Звіт по практиці

Гірська хвороба може розвинутися під час підйому у гори на значну висоту. Характеризується некомпенсованим кисневим голодуванням, що проявляється у розладі системи дихання та кровообігу, а при важких формах гіпоксії - в ейфорії, галюцинаціях і навіть розладі психіки. Від нестачі кисню дихання та серцебиття прискорюються, внаслідок чого кров'яний тиск на якийсь час підвищується.

 

45. Приводи і порядок проведення експертизи живих осіб.

Виконуються судово-медичні  експертизи живих осіб за постановами органів Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки або за рішенням судів у разі, коли вчинено злочин проти здоров'я чи гідності людини. У разі побутових конфліктів, що супроводжуються спричиненням легких тілесних ушкоджень, обстеження потерпілих, як правило, проводиться не за постановою (бо кримінальна справа не порушується), а за направленням міліції або суду.

Експертизу  живих осіб оформлюють документом, що має назву «Висновок експерта».

На основі направлення  проводиться обстеження живої особи, що документується «Актом судово-медичного обстеження».

Судово-медичні  експерти можуть проводити обстеження громадян за їх власним бажанням, і таку експертизу оформлюють документом «Думка спеціаліста».

Основні підстави для експертизи живих осіб:

• заподіяння тілесних ушкоджень;
• статеві злочини;
• встановлення віку;
• сумнівне батьківство, материнство, підозра на підміну чи викрадення дитини;
• ототожнення особи;
• встановлення загального стану здоров'я;
• визначення відсотка втрати працездатності;
• експертиза рубців як наслідків давніх ушкоджень чи захворювань.

Найчастіше  судово-медичним експертам доводиться стикатися із заподіяними тілесними ушкодженнями. При цьому вирішується низка питань, а саме:

1. Характер ушкоджень?
2. Яким предметом чи фактором вони спричинені?
3. Ступінь тяжкості ушкоджень чи відсоток втрати загальної працездатності?
4. Чи могли ушкодження утворитись за даних обставин?

Давність спричинення  ушкоджень? та ін

 

46. Експертиза ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Кожний ступінь  тяжкості тілесних ушкоджень має  свої ознаки. Згідно з Правилами  судово-медичного визначення ступеня  тяжкості, виокремлюють шість ознак тяжких тілесних ушкоджень:

1. небезпека для життя;
2. втрата органа чи його функції;
3. душевна хвороба;
4. розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину;
5. переривання вагітності;
6. невиправне знівечення обличчя.

1. Небезпека  для життя. Небезпечними для життя є такі ушкодження, які в момент спричинення чи в клінічному перебігу спричинюють загрозливі для життя явища і без кваліфікованої медичної допомоги, як правило, закінчуються або можуть закінчитися смертю

2. Крім загрозливих для життя станів, до тяжких тілесних ушкоджень належать такі, що спричинили втрату органа чи втрату органом його функції - втрата зору, слуху, язика, руки, ноги, репродуктивної здатності:
3. Душевна хвороба. Під душевною хворобою розуміють відхилення в психіці, які мають вияв у порушеннях сприйняття, пам'яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, загальної поведінки, що спричинені ендо- та екзогенними факторами.

Під розладом здоров'я  треба розуміти безпосередньо пов'язаний з ушкодженням хворобливий процес, що, послідовно розвиваючись, призвів до втрати працездатності.

Отже, до тяжких тілесних ушкоджень належать такі, що спричинили стійку втрату загальної працездатності на 35 і більше відсотків.

Ушкодження, що спричинило переривання вагітності, незалежно від її строку, кваліфікується як тяжке, якщо між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок.

Невиправним знівеченням вважається таке, що потребує для свого усунення оперативного втручання. Якщо ж усунення або значне зменшення патологічних змін (вираженого рубця, деформації, порушення міміки і т. ін.) досягається консервативними методами лікування, ушкодження вважається виправним.

Тілесні ушкодження середньої тяжкості До них належать ушкодження, що характеризуються такими ознаками: відсутність небезпеки для життя; відсутність інших ознак тяжких тілесних ушкоджень; тривалий розлад здоров'я; стійка втрата загальної працездатності менш ніж на третину.

Легкі тілесні  ушкодження поділяють на: легкі тілесні  ушкодження; легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності.

Легким тілесним ушкодженням вважається таке ушкодження, наслідки якого відчуваються не довше ніж 6 днів. Короткочасним вважається розлад здоров 'я, що триває більше ніж 6 днів, але менше ніж три тижні (21 день). Незначною вважається стійка втрата загальної працездатності до 10%, тобто, згідно з таблицями медико-соціальних експертних комісій, це може бути тільки 5%.

 

47. Експертиза стану здоров'я, штучних хвороб та самоушкодження.

Судово-медична  експертиза з метою встановлення стану здоров'я проводиться у таких випадках:

• заява взятої під варту особи про те, що за станом здоров я вона не може утримуватись у слідчому ізоляторі;
• відмова особи від явки до слідчого або до суду через незадовільний стан здоров'я, підтверджений медичними довідками, що викликають сумнів у судово-слідчих органів;
• встановлення стану здоров'я призовників, які відмовляються

від військової служби через хвороби;

• відмова від роботи ув'язненого через тяжке захворювання;
• у справах цивільного позову, коли йдеться про необхідність санаторно-курортного лікування чи додаткового харчування;
• ухилення від роботи (нібито за станом здоров'я) злісних неплатників аліментів і у деяких інших справах.

Цей вид експертизи потребує участі лікарів різних спеціальностей, тому виконується комісією.

Судово-медичному експертові досить часто доводиться стикатися з ситуаціями, коли особа намагається сфальсифікувати дані щодо своїх ушкоджень чи хвороб. Це проявляється у різних формах:

• симуляція і дисимуляція;
• агравація і дезагравація;
• штучні хвороби;
• самоушкодження.

Симуляція (удавана хвороба) - зображення симптомів неіснуючого захворювання.

Дезагравація - зменшення симптомів захворювання (ушкодження), що має місце, а також перебільшення результатів лікування.

Членоушкодження - умисне заподіяння шкоди своєму здоров'ю, яке може здійснюватися різними способами:

а) спричиненням штучних хвороб;

б) приховуванням захворювання, що вже наявне, або умисною відмовою від лікування, або активним впливом на процес захворювання з метою обтяжити хворобу та відстрочити одужання;

в) спричиненням механічних ушкоджень (вогнепальними, тупими та гострими предметами).

Штучні  хвороби - це такі, що умисно спричинюються застосуванням фізичних, хімічних і біологічних факторів або їх комбінацій. Хімічний фактор - це, як правило, тривале вживання аоо передозування лікарських засобів. Так, досить тривале вживання ефедрину або мезатону зумовлює спочатку гіпертензію, а потім - розвиток гіпертонічної хвороби. Біологічні фактори - збудники деяких хвороб (дизентерії, туберкульозу тощо). Фізичні фактори - висока чи низька температура, іонізуюче випромінення і т. ін.

 

48. Завдання судово-медичної експертизи статевих злочинів.

Зґвалтування - це статеві зносини без згоди  потерпілої особи, якою може бути як жінка, так і чоловік, але переважно  ґвалтують жінок. Зґвалтування може відбуватися:

а) із застосуванням фізичного насильства;

б) із застосуванням психічного примушення;

в) з використанням безпорадного стану.

Встановлення  факту зґвалтування належить до компетенції  правоохоронних органів.

Судово-медичний експерт повинен пам'ятати, що з боку жінки може бути обмова з метою шантажу, тому обов'язковим є виконання певного кола вимог:

• обстеження потерпілої здійснюється тільки за постановою або письмовим відношенням особи, яка проводить дізнання (слідчого, прокурора, за ухвалою суду). Винятком є випадки, коли потрібно негайно взяти вміст піхви або матеріал з ротової cvnпорожнини чи прямої кишки для лабораторних досліджень. У такому разі судово-медичний експерт бере матеріал за заявою потерпілої особи, але сповіщає про це правоохоронні органи;
• у кожному конкретному випадку встановлюється особа обстежуваної шляхом перевірки паспорта, рідше - посвідчення з фотографією.

Судово-медичний експерт несе відповідальність за збереження матеріалу, відібраного для лабораторних досліджень. Одяг, що був на потерпілій особі, забирається та направляється на дослідження працівником правоохоронних органів, який призначив експертизу.

Оглядають тіло обстежуваної і докладно описують усі  виявлені ушкодження (локалізація, характер, форма, особливості поверхні, контурів, дна тощо).

При огляді одягу  потерпілої звертають увагу на наявність  плям сірувато-білуватого кольору, які  можуть мати спермальне походження, а також волосся, що може належати насильникові. Відповідно на одязі злочинця може бути виявлене волосся жертви.

Обстеження насильника Якщо, за свідченням жінки, її зґвалтували із застосуванням фізичного насильства і насильника затримано, його треба обстежити якомога раніше. На його тілі, особливо на обличчі, шиї, руках, можуть залишитися садна, подряпини й інші ушкодження, що виникли під час боротьби і самооборони постраждалої.

Розбещення  полягає у: веденні розбещувальних розмов; показі дітям порнографічних карток; оголенні перед дітьми статевих органів; оголенні дитячих статевих органів; торканні руками або своїми статевими органами дитячих статевих органів. Розбещувальні дії справляють негативний вплив на психіку та моральний стан дитини, у чому полягає додаткова небезпека цього виду злочину.

 

49. Завдання судово-медичної експертизи статевих станів.

До експертизи статевих станів віднесені:

• експертиза статевої належності;
• встановлення статевої зрілості;
• встановлення здатності до статевих зносин, зачаття або запліднення;
• встановлення колишніх пологів;
• встановлення штучного припинення вагітності;
• встановлення стану статевих органів у випадках визначення ступеня стійкої втрати працездатності у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень.

Експертиза  статевої належності Експертиза призначається у разі, коли треба довести правильність встановлення статі певної особи. Найчастіше це пов'язано з призовом на військову службу, отриманням паспорта, реєстрацією шлюбу тощо.

Розрізняють:а) чоловічий гермафродитизм - характеризується наявністю функціонуючих чоловічих статевих залоз, але за наявності і жіночих статевих органів або вторинних статевих ознак;

б) жіночий гермафродитизм - характеризується функціонуванням жіночих статевих залоз за наявності чоловічих статевих органів чи ознак;

в) нейтральний гермафродитизм - характеризується наявністю як чоловічих, так і жіночих статевих органів, розвинених однаково недостатньо, і рудиментами статевих залоз;

г) подвійний гермафродитизм, за якого розвинені і чоловічі, і жіночі статеві органи, а також функціонують залози, специфічно притаманні певній статі.

При обстеженні особи з метою встановлення статевої належності з'ясовують: психічний стан (ким вона сама себе вважає - чоловіком чи жінкою); чи є статевий потяг і до якої статі; наявність полюцій чи менструацій.