Автор: Пользователь скрыл имя, 23 Ноября 2012 в 09:58, курс лекций
Метою стратегічного обліку, як особливої підсистеми обліку, є обробка інформації для планування, контролю, аналізу та прийняття рішень.
Організація стратегічного обліку на підприємстві є частиною антикризового управління, що дозволяє запобігати кризових ситуацій. На сучасному етапі розвитку облік повинен приймати до уваги стратегічні питання. Це можливо в межах стратегічного обліку, що являє собою глобальну модель інформаційної технології, яка з’єднує в межах єдиної системи фінансовий та управлінський облік та забезпечує керівників та спеціалістів підприємства інформацією для прийняття ефективних рішень.
Загальна балансова вартість всього капіталу – це сума необоротних активів.
Балансова вартість реального основного капіталу представлена в балансі як залишок на рахунку 10 "Основні засоби" на дату складання балансу. Для отримання ідентичного показника по об'єктах основних засобів необхідно взяти суму залишків відповідних аналітичних рахунків.
Балансова вартість нематеріальних активів за П(С)БО 8 визначається наступним чином. Вартість даних активів, внесених акціонерами (учасниками) в рахунок їх внесків до статутного капіталу підприємства, визначається за згодою учасників, правлінням акціонерного товариства тощо. Первісна вартість придбаних нематеріальних активів включає витрати на їх придбання (окрім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат , пов'язаних із їх придбанням та доведенням до стану використання. Вартість гудвілу або негативного гудвілу за П(С)БО 19 визначається як перевищення купівельної ціни придбаних активів над поточною ринковою ціною, або як приріст очікуваного прибутку, який може отримати компанія над середньогалузевою нормою прибутку.
Амортизація (знос) основних засобів і нематеріальних активів
Сума зносу як всіх об'єктів основних засобів, так і кожної одиниці визначається за даними обліку активів. В системі фінансового обліку щомісячно складається розрахунок амортизації за діючими нормами по об'єктах, що надійшли, вибули, і нерухомих об'єктах основних засобів. Проте, в умовах ринкової економіки необхідна інформація про знос будь-якого об'єкту і на будь-яку дату, оскільки реалізація, здача в оренду, в прокат, отримання іпотечної позики (під нерухомість) та інші операції виходять з первісної вартості, а остання визначається як первісна вартість за мінусом накопиченого зносу на дату оцінки,
Сума витрат на утримання основних засобів у фінансовому обліку безпосередньо не відображається. Їі можна отримати лише вибірковим шляхом, сумуючи дані аналітичного рахунку витрат на утримання І експлуатацію устаткування та аналітичних рахунків по будинках і спорудах, які обліковуються в складі загальновиробничих, адміністративних витрат та витрат на збут.
Сума втрат від ліквідації майна визначається окремим розрахунком.
Вона складається з величини недоамортизованої частини початкової вартості об'єкту (якщо він вибуває раніше за строк служби), витрат по ліквідації за мінусом суми надходжень від ліквідації за цінами можливого використання.
Вартість повністю зношених об'єктів визначається за даними аналітичного обліку.
Непередбачені прибутки або збитки в результаті ліквідації основних засобів визначаються відповідним розрахунком в кожному окремому випадку.
Вибір методу розрахунку амортизації
Вибір методу нарахування амортизації сьогодні залежить від керівництва підприємства, проте обмежується строком корисної експлуатації основних засобів.
Строк корисної експлуатації основних засобів – це період, протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання.
Строк корисної експлуатації визначає саме підприємство з врахуванням таких чинників:
Оскільки строк корисної експлуатації визначають, виходячи з корисності об'єкта основних засобів для конкретного підприємства, він може бути коротший, ніж нормативний (технічний, економічний) строк експлуатації.
Строк корисного використання активу може змінюватись:
Результати зміни терміну корисного використання об'єкта будуть впливати на величину амортизації цього об'єкта в поточному та майбутньому періодах, а накопичена амортизація за попередні періоди не коригується.
При виборі методу нарахування амортизації слід додержуватися наступних принципів:
Різні варіанти розрахунку амортизації, можна звести до наступних методів: рівномірного списання, виходячи з продуктивності об'єкту за період його використання, прискореної амортизації, спеціальної амортизації.
Метод рівномірного списання (основний в нашій практиці) полягає в погашенні вартості об'єкту амортизації рівними частинами протягом всього періоду його експлуатації або за щорічною нормою амортизації, помноженою на початкову вартість об'єкту або різницю між його початковою і ліквідаційною вартістю.
Приклад 7.7
Початкова вартість автомобіля 20000 грн., період експлуатації 4 роки, амортизація для будь-якого року 20000 : 4 = 5000 грн., або щорічна норма амортизації дорівнює 25 %, щорічна сума списання: (20000 х 25 %) /100 % = 5000 грн.
Дещо точніший цей розрахунок при встановленій ліквідаційній вартості об'єкту, що вибуває. Якщо амортизація в нашому прикладі буде визначена в сумі 2000 грн., то щорічне списання зносу складатиме (20000 – 2000) х 25 %)/100% = 4500 грн.
Технічно цей метод найбільш простий, але він ігнорує моральний знос і додаткові витрати на ремонт об'єктів, особливо в останні роки їх служби. Крім того, списання початкової вартості об'єкту рівномірними частинами не враховує умов його експлуатації, які беруться до уваги при встановленні норми амортизації. Тому даний спосіб використовують ті підприємства, де вплив морального зносу незначний або не потрібно швидко замінити всі види основного капіталу.
Метод розрахунку амортизації на основі продуктивності об'єкту, що амортизується (виробничий метод), полягає у визначенні суми амортизації на одиницю сумарного виробітку в натуральних вимірниках за весь період експлуатації, і множенні її на кількість одиниць, виготовлених в даному році.
Приклад 7.8
Верстат первісною вартістю 50000 грн. і ліквідаційною вартістю 5000 грн. має очікуваний сумарний виробіток за весь період своєї експлуатації 20000 машино-годин. Тоді амортизація для першого року служби з очікуваним виробітком 3000 машино-годин дорівнює (50000 – 5000) : 20000 х 3000 = 6750 грн.
Цей метод є технічно складним, адже важко визначити виробіток, зокрема, по об'єктах з важкопрогнозованими умовами експлуатації. Практично він застосовується при розрахунку вичерпності надр, лісових угідь та інших природних об'єктів.
Метод прискореної амортизації має декілька різновидів. Цей метод називається так тому, що головна частина первісної вартості об'єктів основного капіталу списується достроково, значно випереджаючи реальний строк їх служби. Таке "прискорення" аргументують інтенсивним зносом обладнання в перші роки його служби, коли воно піддається великим навантаженням та морально ще не застаріло, а також необхідністю створення резерву для заміни об'єкту, що амортизується, у випадку швидкого морального зносу.
Практично, найбільш часто застосовують такі різновиди методу прискореної амортизації, як прийом суми років або кумулятивний спосіб та прийом спадного залишку.
Метод суми років полягає в сумуванні порядкових номерів років експлуатації об'єкту з наступним визначенням суми зносу шляхом ділення строку експлуатації, що залишився на даний рік дану суму років та множення його на різницю між первісною та ліквідаційною вартістю.
Строк використання верстату 6 років, сума років складає 21 (1+2+3+4+5+6). Первісна вартість машини 30000 грн., ліквідаційна вартість 6000 грн. На перший рік експлуатації залишається 6 років і норма амортизації складає для першого року 6/21, для другого 5/21, для третього 4/21, для четвертого 3/21, для п’ятого 2/21, для шостого 1/21 своєї первісної вартості. Звідси, сума амортизаційних відрахувань по першому року експлуатації машини становить (30000 – б000) х (6/21) = 6857 грн.
При нарахуванні амортизації за методом спадного залишку, за норму останнього використовується ставка, розрахована за методом рівномірного списання, але збільшена в 2, а іноді в 3 або в 4 рази. Потім ця норма множиться на залишкову вартість об'єкту, що амортизується у відповідному році.
Приклад 7.10
Таблиця 7.5 – Розрахунок суми амортизаційних відрахувань за методом спадного залишку
Роки |
Первісна вартість об'єкту |
Залишкова вартість об'єкту на початок року |
Річна сума амортизації, графа 3 х 50:100 |
Накопичена амортизація |
Залишкова вартість об'єкту на початок року |
1 |
20000 |
16000 |
8000 |
8000 |
8000 |
2 |
20000 |
9000 |
4500 |
12500 |
7500 |
3 |
20000 |
4000 |
2000 |
14500 |
5500 |
4 |
20000 |
2000 |
1000 |
15500 |
4500 |
Прийняття рішення про капіталовкладення
Облік відіграє важливу роль в управлінні інвестиціями в основний капітал.
На великому промисловому підприємстві плани інвестицій складаються керівниками технічних служб та надаються головному технологу фірми. Головний технолог спільно з головним бухгалтером проводять нараду з управлінським персоналом заводу і обирають проект для розгляду. При цьому проекти оцінюються з точки зору їх відповідності стратегічним цілям компанії, а потім з позицій окупності, норми прибутку та категорії ризику. До стратегічних цілей відносять заміну обладнання, вдосконалення продукції, ріст обсягів виробництва, зниження витрат. Для розрахунку окупності та потенційної норми прибутку використовують наявні фактичні облікові дані. Ризик класифікується за багатьма категоріями. Категорія А (найменший ризик) для інвестицій в існуюче виробництво або технологію, наявну матеріальну базу та існуючий ринок. Ризик збільшується, якщо всі або один критерій є новими.
Оцінка всіх цих критеріїв та вибір пріоритетів у витрачанні засобів робиться з залученням фактичних даних, основна частина яких – облікові дані. Таким чином, облік розглядається як важливий елемент в підготовці плану Інвестицій. Протягом року фактичні витрати по інвестиційних проектах регулярно порівнюються з плановими через стандартні бухгалтерські операції. При цьому приймаються поточні рішення.
Питання про капіталовкладення, зазвичай, є найбільш складним для будь-якого підприємства, оскільки інвестиційні витрати можуть принести дохід тільки в майбутньому. Тому при вирішенні подібного питання підприємству необхідно оцінити передусім економічну привабливість пропозицій про капіталовкладення, отримати найбільш точний прогноз про процес, до якого залучаються, як правило, досить значна частка вільних грошових коштів підприємства. Часто джерелом капітальних витрат є позикові кошти, і тоді підприємству необхідний детальний розрахунок їх окупності, з тим, щоб запевнити інвестора в доцільності подібних вкладень. Інвестиційні рішення в залежності від часу, на який розрахований проект капіталовкладень, можна поділити на короткострокові (що приймаються на відносно короткий період, як правило, до року) та довгострокові (період між здійсненням інвестицій та отриманням доходу – більше року). При цьому, якщо при короткострокових інвестиціях витрати на вкладений капітал досить малі, отже їх можна не враховувати при прийнятті рішень, то при здійсненні довгострокових вкладень витратами на вкладений капітал знехтувати неможна.
Мова йде про зміну вартості грошей в часі. Розглянемо конкретну ситуацію.
Є різні прийоми та методи, що дозволяють бухгалтеру-аналітику об'єктивно оцінити привабливість того чи іншого інвестиційного проекту, тобто допомогти керівництву прийняти обґрунтовано довгострокове управлінське рішення. Вони можуть застосовуватись як окремо, так і в різноманітних комбінаціях. До цього арсеналу методів входять розрахунок приведених витрат на вкладений капітал, чистої дисконтної вартості та внутрішнього коефіцієнту окупності капіталовкладень, визначення періоду і облікового коефіцієнту окупності.
Зупинимося детально на кожному з них.
Приведені витрати по капіталовкладеннях
Грошові кошти, залучені в програму капіталовкладень, вже не можуть бути використані на отримання прибутку будь-яким іншим шляхом, отже, можна вести мову про втрачену вигоду підприємства, або про можливі втрати.
Тому для оцінки привабливості
прийняття рішення про