Планування діяльності підприємства

Розглянута модель ціноутворення має істотні обмеження, що є перешкодою для її широкого застосування:

• складно визначити криву попиту і маржинальні витрати;
• не до всіх типів ринку підходить;
• не враховує усі фактори, що впливають на ціну;
• припускає тільки одну мету фірми – максимізацію прибутку.

Ціноутворення на основі витрат

Багато менеджерів визначають ціну продукції на основі її собівартості.

Для цього маються визначені  причини. По-перше, компанії, що реалізують різні види продукції, не мають часу для аналізу маржинальних витрат і доходів для кожного виробу (послуги).

По-друге, навіть якщо існує  можливість установлення ціни завдяки  дослідженню ринку, то розрахунок ціни на основі витрат є вихідною точкою для старту.

Нарешті, собівартість продукції  чи послуг визначає границю, нижче якої ціну не можна встановлювати на тривалий період.

Найбільш розповсюдженою формою ціноутворення на основі витрат є ціноутворення за принципом  «витрати плюс».

Ціноутворення за принципом «витрати плюс» – це метод ціноутворення, при якому ціна реалізації визначається на основі собівартості продукції (товарів, послуг) шляхом додавання до неї визначеної частини прибутку (націнки).

Загальна формула ціни за принципом витрати плюс має  вид:

 

Ціна = Витрати + Націнка    (6.1)

 

У свою чергу, націнка  визначається як відсоток витрат, що є основою для розрахунку ціни:

 

Націнка = Відсоток націнки х Витрати  (6.2)

 

Відсоток  націнки встановлюється на основі практики галузі, оцінки менеджера (яку націнку  може витримати ринок) чи, виходячи з необхідної норми рентабельності.

Останній підхід найбільш розповсюджений. Націнка може бути розрахована на основі:

• перемінних виробничих витрат;
• повної виробничої собівартості;
• загальних перемінних витрат;
• повних витрат.

Загальна  формула визначення відсотка націнки  має вид:

 

                    Відсоток націнки = (Необхідний прибуток +

             + Загальні витрати, не включені  до складу базових) –  (6.3)

                               – (Річний обсяг діяльності  х

                         х Базові витрати на одиницю продукції)

 

Практичне застосування цієї формули розглянемо на прикладі компанії "Каскад", бюджет якої приведений у таблиці 6.19.

На підставі даних приведеного бюджету розрахуємо витрати на одиницю продукції.

Розрахунок  витрат на одиницю продукції.

1. Перемінні  виробничі витрати: 3840000 – 5000 = 768

2. Постійні виробничі  витрати: 2400000 – 5000 = 480

Повна виробнича собівартість = 1248

3. Перемінні  операційні витрати: 480000 – 5000 = 96

4. Постійні операційні витрати: 960000 – 5000 = 192

 

Повні витрати  на одиницю = 1536.

Використовуючи дані бюджету і розрахунку витрат на одиницю продукції, визначимо націнку за допомогою різних методів.

 

Таблиця 6.19 – Практичне застосування формули  визначення відсотку націнки

Обсяг виробництва, одиниць	5000
Виробничі витрати, у.о.:
– перемінні	3840000
– постійні	2400000
Витрати на збут і керування, у.о.:
– перемінні	480000
– постійні	960000
Середній інвестований капітал, у.о.	6000000
Мінімальна рентабельність, %	20
Необхідний прибуток, у.о. (6000000 х 0,2)	1 200000

Розрахунок  націнки на основі перемінних виробничих витрат

1. Відсоток націнки  до перемінних виробничих витрат:

 

             (Бюджетний прибуток + Постійні виробничі  витрати +

                  + Операційні витрати) + (Обсяг виробництва  х  (6.4)

                     х Перемінні виробничі витрати на одиницю)

 

(1200000 + 2400000 + 1440000) – (5000 х 768 )=

= (5040000 + 3840000) х  100 ⁼ 131,25%.

 

2. Сума націнки до перемінних  виробничих витрат: (768 х 131,25) ÷ 100 = 1008 у.о.

Розрахунок  націнки на основі повної виробничої собівартості продукції

1. Відсоток націнки  до повної виробничої собівартості:

 

         (Бюджетний прибуток + Операційні  витрати) ÷ (Обсяг виробництва  х

                         x Повна виробнича собівартості  одиниці продукції)  (6.5)

 

(1200 000 + 144 000) + (5000 х 1248) = 2640000 – 6240 000 = 42,3%

 

2. Сума націнки до  повної виробничої собівартості  продукції:           (1248 х 42,3) + 100 = 528 у.о.

Розрахунок націнки на основі загальних  перемінних витрат

1. Відсоток націнки  до загальних перемінних витрат

 

                        (Бюджетний прибуток + Загальні постійні витрати) –

              – (Обсяг виробництва х Загальні  перемінні витрати на одиницю) (6.6)

 

2. Сума націнки до  загальних перемінних витрат: (864 х 105,56) + 100 = 912 у.о.

Розрахунок націнки на основі повних витрат

1. Відсоток націнки  до повних витрат:

 

Бюджетний прибуток + (Річний обсяг х Повні витрати  на одиницю) (6.7)

 

(120000 – (5000х1 536)) х 100=(120 000 – 7680000) х100 =15,63%

 

2. Сума націнки до  повних витрат: (1536 х 15,62) – 100 = 240 у.о.

Дані про суму націнки дозволяють розрахувати ціну одиниці продукції (таблиця 6.20).

Отже, використовуючи різні бази для  розрахунку націнки, ми одержали однаковий результат при визначенні ціни продукції. При існуючих умовах ціна одиниці продукції, що забезпечує відшкодування усіх витрат і одержання необхідного прибутку, складає 1 776 у.о.

Ціноутворення на основі вартості часу н матеріалів

Ціноутворення на основі вартості часу і матеріалів є різновидом ціноутворення за принципом «витрати плюс...».

 

Таблиця 6. 20 – Розрахунок ціни одиниці продукції

формула розрахунку	Розрахунок ціни, у.о.
1. Перемінні виробничі витрати  + Націнка	768 + ] 008 = 1 776
2. Виробнича собівартість + Націнка	1 248 + 528 = 1 776
3. Загальні перемінні витрати + Націнка	864 + 912 = 1 776
4. Повні витрати + Націнка	1 536 + 240 = 1 776

 

Цей метод широко використовується в ремонтних цехах, друкарнях  і фірмах, які надають професійні послуги (аудиторські, юридичні й ін.).

При цьому методі ціна послуги (замовлення} складається з  двох елементів:

Ціна = Вартість часу + Матеріальні витрати  (6.8)

 

У свою чергу вартість часу складається з трьох частин:

 

Вартість часу = Пряма зарплата в годину +

+Накладні  витрати в годину +

            + Вартість години для забезпечення  необхідного прибутку (6.9)

 

При визначенні вартості години пряма зарплата в годину (включаючи  додаткові виплати) в одних організаціях (наприклад, ремонтних виробництвах) однакова для всіх категорій робітників, а в інші (наприклад, в аудиторських фірмах) – установлюється з урахуванням кваліфікації виконавців.

Накладні витрати в  годину визначають суму витрат на збут, керування й інші загальногосподарські витрати, що приходяться на годину роботи працівників. Відповідно, вартість години для забезпечення необхідного прибутку визначається як відношення суми запланованого прибутку до загальної кількості годин робочого часу.

Матеріальні витрати  складаються з двох частин:

Матеріальні витрати = Прямі матеріальні витрати (ціна придбання) +

                     + Частина витрат на транспортування

                            і збереження матеріальних запасів          (6.10)

 

Отже, матеріальні витрати  визначаються шляхом додатка до ціни придбання прямих матеріалів частини (відсотка) витрат, зв'язаних з їх транспортуванням і збереженням.

Слід зазначити, що накладні витрати підприємства, зв'язані з транспортуванням і збереженням матеріалів, не слід включати в накладні витрати, що використовуються у формулі розрахунку вартості часу.

Застосування описаного  методу ціноутворення розглянемо на прикладі.

 

Приклад 6.5

Компанія “Фенікс” здійснює ремонт автомобілів і має бюджетні показники на майбутній рік (таблиця 6.21).

 

Таблиця 6.21 – Бюджетні показники компанії “Фенікс”

Тарифна ставка за годину, у.о.	36
Річна кількість годин праці	10000
Річні накладні витрати, у.о.
– транспортування і збереження матеріалів	200000
– інші накладні витрати	500000
Загальні прямі матеріальні  витрати, у.о.	! 000000
Бюджетний прибуток, у.о.	140000

 

Приведені бюджетні дані дозволяють розрахувати вартість години ремонтних робіт і відсоток витрат на транспортування і збереження матеріалів.

Розрахунок вартості години ремонтних  робіт:

 

36 + (500 000 –  10 000) + (140 000 + 10 000) – 100 у.о.

 

Розрахунок відсотка витрат на транспортування  і збереження матеріалів: 200000 – 1000000 х 100 = 20%.

Допустимо, що компанія одержала замовлення на ремонт автомобіля, на який необхідно 40 годин роботи і прямих матеріалів на 8000 у.о.

Виходячи з вартості часу і матеріалів, калькуляція ціни замовлення буде мати такий вид (таблиця 6.22).

Таблиця 6.22 – Калькуляція ціни замовлення

Стаття	Сума, у.о.
1. Вартість години (40 х 100 у.о.)	4000
2. Матеріальні витрати (800–1–(8 000 х 02))	9600
Усього	13600

Обмеження ціноутворення за принципом  «витрати плюс»

Установлення ціни за принципом "витрати плюс" має певні обмеження, оскільки ігнорується попит, існують проблеми розподілу загальних витрат, витрати розглядаються як  стартовий рівень ціноутворення.

Ігнорування попиту може привести до помилки при ухваленні  рішення.

Наприклад, ціна виробу, установлена на основі витрат, складає 400 у.о. за одиницю при попиті 10000 одиниць.

А тепер допустимо, що існує альтернативна можливість реалізувати 8000 одиниць за ціною 450 у.о.

Якщо перемінні витрати  на одиницю рівні, допустимо, 300 у.е, тоді загальний маржинальний доход буде 1000000 у.о. при ціні 400 у.о. за одиницю і 120000 у.о. при ціні 450 у.о.

Однак різні методи розподілу  постійних виробничих витрат приводять до різних результатів.

Тому ціна виробів  у значній мірі залежить від того, який метод був використаний.

Нарешті, твердження, що витрати є стартовим рівнем ціноутворення, не вірно, оскільки підприємство може понести збитки навіть у випадку, коли ціна вище собівартості.

Таке може бути, коли попит  на продукцію упав нижче рівня  діяльності, що був використаний для визначення суми постійних витрат на одиницю продукції.

Розглянуті обмеження  традиційних методів ціноутворення  змушують компанії шукати нові підходи, одним із яких є цільове калькулювання.

Цільове калькулювання

Цільове калькулювання – це виробнича стратегія, при якій компанія спочатку визначає ціну реалізації нового продукту, а вже потім проектує сам продукт, виробництво якого забезпечить рівень витрат, необхідний для досягнення визначеної мети.

Цей підхід широко застосовується японськими компаніями і в останні роки залучає усе більшу увагу в США і Західній Європі.