Звіт по практиці

Під час огляду звертають увагу на: загальний розвиток (будова скелета, статура, форма і розміри таза); вираженість і ступінь розвитку вторинних статевих ознак (характер росту волосся на голові, обличчі та лобку); характер розвитку гортані та тембр голосу; можливість отримання сім'яної рідини.

Встановлення статевої зрілості осіб жіночої статі

В Україні таку експертизу найчастіше проводять у  зв'язку з насильницькими статевими актами з особами жіночої статі, які не досягай повноліття, тобто у віці від 14 до 18 років.

Під статевою зрілістю розуміється такий ступінь розвитку жіночого організму, який забезпечує можливість статевого життя, запліднення, вагітності, пологів і годування дитини без розладу здоров'я.

Процес статевого  дозрівання відбувається поступово  і звичайно закінчується у віці до 16-18 років. На його строки впливають: спадковість, расові, соціальні, географічні та інші фактори. Раннє статеве життя та вагітність прискорюють статеве дозрівання.

Встановлення  колишніх пологів Судово-медичному експертові встановлення факту пологів і строку, коли вони відбулися, доводиться здійснювати у разі, коли жінка підозрюється у вчиненні вбивства своєї новонародженої дитини або у викраденні і присвоєнні дитини; у разі симуляції вагітності чи пологів тощо. Звичайно такі експертизи виконуються разом з акушером-гінекологом або він залучається як консультант.

Незаконне проведення аборту Перш ніж оглянути жінку з метою виявлення ознак незаконно проведеного аборту, судово-медичний експерт повинен з'ясувати, чи була вагітність взагалі.

Якщо вагітність дійсно мала місце, то з'ясовується, чи не було мимовільного аборту, який може стати наслідком: захворювання самої жінки (сифіліс, туберкульоз, інфекційні хвороби, серцеві вади, діабет, нефрит і т. ін.); вади статевих органів вагітної (ретрофлексія матки, її дву- рогість чи пухлини значних розмірів, пухлини та кісти яєчників, ендометрит венеричного походження тощо); патології розміщення, розвитку плідного яйця, хвороби плода - наприклад, сифіліс, токсоплазмоз, перекручування пуповини, що призводить до загибелі плода; тяжкої травми вагітної (механічної, особливо ділянки таза і живота; термічної, котра спричинює розлад функції нирок та інших органів; психічної).

50. Класифікація слідів крові.

Якщо через  нанесені рани витекла значна кількість  крові, то на місці події утворюються калюжі, а після їх усмоктування та висихання на великій площі залишаються темно-коричневі кірки.

• Сліди від крапель утворюються при падінні частинок крові на горизонтальну площину. Якщо частинки крові падають з незначної висоти, сліди від крапель мають круглу форму, а із збільшенням висоти падіння краї слідів стають зазубленими тим більшою мірою, чим з більшої висоти відбувається падіння. Врешті-решт сліди від крапель набувають зірчастої форми. При падінні частинок крові на похилу площину сліди мають форму знаків оклику, гострі кінці яких спрямовані донизу.
• Сліди від бризок виникають при потраплянні на поверхню (горизонтальну, похилу, вертикальну) частинок крові з предмета, що рухається. Сліди від бризок мають форму знаків оклику, причому гострі кінці бризок вказують напрямок руху предмета, з якого падали частинки крові.
• Патьоки на вертикальних і похилих поверхнях характеризуються тим, що їх нижня частина завжди товща за верхню і через те темніша.
• Помарки та мазки утворюються при витиранні вкритих кров'ю рук чи знарядь травми об рушники, ганчірки тощо або від притиснення до них предметів, забруднених кров'ю.
• Відбитки утворюються від притиснення вкритих кров'ю рук, ніг чи взуття до якихось площин чи предметів. За відбитками іноді можна ототожнити особу.
• Просочення одягу, оббивки меблів, килимів і т. ін. можуть утворюватися при потраплянні на них значної кількості крові.

Нерідко сліди  крові замиваються, і тоді кров можна  виявити у помийних відрах і тазах  у вигляді води рожевого забарвлення. У разі замивання слідів крові  на підлозі, останні можуть зберігатися під плінтусами, у шпаринах між дошками, під підлогою. Сліди крові на стелі і стінах часто забілюють або заклеюють шпалерами. Іноді злочинець залишає помарки чи відбитки закривавлених рук на водопровідних кранах, дзеркалах, одвірках, дверних замках тощо. На одязі сліди крові, яких намагались позбутися, найчастіше зберігаються на внутрішніх поверхнях манжетів, кишень, на застібках штанів, носових хустках, краватках, у рантах взуття. На знарядді злочину кров може бути виявлена, наприклад, у місцях з'єднання клинка ножа з рукояткою, молотка з ручкою тощо. У підозрюваної особи або у жертви кров може залишитися у піднігтьовому вмісті.

Сліди крові  можуть змінюватися під дією зовнішніх  факторів (гниття, сонячне випромінювання) або штучно (замивання, затирання тощо). Такі зміни утруднюють або взагалі унеможливлюють диференціювання слідів крові за механізмом їх утворення.

Для виявлення  крові на темних тканинах чи поверхнях  предметів треба застосовувати добре освітлення, іноді - бічне або відбите. На світлих поверхнях сліди крові, навіть замиті, можна виявити в ультрафіолетових променях у результаті того, що фарбуюча речовина крові, поглинаючи промені, набуває темно-коричневого кольору і стає схожою на оксамит.

51. Питання, що вирішуються судово-медичною експертизою при дослідженні крові.

Направляючи на дослідження речові докази з плямами, щодо яких є підозра, що це - сліди  крові, слідчий ставить перед  експертами такі запитання:

1. Чи є на вилучених предметах сліди крові?
2. Якщо наявність крові встановлено, то походить вона від людини чи тварини (і якої саме)?
3. Чи можна встановити належність крові конкретній особі?

Значно рідше  слідчі органи інтересують такі деталі:

1. Кровотечею з якої ділянки організму утворені сліди?
2. Походить кров від чоловіка чи жінки?
3. Належить кров дорослій людині чи новонародженому?
4. Чи не утворені сліди крові вагітною або породіллю?
5. Якою кількістю крові утворено сліди?
6. Коли утворені сліди крові?
7. Походить кров від живої особи чи від трупа?
8. Який механізм утворення слідів крові (виходячи з їх форми) та ін.

52. Питання, що вирішуються при дослідженні волосся, сперми і інших виділень організмів.

Дослідження волосся Надсилаючи на судово-імунологічне дослідження об'єкти, що за зовнішнім виглядом схожі з волоссям, слідчий передбачає можливість вирішення таких запитань:

1. Чи є надіслані об'єкти волоссям?
2. Належить волосся людині чи тварині? (Інколи, у разі походження волосся від тварин, слідчого може цікавити, якому виду тварин воно належить.)
3. Якщо волосся належить людині, то з якої ділянки тіла походить?
4. Яка статева та групова належність волосся?
5. Чи схоже досліджуване волосся на волосся конкретної особи?
6. Яким механічним предметом або зовнішнім фактором воно пошкоджене?
7. Випало воно чи вирване?
8. Чи наявне його фарбування, знебарвлення або завивка?
9. Інші.

Під час дослідження  обов'язково вивчається кожний об'єкт. Виняток становлять тільки ті випадки, коли пук волосся вилучений з  одного місця, наприклад, з руки жертви. Тоді можна обмежитись дослідженням його частини (10-15 волосин).

Найчастіше  судово-медичному експертові доводиться мати справу з такими виділеннями, як сперма, слина, піт, сеча. Сперма може досліджуватися у рідкому стані (нативна), як правило, при вирішенні питання про можливість запліднення та в аліментних справах. Частіше ж доводиться досліджувати плями сперми у справах про зґвалтування та розбещення.

Запитання, які  слідчий ставить перед експертами, у разі виявлення речових доказів з плямами, що можуть бути спермальними: Чи є на вилучених об'єктах сліди сперми? Якщо в плямах виявлено сперму, то яка її групова належність?

Для визначення спермального походження плями необхідно мікроскопічним шляхом виявити хоча б один цілий сперматозоїд. У разі, якщо цілі сперматозоїди не виявляються, можна застосовувати: емісійно-спектральне дослідження, метод електрофорезу, гістохімічне виявлення ДНК або біохімічне виявлення холіну та сперміну, яких багато у сперматозоїдах.

Коли доведено спермальне походження плями, встановлюють її групову належність.

Слину найчастіше доводиться досліджувати на недопалках, конвертах, якщо їх заклеювали за допомогою слини, та на предметах, що могли б слугувати кляпами. У темному приміщенні в ультрафіолетових променях слина дає білясте свічення.

Наявність поту встановлюється реакцією на амінокислоту - серін, а сечі - на креатинін.

53. Судово-медична експертиза речових доказів.

Згідно зі ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу  України речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій: гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

Частина речових  доказів має криміналістичний характер. Це такі, що сприяють: встановленню характеру ушкодження, механізму травми; ототожненню особи, наприклад, методом зіставлення черепа (або його рентгенограм) загиблої людини з її прижиттєвою фотографією; встановленню конкретного знаряддя злочину (сокира чи ніж, якими вчинено вбивство, можуть бути ототожнені за «трасами» на кістках, хрящах, залишеними їх зазубленими лезами) та ін.

Такі речові докази досліджуються у медико-криміналістичних відділеннях.

Інша група  речових доказів має біологічне походження, тобто являє собою виділення організму людини чи тварини або частини їхніх органів і тканин. Це кров, сперма, волосся, слина, піт, по- то-жирові нашарування, сльози, молоко, молозиво, лохії, навколоплідні води, вагінальні виділення, сироподібне мастило, меконій, сеча, а також нігті, кістки, частки шкіри, м'язової тканини, мозку та інших внутрішніх органів. Речові докази біологічного походження досліджуються в імунологічних і цитологічних відділеннях, де працюють фахівці, котрі після закінчення медичних вищих навчальних закладів отримали спеціальність судово-медичних експертів в інтернатурі, а потім пройшли спеціалізацію з судово-медичної імунології, цитології чи криміналістики.

Знання судово-медичної експертизи речових доказів потрібно кожному лікарю, який згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України може бути залучений до огляду місця події вчиненого злочину (ст. 192). Під час огляду місця події судово-медичний експерт повинен допомогти слідчим органам у виявленні, правильному забиранні та упаковуванні речових доказів. Крім того, він може дати слідчому кваліфіковані поради щодо правильного зберігання речових доказів до відправки їх на дослідження, розтлумачити можливості судово-медичної експертизи речових доказів. Це дасть можливість слідчому направити матеріал на дослідження у потрібне відділення та поставити доречні питання на вирішення судово-медичним експертом.

54. Виявлення та збирання слідів біологічного походження.

При пошуках  слідів на великих площах доцільно застосовувати методи попереднього виявлення крові. Про опромінення ультрафіолетовими лампами вже йшлося. Недоліками такого методу є те, що він дає можливість виявити сліди крові лише у темряві, тільки на світлих поверхнях, потребує наявності джерела струму та ультрафіолетового випромінювання на місці події, що не завжди можна забезпечити. Використовують й хімічні реакції на ферменти крові - каталазу та пероксидазу, які з перекисом водню утворюють білу дрібнобульбашкову піну в результаті виділення кисню.

Особливості вилучення слідів, стосовно яких є підозра, що вони є слідами крові:

• якщо сліди чи плями містяться на невеликих предметах (одяг, знаряддя праці, злочину тощо), то ці предмети вилучаються цілком;
• від громіздких предметів береться їхній фрагмент (шматок штукатурки, частина дошки з підлоги, деталь транспортного засобу) або робиться зішкрібок на чистий папір чи змив на чисту марлю, змочену звичайною водою і після змивання висушену;
• сніг, просякнутий кров'ю, зав'язується у вузлик з кількох шарів марлі, котрий кладуть на чисту фарфорову тарілку, і розтоплюють при кімнатній температурі. Потім марля з кров'ю, що на ній осіла, висушується (теж при кімнатній температурі) і з контролем чистої марлі, як і в разі змиву на марлю, направляється на дослідження.

У живих осіб кров беруть у маніпуляційному кабінеті поліклініки на підставі постанови та у присутності слідчого і двох понятих. Кров беруть шприцом з ліктьової вени у кількості 5 мл, вміщують у стерильний флакон, котрий щільно закривають пробкою і заклеюють смужками паперу з відтиском печатки слідчого.

Сліди спермальної  рідини Підсохлі спермальні плями мають білястий колір, тканинам ці виділення надають щільності накрохмаленої білизни; краще виявляються на темних тканинах і предметах. За необхідності застосовують ртутно-кварцеву лампу, у променях якої спермальні плями утворюють білясто-блакитну флуоресценцію.