Звіт по практиці

Наслідками  вогнепальних травм є тяжкий перебіг, значний процент інвалідизації поранених, висока смертність. Значні труднощі виникають при їх діагностиці і судово-медичній експертизі.

Вогнепальна зброя  поділяється на артилерійську та стрілецьку, остання ж на групову (кулемети, міномети) та ручну (індивідуальну).

Найчастіше  судово-медична практика має справу з ушкодженнями від пострілів  з ручної стрілецької зброї, яка  поділяється на такі групи:

1. За призначенням: а) бойова (автомати, гвинтівки, карабіни, пістолети, револьвери); б) мисливська (одно-, дво-, трьохцівкові рушниці, штуцери); в) спортивна (гвинтівки, пістолети, револьвери); г) спеціального призначення (будівельно-монтажні, сигнальні, стартові пістолети).

2. За характером  цівки: а) нарізна (автомати, гвинтівки,  пістолети); б) гладкоцівкова (мисливські рушниці); в) комбінована (мисливські та спортивні рушниці, штуцери),

3. За діаметром  цівка (калібром): а) дрібнокаліберна  (4-6 мм); б) середньокаліберна (7-9 мм); в) великокаліберна (більше 9 мм).

Найчастіше  для спорядження вогнепальної зброї  використовуються набої, які складаються з кількох елементів: гільзи, заряду, снаряда та капсуля з вибуховою речовиною. Снарядом найчастіше слугує куля.

Залежно від  кінетичної енергії кулі розрізняють  чотири пояси її дії — розривний, пробивний, клиноподібний та забиваючий.

Розривний (роздрібний) пояс дії характеризується тим, що куля, маючи величезну кінетичну енергію (сотні кг/м), утворює значні розриви  шкіри, трощить кістки, хрящі, руйнує внутрішні органи.

Пробивний пояс: куля, маючи десятки кг/м енергії, ушкоджує щільні середовища, вибиваючи невеликий круглястий отвір, що наближується за розміром до діаметра її поперечного перерізу, виносячи з собою часточки пробитого середовища й утворюючи таким чином дефект-мінус тканини.

Клиноподібний пояс дії кулі спостерігається, коли її енергія послаблюється до незначних величин (одиниці кг/м). Куля діє як клин, розсуваючи щільні тканини і не утворюючи їх дефекту. Коли куля вже втратила свою швидкість, кінетична енергія її стає вкрай малою і в момент зіткнення з тілом людини, вона лише вдаряє його, утворюючи садна, крововиливи, а подекуди — й неглибокі рани, тобто діє, як тупий предмет, забиваючи тканину.

1. За характером  ушкоджуючого фактора: кульові  (оболонкові, безоболонкові), дробові,  картечні, від куль спеціального  призначення та нетипових; від вторинних та інших снарядів — складових частин патрона; від дії продуктів холостого пострілу.

2. За дистанцією  пострілу: впритул, з близької  дистанції, з неблизької дистанції.

3. За зоною  ушкодження: голова, шия, грудна клітка, живіт, таз, кінцівки.

4. За числом  ушкоджень: поодинокі, множинні.

5. За видами  вогнепальних ушкоджень: ізольовані, сполучені.

6. За глибиною  проникнення снаряда: поверхневі, глибокі.

7. За характером  ранових каналів: наскрізні, сліпі,  дотичні (відкриті, закриті), проникаючі, непроникаючі.

 

26. Питання, що вирішуються судовими медиками при дослідженні вогнепальних ушкоджень.

Велике значення для слідства мають відповіді  судово-медичної експертизи вогнепальних ушкоджень на такі запитання:

І. Чи є ушкодження вогнепальним?

1. Який з отворів  вхідний, а який вихідний?

3. З якої відстані  зроблено постріл?

4. Який напрямок  має рановий канал?

5. З якої зброї  зроблено постріл?

6. Яка послідовність  вогнепальних ушкоджень?

7. Власною чи  сторонньою рукою заподіяно поранення?

8. Чи був здатний смертельно поранений до самостійних дій?

9. Яке було  положення потерпілого та стрільця  у момент пострілу?

10. Одним чи  кількома пострілами спричинено  поранення?

Окрім того, залежно  від конкретних обставин справи, слідчим  можуть бути поставлені й Інші запитання.

Відповіді на перелічені запитання можна одержати при  ретельному дослідженні всіх виявлених  ушкоджень на тілі (шкіра, внутрішні  органи, порожнини тіла) та одязі.

Питання про  характер ушкоджень вирішується  виходячи з результатів дослідження особливостей вхідного та вихідного отворів (ран). Великий вплив на характер кульових ран має відстань (дистанція) пострілу, бо за різних дистанцій вихідні рани набувають різного вигляду.

 

27. Складові елементи вогнепальних ушкоджень та їх судово-медична оцінка.

Вхідний кульовий отвір при пострілі впритул Постріл впритул має місце тоді, коли дульний зріз зброї стикається з тілом чи одягом людини (або з іншим об'єктом).

Контакт може бути щільний (герметичний) — по всьому зрізу, або ж нещільний (частковий, негерметичний, під кутом). Загальна картина вигляду вхідного отвору в усіх випадках однакова. Через вхідний отвір майже всі додаткові фактори пострілу заносяться у рановий канал. Навколо рани може утворитися незначний наліт кіптяви, яка проривається між мішенню (об'єктом ураження) та дульним зрізом цівки під час віддачі зброї. Внаслідок дії порохових газів з'являються ознаки, за якими діагностується постріл впритул. Гази, проникаючи під шкіру, відшаровують жирову підшкірну клітковину навколо вхідного отвору. Якщо під шкірою знаходяться кістки (наприклад при пострілах у голову), гази, проникаючи між шкірою та кісткою, піднімають шкіру та розривають її. Внаслідок цього вхідний отвір має вигляд рваної рани, зірчастої форми. Зіставляючи краї, завжди встановлюємо дефект тканини.

Рановий канал Пробивши шкіру, куля, як правило, продовжує свій шлях у тілі людини. При цьому утворюється рановий канал, який являє собою ділянку тканин, які травмуються на всьому шляху руху кулі від вхідного до вихідного отворів. Ранові канали бувають: 1) наскрізні — куля проходить через усе тіло людини; 2) сліпі — куля залишається в тілі людини; 3) за розташуванням площини, в якій знаходиться рановий канал, відносно вертикальної осі, ці канали поділяються на: горизонтальний, сагітальний та фронтальний. За малюнком повздовжньої осі ранові канали поділяються на: 1) прямі; 2) скривлені; 3) ламані; 4) безперервні; 5) переривчасті.

Вихідний вогнепальний отвір Третім елементом вогнепального наскрізного ушкодження є вихідний отвір. Він утворюється тоді, коли кінетична енергія кулі є достатньою для подолання всіх перепон (шкіра, м'які тканини, кістки, внутрішні органи) і виходу назовні. Така куля може спричинити додаткові ушкодження цій самій або навіть іншій особі. При виході з тіла людини, куля піднімає та випинає шкіру, яка внаслідок розтягнення, що виникає при цьому, розривається. Утворюється вихідний вогнепальний отвір, який має досить сталі морфологічні ознаки, що дозволяють однозначно відрізняти його від вхідного: це відсутність дефект-мінуса тканини, поясків здирання та забруднення. Форма рани, як правило, щілиноподібна. Доцільно зазначити, що в небагатьох випадках вихідний отвір буває атиповим — форма його овальна, спостерігається, хоча й незначний, дефект тканини. Така картина має місце при збереженні кулею на виході значної кінетичної енергії. Краї вихідного отвору здебільшого вивернуті назовні.

 

28. Поняття про механічну асфіксію, види асфіксії.

Асфіксія - це такий  стан організму, при якому внаслідок  кисневого голодування порушується  процес газообміну й у тканинах накопичується вуглекислота, що може спричинити смерть.

Смерть від  асфіксії може настати як при різних хворобах, так і при травмах, отруєннях, а в новонароджених під час  пологів. У зв'язку з цим асфіксія поділяється на насильницьку та ненасильницьку.

Для судової  медицини найважливіше значення має  один із видів насильницької асфіксії - механічна асфіксія, за якою гостре кисневе голодування й швидке накопичення в організмі вуглекислоти настає внаслідок зовнішньої механічної перешкоди для надходження повітря вдихальні шляхи.

За сучасними  уявленнями припинення чи зменшення  доступу кисню в тканини зумовлює в організмі значні зміни, котрі полягають у порушенні біохімічного складу крові, обміну речовин, у розладі функцій центральної нервової системи, порушенні функцій дихання та кровообігу.

Ступінь прояву цих змін залежить від виду механічної асфіксії, її тривалості, стану організму  й інших чинників. У прижиттєвому перебігу асфіксії спостерігається певна стадійність, що дало підстави різним авторам виділити від трьох до шести періодів або фаз. Найбільш обґрунтованим є виділення чотирьох стадій: задишки із судомами; спокою; термінального дихання; припинення дихання з поступовим згасанням діяльності серця. Кожна з цих стадій триває 3-5 хв. Вони є постійними для всіх видів механічної асфіксії, хоча інтенсивність і тривалість кожної з них можуть мати відхилення.

Залежно від  характеру і місця прикладання  сили розрізняють сім видів механічної асфіксії: 1) повішення, 2) задушення  петлею, 3) задушення руками, 4) закриття отворів рота і носа, 5) закриття дихальних шляхів сторонніми предметами і блювотними масами, 6) стиснення грудної клітки і живота, 7) утоплення. 

Повішення - це такий вид механічної асфіксії, коли петля на шиї затягується під вагою власного тіла чи його частини. У першому випадку труп повністю висить, у другому - він може мати точку опори і перебувати в напівсидячому, напівлежачому стані і т. ін. Інколи здається незрозумілим, чому людина померла, адже варто було злегка розслабити петлю, і смерть не наступила б.

Задушення петлею. Характерною ознакою цього виду механічної асфіксії також є странгуляційна борозна. Вона виникає внаслідок здавлення шиї, але, на відміну від такої при повішенні, є рівномірною й щільною. Петля, найчастіше, затягується руками або за допомогою закрутки. Дуже велике значення має дослідження вузла, за характером якого інколи можна визначити фах злочинця (моряк, рибалка, швець). Тому доцільно розрізати петлю з протилежного від вузла боку, а сам вузол надійно зафіксувати, не порушуючи його первинного вигляду.

Задушення руками. В механізмі смерті, крім вищезазначеного, значну роль відіграють здавлення нервово-судинного пучка, подразнення гілок блукаючого нерва та каротидного синуса. Спостерігається миттєва втрата свідомості. Загальні асфіктичні ознаки при задушенні руками менш виражені, ніж при повішенні та задушенні петлею. До видових ознак необхідно віднести садна та крововиливи на шиї, які утворюються внаслідок натиснення нігтями на шкіру.

Закриття  отворів рота та носа. Якщо отвори рота та носа закриваються м'якими предметами (ковдрою, подушкою), то будь-яких видових ознак як при зовнішньому, так і при внутрішньому дослідженні не виявляється. Виняток становлять лише поодинокі крововиливи на слизових губ — внаслідок притискання їх до зубів. У порожнині рота, носі та дихальних шляхах інколи можна виявити окремі ниточки, пушинки, часточки вати тощо.

Закриття  дихальних шляхів сторонніми предметами. Механічна асфіксія у таких випадках розвивається внаслідок повного  або часткового припинення доступу повітря в організм людини через перекриття дихальних шляхів сторонніми предметами. Вони можуть бути сипучі — зерно, пісок, тверді — куски м'яса, сала, деталі іграшок, зубні протези тощо, рідкі — кров та напіврідкі — їжа та блювотні маси.

Здавлення грудної клітки та живота. Цей вид механічної асфіксії є наслідком обмеження дихальних рухів легенів та одночасно, через здавлення грудей і живота, різкого порушення загального кровообігу. Ваги 40-50 кг достатньо, щоб через декілька годин зупинити грудне дихання середньої сили дорослої людини, для сильної людини потрібно 80-100 кг.

Утоплення — це асфіксія внаслідок закриття дихальних отворів рідиною: водою, нафтою, олією тощо

 

29. Питання, що вирішуються судово-медичною експертизою при повішанні, задушенні петлею.

Такий вид асфіксії є нещасним випадком.

У тих випадках, коли підозрюється смерть від механічної асфіксії, для вирішення судово-медичній експертизі можуть бути поставлені такі запитання:

1. Чи настала смерть внаслідок механічної асфіксії?
2. Від якого конкретного виду асфіксії настала смерть?
3. Коли настала смерть?

При повішенні та задушенні петлею (зашморгом):

1. Смерть настала внаслідок повішення (задушення петлею)?
2. Який характер має странгуляційна борозна (замкнута, переривчаста, горизонтальна тощо)?
3. Скільки часу перебував труп у петлі?
4. Прижиттєвим чи посмертним було накладання петлі?
5. Якщо петля накладена посмертно, то внаслідок чого настала смерть?

При задушенні руками:

1. Причиною смерті стало задушення руками чи інші фактори зовнішньої дії?
2. Задушення вчинено однією чи двома руками? Лівою чи правою?
3. Було здавлення одно- чи багаторазовим?

У разі закриття отворів рота й носа, дихальних шляхів сторонніми предметами, здавленні грудної клітки і живота:

1. Чи могла смерть настати внаслідок закриття дихальних отворів та шляхів сторонніми предметами (бажано вказати, якими, конкретно, підозрюється: подушка, шматок їжі, блювотні маси тощо)?
2. Стороннє тіло потрапило в дихальні шляхи прижиттєво чи посмертно?
3. Чи немає ознак, які свідчать, що стороннє тіло було введено в дихальні шляхи потерпілого іншою особою?