Удосконалення маркетингової діяльності ПрАТ "Медичний комплекс "Сирець"

 

 

Рис. 1.5. Обсяги збуту продукції ПрАТ “Медичний комплекс "Сирець" в 2010-2012 рр.

Обсяг збуту  продукції ПрАТ “Медичний комплекс "Сирець" в 2010 році становив 355,8 тис. грн., в 2011 році - 380,5 тис. грн., а в 2012 році – 441, 2 тис. грн., що свідчить про зростання збуту товарів на 16% в 2012 році в порівнянні з 2011 роком, та на 24% в порівнянні з 2010 роком.

 

 

 

 

1.3.4. Маркетингова політика комунікацій

 Оскільки  у медичному комплексі не існує відділу маркетингу, то багато маркетингових функцій бере на себе головний лікар, інші деякі функції виконують лікарі та менеджери, це призводить до розпорошеності зусиль, направлених на маркетинг, що знижує його ефективність.

В даний час медичний комплекс активно не використовує жодного з дієвих засобів реклами. Одним із важливих елементів маркетингових комунікацій фірми “Медичний комплекс "Сирець"” є так звані POS-матеріали. До них належать плакати різних форматів, наклейки, стенди, прапори, гірлянди.

Також на підприємстві застосовується стимулювання збуту – існує гнучка система знижок,  індивідуальний підхід до кожного  клієнта.

 

 

 

 

 

 

 

II. ПОШУК ОПТИМАЛЬНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ВИРІШЕННЯ ПОСТАВЛЕНИХ ЦІЛЕЙ ТА ЗАВДАНЬ

2.1 Теоретичні основи торгівельної діяльності підприємства

Торгівельна діяльність – це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб та громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку. В Україні вона регулюється законами України “Про підприємництво”[15], ”Про підприємства в Україні”[16], ”Про споживчу кооперацію”[17], ”Про захист прав споживачів”[18], ”Про зовнішньоекономічну діяльність”[20], ”Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” [21], іншими актами законодавства, а також Постановою Кабінету Міністрів України “Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення”, яка визначає загальні умови заняття торговельною діяльністю, основні вимоги до торговельної мережі і торговельного обслуговування громадян, які придбають товари для власних побутових потреб у підприємств (їх об’єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі.

Торгівельна діяльність може здійснюватися громадянами України, громадянами інших держав, які необмежені в правоздатності або дієздатності в законодавчому порядку, юридичними особами всіх форм власності, у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері.

Господарюючі суб’єкти здійснюють торгівельну діяльність після їх державної реєстрації як суб’єктів  підприємницької діяльності, яка  здійснюється відповідно до закону України  “Про підприємництво” та Положення  про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.1994 року [15].

Торгівельні підприємства діють на основі статуту, який затверджується власниками (власником) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності. До статуту можуть включатися положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та інше.

Управління торгівельним підприємством  здійснюється відповідно до статуту  на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Торговельне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку виходячи з попиту на товари та необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток, порядок використання якого визначає власник підприємства чи уповноважений ним орган згідно з статутом  чи чинним законодавством.

Торгівельна діяльність здійснюється у сферах роздрібної й гуртової торгівлі, а також у  торговельно-виробничій сфері (громадському харчуванні). У широкому розумінні під торговельною діяльністю (торгівлею, комерцією) розуміється будь-яка економічна діяльність узагалі, а всі підприємства й організації, що діють у торгівлі (гуртовій і роздрібній), промисловості, сільському господарстві, на транспорті, будівництві та в інших галузях економіки, записуються в єдиному торговельному реєстрі [4, с.56].

У економічному обороті торгівля виконує посередницьку  роль. Проте її функції не обмежуються лише матеріальним поширенням продукції. У остаточному рахунку торгівля стимулює виробництво і задає йому визначений напрямок. Вона є невід’ємним елементом структури ринкової економіки і робить істотний, якщо не вирішальний, вплив на її ефективність.

Ті  економічні функції, які реально  виконуються торгівлею, полягають у тому, що посередники, які знаходяться між виробниками і споживачами, роблять послуги і тим, і іншим.

Торгівельні підприємства роблять послуги виробникам, звільняючи їх від необхідності вступати у відносини з величезною масою  споживачів. Шляхом створення запасів товарів вони забезпечують синхронізацію ритмів виробництва та споживання, схильних до різночасних сезонних коливань. Завдяки їм грошові прибутки виробників стають більш регулярними і не залежать від затримок у збуті продукції.

Посередники розширюють можливості виробництва  щодо задоволення запитів споживачів. Вони створюють умови, для того щоб матеріальні блага, вироблені в масовому порядку безліччю підприємств, розкиданих на широкій території, стали доступними споживачам у такій кількості і якості, у такому місці та у такий час, які є зручними для останніх. Ця функція припускає виконання низки операцій: упорядкування і роздрібнення партій, транспортування і зберігання, формування асортименту і викладки товарів.

Отже, торговельні підприємства виконують низку важливих функцій, які можна згрупувати в  чотири нижчеперелічені (рис.1.1):

1. Доведення товару до безпосереднього споживача. Важливо організувати виробництво продукції, та не менш важливо забезпечити її реалізацію. Останнє є складною справою. Спеціалізація на посередницьких операціях дозволяє скоротити час на реалізацію товару, зменшити витрати обігу, прискорити оборот фондів підприємства, більшою мірою враховувати запити споживачів.

2. Забезпечення зворотного зв’язку між виробництвом і споживанням. Торговельне підприємство відчуває на собі вплив як виробника (пропозиція товару), так і споживача (попит на нього). Аналізуючи просування того чи іншого товару на ринку, посередник може виявити тенденції, що їхнє урахування дозволить краще орієнтувати виробництво на інтереси споживачів.

Рис. 1.1. Основні функції торгівельних підприємств

3. Перерозподіл ресурсів між різними галузями та всередині них. Ця функція забезпечується як через переорієнтацію на випуск нової продукції, так і через обслуговування ринку цінних паперів.
4. Акумуляція тимчасово вільних коштів, регулювання грошового обігу [4, с.62] .

Окрім цього, торговельні підприємства здійснюють також ще такі важливі функції, як затарювання, розфасовка, зберігання товарів на складах, у холодильниках, визначення оптимальних обсягів постачань, транспортування і доставка продукції та інформаційне забезпечення просування товарів від виробників до споживачів [35, с.106].

На  всіх рівнях управління торгівельною діяльністю підприємства необхідно  передбачити виконання наступних функцій:

• стосовно своїх покупців – оцінка потреб у товарах і всього попиту; організація просування товарів від виробників у сферу гуртової торгівлі; перетворення промислового асортименту на торговий; формування необхідних розмірів і збереження товарних запасів; кредитування, інформаційне і консалтингове обслуговування;
• стосовно постачальників товарів – здійснення комерційної діяльності та вплив на виробників щодо їхньої орієнтації (відповідно до маркетингових досліджень) на потреби покупців і випуск необхідних товарів; використання процесу переходу прав власності на товари з метою підвищення відповідальності й зацікавленості сторін у підвищенні ефективності господарських зв’язків; створення сучасної інфраструктури як умови підвищення ефективності товароруху; здійснення заходів на підтримку вітчизняних товаровиробників; мінімізація комерційного ризику.

Загальні  функції маркетингу торгівельного підприємства містять аналіз, прогнозування, ціленаправлення, організацію, управління, облік, контроль, оцінку та використовуються у сполученні із конкретними функціями, а саме: вивченням та сегментацією ринків, позиціонуванням товарів, вивченням споживача, навколишнього та внутрішнього середовища маркетингу, здійсненням товарної політики, розподілом товару та товарорухом, ціноутворенням і ціновою політикою, маркетинговими комунікаціями та стимулюванням, міжнародним маркетингом, управлінням [4, с.67].

Удосконалення торгівельної діяльності підприємства, чітке і продумане виконання нею своїх функцій підсилює стимули до виробництва, сприяє розв’язанню проблем відновлення господарських зв’язків, міжрегіональної інтеграції споживчого ринку і підвищенню ефективності внутрішньої торгівлі в цілому.

 

2.2. Теоретичні аспекти маркетингової діяльності торгівельного підприємства

В торгівельну  діяльність кожного підприємства дедалі активніше входить маркетинг, але часто його хибно ототожнюють лише із збутовою діяльністю. Для правильного розуміння цього терміну слід розкрити  його зміст.

Ф. Котлер, Л. Мороз  та ін. визначають маркетинг як діяльність, спрямовану на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів [31-35].

Маркетингова  діяльність охоплює ряд певних етапів, кроків на ринку, що їх має зробити  підприємство на шляху до споживача (рис.1.2).

Успішна маркетингова діяльність підприємства можлива за наявності кваліфікованої служби  маркетингу. Щоб створити потрібні кадрові передумови, важливо перш за все визначити чи достатня кількість працівників працює над проблемами маркетингу, і власне, збуту, чи відповідає ємкості ринку. Але значно більш серйозне питання – якість маркетингової підготовки спеціалістів, їх вміння представляти товар в вигідному регіоні, знаходити контакт з клієнтами, зосереджуватися на вирішенні їх проблем за допомогою послуг фірми. Дане питання більш детальніше буде розглядатись в наступному підрозділі.

Наступним етапом маркетингової діяльності є дослідження. Маркетингові дослідження  - це проектування, збирання, обробка та аналіз даних, які потребують спеціального дослідження конкретної маркетингової проблеми. Це специфічне джерело інформації для вирішення маркетингових проблем, покликане забезпечити повноту, адекватність інформації тим рішенням, які належить прийняти. Найважливішими напрямками маркетингових досліджень є визначення цілей, вирішення проблеми, сприяння розвиткові підприємства.

Організація маркетингових  досліджень передбачає необхідність прийняття  рішень за наступними складовими:

- Визначення цілей дослідження;

- Збирання та аналіз вторинної інформації;

- Складання плану збирання первинної інформації;

- Збирання і аналіз  первинної інформації;

- Підготовка та подання звіту.

 

Рис.1.2. Етапи маркетингової діяльності торгівельного підприємства

Цілі дослідження  – це те, для чого проводиться  дослідження, тобто – те, що ми хочемо отримати від виконання дослідження. З визначення цілей і починається дослідницький процес.

Наступним кроком після визначення і узгодження цілей є розробка плану дослідження. Основними частинами  плану є:

1. методи дослідження
2. принцип формування вибірки
3. знаряддя дослідження
4. спосіб зв’язку з аудиторією.

В ході дослідження  первинної інформації виділяють  такі основні методи дослідження  як:

- спостереження  - аналітичний метод, за допомогою  якого дослідник безпосередньо  спостерігає за поведінкою споживачів, торгівельного персоналу, іноді він поводиться як учасник подій (активне спостереження);

- експеримент  - метод, за допомогою якого  можна з‘ясувати реакцію досліджуваної  сукупності людей на певні  фактори чи їх зміну;