами вимагає визначення, які  з них коштують найбільше. В деяких випадках це може бути за рахунок виробничих витрат, в інших – за рахунок відвантаження або – за рахунок заробітної плати і постійних витрат при повному використанні виробничих можливостей. В умовах ринку необхідне планування номенклатури виробу.

Планування  матеріальних потреб – система, що пов'язує графіки придбання І виробництва, утворюючи безпосередньо систему формування собівартості. Система ПМП – це математична модель виробничого процесу. Вона конкретизує потреби в основних і другорядних матеріалах для даного виробничого графіку. Спочатку керівник визначає, які будуть торгові угоди, після цього порівнює їх з вимогами виробництва. Потім визначаються строки комплектації кожного підвиду збирання деталей і замовлення кожної деталі, яка закуповується. Виходячи з цього основного графіку, складаються графіки витрачання матеріалів та їх придбання. ЕРЗ – це складова частина ПМП.

Система ПМП буде ефективною тільки при застосуванні комп'ютера, який допомагає визначити відповідний  час для придбання деталей  і здійснення попереднього збирання, адже необхідно мати всі компоненти вчасно, але не набагато раніше, щоб в товарно-матеріальних запасах не утворювалися надлишки.

Якщо поставки продукції  і сировини неможливо передбачити, не слід розраховувати на математичну модель.

Система "точно  в строк" (своєчасно)

Це ще одна система, яка  ґрунтується на аналізі ЕРЗ, "АВС", ПМП. Поставки "точно в строк" представляють собою придбання матеріалів або товарів так, що доставка їх безпосередньо передує використанню. В цьому випадку не зберігається ніякого запасу (товарів і матеріалів). Значення системи "точно в строк" (ТВС) для управління матеріально-технічним постачанням полягає в тому, що вона допомагає скоротити кількість втрат у виробничому циклі. Для цього керівник виробництва скорочує період перебування ТМЦ в запасах і у виробничому процесі, намагаючись знизити до мінімуму витрати, зокрема, час на перевірку і очікування.

Період технологічної  обробки виробу можна скоротити  шляхом перепланування І спрощення виробничого процесу.

ТВС призначена скоротити  будь-який час, який витрачається на діяльність, яка не є частиною виробничого процесу.

На даний час велика увага приділяється кращому управлінню витратами, пов'язаними з матеріалами і запасами. Підприємства, які перейшли до поставок "точно в строк", здійснили наступні істотні зміни в своїй практиці закупок:

• скорочення кількості постачальників кожного продукту з відповідним зменшенням часу переговорів;
• використання довгострокових контрактів Із споживачами з мінімальною роботою з паперами, яка необхідна для кожної окремої операції;
• мінімальний вхідний контроль якості покупцем отриманих товарів. В початкових переговорах постачальники шукають інформацію про заохочення за поставку товарів високої якості в точному співвідношенні Із замовленою кількістю;
• оплата постачальником проводиться за декілька поставок, а не за кожну окрему поставку. Комп'ютерне програмне забезпечення "поєднує" кожен отриманий документ з номером замовлення на покупку. Потім комп'ютерна програма сумує всі обсяги кожного з постачальників, і єдиний чек виписується на кожного постачальника.

Управління матеріально-технічним  постачанням має велике значення в підприємницькій діяльності, особливо на підприємствах переробної промисловості. Управлінський облік є дуже важливим при визначенні проблем, пропозицій тих чи інших рішень, застосуванні цих рішень і здійсненні контролю за результатами.

Управлінський облік  повинен відображати дані не тільки в межах виробничого обліку на підставі угод, але й розвивати нові підходи, шукати нову інформацію, щоб допомогти підприємництву знайти резерви підвищення рентабельності, приймати рішення, які приносять прибуток.

На противагу, фінансовому  обліку матеріальних запасів, управлінський облік повинен особливу увагу зосереджувати на двох Інших типах інформації:

• інформації, що зазначає, в якому обсязі понесені витрати перекладаються на споживача у вигляді встановленої ціни на вироби;
• стратегічній інформації, яка відноситься до довгострокової рентабельності номенклатури продукції компанії та її виробничих можливостей. Стратегічна інформація про витрати відображає, чи є підприємство конкурентноспроможним порівняно з іншими фірмами.

Бухгалтерське відображення запасів

Як зазначалося вище, в нашій практиці в балансі  окремо надані виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція і товари. В розвинених країнах всі ці активи відображені в балансах однією загальною статтею. Це зроблено з метою виявлення впливу всієї суми товарно-матеріальних цінностей на величину прибутку підприємства. Таке подання названих цінностей в балансі не заперечує синтетичного і аналітичного обліку кожного виду запасів, незавершеного виробництва, товарів і готової продукції, який детально ведеться в зарубіжних фірмах. Навпаки даний облік розглядається як важлива частина управлінського обліку і спрямований на вирішення наступних основних завдань:

• контроль за рівнем наявних запасів у всіх місцях їх зберігання і формування детальної інформації по всіх операціях руху виробничих ресурсів;
• контроль за вкладеннями капіталу в товарно-матеріальні цінності у відповідності з нормами їх запасів, що встановлені і мають тенденцію змінюватися;
• забезпечення менеджерів всією необхідною інформацією для управління запасами, в тому числі для визначення моменту видачі замовлень і оптимальних розмірів замовлених партій товарно-матеріальних цінностей, визначення розмірів заготівельних витрат.

Для організації ефективного  управління виробничими запасами потрібна розробка оптимальних норм запасів. Ці норми по кожному виду матеріальних цінностей повинні зазначатись і в картках складського обліку (як це робиться в світовій практиці). Бухгалтери повинні систематично контролювати фактичні залишки матеріалів шляхом порівняння їх з нормативними. У випадках перевищення, тобто наявності понаднормативних залишків матеріалів, необхідно вживати заходів до їх реалізації, а у випадку дефіциту – ставити питання про нові закупки.

При будь-якій організації  процесу придбання виробничих ресурсів, необхідно постійно знати, точну кількість матеріалів і напівфабрикатів на будь-який момент часу І уважно слідкувати за процесом їх заготівлі. Це досягається створенням розгалуженої системи аналітичного обліку І його комп'ютеризації.

Типові (стандартні) комп'ютерні програми забезпечують практично миттєве, отримання даних про наявність  матеріалів, напівфабрикатів та деталей на робочих місцях і на складах, їх витрачання з початку зміни, кількості виготовленої продукції за цей же період тощо.

Документальний контроль за рухом і складуванням запасів  доповнюється інвентаризацією, якій належить важлива роль в управлінні матеріальними активами. У вітчизняній І зарубіжній практиці застосовується постійна або безперервна інвентаризація, періодична і річна.

Періодична  інвентаризація – вибіркова перевірка довільно вибраних найменувань матеріалів. Її мета – уточнення даних внутрішнього контролю запасів.

Постійна або безперервна інвентаризація: проводиться один раз на рік або частіше і є важливим інструментом управління запасами.

Річна інвентаризація проводиться перед складанням річного звіту з метою забезпечення точних фактичних даних про залишки матеріалів.

Оцінка матеріальних запасів

В управлінні запасами важливу  роль відіграє їх оцінка, варіювання якої є суттєвим для інтересів бізнесу. Вибір методу оцінки матеріальних запасів  повинен відповідати наступним вимогам:

• відповідати документам, які регламентують склад витрат, що включаються до собівартості продукції, робіт, послуг;
• відображати облікову політику підприємства, що стосується оцінки майна;
• виступати основним елементом у прийнятті рішень, "купувати чи виробляти";
• відповідати системі контролю виробничих витрат.

Перераховані вище вимоги є суперечливими і жодна з  систем оцінок не може всі їх задовольнити. Суперечливість визначена різними  цілями оцінки матеріальних цінностей, що відпускаються.

1. Для обчислення прибутку та оцінки запасу у фінансовій звітності минулі витрати на матеріали узагальнюють за напрямками витрачання. Потім вони входять до собівартості реалізованої продукції і складають частину оцінки запасу нереалізованої продукції (на складі, в дорозі).
2. Для прийняття рішень та встановлення ціни на продукцію прогнозують витрати на матеріали майбутніх періодів.