Звіт по практиці

Нарешті, після  падіння тіла на покриття дороги або  ґрунт може відбутися ковзання тіла, внаслідок чого утворюються великі садна відкритих частин тіла з численними паралельними подряпинами на поверхнях саден. Ці подряпини відповідають напрямку ковзання вказаних частин тіла по нерівній поверхні.

Травма від зіткнення рухомого автомобіля з людиною зустрічається найчастіше порівняно з іншими видами автотравми. У цих випадках при дослідженні трупа звертають увагу на ушкодження, які виникли в кожній із фаз заподіяння травми. При зіткненні автомобіля з тілом людини виникає ряд контактних ушкоджень, які є характерними для цього виду травми, а саме: ушкодження у вигляді саден, синців і ран від удару облицювальною решіткою радіатора, бампером, обідком фари, болтами та іншими частинами, які мають характерну форму (відтворюють форму частини автомобіля, якою було заподіяно ударХ Удар бампером призводить часто до так званого «бампер-перелому>, який має вигляд осколкового перелому у вигляді клина чи трикутника, основа якого звернена у бік удару. Ці переломи розміщуються на кістках ніг — гомілки чи стегна.

Травма  від переїзду колесом автомобіля. При цьому виді автотравми, який у чистому вигляді зустрічається досить рідко, особливого значення надається виявленню специфічної ознаки цього виду автотравми — слідів протектора колеса.

Травма  в кабіні автомобіля. У цих випадках найчастіше спостерігаються ушкодження голови, грудної клітки і нижніх кінцівок, причому у водія і пасажирів при цьому виді автотравми утворюються різні за характером, тяжкістю і локалізацією ушкодження, що дозволяє визначити місце перебування людини в кабіні автомобіля.

Травма  при випадінні з кузова чи кабіни рухомого автомобіля. Цей вид автотравми частіше зустрічається в сільській місцевості, тобто там, де перевозки людей здійснюються в кузовах вантажних автомобілів. При цьому виді травми специфічних ознак, як правило, не спостерігається. Мають місце ознаки характерні для падіння тіла з висоти. У тих випадках, коли проходить комбінація падіння з кузова з наступним перекочуванням колеса, то відзначається сукупність ознак падіння з висоти і специфічних для переїзду.

Травма  від здавлення тіла між автомобілями чи притискування тіла до нерухомих  предметів. Такий вид автотравми у чистому вигляді зустрічається рідко, і при дослідженні трупа, поряд з ушкодженнями залежно від місця здавлення тіла, необхідно звернути увагу на ознаки одного з видів механічної асфіксії (компресійну асфіксію) — екхіомотичну маску і карміновий набряк легенів.

35. Залізничні травми та їх судово-медична оцінка

Сукупність  ушкоджень, що виникають у людини внаслідок експлуатації рейкового транспорту, відноситься до рейкової травми. Цей вид травми включає залізничну, трамвайну, травму в метро. До нього може бути віднесена також травма у шахті чи на будівництві, пов'язана з механізмами, що рухаються по рейках.

Найчастіше  судово-медичному експерту доводиться стикатися із залізничною травмою, яка може бути наслідком:

а) зіткнення  пішохода із залізничним транспортом, що рухається;

б) переїзду людини колесами залізничного транспорту;

в) падіння з  залізничного транспорту, що рухається;

г) удару людини, що рухається на залізничному транспорті, об нерухомі предмети;

д) здавлювання  частин тіла між вагонами;

е) придавлювання  людини частинами залізничного транспорту до нерухомих споруд;

є) травмування  всередині залізничного транспортного засобу, що рухається, під час катастроф;

ж) комбінації окремих  видів залізничної травми, наприклад  — зіткнення людини із залізничним  транспортом, що рухається, з наступним  падінням тіла на рейки та переїздом  колесами.

Залізнична  травма — це найчастіше нещасний випадок або самогубство.

У кожному виді залізничної травми можна виокремити такі самі фази, що й при автотравмі.

Специфічним при  залізничній травмі вважається слід на тілі від переїзду колесами, що відбиває особливості будови коліс поїзду транспорту та головки рейки. Ножицеподібна дія цього гребеня (реборди) і внутрішньої поверхні головки рейки призводять до розділення тіла чи окремих його частин. Якщо гребінь на ділянці, де лежить тіло, не щільно прилягав до головки рейки, повного розділення може не бути.

До залізничної  травми належить комплекс ушкоджень, які  виникають унаслідок руху залізничного транспорту. Виділяють кілька різновидів залізничної травми:

1. від переїзду колесами залізничного транспорту, що рухається;
2. від удару частинами залізничного транспорту, що рухається, з подальшим відкиданням тіла;
3. від падіння з рухомого транспорту;
4. від стискання між вагонами;
5. травмування всередині вагонів під час залізничних пригод.

У разі переїзду колесом залізничного транспорту тіла виникають специфічні ушкодження - смуги тиснення й обтирання. Смуга тиснення - це відбиток на шкірі зовнішньої поверхні обода колеса (див. фото 8). Вона має 8-14 см завширшки, чіткі межі, пергаментну щільність і буро-бурштиновий колір унаслідок підсихання. Вздовж смуги тиснення можуть спостерігатися розриви шкіри круглястої форми, а в прилеглих тканинах-вогнищеві крововиливи. На деякій відстані від смуги тиснення спостерігається здирання епідермісу - смуга обтирання (див. фото 9), що утворюється від тертя бічної поверхні колеса під час перекочування від тиснення, 2-15 см завширшки.

При ударі частинами поїзда, що рухається, з подальшим відкиданням  тіла утворюються специфічні ушкодження - сліди ковзання, коли тіло падає на покриття залізничного полотна й деякий час продовжує рухатися за інерцією, чи сліди волочіння, внаслідок протягування тіла, зчепленого частинами потягу, по залізничному полотну.

Залізнична травма з відчленуванням голови чи розділенням тулуба, при  відсутності інших ушкоджень, найчастіше свідчить про випадки самогубства.При такій травмі, як удар частинами рухомого поїзда, найчастіше мовиться про нещасний випадок.

36  Раптова смерть, судово-медична оцінка

Таким чином, раптова  смерть є одним з різновидів ненасильної  смерті. Під нею розуміють смерть, яка настає швидко (протягом б годин) і несподівано для оточуючих, особи, яка здавалася здоровою. Така смерть спостерігається при прихованих гострих або хронічних захворюваннях і тому викликає підозру на насильну.

При дослідженні  трупа у випадках раптової смерті перед судово-медичним експертом  постають два головних завдання: 1) виключити  насильну смерть; 2) установити причину смерті, танатогенез і вплив конкретних зовнішніх чинників, які обумовили несприятливий наслідок захворювання.

Судово-медична  експертиза трупа у разі раптової смерті становить значні труднощі, оскільки попередні відомості про  характер захворювання, його перебіг, стан здоров'я померлого незадовго до смерті, а також про процес умирання, як правило, відсутні. Тому особливого значення набувають дані огляду трупа на місці його виявлення, де можуть бути знайдені лікарські засоби чи упаковки від них, рецепти тощо. Ознайомлення з медичною документацією — картою амбулаторного хворого, історією хвороби (якщо померлий раніше лікувався) дозволяє вивчити найближчий, а інколи й віддалений анамнез, з'ясувати картину перебігу захворювання.

Причини раптової смерті

Захворювання органів кровообігу Судово-медична практика свідчить, що раптову смерть може спричинити будь-яке захворювання. Однак, найчастіше її причиною є захворювання органів кровообігу (70% випадків). Серцево-судинні захворювання є основною причиною смертності в Україні.

Захворювання органів дихання 

Захворювання органів травлення

Захворювання сечостатевої системи

Захворювання нервової системи

Інфекційні захворювання

Раптова смерть у дитячому віці

Раптова смерть за особливих обставин

Підсумки Залежно від завдань слідства у підсумках експерт повинен дати судово-медичну оцінку всім патологічним змінам і ушкодженням, указаним в діагнозі, зазначити їх характер, механізм виникнення й розвитку, тяжкість, давність, відношення до причини смерті.

36.   
37. Отрута і механізм її впливу на організм людини.

Отрутою прийнято вважати речовину, яка, будучи введеною Iв організм іззовні, у невеликій  кількості, діючи хімічно чи фізико- хімічно, за певних умов спричинює розлад здоров'я чи смерть.

Із визначення поняття отрути очевидно, що нею не можуть бути токсичні речовини, які виробляються в організмі, внаслідок порушення внутрішньоорганного чи клітинного обміну, хімічні речовини, яких для розладу здоров'я потрібно вжити велику кількість, хвороботворні агенти та ін.

Стосовно отруєння людини, токсикологія вивчає два основні процеси, що відбуваються в організмі: токсикодинаміку - тобто реакцію організму на дію отрути та токсикокінетику - процес перетворення токсичної речовини в організмі.

Токсична дія  хімічної речовини на організм залежить від деяких умов, які характеризують отруту та організм.

З боку отрути це: хімічна структура; фізичний (агрегатний) стан; доза; концентрація; розчинність у воді чи жирах; шляхи введення; супутні речовини, що вводилися до організму разом з отрутою; умови та термін зберігання отрути до застосування.

З боку організму це: вік людини; стан здоров'я; маса тіла; звикання до конкретної хімічної речовини; у деяких випадках - статева належність.

Звісною мірою  на дію отрути впливає і навколишнє середовище. Щоб отрута почала діяти, вона має бути введена до організму і розчинитися у його середовищах - воді чи жирах.

Якщо ж речовина нерозчинна у цих середовищах, вона не може справити на людину токсичної  дії.

Має значення і початковий агрегатний стан отрути: тверда маса, рідина чи газ. Відомо, що газоподібна та рідка речовини діють значно швидше й ефективніше за тверду

 

38. Отруєння етиловим спиртом і сурогатами алкоголю.

Етиловий  алкоголь - безбарвна, прозора, летка рідина, пекуча на смак. У різних концентраціях наявний як складова частина алкогольних напоїв. Дія алкоголю на організм зумовлена впливом його на центральну нервову систему. Спочатку відбувається гальмування функції кори головного мозку, а в подальшому, при нарощуванні концентрації етанолу в організмі, гальмівні процеси поширюються на підкіркові вузли, мозочок, центри довгастого і спинного мозку. Одночасно порушується функція вегетативної нервової системи і внутрішніх органів. При цьому може настати коматозний стан і смерть - чи від безпосередньої токсичної дії алкоголю на дихальний центр, або від послаблення серцевої діяльності.

Вплив введеного  в організм алкоголю залежить не тільки від кількості і концентрації алкогольних напоїв, а й від  численних моментів, особливостей і  обставин, серед яких важливе значення мають:

• індивідуальна толерантність організму до алкоголю;
• фізичний і психічний стан;
• вік людини;
• кількість і характер їжі, що міститься у шлунку;
• температура навколишнього середовища і т. ін.

Вважається, що вміст алкоголю у крові до 0,5 г/л (до 0,5%), не справляє помітного впливу на організм і людина повністю контролює свою

поведінку, як і  зовсім твереза.

Вміст алкоголю в крові від 0,5 до 1,5 г/л (0,5-1,5%о) спричинює сп 'яніння легкого ступеня, що характеризується емоційною лабільністю, некоординованістю дрібних рухів, почервонінням обличчя, тахікардією, неадекватністю поведінки.

Друга стадія - сп'яніння середнього ступеня, що відповідає вмісту алкоголю в крові 1,5-2,5 г/л (1,5-2,5%о), характеризується емоційною нестабільністю, пригніченістю, порушенням ходи, мови, орієнтації у просторі і навколишній обстановці. Приєднуються вегетосудинні розлади - пульс слабшає, обличчя блідне, з'являється слинотеча, блювання, частішає сечовиділення.

Вміст алкоголю в крові 2,5-3,0 г/л (2,5-3%о) відповідає ступеню сильного сп'яніння, яке характеризується ступором, зниженням рефлексів і чутливості до болю, зниженням температури тіла, уповільненням і ослабленням пульсу, дихання, посинінням обличчя.

Якщо вміст  алкоголю в крові перевищує 3 г/л (3%о) настає важка алкогольна інтоксикація, загрозлива для життя. Сп'яніла особа впадає в кому з порушенням функції дихання та серцево-судинної діяльності. Можливий колапс і настання смерті.

Вважається, що концентрація алкоголю в крові 5-6%о  є безперечно смертельною.

Важкій  алкогольній інтоксикації сприяють домішки до алкоголю, наприклад, тютюну, опію, барбітуратів, листя і коріння отруйних рослин і т. ін.

Швидкість зниження концентрації алкоголю зумовлена кількома чинниками. В першу чергу, станом обміну речовин в організмі, фізичним стомленням, попереднім голодуванням, важкою фізичною працею, угодованістю і навіть температурою навколишнього середовища.

 

39. Отруєння лікарськими препаратами, їх судово-медична оцінка.

Нейротропні отрути. У свою чергу, їх можна поділити на такі, що: