Економіка праці і соціально-трудові відносини

Більшість показників таблиці. 8.2 розраховані виходячи з довготривалого прогнозу. Так, економічні дослідження провіщають, що в розвинених країнах середній дохід на душу населення до 2020 р. досягне 40000 доларів (у ППС 1990 р.), а середня тривалість життя - 85 років.

8. 4. Колективний  договір  в  системі  соціально-трудових  відносин

Самою значущою формою регулювання соціально-трудових відносин між працівниками і працедавцем є колективний договір підприємства. Об'єктивна необхідність взаємної зацікавленості працівників і працедавців в розвитку колективно-договірної системи зумовлюється її функціями, найважливіші з яких - захист інтересів обох сторін трудових відносин і забезпечення їх збалансованості; організація (впорядкування) трудових відносин і їх розвиток в тісному зв'язку з результатами економічної діяльності; вирішення виникаючих протиріч найменш хворобливими засобами.

Укладення колективних договорів - життєва необхідність для найнятих робітників практично будь-якої організації, незалежно від форм власності і організаційно-правових форм управління. Це обумовлюється тим, що централізоване регулювання трудових і зв'язаних насилу інших соціально-економічних відносин (КЗоТ, закони України по окремих питаннях) передбачають тепер, як правило, соціально-необхідний (мінімально гарантований державою) рівень має рацію і гарантій працівників. Вищий рівень має рацію і гарантій, що надаються працівникам у сфері праці, детальніше регулювання трудових відносин переноситься на рівень організації і здійснюється переважно за допомогою колективних договорів. Тільки у колективному договорі можна врахувати особливості діяльності конкретної організації, використовувати її можливості і ресурси на користь працівників, розвитку виробництва, всього суспільства.

Рішення про необхідність укладення колективного договору з працедавцем має право приймати представники працівників (органи професійних союзів і їх об'єднань, органи суспільної самодіяльності або загальні збори (конференція) працівників (див. Закон Україні «Про колектівні договори і догоди»). При вирішенні працівниками питання про укладення колективного договору необхідно враховувати, що якщо вони не порахують потрібним укласти колективний договір, то опиняться практично в повній соціально-економічній залежності від волі і поведінки працедавця.

Наприклад, при існуючій системі державного регулювання оплати праці, що передбачає повну самостійність організацій в цьому питанні, відсутність колективного договору і розділу оплати праці практично означає право працедавця единолично вирішувати питання про оплату праці.

Найважливішим етапом колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин є колективні переговори, що представляють процедуру узгодження інтересів сторін. Вона регламентується міжнародними нормами, що діють, зокрема конвенцією МАРНОТРАТНИК № 154 «Про сприяння колективним переговорам», прийнятою в 1981 р. Згідно цієї конвенції під терміном «колективні переговори» маються на увазі всі переговори, що проводяться між підприємцем (групою підприємців), з одного боку, і однією або декількома організаціями працівників - з іншою, в цілях визначення умов праці і зайнятості, регулювання відносин між підприємцями і трудящими, а також між підприємцями і їх організацією або організаціями трудящих. Переговори передують укладенню колективного договору.

Для ведення колективних переговорів сторони на рівноправній основі утворюють комісії з наділених необхідними повноваженнями представників. Рівноправ'я сторін визнається одним з принципів укладення колективних договорів. Реалізація даного принципу означає, що представники кожної сторони незалежно від їх чисельності володіють рівними правами і рівною кількістю голосів. Переговори ведуться за планом, передбаченому комісією, і завершуються складанням проекту колективного договору.

Особлива увага приділяється ретельному аналізу деяких напрямів соціально-економічного розвитку організації, а саме:

перспектив приватизації організації;

напрямів і об'ємів вкладень в нові технології;

рівня рентабельності виробництва;

скорочення і переміщення працівників у зв'язку із структурними зрушеннями;

напрямів використання прибули.

Якщо в ході переговорів представники сторін в комісії не змогли прийти до угоди по всіх даних питаннях або по їх частині, то в цьому випадку складається протокол розбіжностей. Протягом трьох днів з моменту складання протоколу представники сторін проводять консультації з метою створення примирливої комісії. Порядок роботи визначається комісією самостійно. При не досягненні згоди в комісії сторони звертаються до посередника. Їм може бути будь-яка особа, вибрана за угодою сторін. Критеріями при виборі повинні служити нейтральність і незалежність по відношенню до сторін переговорів і компетентність. Функції посередника може також виконувати служба вирішення колективних трудових конфліктів.

Рекомендації примирливих органів виконуються сторонами, якщо вони згодні із змістом цих рекомендацій. Використання примирливих процедур орієнтує представників сторін на досягнення згоди без застосування владно-примусових механізмів, що повністю відповідає міжнародним нормам і принципам.

Крайнім заходом вирішення колективного конфлікту визнається страйк, тобто зупинка роботи певними групами трудящих з оголошеною метою добитися укладення тарифної угоди (договори). При цьому трудові стосунки не припиняються, хоча працедавець і звільняється від обов'язку виплачувати заробітну плату. Страйк закінчується, якщо на новому етапі переговорів сторони досягають компромісу і новий колективний договір отримує у них підтримку.

Контрольні питання і питання для обговорення

1. У чому суть соціально-трудових відносин?

2. Дайте характеристику основних типів соціально трудових відносин.

3. Викладете основні напрями регулювання соціально-трудових відносин.

4. У чому суть поняття «Соціальне партнерство»?

5. У яких випадках полягають тарифні угоди?

6. Яке правове забезпечення соціального партнерства в Україні?

7. Що таке якість трудового життя і яка її суть?

8. Охарактеризуйте форми і методи підвищення якості трудового життя.

9. Яке зміст індексу розвитку людського потенціалу (ІРЧП)?

10. у чому суть трудового договору організації?

11. Охарактеризуйте процес переговорів, відзначте найбільш важливі стадії.

12. які основні вимоги до укладення колективного договору організації? Розробіть або відтворіть схему розробки колективного договору в організації.

Література

Господарський кодекс України.

1.              Конвенція МОП № 131 «Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються» від 3 червня 1970 р.

2.              Конвенція МОП №142  «Про  професійну  орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів» від 23 червня 1975 р.

3.              Конвенція МОП № 168 «Про сприяння зайнятості і захист від безробіття» від 21 червня 1988 р.

4.                  Конвенція МОП № 150 «Про регулювання питань праці: роль, функції й організація» від 7 червня 1978 р.

5.                  Конвенція МОП № 160 «Про статистику праці» від 25 червня 1985 р.

6.                  М.Абрамов В. М, Данюк В. М., Гриненко А. М, Колош А. М., Чернов В. І. Нормування праці. — К., 1995.

7.                  Абрамов В. М, Данюк В. М., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. — Одеса, 1995.

8.               Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник. — М.: ЮНИТИ, 1999.

9.                  Адамчук В.В., Кокин Ю.П., Яковлев Р.А. Экономика труда.— М.: Финстатинформ, 1999.

10.             Анализ и моделирование трудовых показателей на предприятии / Под редакцией проф. А.И. Рофе.- М.: МИК, 2000.

11.             Андреева В.И. Делопроизводство в кадровой службе. — М. Библиотека журнала «Управление персоналом», 1997.

12.             Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента.- М.: Финансы и статистика, 1994.

13.           Богиня Д. П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. —К.: «Знання-Прес», 2000.

14.             Бизнес-план: Методические материалы/Под ред. Р.Г. Маниловского.— М.: Финансы и статистика, 1994.

15.             Большой экономический словарь. 3-е изд./Под ред. А.М. Азриеляна,— М.: Институт новой экономики, 1998.

16.             Брэддик У. Менеджмент в организации.— М.: Инфра-М, 1997.

17.             Бусыгин А.В. Предпринимательство: Учебник.— М.: Дело, 1999.

18.           Васильченко В. С, Василенко П.М. Ринок праці: теоретичні основи і державна практика. — К., 2000.

19.             Виссема X. Менеджмент в подразделениях фирмы.— М.: Инфра-М, 1996.

20.             Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: человек, стратегия, процесс — М.: Гардарика, 1996.

21.             Волгин Н.А. Японский опыт решения экономических и социально-трудовых проблем.— М.: Экономика, 1998.

22.             Ворст И., Реентлоу П. Экономика фирмы: Учебник. - М.: Высшая школа, 1994.

23.           Гангслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. — К.: Основа, 1995.

24.             Герасименко В.В. Ценовая политика фирмы.— М.: Финстатинформ, 1995.

25.           Десслер Гарри. Управление персоналом. — М., 1997.

26.             Дикань В.Л., Балака Е.М. и др. Оценка экономической эффективности инвестиций и мероприятия научно-технического прогресса: Учебно-методическое пособие.— Харьков: Основа, 1995.

27.             Дикань ВЛ., Писаревский ИМ. Экономический механизм предприятия: Учебное пособие,— Харьков: Основа, 2001.

28.           Доклад о мировом развитии 2000/2001 года: Наступление на бедность. – М.: Весь мир, 2001.

29.           Дятлов В. А., Кибанов А. Я., Пихало В. Т. Управление персоналом: Учебник. — М. 1998.

30.             Журавлев П.В. Управление персоналом в предпринимательских организациях.— М.: РЭА им. Плеханова, 1998.

31.           Завіновська Г. Т. Економіка праці. — К.: КНЕУ, 2000.

32.             Иванцевич Дж.М., Лобанов А.А. Человеческие ресурсы управления. - М. Дело, 1993.

33.           Казановский А.В., Колот А. М. Соціальне партнерство на ринку праці. — Краматорськ: Нац. центр продуктивності, 1995.

34.           Калина А. В. Организация и оплата труда в условиях рьінка — К.:МАУП, 1995.

35.             Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ.— М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.

36.             Козлов ВД. Управление организацией. - М.: Экономика,1990.

37.           Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. — К: Фірма «Праця», 1997.

38.           Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. — К.: КНЕУ, 1998.

39.           Кулунцев И.И. Экономика и социология труда. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1999.

40.             Лютекс Ф. Организационное поведение,— М.: Инфра-М, 1999.

41.             Матвеюк С. Р. Социально-экономическая статистика. Уч. пос.: ХИУ, 2000.

42.             Мэйтланд Ян. Руководство по управлению персоналом в малом бизнесе.- М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.

43.           Основи ринкової економіки / За ред. В. М. Петюха — К.: Урожай, 1995.

44.           Петти В., Смит А., Ринардо Д. Антология зкономической мысли. — М., 1993.

45.           Петюх В. М. Ринок праці. — К.: КНЕУ, 1999.

46.           Петюх В. М. Ринок праці та зайнятість. — К., 1997.

47.           Пирожков С. И. Трудовой потенциал в демографическом измерении. — К.: Наук, думка, 1992.

48.             Политика доходов и заработной платы / Под ред. П.В Савченко, Ю.П. Кокина.- М.: Юристъ, 2000.

49.           Рофе А. К, Збышко Б. Г., Ишин В. В. Рынок труда, занятость населення, зкономика ресурсов для труда: Учебн. пособие /Подред. А.И. Рофе. —М.:МИК, 1997.

50.             Румянцева З.П. и др. Менеджмент организаций.— М.: Инфра-М, 1996.

51.             Соболев Ю.В., Дикань В.Л., Дейнека А.Г., Позднякова Л.А. Стратегия предприятия и стратегический менеджмент: Учебное пособие.— X.: 000 «Олант»,2002.

52.           Слезингер Г. 3. Труд в условиях рьшочной зкономики. —М., 1996.

53.             Словарь-справочник менеджера / Под ред. М.Г. Лапусты.— М.: Инфра-М, 1996.

54.             Справочник директора предприятия / Под ред. М.Г. Лапусты,— М.: Ин-фра-М, 1996.

55.           Стеценко С. Г., Швець В. Г. Статистика населення. — К.:Вища шк., 1993.

56.             Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента.— М.: Дело, 1995

57.             Управление персоналом в условиях социальной рыночной экономики / Под научной ред. проф., д-ра Г. Шмидта.— М.: Изд-во МГУ, 1997.

58.             Управление персоналом организации. Учебник / Под редакцией проф. А.Я. Кибанова - М.: Инфра-М, 1997.

59.             Шекшня СВ. Управление персоналом в современной организации.— М.:  Бизнес-школа «Интел-синтез», 1998.