Звіт по практиці

в) розтягання —  процес взаємодії тіла людини чи частини  його з двома твердими предметами, що діють у різних напрямках, відцентрово; рухаються обидва предмети або один з них;

г) тертя - взаємодія  поверхні тіла чи частини його з травмуючою поверхнею тупого предмета, що діє по дотичній. У цьому випадку може рухатися як травмуючий предмет, так і тіло людини чи його частина.

Залежно від  механізму дії спостерігаються  типові для нього ушкодження. Так, при ударах характерними є забиті рани, синці, вдавлені переломи; при стисненні — розчавлення, сплющення тіла чи його частини; при розтягуванні — відшарування шкіри, рвані рани; при терті — масивні садна.

Садно — поверхневе ушкодження шкіри, що не проникає через сосочковий шар. Садно є наслідком дії тупого предмета на будь-яку ділянку тіла. Як правило, від одного контакту з тупим предметом може виникнути одне садно, але, якщо предмет, який діяв, мав значну поверхню, то від одного контакту може утворитися декілька саден, що може пояснюватися й різноманітністю форм поверхні тіла. Форма саден досить різноманітну й певною мірою залежить від форми діючого тупого предмета. Значно впливає на загальний вигляд садна й механізм спричинення. Його наявність дозволяє стверджувати, що було нанесено ушкодження, вказує на його заподіяння, кількість контактів тіла з предметами, що його завдали, у деяких випадках дає можливість скласти уявлення про форму, розміри та особливості поверхні травмуючого чинника і механізм травми.

Крововилив (синець) — вихід крові за межі судин з просочуванням шкіри та підшкірної клітковини. Залежно від глибини проникнення крововиливи можуть бути поверхневими (внутрішньошкірними) та глибокими — накопичення крові у підшкірній клітковині з утворенням підшкірних гематом. Найчастіше крововиливи мають округлу або близьку до неї форму. Розміри та форма крововиливів значною мірою залежать від параметрів травмуючого тупого предмета. В окремих випадках у місці контакту з травмуючим предметом крововиливу немає, а навколо вказаної ділянки — з обох боків — чітко видно синці. Це пояснюється морфологічними особливостями стінок судин — вони витримують більше навантаження при стисненні, чим при розтяганні. Як і садно, крововилив зникає, не залишаючи слідів.

Рана — ушкодження, що проникають глибше сосочкового шару шкіри. Тупими предметами можуть бути спричинені забиті, рвані та рвано-забиті рани. Забита рана є результатом удару, рвана — розтягування, а рвано-забита — поєднання обох механізмів. Найчастіше останні виникають від удару під кутом. На відміну від саден та крововиливів, рана завжди залишає по собі слід — рубець (шрам). Тому такі ушкодження можуть бути досліджені через досить значний термін після виникнення.

Переломи Під переломами розуміють ушкодження кістки чи хряща. Прямим переломам властиве руйнування та нашарування різних шарів кістки. При цьому в місці контакту кісткова тканина викришується, краї зламаної кістки нерівні, з великими зазубринами, налягають один на одного. У непрямих переломів жодної з цих ознак не спостерігається. Трубчасті кістки ламаються від зсуву, стиснення, згинання, скручування та відриву. Стиснення — дія на кістку у поздовжньому напрямку (наприклад при падінні з висоти на ноги). Внаслідок цього утворюються забиті переломи метадіафізарних областей, що можуть поєднуватися з переломами, які розколюють діафіз. Скручування — обертання кістки навколо поздовжньої вісі при фіксації одного з її кінців. Наслідок цього, як правило, — гвинтоподібні переломи. Відрив — відділення частини кісткової тканини в місці прикріплення сухожилля. Найчастіше спостерігається у молодих осіб. Гвинтоподібні, забиті та відривні переломи завжди непрямі.

21. Питання, що вирішуються судово-медичною експертизою при дії гострих предметів.

Враховуючи  можливості судово-медичної експертизи, слідство у справах про насильну смерть, причиною якої були ушкодження від дії гострих предметів, може запропонувати для вирішення такі запитання:

1. Що стало причиною смерті потерпілого?
2. Яким видом знаряддя нанесено ушкодження?
3. Чи не спричинено воно предметом, представленим на експертизу (кинджалом, ножем, долотом, сокирою, пилкою тощо)?
4. Одним чи декількома предметами нанесені ушкодження?
5. Травми спричинені одно- чи багаторазовою дією?
6. Яка послідовність нанесення ушкоджень?
7. В якому напрямку діяв травмуючий предмет?
8. В якому положенні перебував потерпілий у момент отримання ушкоджень?
9. Яке можливе взаєморозташування потерпілого та нападника в момент нанесення ушкодження?
10. З якою силою нанесено удар (удари)?
11. Чи не міг потерпілий сам собі спричинити ушкодження, що були виявлені, чи вони нанесені іншою особою?

Для колюче-ріжучого знаряддя можуть бути поставлені й інші запитання:

1. Яка форма колюче-ріжучої зброї, її розміри та характер поперечника (одно- чи двобічно гострий, наявність обушка та його товщина тощо)?
2. Чи збігається кількість ран на шкірі з кількістю ранових каналів?

Для рубаючого знаряддя:

Які властивості  були притаманні травмуючому предмету (довжина леза, гострота та товщина його тощо)?

22. Судово-медична діагностика ушкоджень, що спричинені дією гострих предметів.

Гострими предметами вважаються такі, травмуюча частина яких має гострий кінець, гострий край чи те й друге. На відміну від тупих предметів, гострі не відзначаються різноманітністю і класифікуються за механізмом дії. їх поділяють на знаряддя: а) колючі; б) ріжучі; в) рубаючі; г) колюче-ріжучі; ґ) пиляльні; д) комбінованої дії.

Ушкодження, спричинені гострими предметами, відрізняються  одне від одного залежно від глибини  проникнення у тіло травмуючого  знаряддя. Вони можуть бути поверхневі й глибокі. Це: подряпини, рани, вруби та розруби кісток.

За ушкодженнями на шкірі, кістках і внутрішніх органах  можна встановити вид гострого знаряддя, форму й розміри поперечного розрізу, кінцевої частини, довжину предмета - з глибини його занурення в тіло, напрям і кількість ударів.

Знаряддя, що мають  тільки гострий край (лезо), називають ріжучими, а ушкодження, ними заподіяні,- різаними. Ріжучі предмети діють, розсікаючи тканини гострим краєм (лезом). Рани частіше локалізуються на шиї, відзначаються сильною зовнішньою кровотечею. Довжина рани значно більша від глибини і ширини. Кінці ран гострі з поверхневими надрізами шкіри. Численні надрізи вказують на кількість рухів клинка в рані. Стінки гладкі. Ріжучий предмет може надсікати надкісницю, \ губчасту речовину і розсікти хрящ, залишаючи на стінках ушкодження сліди - траси.

Предмети, що мають  гострий кінець і один чи два гострих  края (леза), називають колюче-ріжучими. За формою клинки підрозділяють на два типи: тип фінського ножа (гострий кінець і одне лезо) і тип кинджала (двогострий). Поперечний розріз фінського ножа має форму вузького клина, а кинджала - вузького витягнутого ромба. Глибина ранового каналу, як правило, відповідає довжині клинка на рівні занурення, а довжина рани шкіри без додаткових надрізів - ширині клинка на тому самому рівні.

Рубаючі знаряддя - предмети, що мають гострий край і велику масу. Рубані ушкодження найчастіше спричинюються сокирою. Механізм ушкодження - розсічення тканин з наступним їх розсовуванням. Форма ран шкіри, як правило, веретено- чи дужкоподібна. Ступінь зсаднення країв рани залежить від гостроти леза - чим гостріше, тим менше зсаднення. Рана шкіри, утворена дією тільки леза, має гострі кінці.

Пиляльні знаряддя характеризуються наявністю зубців з гострим кінцем і двома короткими гострими краями. Ушкодження, що ними спричинюються,- пиляні. Прижиттєві ушкодження найчастіше утворюються від дії циркулярної пилки, а посмертні - від дії дворучної пилки, ножівки по дереву чи металу.

23. Здатність до самостійних цілеспрямованих дій смертельно ранених.

Даючи судово-медичну  оцінку одержаним ушкодженням, експерт  зобов'язаний виходити з даних про  анатомо-фізіологічну будову травмованої  ділянки. Так, абсолютно виключається можливість самостійно ходити, коли є масивні ураження стволової часини головного та шийного відділу спинного мозку, а також у разі розділення тулуба чи травматичної ампутації ніг. Водночас, навіть при пораненні головного мозку, потерпілий може Зберегти здатність до активних цілеспрямованих дій з метою самооборони або ж виконання інших дій - кликати на допомогу, розповідати про обставини отримання травми тощо.

Добре відомо, що ушкодження головного мозку, в перший період після виникнення, може супроводжуватися світлим проміжком, коли травмована людина поводить себе без ознак смертельної загрози для життя, а потім втрачає свідомість і помирає. В нашій практиці мали місце декілька випадків заподіювання поранень голови, мозку та його оболон гострими і тупими предметами, коли потерпілі певний час жили, рухалися, розмовляли. Мали місце випадки, коли потерпілі не підозрювали, що в порожнині черепа містяться сторонні предмети (зламані кінчики ножів), вели повноцінне життя декілька років, а смерть наставала внаслідок іншої причини.

У судово-медичній літературі є чимало описів випадків, коли люди навіть після розділення тулуба колесами залізничного транспорту впродовж десятків хвилин зберігали свідомість, робили спробу підніматись на руках, розповідали про обставини події (трагедії)

Масивні травми, що несумісні з життям, можуть бути заподіяні під час виконання виробничих завдань, транспортних пригод і т п Потерпілі з такими ушкодженнями, внаслідок емоційних стресів, деякий час активно спілкуються з рятувальниками і їхні показання дуже важливі для встановлення сутності того.

Відповідаючи на питання слідства, судово-медичнии експерт повинен не тільки враховувати характер травм, а й мусить дати оцінку загальному фізичному стану потерпілого, швидкості крововтрати та об'єму її, наявності алкогольного сп'яніння тощо. Вирішення цих завдань дуже складне і потребує консультацій клініцистів-хірургів, нейрохірургів, психіатрів та інших.

24. Травма при падінні.

Ушкодження, що їх людина отримує при цьому виді травми, залежать від того, з якої висоти та за яких умов відбулося падіння. Виділяють такі види падіння: а) падіння з висоти власного зросту — так зване падіння на площині; б) падіння з висоти кількох метрів (з дерев, вікон перших, других поверхів і невисоких споруд); в) падіння з кількох десятків метрів (з багатоповерхових будинків, інших висотних споруд); г) падіння з дуже великої висоти (дахи хмарочосів, гірські вершини, з нерозкритим парашутом).

Падіння може бути як вільним, коли тіло не стикається ні з якими перепонами до контакту з  поверхнею землі, так і ступінчастим, якщо тіло під час падіння стикається з балконом, будівельним риштуванням, гілками дерев тощо. При падінні в горах людина може бути травмована камінням, яке падає разом з тілом або слідом за ним.

Вільне падіння  людини характеризується рядом особливостей:

- зовнішні ушкодження  локалізуються тільки на поверхні, якою тіло контактувало з твердим покриттям;

- зовнішні ушкодження  не відповідають внутрішнім, із  значною перевагою останніх;

- характерні  численні конструкційні, тобто  виникаючі поза зонами прямої  дії сили, переломи кісток;

- значно виражені  ознаки загального струсу тіла. Шкіра людини дуже добре протистоїть  дії тупих твердих предметів,  особливо, якщо сила направлена  перпендикулярно до її поверхні. Тому поверхня шкіри або зовсім  не ушкоджується, або на ній  утворюються незначні синці, садна і значно рідше — рани, які, як правило, виникають не від удару об поверхню, а від дії уламків кісток зсередини.

Внутрішні ушкодження, навпаки, досить тяжкі і тим значніші, чим з більшої висоти впало  тіло. Це — численні переломи кісток скелета, розриви і навіть відриви внутрішніх органів, ушкодження головного мозку — від поверхневих осередків забою до цілковитого його руйнування. Відірвані внутрішні органи чи їх частини можуть переміщуватись з однієї порожнини в іншу. Якщо внутрішні органи не відриваються, то загальний струс тіла дістає вияв у надривах зв'язкового апарату і в численних дрібних крововиливах у тканини внутрішніх органів.

Падіння на площині Окреме місце займає експертиза у випадках падіння з висоти власного зросту, тобто з положення стоячи. Таке падіння може бути мимовільним, наприклад, якщо людина послизнулась, а може бути наслідком поштовху чи удару, тоді йдеться про падіння з прискоренням. Найбільш небезпечним є ушкодження голови, яке часто супроводжується переломами кісток черепа і ушкодженням головного мозку та його оболонок. Удар головою о тверде покриття чи якісь тверді виступаючі предмети спричиняє лінійні переломи кісток черепа, котрі поширюються по площі контакту.

25. Ушкодження від вогнепальної зброї та їх класифікація.

Під вогнепальними ушкодженнями розуміють травми, які виникли при пострілах з усіх видів вогнепальної зброї, від вибухів боєприпасів (патронів, гранат, мін, вибухових речовин) чи їх частин (детонаторів, запалів, капсулів). Вогнепальною називають зброю, в якій травмуючий снаряд виштовхується енергією, що утворилася внаслідок перетворення твердої речовини (пороху) на газоподібну. Постріл — це процес виштовхування снаряду з каналу ствола енергією порохових газів.