Планування діяльності підприємства

 

Для наочності приведені вище розрахунки можна привести й у такому виді:

При 15 % ? % При 14 %

Фактор дисконту 2,2832 2,3077 2,3216

Різниця 0,0245 0,0139

Загальна різниця 0,0384

0,0245 ÷ 0,0384 = 0,64 15 % – 0,64 = 14,36 %

чи

0,0139 ÷ 0,0384 = 0,36 14 % + 0,36 = 14,36 %.

Якщо річна сума грошових надходжень – величина непостійна, то внутрішню  норму рентабельності розраховують методом проб і помилок.

Для цього необхідно  послідовно розрахувати ЧДВ із застосуванням  різних ставок дисконту.

Для ілюстрації розрахунків  знову використовуємо приклад корпорації «Оптиміст».

Спочатку по таблиці дійсної  вартості розрахуємо ЧДВ при ставці дисконту 10% (таблиця 5.9).

 

Таблиця 5.9 – ЧДВ при ставці дисконту 10%.

Грошові надходження, у.о.	Фактор дисконту	Дійсна вартість майбутніх грошових надходжень, у.о.
56000	0,9091	50910
52000	0,8264	42973
48000	0,7513	36062
Усього, дійсна вартість		129945
Інвестиції		120000
Чиста дійсна вартість		9945

 

Як бачимо, при ставці 10% ЧДВ проекту значно вище нуля.

Тому спробуємо  розрахувати ЧДВ при ставці, скажемо, 15% (таблиця 5.10).

 

Таблиця 5.10 – ЧДВ при ставці дисконту 15%.

Грошові надходження, у.о.	Фактор дисконту	Дійсна вартість майбутніх грошових надходжень, у.о.
56000	0,8696	48698
52000	0.7561	39317
48000	0,6575	31560
Усього, дійсна вартість		119 575
Інвестиції		120000
Чиста дійсна вартість		425

 

При ставці дисконту 15% чиста  дійсна вартість лише трохи нижче  нуля. Отже, внутрішня норма рентабельності має значення, наближене до 15%.

Для більш точного розрахунку варто знову застосувати метод лінійної інтерполяції.

Варто використовувати  таку формулу:

 

ВНП = С₁ + ЧДВ₁ ÷ (ЧДВ₁ – ЧДВ₂) х (С₂ – С₁),         (5.10)

 

де С₁ – ставка дисконту, при якій ЧДВ має негативне значення;

С₂ – ставка дисконту, при якій ЧДВ позитивна;

ЧДВ₁ – чиста дійсна вартість при ставці С₁;

ЧДВ₂ – чиста дійсна вартість при ставці С₂. Підставивши в цю формулу відповідні числові значення, одержимо:

 

                                  15% + [– 425/(– 425 – 9945) х (10% –  15%)] =

                                   = 15% ÷ [0,04 х (– 5)] = 15% – 0,2% = 14,8%

 

Слід зазначити, що метод  інтерполяції дає тільки приблизне  значення внутрішньої норми рентабельності.

Але і цього досить, щоб зіставити отримані результати зі ставкою відсікання і визначити перспективність того чи іншого проекту.

Методи, що не враховують вартість грошей з урахуванням часу

Серед цієї групи методів  найбільш розповсюдженими є період окупності й облікова норма рентабельності.

Період окупності

Період окупності – це період часу, необхідний для повного відшкодування початкових інвестицій за рахунок чистих грошових надходжень від їх використання.

В умовах аннуітету період окупності розраховується як відношення суми первинних інвестицій до річної суми грошових надходжень.

Для розглянутого проекту період окупності дорівнює: 120000 + 52000 =

= 2,3 чи 2 роки і 4 місяці. Тепер розглянемо варіант, коли грошові надходження в різні роки різні (таблиця 5.11).

Таблиця 5.11 – Різні грошові надходження  в різні роки

Рік	Сума чистих грошових надходжень, у.о.	Залишок невідшкодованої суми інвестицій на кінець року, у.о.
0	–	120000
1	56000	64000
2	52000	12000
3	48000	–

 

Отже, період окупності  в даному випадку також охоплює  два роки і частину третього року. Але яку частину? Щоб одержати відповідь, варто зробити такий розрахунок: 2 роки + 12000 + 48000 = 2,25 чи роки 2 роки і 3 місяці.

Як бачимо, розрахувати  період окупності досить нескладно. Але цей показник має два істотних недоліки.

Він не враховує вартості грошей у часі, а також грошових надходжень у роки після періоду окупності.

Через це в практиці досить часто використовують дисконтований  період окупності.

Дисконтований період окупності – це період часу, необхідний для відшкодування дисконтованої вартості інвестицій за рахунок дійсної вартості грошових надходжень.

Отже, для визначення цього показника в першу чергу  варто дисконтувати грошові надходження. Навіть в умовах аннуітету необхідно дисконтувати кожну суму надходжень окремо. Зробимо це, застосувавши фактор дійсної вартості при і = 12 і n =3:

 

52000 х 0,8929 = 46431;

52000 х 0,7972 = 41454;

52000 х 0,7118 = 37014

 

У результаті маємо (таблиця 5.12):

 

Таблиця 5.12 – Різні  грошові надходження в різні  роки (дисконтований період окупності)

Рік	Сума дисконтова них грошових надходжень, у.о.	Залишок невідшкодованої суми інвестиції на кінець року, у.о.
0	–	120000
1	46431	73569
2	41454	32115
3	37014	–

 

Виходячи з приведених даних, дисконтований  період окупності буде: 2 роки + 32115 ÷ 37014 = 2,9 роки.

Як бачимо, період окупності з урахуванням зміни вартості грошей більший, ніж без обліку цього фактора.

Облікова норма рентабельності

Облікова норма  рентабельності – це відношення величини середнього чистого прибутку, отриманого внаслідок здійснення проекту капітальних вкладень, до середньої чи первісної вартості інвестиції в цей проект.

Розрахунок облікової норми  рентабельності на основі первісної  вартості інвестицій здійснюється по формулі:

 

              Облікова норма рентабельності = Середній чистий прибуток ÷

                                          ÷ Первісні інвестиції            (5.11)

 

У свою чергу:

 

Середній чистий прибуток = Чистий прибуток ÷ Кількість  років     (5.12)

У нашому прикладі середній чистий прибуток дорівнює: (16000 +

+ 12000 + 8000) + 3 = 12000. Виходячи з цього, можемо визначити облікову норму рентабельності:

Облікова норма рентабельності = 12000 ÷ 120000 = 0,1 = 10%.

Розрахунок облікової  норми рентабельності на основі середньої  вартості інвестицій

У випадку застосування методу прямолінійної амортизації  середню вартість інвестицій можна визначити по такій формулі:

 

                             Середня вартість інвестицій =

             = (Первісна вартість + Ліквідаційна  вартість) ÷ 2         (5.13)

 

Включення ліквідаційної  вартості в приведену формулу  зв'язане з тим, що вона може зменшити початкові чи інвестиції підвищити грошовий потік у майбутньому при заміні устаткування.

У нашому прикладі ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Тому середня вартість інвестицій дорівнює середньої вартості устаткування протягом трьох років. Розрахуємо середню вартість устаткування для кожного року (таблиця 5.13).

 

Таблиця 5.13 – Середня  вартість устаткування для кожного  року

Рік	Середня вартість устаткування, вул.
1	(12000 + 80000) / 2 = 100000
2	(80000 + 40000) / 2 = 60000
3	(40000+0) / 2 = 20000

 

Тепер можна визначити  середню вартість устаткування протягом трьох років: (100000 + 60000 + 20000) ÷ 3 = 60000.

Аналогічний результат  одержимо, застосувавши формулу: Середня  вартість інвестицій = (12000 + 0) ÷ 2 = 60000.

На графіку (рисунок 5.4) бачимо цю суму в середині терміну проекту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 5.4 – Графік амортизації  устаткування

 

Тепер розрахуємо облікову норму рентабельності на основі середніх інвестицій. Облікова норма рентабельності = 12000 ÷ 60000 = 0,2 = 20%.

Недоліком облікової норми рентабельності є те, що цей показник не враховує реальних грошових потоків, а саме вони забезпечують можливість інвестування і реінвестування. Крім того, різні компанії можуть використовувати різні бази розрахунку цього показника.

На практиці вибір  методів для оцінки проектів капітальних  вкладень значною мірою залежить від середовища інвестування.

Так, при інвестиціях  у країни з нестабільною економікою інвестори в більшості випадків намагаються швидко відшкодувати вкладені кошти. Тому для них пріоритетом є період окупності проекту.

Варто також враховувати, що умови застосування розглянутих  методів до окремих проектів відрізняються від умов раціонування капіталу.

 

5.3 Раціонування капіталу

 

Раціонування  капіталу – це процес вибору найбільш придатного з декількох прибуткових інвестиційних проектів.

Необхідність раціонування обумовлена обмеженістю суми засобів, що компанія може інвестувати. Це обмеження може існувати через внутрішні причини (інвестиційна політика керівництва компанії} чи через зовнішні фактори (неможливість залучити засобів кредиторів).

При раціонуванні капіталу варто мати на увазі, що проекти можуть мати різні грошові потоки, різну  тривалість, по-різному впливати на загальний інвестиційний портфель компанії. Звідси, різні методи оцінки можуть іноді давати протилежні результати, а перевага якого-небудь конкретного проекту не завжди є визначальною.

Наприклад, не завжди проект, що має велику дійсну вартість, є  найбільш рентабельним.

Припустимо, компанія "Оптиміст" розглядає два проекти: А и В, про які мається така інформація:

 

Таблиця 5.14 – Інформація про проекти А і В компанії "Оптиміст"

Показник	Проект А	Проект В
Річна сума грошових надходжень, у.о.	52000	8000
Фактор дисконту (n =3, і = 12%)	2.4018	2,4018
Дійсна вартість грошових надходжень, у.о.	124894	19214
Мінус чисті інвестиції, у.о.	120000	18000
Чиста дійсна вартість, у.е,	4894	1214

 

Як бачимо, проект А  має велику чисту дійсну вартість, чим проект В. Але грошові потоки цих проектів значно відрізняються, тому доцільно розрахувати і порівняти їхні індекси рентабельності.

Індекс рентабельності – це відношення дисконтованих грошових надходжень до дисконтованих чистих інвестицій.

У нашому прикладі:

Індекс рентабельності проекту А = 124894 ÷ 120000 = 1,04;

Індекс рентабельності проекту В = 19214 ÷ 18000 =1,07.

Як бачимо, проект В  більш рентабельний, оскільки забезпечує велику віддачу на інвестиції.

В умовах обмеженості  суми, що може бути інвестована, нерідко  виникає потреба в оптимальній комбінації обраних проектів.