Економіка праці і соціально-трудові відносини

Поняття справедлива винагорода за працю відображає зв'язок між оплатою певного виду праці і оплатою інших видів праці. Питання це пропонується вирішувати перш за все шляхом аналітичної оцінки робочого місця, що враховує всі вимоги, що пред'являються до робочого місця, - професійну підготовленість і досвід роботи, ступінь відповідальності, умови праці. Разом з тим при рішенні питання про справедливу винагороду за працю враховуються співвідношення попиту і пропозиції по окремих заняттях, а також уявлення, що склалися в суспільстві, про справедливу оплату праці осіб тих або інших професій.

Справедлива і належна винагорода за працю розглядається основоположниками концепції якості трудового життя як пріоритетна умова не тільки забезпечення відтворення робочої сили, але і як чинник трудової мотивації, на основі якого розвиваються вищі людські потреби.

У концепції якості трудового життя можливість професійного зростання розглядається як важлива умова ефективної реалізації трудового потенціалу працівника, забезпеченню якого в сучасній практиці приділяється порівняно мало уваги. Зазвичай працівник отримує свої трудові навики протягом декількох тижнів або років, потім через деякий час він досягає «піку» в своїй професії або кар'єрі, довше за яке не бачить ніяких перспектив, бо його знання і уміння застарівають, що викликає розчарування і зниження трудової віддачі.

Особливо в концепції якості трудового життя розглядається питання гідного місця роботи. Індивідуальне трудове життя може мати позитивну або негативну дію на інші сторони існування людини. Наприклад, тривалі наднормові роботи можуть негативно впливати на сімейне життя, стосунки з друзями, знайомими, руйнувати звичні прихильності. Тому згідно концепції якості трудового життя необхідно балансувати роль праці в житті людини Праця, кар'єра, відрядження не повинні йти в збиток відпочинку, часу, що приділяється сім'ї і друзям, що неминуче веде до деградації особи і, як правило, до зниження результативності праці.

Важливою умовою якості трудового життя є суспільна корисність виконуваної праці. Працівник повинен знати, що організація, в якій він працює, робить корисну для суспільства роботу і виконує її найправильнішим чином. У іншому випадку у багатьох працівників втрачається відчуття корисності своєї роботи і кар'єри, падає пошана до себе, що веде до зниження продуктивності.

Оцінка якості трудового життя. Оцінка параметрів якості трудового життя є найбільш об'єктивний етап в реалізації принципів концепції якості трудового життя. Важливість його полягає в тому, що без розробки конкретного інструментарію оцінки КТЖ неможливі встановлення стартових позицій, розробка заходів і визначення ступеня ефективності підвищення КТЖ. Без цього інструментарію наукові принципи КТЖ виглядають як набір суб'єктивних уявлень, відірваних від життя.

Для оцінки якості трудового життя в організації можуть бути використані показники, представлені в таблиці. 8.1.

Таблиця 8.1

Показатели качества трудовой жизни.

Окрім перерахованих систем загальних показників КТЖ з позицій суспільства, підприємця і окремого працівника існують виробничі системи оцінки КТЖ, прийняті на підприємствах, що застосовують програми КТЖ.

Кожен показник приведеної системи оцінок має кількісний вираз або в статистичній формі, або у вигляді результатів соціологічних опитів. Аналіз цих показників дозволяє виявити головні напрями розвитку якості трудового життя

Форми і методи підвищення якості трудового життя. Головні принципи, які закладаються в основу при розробці методів підвищення якості трудового життя, були визначені в світі ще в кінці 60-х років ХХ століття і полягають в наступному:

робота має бути творчою і осмисленою;

робота повинна передбачати безперервне підвищення кваліфікації і освіти працівника;

працівник повинен брати участь в ухваленні виробничих рішень;

робота повинна передбачати взаємодопомогу і взаємовиручку членів колективу;

повинен існувати гармонійний зв'язок між роботою і соціальним середовищем (робота має бути соціально корисною);

працівник повинен дивитися з упевненістю в майбутнє, не випробовуючи постійної небезпеки звільнення, бачити перспективу в своїй роботі, в сенсі просування по службі;

умови, в яких ведеться робота, мають бути здоровими і безпечними.

Згідно визначенню ООН (1961 р.), концепція рівня життя включала наступні поняття і показники:

1) здоров'я;

2) споживання продуктів харчування;

3) освіта;

4) зайнятість і умови праці;

5) житлові умови;

6) соціальне забезпечення;

7) одяг;

8) відпочинок і вільний час;

9) права людини.

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) розробила програму соціальних показників, яка разом з кількісними аспектами життєдіяльності людини враховує і якісні характеристики. Програма охоплює 8 основних аспектів життєдіяльності, що розбиваються на 24 функціональних соціальних об'єкту:

А. Здоров'я.

1.              Можливість здорового життя на всіх ступенях життєвого циклу.

2. Вплив порушення здоров'я на окремих осіб.

Б. Індивідуальний розвиток шляхом навчання.

Засвоєння дітьми основних знань і навиків, а також цінностей, необхідних для їх індивідуального розвитку і успішної діяльності як членів суспільства.

Можливості продовження самоосвіти і уміння використовувати ці можливості.

Використання і розвиток окремими особами своїх знань, навиків і мобільності, потрібних для реалізації їх економічного потенціалу.

Задоволеність людини процесом свого розвитку за допомогою навчання.

Збереження і розвиток культурної спадщини окремою людиною для того, щоб внести свій внесок до благополуччя членів різних соціальних груп.

В. Занятість і якість трудового життя.

Наявність вигідної роботи для тих, хто прагне її отримати.

Характер трудової діяльності.

Задоволеність особи своїм трудовим життям.

Г. Час супроводження і відпочинок.

Можливість вибору свого проведення часу.

Д. Можливість придбання товарів і користування послугами.

Особиста можливість придбання товарів і користування послугами.

Кількість людей, що випробовують матеріальні позбавлення

Ступінь рівності в розподілі товарів і послуг.

Якість, можливості вибору і доступність товарів і послуг, вироблюваних в приватному і суспільному секторах.

16.              Захист окремих осіб і сімей при виникненні економічних труднощів.

Е. Фізична середовище.

Житлові умови.

Обмеження впливу на населення шкідливих і неприємних забруднень.

19.              Вигода, що отримується населенням від використання середовища і управління нею.

Ж. Особиста безпека і правові органи.

Насильство, переслідування і неспокій, заподіяні індивідуумові.

Справедливість і гуманність правових органів.

Ступінь довіри, що надається окремою особою правовим органам.

З. Соціальне можливості і соціальна активність.

Ступінь соціальної нерівності.

Ступінь можливої участі в суспільному житті, в тих або інших суспільних інститутах і в ухваленні рішень.

Таким чином, приведена система показників в цілому відображає необхідні умови ефективного відтворення трудового потенціалу, хоча, звичайно, має ширші функції і розповсюджується на всі види людської діяльності. На прикладі даної системи показників можна виразно прослідкувати безпосередній зв'язок між показниками якості життя і якості трудового життя.

Окрім приведених вище систем показників ОЕСР розробила систему статистичного показника якості життя, яке по суті справи зводиться до системи показників рівня життя. Проте на практиці використовується найчастішим саме вона.

У 1990 р. в міжнародному лексиконі і термінології соціальних працівників з'явилося нове визначення - індекс розвитку людського потенціалу (ІРЧП). Він містить три показники: очікувана тривалість життя; рівень освіти; реальний душовий валовий внутрішній продукт (далі - ВВП). Разом узяті вони відображають три головні якості: здорове життя, рівень знань, гідний людини рівень життя

Кожен показник (індекс) розраховується по формулі

                                                   (8.1)

де:

J — індекс єдиного вигляду;

Dф — фактичне значення показника;

Dmin — мінімальне значення показника;

Dmax — максимальне значення показника.

Для розрахунку кожного показника застосовують певні статистичні показники і нормативи. Для числення доходу застосовується величина - паритет купівельної спроможності в доларах (ППС). Так, в середині 90-х років був прийнятий торговий показник поточного середнього валового внутрішнього продукту на душу населення в доларах паритету купівельної спроможності. Доходи по країнах в ці роки варіювали від 370 до 5371 в доларах ППС. Далі для числення ІРЧП кожен показник описується окремими пунктами: тривалість життя - роками життя, освіта - роками навчання; дохід - купівельною спроможністю, письменність дорослого населення - відсотками. Для того, щоб можна було використовувати дані показники в єдиній системі, застосовується шкала від 0 до -1, де 0 - це мінімум, а 1 - максимум, на підставі яких будуються таблиці (див. таблиці. 8.2).

Таблиця 8.2

Установленные минимальные и максимальные показатели для ИРЧП