Економіка праці і соціально-трудові відносини

5. Стабільність структури трудового процесу:

з постійною структурою - одна або декілька операцій постійно закріплено за робочим місцем

із структурою, що періодично змінюється, - за робочим местомом закріплена група операцій, що виконуються в різні проміжки часу, що періодично повторюються;

із змінною структурою - на універсальному робочому місці виконуються різні роботи і операції, що повторюються або не повторюються через невизначені проміжки часу.

6. Ступінь регламентації трудового процесу:

жорстко регламентовані;

відносно регламентовані;

слабо регламентовані (творчі процеси).

7. Форми організації трудового процесу:

- індивідуальні - зайнятий один виконавець;

- колективні - зайнята група виконавців.

Раціоналізація трудового процесу припускає аналіз його складу, структури елементів і послідовності їх виконання. Як основний елемент виділяється виробнича операція - частина трудового процесу, що виконується одним або групою робочих на одному і тому ж робочому місці і що включає всі їх дії з виконання одиниці заданої роботи при незмінному предметі праці. Один і той же процес підрозділяється на різне число операцій залежно від типу виробництва і спеціалізації робочих місць, особливостей організації праці, технічних умов виробництва.

Аналіз виробничої операції є одним з базових елементів організації і нормування праці. В рамках цього аналізу виділяються технологічний і трудовий аспекти: перший - характеризує операцію з погляду перетворення предметів праці, другий - дозволяє аналізувати дії працівників.

При технологічному аналізі операції в її структурі виділяють переходи.

Технологічний перехід - це частина операції, що характеризується однорідністю технологічних змін предмету праці, постійністю режиму роботи устаткування і інструменту.

Допоміжні переходи складаються з дій людини і устаткування, які не супроводяться зміною предмету праці, але необхідні для здійснення технологічного переходу.

В рамках окремих переходів виділяють проходи - однакові частини одного переходу, що повторюються. Усередині окремого проходу можуть виділятися:

робочий хід - одноразове переміщення інструменту щодо заготівки, що супроводиться зміною її характеристик;

допоміжний хід - те ж, але мі, що не супроводиться таки, змінами, що необхідне для відновлення робочого ходу.

У трудовому відношенні операція підрозділяється на наступні елементи:

трудовий рух - одноразове переміщення руки, корпуси і др.;

трудова дія - логічно завершений комплекс трудових рухів, що виконуються без перерви і об'єднаних єдиною метою;

трудовий прийом - технологічно завершена частина операції, що складається з комплексу трудових дій при незмінних предметах і засобах праці;

комплекс трудових прийомів - їх сукупність, об'єднана або по технологічній послідовності - технологічний комплекс, або по спільності чинників, що впливають на час їх виконання, - розрахунковий комплекс.

Аналіз операції припускає визначення необхідності, послідовності, можливості поєднання її елементів, доцільності їх механізації, напрямів оптимізації чинників, що визначають їх тривалість, передумов підвищення змістовності праці.

6. 2. Зміст  поняття  «Організація праці»

Організація праці на підприємстві - це система здійснення трудового процесу, що визначає порядок і умови поєднання і здійснення складових його часткових трудових процесів, взаємодії виконавців і їх груп із засобами праці і один з одним для досягнення поставленої наочної мети спільної діяльності і забезпечення заданого соціально-економічного ефекту.

Виділяються три основні компоненти мети організації праці (або три критерії її раціональності):

1. Наочний - забезпечення заданого обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) необхідної якості в необхідні терміни.

2.              Економічний - досягнення наочної мети діяльності при максимальній економічній віддачі кожної одиниці використовуваної живої праці (оцінюваною як продуктивність праці або зарплатоємкість реалізованої продукції) і сукупних витрат на виробництво (оцінюваних через показник рентабельності).

3.              Соціальний - його можна визначити як гуманізацію праці (вдосконалення його умов і змістовності, підвищення якості трудового життя, розвиток і реалізація трудового потенціалу працівника і ін.).

Досягнення цих цілей можливе в ході вирішення наступних основних груп завдань:

економічні: ефективне використання потенційного сукупного фонду робочого часу, зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг), поліпшення використання устаткування за часом і потужності, підвищення якості продукції;

організаційні: визначення порядку і послідовності виконання робіт, створення умов для високоефективної

безперебійної роботи виконавців, забезпечення повної і рівномірної їх завантаженості і т.д.;

психофізичні: оздоровлення і полегшення праці, усунення зайвих витрат енергії працівників, забезпечення їх психологічної сумісності і відповідності їх психофізичних характеристик особливостям трудової діяльності;

соціальні: підвищення змістовності і привабливості праці, створення умов для розвитку працівників, підвищення їх кваліфікації і розширення професійного профілю, реалізація їх трудової кар'єри і зростання їх добробуту.

Суть організації праці складають специфічні функції, пов'язані з об'єднанням, узгодженням, приведенням в струнку систему доцільної діяльності людей в безперервній взаємодії з вживаними в процесі праці технічними засобами.

Організація праці може бути емпіричною, заснованою на методах, отриманих безпосередньо трудовим досвідом, і раціональною, встановленою відповідно до вимог науково-пізнавальних об'єктивних закономірностей, прогресивних тенденцій.

Необхідність організації праці на наукових основах диктується самим характером крупного виробництва, нормальне функціонування якого без чіткої планомірної організації трудової діяльності виробництва неможливе

Застосування науки в області організації праці припускає:

науковий аналіз процесів праці і розкладання його на відносно самостійні складені фази (функції);

використання всіх наукових досягнень для безперервного поліпшення співвідношення між окремими частинами трудового процесу і виконання кожної частини цього процесу;

найбільш раціональне з'єднання на науковій основі всіх часткових трудових процесів в єдиний процес праці.

Основним змістом роботи по науковій організації праці є проектування і впровадження комплексу заходів в наступних областях:

розподіл праці і розстановка працівників на виробництві;

організація і обслуговування робочих місць;

багатоверстатне обслуговування і поєднання професій;

вимоги економіки до виробничого устаткування;

вимоги до знань і навиків працівників;

підтримка трудової дисципліни;

технічне нормування праці;

охорона праці і техніка безпеки.

6.3. Умови  праці і його охорона

В процесі праці на працівника і що оточують може впливати ряд чинників, що є шкідливими і небезпечними. Шкідливим називається чинник, дія якого на працівника може привести до його захворювання, небезпечним - дія якого може привести до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я.

Шкідливі виробничі чинники діляться на:

хімічні;

біологічні;

фізичні;

психофізіологічні.

При певних значеннях шкідливі чинники можуть стати небезпечними.

Регламентація небезпечних чинників здійснюється правилами безпеки, пристрою і безпеки експлуатації техніки, інструкціями по безпеці і охороні праці.

Ступінь відповідності фактичних параметрів виробничого середовища нормативним значенням є основою класифікації видів праці по тяжкості і умовам.

Тяжкість праці характеризує сукупна дія всіх елементів умов праці на працездатність людини, його здоров'я, життєдіяльність, відновлення робочої сили. Це поняття застосовне як до фізичного, так і розумовій праці. Під впливом сукупності умов праці в організмі людини формується певний функціональний стан, що має характерні ознаки.

Виділяють шість категорій тяжкості праці:

перша - роботи, що виконуються в оптимальних умовах;

друга - роботи, що виконуються в умовах, відповідних нормам;

третя - роботи, що виконуються в не цілком сприятливих умовах, при підвищених навантаженнях;

четверта - роботи, що виконуються в несприятливих умовах (шкідливих і небезпечних);

п'ята - роботи, що виконуються в екстремальних умовах;

шоста - роботи, що виконуються в особливо несприятливих, надекстремальних умовах, що може привести до необоротних порушень здоров'я.

До проходження сертифікації робочі місця підлягають атестації, в ході якої відбувається їх критерійна оцінка за показниками шкідливості і небезпеки. Відповідно до цієї оцінки виділяють чотири класи умов праці:

перший клас - оптимальні умови праці;

другий клас - допустимі умови праці.

В сукупності оптимальні і допустимі умови праці можуть характеризуватися як безпечні умови праці;

третій клас - шкідливі умови праці (розрізняють чотири ступені відхилення від гігієнічних нормативів);

четвертий клас - небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями виробничих чинників, дія яких створює загрозу життю.

Поняття професійної риски використовується для характеристики рівня безпеки людини у сфері професійної діяльності.

Професійний ризик - це вірогідність пошкоджень (втрати) здоров'я або смерті, пов'язана з виконання обов'язків за трудовим договором (контракту) і у ряді інших, встановлених законодавством випадків.

Професійний ризик складається з наступних основних складових:

1. Ризик пошкодження здоров'я унаслідок нещасних випадків.

2. Ризик професійних захворювань, що є результатом дії шкідливих і небезпечних виробничих чинників.

Ці дві складові утворюють так званий проявлений професійний ризик. Разом з тим в рамках розробки теоретичних основ професійної риски зроблений вивід про наявність третьої складової - прихованої риски пошкодження здоров'я унаслідок дії шкідливих чинників виробничого середовища, тяжкості, напруженості трудового процесу і обгрунтовано, що збиток від нього характеризується скороченням тривалості життя.

Приватні показники, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці, оцінюють відхилення їх фактичних параметрів на робочому місці від санітарних норм. Коефіцієнт відхилення розраховується по формулі:

а = Пфакт / Нсан, або а = Нсан / Пфакт.                             (6.1)

де:

а – коефіцієнт відповідності фактичного параметра по одному з чинників виробничого середовища санітарній норми;

Пфакт – значення фактичного параметра у відповідних одиницях вимірювання, згідно даним інструментальних вимірів;

Нсан – санітарна норма в тих же одиницях вимірювання.

Загальний принцип розрахунку такий: при прагненні фактичного параметра до санітарної норми коефіцієнт а повинен прагнути до 1. Тому, якщо санітарна норма регламентує верхнє допустиме значення аналізованого параметра («не більш»), наприклад, по рівню шуму, вона знаходиться в чисельнику дробу, а якщо нижнє («не менше»), наприклад, по рівню освітленості робочого місця, то в знаменнику.

Якщо фактичний параметр знаходиться в межах санітарних норм, коефіцієнт а приймається рівним 1.

Приватним показником, що характеризує небезпеку робіт і ризик професійних захворювань, можуть служити коефіцієнт частоти травматизму і показник тяжкості травматизму:

Ктч = (Чпост / Чср)100%                                            (6.2)

Ктт = Дн / Чпост                                                  (6.3)

де:

Ктч – коефіцієнт частоти травматизму;

Ктт – коефіцієнт тяжкості травматизму;

Чпост - число пострадавших від нещасних випадків на виробництві з втратою працездатності на 1 робочий день і більш, осіб.;

Чср – середнєспісочне число тих, що працюють за аналізований період часу, чіл.;

Дн – число людино-дня непрацездатності в результаті нещасних випадків на виробництві за аналізований період.

Існує ще безліч показників, що характеризують: смертність від нещасних випадків; безпека праці; характеристику захворюваності на виробництві і так далі

Під охороною праці розуміється система збереження життя і здоров'я працівників в процесі трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні і інші заходи. Основними складовими і взаємозв'язаними елементами охорони праці є:

законодавча і нормативна база охорони праці;

виробнича санітарія і охорона навколишнього середовища;