Инновационный потенциал предприятия

K ij '= Kij / K maxi

              (4.1)

Слід зазначити, що стандартизація дозволяє уникнути неявного ранжирування показників, коли мала варіація окремого показника може вплинути на результати оцінки.

5.              Розрахунок балів, отриманих підприємствами за певним
оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних
значень з найкращими в даній сукупності:

Бij=Kij' * Б max i              (4.2)

де Бтах. - максимально встановлений бал оцінювання окремого показника.

6.Отримання узагальненої бальної оцінки конкуренто­
спроможності та ранжирування підприємств у порядку
зростання інтегрального показника з використанням наступної
формули:

К спрj= сума (j - n) Бij * K i              (4.3)

Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце, в конкурентній боротьбі підприємства, яке оцінюється (за критерієм максимуму набраних балів), а й кількісно оцінити відставання від найбільш конкурентоспроможного підприємства.

Розглянемо застосування даного методу на прикладі оцінки конкурентоспроможності підприємств роздрібної торгівлі,

Вихідна інформація про різні аспекти діяльності об'єктів оцінки - підприємств роздрібної продовольчої торгівлі «Ранок», «Мрія» і «Союз», наведена в таблиці 4.1.

Результати опитування групи експертів з метою виявлення ступеня впливу окремих складових потенціалу підприємств на рівень їхньої конкурентоспроможності наведено в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2. Ступінь впливу окремих складових потенціалу підприємств на рівень їхньої конкурентоспроможності

На основі наведених в табл. 4.1 і 4.2 даних необхідно оцінити рівень коцкурентрспроможностд кожного підприємства за допомогою методу балів. Як оцнні ключові показники можна використовувати коефіцієнти, що характеризують окремі складові потенціалу підприємства та розраховуються за даними таблиці 4.1. Максимальна кількість балів за кожним оцінним відносним показником дорівнює 10.

Рішення.

Розрахуємо оцінні показники, що характеризують окремі складові потенціалу підприємств.

1.              Маркетинговий потенціал, виходячи з наявної інфор­мації, будуть характеризувати наступні коефіцієнти:

•              коефіцієнт співвідношення товарних одиниць (ТО /ТО .

і              ср)

розраховується як відношення кількості товарних одиниць в асортименті і-ого підприємства до кількості товарних одиниць в асортименті в середньому по підприємствах, що діють на даному ринковому сегменті [14];

•              коефіцієнт оборотності запасів (Озап), обумовлений як
відношення виручки від реалізації до середньої за період
вартості матеріальних запасів для кожного підприємства.

2.              Виробничий потенціал з урахуванням специфіки
галузевої приналежності об'єктів оцінки описують такі
показники:

•     темпи росту виручки від реалізації (tв), розраховані в частках одиниці;

•     рентабельність реалізації (Р pеал), що розраховується як відношення операційного прибутку до суми виручки від реалізації (в частках одиниці).

3.              Фінансовий потенціал можна охарактеризувати за
допомогою показників:

•     рентабельності власного капіталу (Рвк) - відношення чистого прибутку до суми власних коштів,y частках одиниці;

•     коефіцієнта автономії (Кавт) - відношення суми власних коштів до величини активів у цілому.

4.              Кадровий потенціал може бути описаний за допомогою
показників:

* продуктивності праці (Ппр )- відношення виручки від реалізації до середньооблікової чисельності працівників;

•              коефіцієнта сталості кадрового складу (Кстал) - відно­шення кількості працівників, що постійно перебувають у штаті,
до середньооблікової чисельності працівників.

Результати розрахунків оформимо в таблицю 4.3.

Таблиця 4.3. Результати розрахунку оцінних показників конкурентоспроможності торговельних підприємств

Після складання матриці оцінних показників необхідно виділити найкращі значення за кожним показником і присво­їти їм 10 балів (відповідно до умов завдання).

Розрахунок балів, отриманих за іншими показниками групи підприємств, ведеться за формулам 4.1 і 4.2.

Далі розрахуємо зважені бали за кожним показником з урахуванням вагомості складових потенціалу та інтегральний показник конкурентоспроможності кожного підприємства за формулою 4.3.

Результати розрахунків, наведені в таблиці 4.5, свідчать про те, що рівень конкурентоспроможності досліджуваних під­приємств характеризується незначними коливаннями навколо його середнього значення. Найбільш сильну позицію в конкурентній боротьбі займає магазин «Ранок» за рахунок більш позитивного впливу чинників виробничого (рен­табельність реалізації) та фінансового (рентабельність власного капіталу) потенціалу порівняно із підприємствами - конкурентами.

Таблиця 4. 5. Ступінь впливу окремих складових потенціалу підприємств на рівень їхньої конкурентоспроможності

Водночас це підприємство характеризується невисоким ступенем реалізації маркетингового потенціалу, на дослідження якого повинні бути спрямовані майбутні заходи щодо зміцнення своєї конкурентної позиції.

Графічна інтерпретація матричного методу пов'язана з використанням інструментарію стратегічного аналізу в процесі оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

4.2 Система антикризового управління потенціалом підприємства.

4.2.1 Реструктуризація підприємств, як один із засобів попередження їх банкрутства.

Більшість промислових підприємств різних галузей на своєму балансі мають надзвичайно складну як вироб­ничу, так і соціальну інфраструктуру. В період планової економіки це був закономірний процес. Середнє та стар — ше покоління пам'ятають, коли тодішні директивні ор­гани доводили завдання підприємствам, особливо ВПК, випускати не тільки профільну продукцію, а і товари народного споживання. Будувались спеціальні цехи, до — поміжні виробництва і навіть тваринницькі ферми і ком — плекси. Крім того на балансі багатьох підприємств були такі об'єкти соціальної інфраструктури, як клуби, лікарні, спортивні споруди, дитячі садки, навчальні заклади (ПТУ) і таке інше.

Інфляційні процеси, спад виробництва та інші вже окреслені в попередніх розділах причини не дають мож­ливості утримувати цю інфраструктуру, особливо тоді, коли підприємства в своїй більшості стали неплатоспро — можними.

Вирішувати цю проблему стало можливим за раху­нок господарської реструктуризації підприємств.

Кабінет Міністрів України в січні 1998 року доручив Агентству разом з іншими центральними органами ви — конавчої влади здійснити "пілотну" реструктуризацію підприємств різних форм власності.

З цією метою були відібрані такі підприємства:

• Ізюмський оптико—механічний завод, Харківська область — державне підприємство;

• ВАТ "Електрокераміка", м.Біла Церква — акціонерне товариство, сто відсотків акцій якого належать державі;

• ВАТ "Томак", М.Київ — акціонерне товариство, кон­трольний пакет акцій якого належить державі.

Для проведення "пілотної" реструктуризації зазна­чених підприємств були сформовані робочі групи, до складу яких увійшли фахівці Агентства з питань бан крутства, Фонду державного майна України та учас — ники навчального курсу, які отримали сертифікати фахівців з питань банкрутства. Робочу групу очолювали досвідчені експерти компанії "Делойт і Туш".