Планування діяльності підприємства

На відміну від традиційної  практики ціноутворення за принципом "витрати плюс", метод цільового  калькулювання передбачає розрахунок витрат, виходячи з попередньо встановленої ціни реалізації.

Ця ціна визначається на підстави маркетингових досліджень і відбиває рівень, що дозволяє компанії досягти бажаного обсягу продажів і частки ринку.

Після цього шляхом вирахування  з ціни реалізації частини необхідного прибутку визначається величина максимально припустимої виробничої собівартості.

Для досягнення цієї величини в процесі розробки виробу фахівці  вишукують оптимальну комбінацію елементів  майбутнього виробу, що забезпечить бажаний рівень витрат і якості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 6.9 –  Система цільового калькулювання.

 

З приведеної схеми (рисунок 6.9) видно, що при даному підході планова собівартість встановлюється в межах між припустимою собівартістю одиниці продукції (виходячи з її ринкової ціни) і собівартістю, розрахованої на основі сучасних технологічних рішень і методів виробництва. Для досягнення планових витрат виріб буде піддано постійному функціонально-вартісному аналізу (переконструюванню), проведеному багатопредметною групою, до складу якої входять конструктори, інженери, виробничий персонал, фахівці з маркетингу і бухгалтер-аналітик.

У результаті планові  витрати не стають стандартними, оскільки передбачається, що витрати, плановані на кожнім етапі, будуть нижче витрат попереднього періоду. Такий підхід забезпечує можливість постійного скорочення витрат і підвищення .якості виробу.

 

Питання для самоперевірки  та контролю знань студентів

 

1. У чому переваги диференціального аналізу альтернативних рішень? Проілюструйте відповідь за допомогою приклада.
2. Яка інформація є релевантної для визначення « чи варто приймати спеціальне замовлення » ?
3. Яка інформація є релевантної для ухвалення рішення «виробляти чи купувати"? Приведіть приклад.
4. Яка інформація є релевантної для ухвалення рішення про чи розширення скороченні сегмента? Приведіть приклад.
5. Яка інформація є релевантної для ухвалення рішення щодо оптимального використання обмежених ресурсів ? Приведіть приклад.
6. Як визначити оптимальну комбінацію виробів в умовах декількох обмежень?
7. Що таке тіньова ціна? Для чого її розраховують?
8. Які фактори і як впливають на ціноутворення?
9. У чому суть, переваги і недоліки економічної моделі ціноутворення?
10. У чому суть, переваги і недоліки ціноутворення за принципом «витрати плюс»?
11. Як розраховують величину націнки до собівартості для визначення ціни?
12. Що таке цільове калькулювання? У чому його перевага?

 

 

7 Інформаційне забезпечення стратегічного  обліку

 

7.1 Стратегічний облік в управлінні  операційною діяльністю

 

Облік в управлінні постачальницько-заготівельною діяльністю

Види запасів

У відповідності до П(С)БО 9 "Запаси" під запасами розуміють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Будь-яке промислове підприємство має п'ять видів матеріальних запасів:

1. Сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та Інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.
2. Незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.
3. Готову продукцію, що вироблена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.
4. Товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
5. Малоцінні та швидкозношувані предмети.

Типова процедура замовлення, отримання і відпуску матеріальних запасів на промисловому підприємстві відображена на рисунку 7.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 7.1 – Процедура управління запасами

 

Важливою функцією запасів  є забезпечення відносної взаємної незалежності окремих стадій виробництва і збуту.

Всебічне планування виробничого процесу і матеріально-технічного постачання визначають успіх підприємства, як промислового, так і торгівельного. Іноді підприємства банкрутують лише через те, що не контролюють розмір товарного запасу.

Служби управління запасами

Головне завдання управління запасами і виробництвом – підтримка  оптимального рівня капіталовкладень в товарно-матеріальні запаси. Це вимагає значних координаційних дій трьох основних функціональних служб підприємства, адже представник кожної служби через свої функції має свою думку щодо товарно-матеріальних запасів.

Маркетолог. Щоб досягти ефективності збуту і забезпечити виробництво високоякісного продукту, який би найбільш повно задовольняв потреби споживачів, агенти з маркетингу (або збуту) прагнуть, щоб асортимент продукції був якомога більш широким і мав декілька різновидів: стилів, кольорів, функцій тощо.

 

Приклад 7.1

Відоме на ринку підприємство ВАТ "Електрон" виготовляє батарейки. До недавнього часу пропонувалось для продажу 50 різних типів батарейок. Це вимагало великої кількості свинцю. Коли свинець перейшов до ряду дефіцитних товарів, керівництво вирішило, що воно повинне максимізувати прибуток при лімітуванні сировини, якою в даному випадку був свинець. Виробництво було скорочено до 40 типів.

Товарообіг компанії зменшився на 10%. Але й прибуток збільшився вдвічі внаслідок значного зниження товарних запасів у вигляді сировини і готової продукції.

Менеджер підприємства. Ця особа відповідає за витрати і знає, що найкращою програмою їх скорочення буде підвищення обсягу виробництва. Великий обсяг аналогічних продуктів – це правильний спосіб знизити собівартість одиниці продукції, якщо використовується система обліку повної собівартості. Але необхідно врахувати те, що при перевищенні обсягу виробництва над обсягом реалізації, збільшуються товарно-матеріальні запаси, що, в свою чергу, збільшить їх вартість.

Головний бухгалтер – це особа, яка розглядає товарно-матеріальні запаси з позиції кількості і вартості. Знаючи багато про виробничий процес, він не може не реагувати на вимоги маркетингу і виробництва, але повинен знати, що товарно-матеріальні запаси – це дещо більше, ніж просто оцінка матеріальних цінностей в балансі та звітності.

Види витрат, пов’язані із розміром запасу

Матеріальні запаси сировини, напівфабрикатів або готової  продукції можуть бути або надто  великими, або надто малими. Якщо вони дуже великі, то поточні витрати (витрати на зберігання) зростають. Якщо вони значно менші оптимального рівня, то підвищуються витрати на виконання замовлення. Мета управління товарно-матеріальними запасами – забезпечити в будь-який момент часу необхідну кількість потрібного матеріалу.

Витрати на придбання запасів або  загальногосподарські, накладні витрати  для промислових підприємств  не мають вирішального значення при  прийнятті рішень про кількість  товарно-матеріальних запасів. Найбільш важливими е витрати, пов'язані з величиною матеріальних запасів:

1. Витрати на зберігання і розвантажувально-навантажувальні роботи. Збільшення матеріальних запасів призводить до збільшення витрат на утримання складських приміщень, їх. оренду, опалення, освітлення. Збільшення річних запасів також пов'язане із збільшенням страхових внесків.
2. Витрати на виконання замовлення. Витрати на замовлення – це витрати на оформлення замовлення, які включають канцелярські витрати по оформленню замовлення на придбання або виробництво, транспортні витрати і витрати по прийманню вантажів. При зміні обсягів виробництва до цих витрат відносяться також витрати по налагодженню устаткування для випуску замовленої партії.

В масовому виробництві  доводиться часто зупиняти роботу виробничого устаткування для переналагодження його на випуск замовленої партії. Тому має сенс Іноді замовляти велику партію деталей, адже витрати на відвантаження в розрахунку на одиницю продукції будуть нижчими. Крім того, постачальник, можливо, надасть знижку на оптову закупівлю, що також зменшить витрати на придбання.

При недостачі матеріалів збільшаться витрати на оплату невикористаної робочої сили і утримання устаткування, яке простоює. Підприємству доведеться витратити більше коштів на оформлення термінового замовлення, адже з'являються додаткові витрати за швидкість і транспортування.

Витрати, пов'язані з  величиною запасу мають тенденцію  взаємно компенсуватися. При зниженні витрат на замовлення зростає обсяг  матеріальних запасів, отже, зростають  поточні витрати (витрати на зберігання).

Розрахунок  економічного розміру замовлення

Двома важливими питаннями  при управлінні запасами е:

1. скільки коштує замовлення або виготовлення?
2. коли оформлювати замовлення або виготовляти?

Основним фактором політики матеріально-технічного постачання можна  вважати розрахунок оптимального розміру замовлення або партії. Цей обсяг має назву "економічного розміру замовлення" (ЕРЗ). Використання методу ЕРЗ дозволяє досягнути мінімальних витрат, пов'язаних з утриманням запасів, і відповісти на два питання – скільки і коли.

Формула, яка представляє  модель визначення оптимальної партії поставок, наступна

      (7.1)

 

де Е – розмір замовлення;

А – річна потреба одиниць запасу;

З – поточні витрати на зберігання одиниці замовлення;

Р – витрати на виконання замовлення.

На основі ЕРЗ (за умови, що значення показника  відоме) можуть бути проведені інші розрахунки. Число замовлень, які потрібно розмістити протягом одного року, визначається відношенням

 

,      (7.2)

 

де п – число замовлень.

Інтервал між двома  послідовними замовленнями (за умови, що в році 250 робочих днів) складає

,      (7.3)

 

Загальні витрати можна  обчислити, використовуючи наступну формулу

,    (7.4)

 

В цій формулі замість ЕРЗ може бути будь-яка партія поставок, необов'язково . оптимальна.

 

Приклад 7.2

МП "Фортуна", яке  виготовляє кухонні мийки, купує  необхідні відливки у ливарного заводу. Продукція проходить процес машинної обробки, шліфується, покривається емаллю І відвантажується на склади. Виробничий план фірми щоденно становить 20 мийок, або 5000 штук за рік. Витрати фірми на 1 мийку наведені в таблиці 7.1.

МП "Фортуна" має  можливість замовляти щоденно по 20 напівфабрикатів або відразу всі 5000. Потрібно вирішити, скільки і з яким Інтервалом поставки доцільно закуповувати відливки?

Таблиця 7.1 – Витрати  фірми на 1 мийку

Витрати на придбання раковин-напівфабрикатів	15 грн.
Поточні витрати (в т. ч. процентні  ставки, страхування, зберігання тощо)	0,5 грн.
Витрати на виконання замовлення (в т. ч. відвантаження, телефонні переговори, поштові витрати тощо)	10 грн.

 

Припустимо, підприємство замовляє всі 5000 штук 01.01. ц. р. Тоді на І  півріччя воно має більше 2500 мийок  в запасі, а в другому півріччі у нього їх менше 2500 мийок. Згідно моделі ЕРЗ спрощена пропозиція буде виходити з того, що середній розмір матеріальних запасів дорівнює 1/2 кількості, зазначеної в замовленні. Розглянемо декілька варіантів розміру одноразового замовлення (таблиця 7.2).

З даних таблиці 7.2 видно, що вартість виконання замовлення зростає при зниженні розміру замовлення. Отже найбільш оптимальний розмір замовлення кожен раз знаходиться між 400-500 одиницями або 10-12,5 замовленнями.

Економічний розмір замовлення можна розрахувати і за формулою

 

,    (7.5)

 

 

Таким чином, за рік слід зробити 11 замовлень (5000:447)

 

Таблиця 7.2 – Варіанти розміру одноразового замовлення

Символ	Показники	Варіанти
		1	2	3	4	5	6	7	8	9
Е	Розмір замовлення в одиницях	50	100	200	400	500	600	800	1000	5000
Е/2	Середній матеріальний запас в одиницях	25	50	100	200	250	300	400	500	2500
З х (Е/2)	Поточні витрати	13	25	50	100	125	150	200	250	1250
А/Е	Число замовлень	100	50	25	12,5	10	8,3	6,3	5	1
Р х (А/Е)	Витрати на замовлення	1000	500	250	125	100	83	83	50	10
С = З х Р	Загальні витрати за рік	1013	525	300	225	233	263	300	260