Персонал предприятия

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Аналіз узагальнювальних показників використання робочого часу ВАТ «Олимп – Круг» свідчить, що середня тривалість робочго дня зменшилась на 0,02 години, або на 0,25 %. Вказана зміна зумовлена випередженням темпів зростання середньої кількості відпрацьованих одним працівником днів над темпами зростання відпрацьованих одним працівником годин. Так, за аналізований період час, відпрацьований одним робітником у середньому знизився на на 97,6 годин, або на 4,46%, причиною чого стало зменшення кількості працівників. Водночас середня тривалість робочого періоду знизилась на 11,6 днів, або на 4,24 % завдяки зменшенню кількості працівників.

  Величина  фонду робочого часу (ФРЧ) залежить від середньооблікової кількості штатних працівників (Кп), середньої кількості днів, відпрацьованих одним працівником за рік (Дрп), і середньо ї тривалості робочого дня (Тс). Детермінова модель ФРЧ може бути подана у вигляді:

  ФРЧ = Кп*Дрп*Тс

  Зміну ФРЧ  під впливом перелічених факторів розраховують одним з методів  детермінованого факторного аналізу, наприклад, методом ланцюгових підстановок. Значення показника в 2008 році позначемо  індексом 0, а в 2010 році – індексом 1. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 7 

  Факторний аналіз фонду робочого часу ВАТ «Олимп-Круг» за 2008-2010 роки

 

  Аналіз  показав, що фонд робочого часу в звітному році зменшився на 59783,97 людино-годин, або на 16,7 %, порівняно з 2008 роком. Це зменшення зумовило зміна факторів, які впливають на фонд робочого часу. Зокрема, за рахунок змешення середньооблікової кількості працівників на 21 особу, або на 12,8 %, фонд робочого часу скоротився на 45864 людино-годин. Зменшення середньої кількості днів, відпрацьованих одним працівником за рік, на 11,5 днів спричинило зниженню фонду робочого часу на 13177,6 людино-годин. Натомість, зменшення середньої тривалості робочого дня на 0,02 год призвело до скорочення фонду робочого часу на 742,37 людино-години. Загалом фонд робочого часу зростав унаслідок зменшення неявок і втрат робочого часу протягом аналізованого періоду, хоча негативним фактором є збільшення внутрішньозмінних втрат робочого часу працівника. 
 
 
 
 
 
 
 

  2.4.Аналіз  продуктивності праці 

  Результат процесу виробництва залежить від  рівня продуктивності праці, тобто  ефективності затрат конкретної праці, яка визначається обсягом продукції, виробленої за одницю часу (година, зміна, місяць, рік), або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції. Різноманітність методів вимірювання обсягу продукції вимагає застосування відповідно натуральних, трудових і вартісних методів вимірювання продуктивності праці. Якщо на підприємстві виробляють однойменну продукцію, то виробіток визначають у натуральних одиницях (наприклад, штуках,кілограмах, метрах, літрах тощо). Однак на більшості підприємств виробляється різнойменна продукція, яка не підлягає вимірюванню в натуральному виразі (наприклад, устаткування, машини, запчастини). При цьому методі визначення рівня продуктивності праці не враховується також незавершене виробництво і якість продукції, тому часто застосовують трудовий і вартісний метод, на якому грунтується обчислення узагальнювальних показників продуктивності праці як відношення обсягу виробленої продукції до затрат праці.

  Зважаючи  на це, важливою методологічною проблемою  аналізу продуктивності праці є вибір одиниці виміру затрат праці на виробництво продукції, які можуть бути виражені середньообліковою кількістю працівників (робітників) в еквіваленті повної зайнятості, а також у людино-днях і людино-годинах.

  Вибір показника  продуктивності праці залежить від мети аналізу. Найоб’єктивнішу оцінку ефективності використання персоналу можна отримати на основі показника середньогодинного виробітку одного робітника. Всі інші (денний, місячний, річний) показники – інтегральні, які враховують рівень годинної продуктивності праці й використання робочого часу.

  Динаміка  перелічених показників характеризує зміну продуктивності праці в звітному періоді порівняно з попереднім чи базовим. При цьому збільшення продуктивності праці є позитивною тенденцією і свідчить про економічне зростання підприємства. Порівняно фактичного показника продуктивності праці з плановим у межах одного аналізованого періоду дає змогу визначити рівень виконання планового завдання. Причинами зростання продуктивності праці можуть бути: оновлення техніки та технології виробництва, поліпшення організації виробництва, вдосконалення організації праці (підвищення кваліфікації працівників, зміцнення трудової дисципліни, посилення мотивації праці тощо). 
 
 
 
 
 

  Фактори, які впливають  на середньорічний виробіток продукції на одного працівника 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Cередньорічний виробіток продукції на одного працівника може зростати не тільки внаслідок змін у структурі персоналу (збільшення частки робітників у загальній кількості працівників) і середньорічного виробітку продукції одним робітником, а й інших факторів.

  Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, чи економію робочого часу. За рахунок зростання продуктивності праці в країнах, що переходили до ринкової економіки, досяглося від 40 до 90% підвищення життєвого рівня населення. За умов посиленої конкуренції великого значення набуває зростання продуктивності праці, передусім на промислових підприємствах, яку оцінюють на основі виробітку продукції на одного працівника.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Таблиця 8 

  Динаміка  показників продуктивності праці ВАТ «Олимп-Круг»  за 2008 та 2010 роки

 
 

  Аналіз  продуктивності праці ВАТ «Олимп-Круг»  свідчить про зростання продуктивності праці у 2010 році: середньорічний виробіток  одного працівника збільшився на 132209,7 грн, або на 55,3 %, порівняно з 2008 роком. Найбільший приріст спостерігається для середньорічного виробітку одного робітника – на 117895,4 грн, або на 49,6%, від рівня попереднього року. При цьому найнижчими темпами зростав середньоденний виробіток: за аналізований період  лише з 87,5 до 135,9 грн, тобто на 48,4 грн, або на 55,3 %, внаслідок великих втрат робочого часу ( простої через відсутність електроенергії, нерегулярне посточання основних матеріалів, порушення трудової дисципліни робітниками тощо). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 9 

  Визначення  впливу факторів на середньорічний виробіток  продукції на одного працівника за 2008-2010 роки

 

  Отже, обсяг  виробленої продукції у 2010 році зріс на 1153430,11 грн порівняно з 2008 роком. Основними причинами зростання  обсягу виробленої продукції було збільшення середньогодинного виробітку продукції  одним робітником. Середня кількість  відпрацьованих за рік днів одним робітником знизилась на 11,6 днів, або на 4,24 %, що зумовило зменшення обсягу виробленої продукції на 144031,1 грн. Незначне зростання середньогодинного виробітку ( на 17,03 грн) зумовило зростання вартості виробленої продукції на 1806868,9 грн. Водночас зменшення середньооблікової кількості робітників, середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за рік та середньої тривалості робочого дня призвели до зменшення обсягу виробленої продукції загалом на 653438,37 грн. Отже, зростання обсягу виробленої продукції відбулось переважно за рахунок скорочення цілоденних простоїв і підвищення ефективності праці. 
 
 
 
 
 
 

  2.5. Матеріальне стимулювання  праці 

  До напрямів аналізу оплати праці можна віднести:

  - Оцінку  організації оплати праці;

  - Аналіз  фонду оплати праці

  - Аналіз  середньої заробітньої плати

  - Пошук  резервів підвищення стимулюючої ролі праці.

  Організація оплати праці передбачає визначення форм і систем оплати праці працівників підприємства , визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників підприємства, розроблення системи посадових окладів службовців і фахівців. Вибір системи преміювання працівників.

  Регулювання оплати праці здійснюється у поєднанні заходів державного регулювання та системи договорів і угод.

   Здійснення загального аналізу фонду заробітної плати передбачає оцінку виконання плану, динаміки, розрахунок економії або перевитар основного і додаткового фонду заробітної плати в цілому по підприємству і за категоріями працівників.

  Абсолютну економію чи перевитрати коштів на заробітну плату обчислюють шляхом зіставлення фактично нарахованої заробітної плати з плановою. Однак показник абсолютної економії або перевитрат фонду заробітної плати не дає змоги оцінити ефективність використання коштів на оплату праці.Тому доцільно обчислити відносну економію чи перевитрати фонду заробітної плати як різницю між фактично нарахованою заробітною платою та базовим її фондом, скорегованим на фактичний темп зміни (зростання, зниження) обсягу виробництва.