Планування діяльності підприємства

2S + 5В = 600

2S + 1В = 240

4В = 360

В = 90

4. Уведемо значення  В в рівняння (2) і знайдемо значення S:

1S + 0,5(90) = 120;

S = 120 – 45 = 75

5. Визначимо загальний  маржинальний доход:

200(75) + 250(90) = 37500

Альтернативний варіант графічного підходу припускає перебування і використання лінії рівно економічних рішень.

З цією метою на графіку  проводиться лінія цільової функції, що перетинає зону можливих рішень.

Припустимо, що загальний  маржинальний доход дорівнює 10000 у.о.

У цьому випадку рівняння цільової функції буде мати такий вид: 200S + 250В = 10000, а можливі координати крапок на графіку будуть:       S= 0; В = 40, S =50; В = 0.

Лінія, проведена через  ці крапки на графіку, буде первинною  лінією рівноекономічної величини. Вона зображена на малюнку 6.2 пунктиром.

Наступний етап – проведення ліній, рівнобіжних первинний лінії  рівноекономічної величини.

Оптимальної буде лінія, що проходить через останній кут  зони можливих рішень.

Як бачимо, координати останнього кута: S = 75; В = 90.

Аналіз рішення

Метою аналізу рішення  є визначення чутливості моделі до змін значень обмежуючих факторів. Для цього варто розрахувати тіньову ціну.

Тіньова ціна – це величина зниження значення цільової функції внаслідок зменшення значення відповідного обмежуючого фактора на одну одиницю.

Розглянемо розрахунок тіньової ціни на прикладі цеху 1. Припустимо, що потужність цього цеху зменшилася на одну годину.

У цьому випадку система  рівнянь обмежень буде мати вид:

2S + 5В = 599;

1S + 0,5В = 120.

Виникає питання, наскільки зменшиться маржинальний доход компанії в цьому випадку? Щоб відповісти на це питання, необхідно вирішити приведену систему рівнянь. Для цього помножимо друге рівняння на 2 і знайдемо значення В:

(2S + 5В = 599) –  (2S + 1В = 240);

4В = 359

Отже, В = 89,75.

Тепер підставимо значення В в перше рівняння і знайдемо S:

 

1S + 0,5(89,75) = 120;

S = 120 – 44,875 = 75,125;

200(75,125} + 250(89,75) = 15 025 + 22 437,5 = 37 462,5

37 500 – 37 462,5 = 37,5

 

Таким чином, у випадку  зменшення потужності цеху 1 на одну годину загальний маржинальний доход компанії відповідно зменшиться на 37,5 у.о.

 

6.3 Питання побудови моделі ціноутворення

 

Установлення ціни на продукцію чи послуги підприємства – одне з найважливіших управлінських  рішень. Це також одне з важкіших рішень, оскільки приходиться враховувати багато різних факторів.

Основними факторами, що впливають на ціноутворення, є: попит  з боку покупців, дії конкурентів  і витрати.

Попит є надзвичайно  важливим на всіх етапах життєвого  циклу продукту.

Життєвий цикл – це період часу від початку розробки продукту до моменту зникнення попиту на нього з боку покупців.

Наприклад, компанія може установити досить високу ціну на нову продукцію  в перший рік її реалізації, коли на неї існує підвищений попит, а  потім поступово знижувати ціну з урахуванням зниження попиту на цю продукцію.

Підприємства звичайно реагують на зміну цін конкурентами. Вони намагаються зібрати інформацію про потужність, технологію й операційну політику конкурентів, щоб передбачати  їх дії.

У випадку зниження ціни конкурентами підприємство оперативно переглядає ціни на свою продукцію.

Нерідко підприємства зменшують  ціну на свою продукцію чи послуги, навіть якщо зниження ціни конкурентами тільки очікується. При цьому вони розраховують, що зниження ціни приведе до збільшення попиту на продукцію і це компенсує втрату доходу внаслідок зниження ціни.

Роль витрат при встановленні цін залежить від типу ринку, на якому  діє підприємство (таблиця 6.15).

Наприклад, в умовах чистої конкуренції, яка характерна на ринку сировини (сільськогосподарська продукція, нафта, вугілля й ін.) ціна визначається безпосередньо ринком, а підприємства лише визначають обсяг виробництва цієї продукції.

Хоча в цьому випадку  витрати безпосередньо не впливають  на ціну, вони є дуже важливим фактором для визначення обсягу виробництва.

Розглянемо криву маржинальних витрат (рисунок 6.3).

Ми вже знаємо, що маржинальні  витрати – це витрати, зв'язані  з виробництвом і реалізації однієї додаткової одиниці продукції.

Маржинальні витрати часто зменшуються в міру зростання виробництва до визначеної крапки за рахунок ефективності. Однак при визначеному досягнутому рівні виробництва маржинальні витрати починають зростати – унаслідок перевантаження виробничих потужностей.

 

Таблиця 6.15 – Характерні риси основних типів ринку

Характерна риса	Тип ринку
	Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
Кількість фірм	Дуже багато	Багато	Декілька	Одна
Тип продукту	Стандартизований	Диференційований	Стандартизований або диференційований	Унікальний (нема замінників)
Контроль за ціною	Відсутній	Досить обмежений	Обмежений взаємозалежністю. Значний при наявності тайного зговору	Значний
Умови входження в ринок	Дуже легкі	Відносно легкі	Наявність значних перешкод	Блоковані
Присутність нецінової конкуренції	Відсутня	Значний акцент на рекламу, торгові знаки і торгові марки	Дуже типово, особливо при диференціації продукту	Головним чином реклама зв’язку фірми з суспільними організаціями
Приклади	Сільське господарство	Роздрібна торгівля Виробництво одягу, взуття	Виробництво стали, автомобілів, електропобутових приладів	Місцеві підприємства загального користування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 6.3 – Маржинальний доход  і витрати в умовах чистої конкуренції

 

На рисунку 6.3 зображена  лінія маржинального доходу, що в економічному змісті є додатковим доходом унаслідок реалізації однієї додаткової одиниці продукції.

В умовах чистої конкуренції  лінія маржинального доходу є  горизонтальною. Це значить, що маржинальний доход дорівнює ціні за одиницю при всіх обсягах реалізації.

Отже, поки маржинальні  витрати менше ціни, виробництво  і реалізація продукції є прибутковими . Коли маржинальні витрати перевищують ціну, підприємство втрачає гроші на кожній додатково одиниці продукції. Тому обсяг, що максимізує прибуток підприємства, – це така кількість продукції, при якому маржинальні витрати дорівнюють ціні.

Таким чином, незалежно  від типу ринку, витрати мають  велике значення при виборі оптимального співвідношення ціни й обсягу реалізації. Це у свою чергу визначає роль бухгалтера-аналітика, який повинен забезпечити релевантну інформацію для ціноутворення.

Релевантність витрат для  ухвалення рішення відносно цін  залежить від мети фірми й обрію  часу.

Короткострокові рішення  щодо цін зв'язані з визначенням  ціни спеціального замовлення і коректуванням комбінації й обсягу продажів в умовах конкуренції.

Наприклад, для фірми, що одержала спеціальне замовлення, витрати  на маркетинг не є релевантним! при  встановленні ціни для цього замовлення.

У свою чергу фірма, що розробляє комп'ютерні програми, визначаючи ціну свого продукту на довгострокову перспективу, повинна враховувати витрати на всіх етапах його життєвого циклу (рисунок 6.4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 6.4 – Вартісний ланцюжок компанії,

що  здійснює виробничу діяльність

 

Отже, вибір стратегії і моделі ціноутворення залежить від мети фірми, результатів дослідження ринку е тимчасового аспекту, а аналіз рішення, що стосується ціноутворення, може бути представлений таким образів (рисунок 6.5).

У літературі традиційно розглядаються дві моделі ціноутворення: економічна і ціноутворення на основі витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 6.4 – Процес ціноутворення

 

Економічна  модель ціноутворення

Центральна риса економічної  моделі ціноутворення – допущення, що фірма буде намагатися установити ціну реалізації на рівні, що забезпечує максимальний прибуток.

В умовах монополістичної  конкуренції зміна ціни може безпосередньо впливати на обсяг реалізації. Результат впливу ціни на обсяг реалізації називають еластичністю.

Якщо незначне збільшення ціни викликає значне зниження обсягу реалізації, то попит вважається еластичним (рисунок 6.6).

Якщо зміна ціни істотно  не впливає на обсяг реалізації, то попит є нееластичним (рисунок 6.7).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 6.6 – Еластичний попит    Рисунок 6.7 – Нееластичний попит

Передбачення еластичності ціни дозволяє установити динаміку маржинального доходу, що зменшується в міру зростання обсягу реалізації. Поряд з маржинальним доходом необхідно визначити маржинальні витрати. Аналіз маржинальних витрат і доходів дозволяє установити оптимальну ціну реалізації.

Встановлення оптимальної ціни реалізації

На практиці досить складно  точно установить взаємозв'язок між  ціною реалізації і попитом. Але допустимо, що керівництво компанії визначило попит при різних цінах реалізації і розрахувало доход. (таблиця 6.16).

 

Таблиця 6.16 – Розрахунок загального і маржинального  доходу

Ціна, у.о.	Обсяг продажів, одиниць	Загальний доход, у.о.	Маржинальні витрати, у.о.
60	15	900
57	16	912	12
54	17	918	6
51	18	918	0
48	19	912	– 6
45	20	900	– 2
42	21	882	– 8

 

Для визначення оптимальної ціни необхідно  також розрахувати витрати для кожного рівня реалізації (таблиця 6.17).

 

Таблиця 6.17 – Розрахунок загальних і маржинальних витрат

Ціна, у.о.	Обсяг продажів, одиниць	Загальний доход, у.о.	Маржинальні витрати, у.о.
60	15	810
57	16	814	4
54	17	818	б
51	18	828	8
48	19	838	10
45	20	850	12
42	21	864	14

 

Завершальним етапом є розрахунок прибутку для кожного рівня реалізації і вибір самої прибуткової комбінації ціни й обсягу (таблиця 6.18).

Таблиця 6.18 – Розрахунок прибутку

Ціна, у.о.	Обсяг продав, одиниць	Загальний доход, у.о.	Загальні витрати, у.о.	Прибуток, у.о.
60	15	900	810	90
57	16	912	814	98
54	17	918	818	100
51	18	918	828	90
48	19	912	838	74
45	20	900	850	50
42	21	882	864	18

Приведені дані свідчать, що оптимальна ціна реалізації – 54 у.о. при обсязі реалізації 17 одиниць, оскільки така комбінація забезпечить максимальний прибуток.

Інформація, приведена  в таблицях 6.16 – 6.18, може бути представлена графічно (рисунок 6.8).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 6.6 – Економічна модель ціноутворення

 

Приведений рисунок  показує, що різниця між загальними доходами і загальними витратами зростає, поки загальний доход зростає швидше, ніж загальні витрати. Коли загальні витрати зростають швидше, ніж загальний доход, то рішення зменшити обсяг реалізації приведе до зниження прибутку.

У нашому прикладі різниця  між загальними витратами і загальним  доходом найбільша при обсязі реалізації 17 одиниць.

Ціна, що забезпечує такий  обсяг реалізації, дорівнює 54 у.о. і  це оптимальна ціна реалізації. Саме така ціна забезпечує обсяг реалізації, при якому маржинальний доход дорівнює маржинальним витратам, що у свою чергу дає можливість дістати максимальний прибуток.

Обмеження економічної моделі ціноутворення