Звіт по практиці

Особливості вилучення речових доказів з  підозрою на наявність слідів сперми: білизну забирають цілком; з грунту зрізають тонкий шар; з тіла потерпілої особи роблять змиви на марлю фізіологічним розчином або водою; вагінальний вміст беруть на марлеві тампони, з яких відразу ж готують мазки на двох предметних скельцях.

Волосся. На місці події можуть виявлятися як поодинокі волосини, так і їхні пучки. Важливим речовим доказом є волосся, виявлене в руках жертви, на білизні зґвалтованої і т. ін., бо воно може належати злочинцеві. Волосся, що може походити від потерпілої особи, інколи виявляється на одязі підозрюваного.

Особливості забирання волосся: забирати волосся можна або пальцями, або пінцетом з гумовими наконечниками, щоб не пошкодити об'єкти; кожна волосина, знайдена окремо, вміщується в окремий конверт або пакет з чистого паперу, складений, як упаковка аптечного порошку; пучки волосся забирають разом; з трупів волосся виривають, у живих осіб зрізають ножицями; на голові як зразки беруть по 8-10 волосин з п'яти ділянок: лобової, тім'яної, потиличної і двох скроневих.

 

55. Ідентифікація особи невідомої людини.

Встановлення  зовнішності померлого при огляді та дослідженні невпізнаного, особливо гнилого, трупа та кісток чи їх залишків є складною справою.

Висихання, гнильні процеси, дія полум'я, інші ушкодження невпізнанне  змінюють, а іноді й зовсім знищують зовнішні покрови тіла людини, зокрема  голови і обличчя. У таких випадках потрібна реставрація, методи і способи якої залежать від стану мертвого тіла чи його частин. У першу чергу треба поновлювати такі деталі зовнішнього вигляду, котрі практично не змінюються з віком, наприклад вушні раковини.

Судово-медична ідентифікація особи може бути поділена на два основні етапи:

а) виявлення та фіксація тих ознак померлої людини, які  притаманні особі, котру розшукують правоохоронні органи;

б) зіставлення ознак особи  покійного та розшукуваної людини, їх документування з висновками про наявність чи відсутність ознак, які вказують на тотожність особи покійного та людини, яку розшукують.

Всі встановлені та зафіксовані (шляхом опису, фотографування, перенесення  на відео-, кіно- та рентгенівську плівку) ознаки особи людини можна поділити на постійні (сталі) та тимчасові (непостійні).

До перших (сталих, незмінних) належать стать, вік, зріст померлого, його статура, расова приналежність, маса, індивідуальні особливості будови тіла та окремих його частин, антигенні  властивості тканин. До других — захворювання та їх наслідки, перенесені травми й операції, аномалії розвитку, татуювання, ознаки професійної (звичайної) діяльності та інші особисті ознаки будови та статури особи.

У всіх випадках експертизи кісток чи їх залишків вирішують питання про: а) зріст; б) стать; в) вік

Для встановлення зросту: в  процесі розвитку, зростання організму  кожна кістка зберігає певні сталі  співвідношення з довжиною тіла. Судово-медичний експерт, враховуючи розмір досліджуваних  кісток та середні характеристики тієї групи населення, до якої ймовірно належала померла людина, проводить всебічні дослідження кісток. Визначають зріст: ретельно вимірюють кістки, і користуючись певними схемами, виконують систему розрахунків з урахуванням відповідних поправок. Найдостовірніші результати дають дослідження довгих трубчастих кісток, зокрема плечової, стегнової та великої гомілкової.

Виходячи з оцінки вікових  змін кісток можна більш-менш точно  визначити вік людини. У судово-медичних дослідженнях за станом розвитку кісток скелета встановлюється так званий кістковий вік.

Одним із суттєвих моментів встановлення віку, особливо молодих  людей, є дослідження зубів.

Досить значні, добре вивчені особливості кісток характерні для осіб різної статі. Наприклад, великий комплекс певних статевих ознак можна виявити при дослідженні черепа. Так, у жінок і чоловіків мають місце значні розбіжності в розмірах склепіння та основи черепа. Характерні статеві ознаки та відмінності мають також кістки таза та й деякі інші (груднини, ключиці тощо).

 

56. Судово-медичні і криміналістичні методи дослідження.

За допомогою  методів судово-медичної криміналістики можна вирішити значну кількість  питань, а саме: встановлення характеру  ушкоджень та механізму їх виникнення на тілі й одязі під дією тупих  і гострих предметів, електричного струму, при пострілах з вогнепальної зброї і т. ін.; встановлення знаряддя травми - типу, виду, конкретного предмета, яким спричинено ушкодження, за їх особливостями, що відбилися на тілі та одязі; визначення віку особи; ототожнення особи за залишками кісток; давність поховання тощо.

Зупинимося на найпоширеніших методах досліджень та їх діагностичних можливостях.

1. Найважливішими з них є методи вимірювання (метричні). За їх допомогою у судовій медицині визначають ряд фізичних параметрів -

довжину, масу, об'єм, температуру, силу тощо. Для вимірювань використовують різноманітні пристрої (інструменти) - лінійки (жорсткі й м'які), штангенциркулі, мікрометри, ваги, термометри, мікродинамометри

2. Фотографічні  методи. Для наочної документації отриманих результатів широко застосовують фотографічні методи. Вони характеризуються відносною простотою, доступністю застосування, великою чутливістю.

Судово-дослідницька фотографія завдяки використанню спеціальних методів фотозйомки при дослідженні речових доказів дає можливість відкривати нові ознаки, якості об'єктів, недосяжні для візуального спостереження.

Мікрофотографічний  метод дослідження застосовують для виявлення невидимих неозброєним оком об'єктів шляхом фотографування їх через мікроскоп.

Фотографування  в інфрачервоних променях дає змогу виявити кіптяву пострілів на темних тканинах, де вона візуально не спостерігається.

Мікроскопічні дослідження також дуже поширені.  Так, за допомогою методу безпосередньої мікроскопії вивчають найрізноманітніші ушкодження, спричинені фізичними, найчастіше механічними, травмуючими предметами.

Рентгенологічні методи. За допомогою цих методів дослідження можуть вивчатися майже всі об'єкти судово-медичної експертизи. Так, при дослідженні всіх видів механічної травми можна виявити наявність сторонніх предметів, їх положення, форму, характер, розміри. Можливості рентгенологічного вивчення об'єктів дають змогу встановити індивідуальні особливості колючого знаряддя - його форму, довжину, ширину - шляхом заповнення ранового каналу контрастною речовиною.

Контактно-дифузійні  методи. Крім встановлення наявності металевих частинок чи нашарувань у тілі людини, яке здійснюється шляхом рентгенологічних досліджень, можуть бути використані й інші методи вивчення об'єктів з цією метою, зокрема хімічні реакції, різноманітні контактно-дифузійні або, як їх ще називають, методи кольорових відбитків,

Зазначені методи не тільки дають змогу виконати дослідження  швидко і без спеціальних приладів, а й не впливають негативно на об'єкт, не перешкоджають проведенню подальших аналізів. Дуже поширеними в експертизі є методи кольорових відбитків. За їх допомогою можна не тільки виявити на об'єкті найне- значніші частки металів, а й встановити їх топографію та хімічну природу.

Емісійно-спектральний аналіз. Якщо потрібно встановити не тільки якісний, а й кількісний склад металів на об'єкті, то використовують метод емісійно-спектрального аналізу. Він базується на тому, що розжарені гази кожного хімічного елемента мають свій неповторний спектр. Спостерігаючи спектральні лінії та їх розташування, встановлюють, які елементи наявні в досліджуваному об'єкті.

Трасологічне  дослідження. Завданням судово-медичної трасології є розробка та запровадження в практику методів і засобів виявлення, фіксації слідів-ушкоджень та слідів-нашарувань; встановлення механізму та умов слідоутворення; ідентифікація різних об'єктів на підставі вивчення залишених ними слідів-ушкоджень і слідів-нашарувань на тілі та одязі людини.

Ідентифікація особи методами судово-медичної криміналістики Встановлення зовнішності померлого при огляді та дослідженні невпізнаного, особливо гнилого, трупа та кісток чи їх залишків є складною справою.

 

57. Висновок судово-медичного експерта.

Висновки експерта є одним з видів доказів у процесі попереднього та судового слідства. Згідно з чинним кримінально- процесуальним законодавством України, призначення основних видів судово-медичної експертизи є обов'язковим. Так, відповідно до ст. 76 Кримінально-процесуального кодексу України обов'язково призначається експертиза для встановлення причини смерті, тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; визначення психічного стану підозрюваного чи обвинуваченого за наявності у справі даних, що викликають сумнів щодо його осудності; встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 155 Кримінального кодексу України, та для встановлення віку підозрюваного чи обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність, а достовірні дані щодо його віку відсутні. Будь-яка інша судова експертиза призначається на розсуд осіб, які проводять слідство, чи суду і не є обов'язковою.

 

58. Додаткова і повторна судово-медична експертиза.

При первинній  експертизі здійснюється первинне, частіше  одномоментне і кінцеве дослідження об’єкта з відповідним висновком експерта.

Інколи після проведення первинної експертизи необхідно  провести додаткове дослідження, проконсультуватися зі спеціалістами, коли слідчий пропонує дати кінцеві висновки з урахуванням  усіх матеріалів. Таке дослідження і є додатковою експертизою. Вона може призначатись у випадках недостатньої ясності чи повноти висновків експерта і, як правило, доручається тому самому експерту, який проводив первинну експертизу, або іншому експерту.

Повторна експертиза проводиться в тих випадках, коли висновки первинної експертизи були необгрунтованими чи викликали сумнів у їх правильності, не задовольнили з будь-яких мотивів слідство чи суд, або якщо вони суперечать іншим доказам у справі. Повторна експертиза проводиться іншим, більш кваліфікованим експертом чи кількома експертами.

 

59. Поняття про комісійні і комплексні експертизи по складних справах.

Комісійна експертиза за участю кількох експертів однієї спеціальності проводиться в  найбільш складних випадках, а саме: у правах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення, для визначення процента стійкої втрати працездатності, як повторні експертизи, часто як первинні експертизи у складних кримінальних справах і т. ін.

Комплексна  експертиза проводиться в одній  справі групою різних спеціалістів. В  експертизі отруєнь беруть участь лікарі-клініцисти, судові хіміки, біологи, ботаніки та ін.

Судово-медична  експертиза проводиться як на попередньому слідстві, так і в судовому засіданні.

 

60. Види професійних правопорушень медичних працівників.

За неналежне  виконання професійних обов'язків  лікар підлягає юридичній відповідальності - кримінальній чи дисциплінарній. До кримінальної відповідальності притягуються медичні працівники за злочини (правопорушення), вчинені ними при виконанні професійних обов'язків.

Отже, у випадках, коли медичними працівниками заподіяна  шкода здоров'ю чи життю, слідчий  та суд вирішують питання, які  дії медичних працівників мали місце  в кожному конкретному' випадку: лікарські помилки, ятрогенні захворювання, нещасні випадки, пов'язані з несприятливим кінцем, чи, може, недбалість або навіть професійні злочини.

Лікарські помилки - дія лікарів, що не пов'язана зі злочинними намірами, необережністю, самовпевненістю - це сумлінна омана.

Лікарські помилки поділяють на: діагностичні, тактичні, технічні, деонтологічні.

Діагностичні  помилки зумовлені нестачею знань і досвіду молодих фахівців, недосконалістю медичної науки

Тактичні  помилки викликані неправильним вибором методу лікування чи хірургічного втручання

Технічні  помилки пов'язані з невідповідним застосуванням технічних засобів або неправильними маніпуляціями.

Деонтологічні помилки тягнуть за собою ятрогенні захворювання, тобто такі, що пов'язані з нетактовними висловлюваннями чи діями медичних працівників або самим процесом лікування.

Суспільно небезпечні правопорушення медичних працівників  поділяють на протиправні проступки та злочини, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Проступки поділяють на громадянські, адміністративні та дисциплінарні.

До  злочинів проти життя та здоров'я  особи належать:

• Незаконне проведення аборту (ст. 134 КК України).
• Ненадання допомоги хворому особою медичного персоналу (статті 136, 137, 139 КК України).
• Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником, у тому числі й таке, що спричинило зараження ВІЛ чи іншою невиліковною інфекційною хворобою.
• Порушення прав пацієнтів, наприклад, необгрунтоване проведення клінічних випробувань (ст. 141 КК України), або незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 КК України).
• Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143 КК України) та насильницьке донорство (ст. 144 КК України).
• Незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 КК України).
• Незаконна видача рецептів на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319 КК України) чи порушення правил їх зберігання (статті 320, 321 КК України).
• Умисне або необережне заподіяння тілесних ушкоджень; умисне або необережне вбивство і деякі інші правопорушення.