Удосконалення кредитної політики кредитних спілок на прикладі КС «Добробут»

     Голова  правління кредитної спілки несе персональну відповідальність за виконання  покладених на правління завдань. [2]

     Статут  кредитної спілки може передбачати  особливі умови щодо кандидатури  на посаду голови правління. Наприклад, у статуті може бути записано: «При призначенні на посаду Голови правління Спостережна рада має віддавати перевагу особам, які мають наукову ступінь, глибоко знають особливості діяльності кредитної спілки та мають відповідний досвід роботи у кредитних спілках інших - фінансових установ».

     Кредитний комітет кредитної спілки є спеціальним  органом, відповідальним за організацію  кредитної спілки та спостережній раді і несе перед ними відповідальність за ефективність кредитної спілки та положенням про кредитний комітет. [2]

     Членами кредитного комітету можуть бути члени  спостережної ради, члени правління  та інші особи. Членам кредитного комітету, що не є членами спостережної ради або правління кредитної спілки, за роботу в кредитному комітеті може передбачатися винагорода, розмір якої визначається спостережною радою залежно від обсягу роботи та кваліфікації члена комітету. При прийнятті рішення про надання кредиту члену кредитної спілки, якого призначено членом кредитного комітету, такий член кредитного комітету не може брати участь у прийнятті цього рішення. Голова правління кредитної спілки є членом кредитного комітету за посадою.

     Зобразимо на рисунку 1.7 функціональні обов’язки  Кредитного комітету. 

       

     Рис. 1.7 – Компетенція кредитного комітету 

     Контроль  за фінансово-господарською діяльністю кредитної спілки здійснює ревізійна  комісія. Ревізійна комісія підзвітна  і відповідальна перед загальними зборами членів кредитної спілки. Вона обирається загальними зборами  членів кредитної спілки у складі не менш трьох осіб, які працюють на громадських засадах. Порядок обрання ревізійної комісії, строк повноважень та порядок її діяльності визначаються статутом кредитної спілки. До складу ревізійної комісії не можуть входити члени спостережної ради, правління, кредитного комітету, які перебувають з кредитною спілкою у трудових відносинах. [2]

     Перевірки результатів фінансово-господарської  діяльності кредитної спілки провадяться  ревізійною комісією не рідше одного разу на рік. Позапланові перевірки  провадяться за рішенням спостережної ради або на вимогу не менш як 20% членів кредитної спілки. Ревізійна комісія доповідає про результати проведених перевірок загальним зборам та спостережній раді кредитної спілки. На вимогу ревізійної комісії їй надають будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб кредитної спілки. Ревізійна комісія вправі за погодженням із спостережною радою залучати на договірних засадах до проведення перевірок зовнішніх експертів з числа осіб, які не перебувають у трудових відносинах з кредитною спілкою. Ревізійна комісія складає висновок за річними звітами про результати діяльності кредитної спілки. Ревізійна комісія може тимчасово припинити повноваження будь-якої посадової особи кредитної спілки в разі виявлення допущених нею порушень, що загрожують фінансовій стабільності кредитної спілки. За наявності загрози існуванню кредитної спілки ревізійна комісія скликає позачергові загальні збори.

     Успішний  розвиток кредитної спілки, які будь-якої іншої організації, у значній мірі залежить від якості внутрішнього управління.

     Внутрішнє управління – це процес волеутворення  і реалізації волі, здійснюваної спільно  і стосовно інших підлеглих осіб, спрямований на досягнення однієї чи кількох цілей та пов'язаний з  адекватною відповідальністю.

     Внутрішнє управління можна розглядати як систему, що складається з трьох рівнів: стратегічного, тактичного та оперативного.

     Стратегічний  рівень включає в себе вище керівництво  і групи фахівців, які вирішують  стратегічні питання розвитку організації. Тактичний – керівників функціональних підрозділів і групи фахівців пов'язаних з тактикою управління. До оперативного рівня входять керівники лінійних підрозділів, фахівці та працівники, які виконують щоденні завдання.

     Повноваження  об'єднують керівництво кредитної спілки з нижчими рівнями працюючих і забезпечують можливість розподілу та координації завдань. Засобом, за допомогою якого керівництво встановлює стосунки між рівнями повноважень, є делегування. Делегування – це передання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Делегування є засобом, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників завдання, які повинні виконуватися для досягнення мети організації. Якщо завдання не делегуються іншими працівниками, керівник змушений виконувати його сам. Тому делегування – це акт, який перетворює звичайного працівника в керівника. Існують певні правила делегування. Вони можуть бути формальними та неформальними.

     Політика  організації – генеральна лінія, система стратегічних заходів, які організація здійснює в тій чи іншій сферах своєї діяльності (фінансовій, маркетинговій, технічній). Політикою також називають сукупність рішень, які приймає вище керівництво і орієнтованих, переважно, на досягнення генеральних цілей організації.

     Як  і іншим організаціям, кредитній  спілці необхідно формувати свою політику щодо діяльності посадових  осіб та працівників.

     Ця  політика має бути спрямована на:

     1) дотримання правила комунікації;

     2) визнання необхідності дотримання  конфіденційності інформації;

     3) виявлення та уникнення конфліктів  інтересів;

     4) захист власності кредитної спілки, включаючи інформацію, послуги та  майно;

     5) належне управління фінансами,  для уникнення проблем та відповідальністю  посадової особи чи працівника;

     6) чесне та шанобливе ставлення  до всіх працівників, членів  кредитної спілки та всіх, з  ким доводиться мати справу.

     Прагнення керівництва кредитної спілки до відповідності всіх аспектів її функціонування чинному законодавству та ефективного  ведення справ, також передбачає здійснення формалізації діяльності, включаючи стосунки у колективі. Останнє відбувається через розробку відповідних положень і процедур, що передбачено Законом України «Про кредитні спілки» (розділ 2, ст. 8, п. 3): «Протягом трьох місяців з дня державної реєстрації кредитна спілка зобов'язана розробити та затвердити з урахуванням вимог цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів. Уповноваженого органу відповідні внутрішні положення та процедури для забезпечення ефективної та безпечної діяльності кредитної спілки згідно з переліком, визначеним нормативно-правовими актами Уповноваженого органу та статутом кредитної спілки», до числа таких положень входять перш за все: «Про спостережну раду», «Про правління», «Про кредитний комітет», «Про ревізійну комісію», та інші положення процедурного характеру. Окремо слід підкреслити важливість розробки і затвердження положення «Про конфіденційну інформацію».

     Для конкретизації посадових обов'язків  і процедур здійснення статутної  діяльності кредитна спілка мати цілий ряд інструкцій.

     Внутрішні положення мають включати: поле членства кредитної спілки, вимоги до членів кредитної спілки, напрями її діяльності і послуги, які може надавати кредитна спілка, обов'язки та відповідальність її посадових осіб та керівництва.

     Віддаючи  належне досвіду і здобуткам  вітчизняних кредитних спілок, слід зазначити, що у багатьох з них  положення та інструкції мають суттєві  недоліки:

     1) у внутрішніх положеннях бракує  чіткого розмежування відповідальності  посадових осіб та працівників спілки;

     2) спостерігається дублювання повноважень;

     3) характерним є брак чітких принципів, що визначають, де закінчується повноваження однієї особи грипи й починаються повноваження іншої.

     Весь  колектив кредитної спілки, як її керівники, так і рядові працівники мають  знати внутрішні положення, щоб  розуміти свої посадові обов язки, повноваження та відповідальність, що у свою чергу  неодмінно впливає на успішний розвиток спілки. 
 

     1.3 Законодавча база діяльності кредитних спілок 

     Сьогодні  діяльність кредитних спілок регулюється  Законом Про кредитні спілки, який набув чинності 22 січня 2002 року.

     До  набуття чинності Закону про кредитні спілки ці організації здійснювали  свою діяльність на основі Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні, затвердженого Наказом Президента України від 20.09.93р. №377/93.

     Кредитною спілкою згідно Закону про кредитні спілки вважається неприбуткова організація, заснована фізичними особами  на кооперативній основі з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

     Кредитна  спілка є фінансовою установою, виключним  видом діяльності якої є надання  фінансових послуг, передбачених Законом про кредитні спілки.

     Діяльність  кредитної спілки базується на наступних  основних принципах:

     а) добровільність вступу та свобода виходу з кредитної спілки;

     б) рівноправність членів кредитної спілки;

     в) самоврядування;

     г) гласність.

     Таким чином, згідно ст. 2 Закону про кредитні спілки:

     а) ніхто не може бути вимушеним вступати до кредитної спілки, а вибування  з кредитної спілки дозволяється лише у тих випадках, які визначені  статутом спілки.;

     б) усі члени кредитної спілки мають  однакові права, у тому числі право голосувати на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та інших внесків;

     в) забороняється будь-яке втручання  в діяльність кредитної спілки, за виключенням 

     г) випадків, передбачених законом;

     в) кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань своєї діяльності, з їх потреби знайомити з протоколами загальних зборів та засідань інших органів управління кредитної спілки, надавати копії документів та виписки з них у порядку, визначеному статутом. [1]

     Згідно  п. 1 ст. 6 Закону про кредитні спілки кредитна спілка створюється на основі рішення загальних зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше 50 чоловік, які у зв'язку з цим Законом можуть бути членами кредитної спілки і об'єднані хоча б за однією із наступних ознак:

     1) мають загальне місце роботи  чи навчання;

     2) належать до однієї (включно районні  чи обласні) профспілки, іншої  суспільної чи релігійної організації.

     3) мешкають в одному селі, місті,  районі, області.

     Рішення про створення кредитної спілки оформлюється протоколом загальних зборів, який підписує голова та секретар зборів.

     Невід'ємною  частиною протоколу є реєстр осіб, які приймали усть у загальних  зборах (список засновників). У реєстрі  обов'язково вказується прізвище, ім'я та по-батькові (а для іноземців та осіб без громадянства, які постійно мешкають в Україні, - данні національного паспорту чи документа, який його замінює), адресу чи інші відомості, які підтверджують наявність ознак, які вказані вище. Данні про особу засвідчуються її власним підписом.

     Кредитна  спілка діє на основі статуту, який не повинен бути протиріччям законодавству  України і затверджується загальними зборами.

     У статуті кредитної спілки обов'язково вказуються:

     1) найменування кредитної спілки та її юридична адреса;

     2) мета створення та задачі кредитної  спілки;

     3) признак членства у кредитній  спілці;

     4) порядок створення діяльності  органів управління кредитної  спілки, порядок створення філій  та відділень, їх права;

     5 ) права та обов'язки членів кредитної спілки;

     6) умови і порядок вступу до  кредитної спілки, порядок припинення  членства;

     7) порядок плати вступних внесків;