Шпаргалка по "Менеджменту"

Таким чином, угода  розглядається як процес. Особливо характерним є наявність процесу  для страхової угоди, оскільки ця угода, як правило, в часі.

Будь-яка страхова угода проходить декілька етапів:♦  подання страхувальником заяви  про прийняття об'єкта на страхування;♦  вирішення страховиком питання  щодо прийняття даного об'єкта на страхування (андеррайтинг); 
♦ укладання договору страхування (видача страхового полісу);♦ відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору; дострокове розірвання договору).Оформленню заяви на страхування передує аквізиційна робота, яка полягає у залученні страховиком чи страховими посередниками нових клієнтів та стимулюванні наявних клієнтів до укладання нових договорів страхування.У країнах з високим рівнем страхування окремі страхові компанії дедалі частіше застосовують таку форму аквізиції, як спілкування з клієнтом за допомогою телефону, надсилання йому полісів поштою та безготівкове отримання платежів. Ця форма аквізиції сприяє розширенню поля пошуку потенційних клієнтів, значно скорочує час ділового спілкування, дає змогу знизити накладні витрати й рівень тарифних ставок. Проте вона значно обмежує можливості аргументації з боку страховика (застосування наочної реклами, залучення інших фахівців тощо) і може бути застосована лише до окремих видів страхування з незначним обсягом відповідальності, де ефект дає масовість реалізації страхових полісів (наприклад, страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів). У вітчизняних умовах нині така форма спілкування дає добрий ефект для поновлення дії на новий термін договорів з обов'язкових видів страхування з клієнтами - юридичними особами.Після заздалегідь проведеного маркетингового дослідження ринку та рекламної кампанії через один із каналів аквізиції вибирають потенційного клієнта (конкретний громадянин чи представник юридичної особи) і попередньо ознайомлюються з ним.Робота починається зі складання заяви клієнтом, яка може бути в письмовій чи усній формі і має містити істотну інформацію про умови майбутнього страхового захисту.На стадії подання заяви починається реалізація принципів наявності страхового інтересу і найвищої сумлінності. У заяві, яка подається за розробленою страховиком формою, страхувальник повинен довести свій інтерес в об'єкті страхування. Інакше договір не буде укладено. Заява містить перелік питань, що стосуються об'єкта страхування. Страхувальник повинен відповісти на пославлені питання абсолютно чесно і якомога точніше. Зазвичай заява містить також декларацію страхувальника, у якій він заявляє, що подана ним інформація є правдивою, а також застереження, в яких страховик застерігає страхувальника про відповідальність за неправдиві відповіді на запитання стосовно об'єкта, що має бути прийнятий на страхування. Для надання юридичної ваги заяві разом з декларацією і застереженням страховик розглядає її як невід'ємну частину договору страхування.Додаткова інформація під час безпосередніх переговорів сторін втримується шляхом залучення вузькопрофільних спеціалістів (сюрвеєрів, медичних експертів у разі страхування життя). Крім того, страховик може отримувати дані про властивості ризиків, що подаються на страхування, використовуючи джерела інформації власної бази даних як про клієнта, так і про об'єкт страхування. Отримавши заяву, страховик на її основі приймає рішення - чи приймати йому пропозицію страхувальника.Уже на цьому етапі страховик розпочинає роботу з мінімізації ризику і розміру можливого збитку від страхового випадку. Водночас провадиться градація обставин, що можуть призвести до страхового випадку чи спричинити значні збитки. З метою мінімізації ризику та розвитку довготривалих ділових взаємовигідних стосунків з клієнтом здобуту інформацію доводять до його відома, аби він мав змогу прийняти відповідні рішення та вжити профілактично-попереджувальних заходів, усунути чи локалізувати найімовірніші причини можливого страхового випадку щодо об'єкту страхування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

123.Страхові агенти та їх функції. Система генеральних агентств

Функції страхових  агентів. Страхові агенти – громадяни  або юр. особи, які діють від  імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової  діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум та страх. відш-ня). Страх. агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Система генеральних  агентств вважається більш зрілою формою відносин між агентами і страховими компаніями і є домінуючою формою у західних країнах. Ця система будується  за територіально-адміністративною ознакою, тобто у кожній адміністративно-територіальній одиниці створюється 1-2 агентства, роботу яких організують генеральні агенти, вони підбирають штат агентів, проводять навчання, визначають зону обслуговування і проводять розрахунки між агентами. При необхідності агенти можуть підбирати собі субагентів і таким чином вертикальний рівень продажу страхових послуг вибудовується у такий ланцюг:

Страхова компанія - генеральне агентство - агент - субагент.

Переваги системи  генеральних агентств полягають  у її гнучкості і мобільності  та відпадає необхідність утримувати великий штат співробітників і витрати коштів на утримання філій, бо агентами робота будується на контрактних засадах (франчайзинг). Використання посередників у страхуванні дозволяє страховику підвищувати свою конкурентоздатність, оскільки робить страхову послугу більш дешевою і разом з тим більш доступною страхувальнику, страховику дає можливість отримувати первісну інформацію про потреби страхувальників у тому чи іншому регіоні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

124.Страхові  резерви та їх структура

Окрім відповідних  фондів страховик створює певні  резерви, що призначені забезпечити  виконання зобов'язань страховика за майбутніми виплатами страхових  сум і страхового відшкодування, підвищити надійність та платоспроможність страхової компанії.Окрім того, страховики можуть створювати резерви для фінансування заходів по попередженню настання страхових випадків та інші резерви. А із нерозподіленого прибутку створюються вільні резерви.Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами.Резерв превентивних заходів ( РПЗ ) забезпечує реалізацію попереджувальної функції страхування, забезпечує фінансування витрат на заходи із запобігання нещасних випадків, втрат чи пошкодження майна. В структурі тарифа-брутто належить до елементів навантаження. 
Резерв превентивних заходів формується шляхом відрахувань від страхової премії, що надійшла за договорами страхування за звітний період. Розмір таких відрахувань визначається за відсотком, що передбачений в структурі тарифної ставки (% Ть) по кожному договору страхування на зазначені цілі. Величина РПЗ за певний період складається із суми передбачених відсотків, збільшеної на розмір РПЗ на початок звітного періоду (РПЗпоч) і зменшеної на суму використаних коштів на превентивні заходи у звітному періоді (РПЗвик.).Вільні резерви – частина власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності відповідно до прийнятої методики здійснення страхування. Джерелом їх створення є нерозподілений прибуток підприємства.

У світовій практиці страховий бізнес поділяється на ризикове (загальне) страхування та страхування життя. Відповідно, страхові резерви поділяються на :– резерви за ризиковими видами страхування (технічні);– резерви по страхуванню життя і накопичувальному страхуванню (математичні).Технічні резерви передбачають необхідним за законодавчою нормою створення резервів премій та резервів збитків. До резервів премій відноситься обов'язкове створення резервів незароблених премій.Резерв незароблених премій (РНП) складається з відповідної частини нетто-ставки, яка надійшла у звітному періоді і яка використовується для страхових виплат протягом періоду, що виходить за межі звітного.Незароблена премія – це частина страхової премії, яка надійшла за договорами страхування, що укладені у звітному періоді, а термін їх дії припадає на наступний звітний період (виплати майбутніх періодів). У практиці страхування для розрахунку незаробленої премії використовується декілька методів формування резервів незароблених премій. 
У світовій практиці страховий бізнес поділяється на ризикове (загальне) страхування та страхування життя. Відповідно, фінансову структуру страхової компанії утворюють страхові резерви, які поділяються на :– резерви за ризиковими видами страхування (технічні);– резерви по страхуванню життя і накопичувальному страхуванню (математичні).Технічні резерви необхідні для покриття невиплачених зобов'язань перед власниками страхових полісів.Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резерві, утворюються у тих валютах, в яких страховики несуть відповідальність зі своїми страховими зобов'язаннями. 
Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих з цих видів страхування.В Україні у відповідності до чинного законодавства резерви збитків включають:- резерв заявлених, але невиплачених збитків;- резерв збитків, які виникли, але не заявлені;- резерв коливань збитковості; 
- резерв катастроф.а) Резерв заявлених, але невиплачених збитків (РЗНВ) – формується для забезпечення виконання зобов'язань, що невиконані та неврегульовані або виконані неповністю страховиком на звітну дату.

б) Резерв збитків, які виникли, але не заявлені (РЗНЗ) – формуються у зв'язку із можливими  страховими подіями , що відбулися, проте страховику не заявлені збитки за ними на звітну дату. Крім того, в доповнення до резервів премій та резервів збитків страховики можуть створювати додаткові технічні резерви, а саме:- резерв коливань збитковості;- резерв катастроф;- резерв незакінчених (неминулих) ризиків.Резерв коливань збитковості (РКЗ) – є складовим технічних резервів страховика. Зазначений резерв призначений для компенсації витрат страховика на здійснення страхових виплат у випадках, коли значення збитковості страхової суми у звітному періоді перевищують очікуваний рівень збитковості, який є основою для розрахунку тарифу-нетто за відповідним видом страхування.Необхідно підкреслити, що у складі технічних резервів передбачається створення резерву катастроф (РК), який призначено для покриття надзвичайного збитку, що є наслідком непереборної сили або масштабної аварії, і який вимагає страхових виплат за великою кількістю договорівРезерв незакінчених ризиків (РНР) – створюється в якості доповнення до резерву незароблених премій з метою компенсації дефіциту фінансових ресурсів у технічних резервах із-за можливого чи змушеного заниження тарифів в умовах ринкової економіки.Спеціальні резерви – можуть встановлюватись в залежності від специфіки зобов'язань страховика.Резерви із страхування життя – формуються окремо для забезпечення виконання зобов'язань по страхових виплатах із страхування життя та медичного страхування за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування. Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика, повинні бути відокремлені від його іншого майна і не можуть використовуватись страховиком для погашення будь-яких інших зобов'язань, не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика чи його ліквідації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

125.Страхування   цивільної відповідальності власників  автотранспортних засобів. 

З 1996 року —  СЦВ власників АТЗ — обов¢язкове (для резидентів і нерезидентів). Суб¢єктами стр-ня є стр-льники; страховики; треті особи; Моторне транспортне страхове бюро України (МТСБУ).

Страхування проводиться  на випадок завдання шкоди життю, здоров¢ю і майну третіх осіб. Страховим випадком вважається ДТП, яке сталося з вини ТЗ стр-льника і внаслідок якого скоєна шкода третій особі. Відш-ню підлягають лише прямі збитки.

Розрізняють 2 види страхування:

звичайний (укладається  з власником ТЗ, зареєстрованого  в Україні або тимчасово ввезеного  в Україну);

додатковий (діє  на території держав зазначених в  страховому полісі на умовах, які встановлені в цих державах відповідно до угод, укладених МТСБУ з відповідними упавноваженими орг-ціями по СЦВ вл-ків ТЗ.

Договір стр-ня укладається на основі заяви стр-альника, в якій вказуються тип машини; марка  машини; державний номерний знак; місце  реєстрації ТЗ; строк страхування; розмір страхової суми. Договір набуває чинності з моменту, зазначеному в страховому договорі але не раніше внесення страхового платежу стр-льником. Після сплати страхового платежу  стр-льник отримує страховий поліс.  Страхові суми та розмір страхових платежів за цим видом страхування встановлює КМУ.

Починаючи з 1.04.2000 року встановлені мінімальні страхові суми за обов¢язковим СЦВ за шкоду, завдану внаслідок ДТП життю, здоров¢ю третіх осіб в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день укладання договорустрахування (8500 грн), а за шкоду завдану майну третіх осіб — 1500 неоподатковуваних мінімумів (25000 грн).

Страховик має  право зменшити або збільшити  розмір страхових платежів. Страховий  платіж зменшується, якщо стр-льник експлуатує ТЗ без аварій. Збільшується — для стр-льників з вини яких мають місце страхові випадки. Зменшення або збільшення не може бути більше 50% від їх обчисленого розміру.

Виплата страх  відшкодування здійснюється страховиком  на основі таких документів: заява встановленої форми; довідка органів внутрішніх справ про обставини ДТП; довідка медичного закладу про строк тимчасової втрати працездатності або довідка про інвалідність; копія свідоцтва про смерть та документа, що затверджує право на спадок або правонаступника.

Для виплати  страх відш-ня страховик складає  страховий акт (аварійний сертифікат). Якщо внаслідок ДТП має місце  загибель  3-ї особи спадкоємцю застрахованого виплачується страхова сума. При встановленні інвалідності страхове відшкодування становить:

І група — 100% страхової суми;

ІІ група — 80% страхової суми;

ІІІ група — 60% страхової суми.

При тимчасовій втраті працездатності потерпілому  сплачується 0,2% страхової суми за кожний день.

Страхова суми виплачується кожному постраждалому  але не більше як 5  страхових сум. Якщо ж постраждалих більше, то кожному постраждалому страхове відшкодування відповідно зменшується. Якщо винуватцем ДТП є декілька осіб-власників ТЗ, відповідні страховики відшкодовують збитки 3-м особам пропорційно до вини стр-льників.

Страховик і  МТСБУ мають право вимагати компенсацію  здійснених виплат від 3-х осіб, стр-льника або особи, що управляє ТЗ в таких  випадках:

має місце навмисне спричинення збитку 3-й особі;

при управлінні ТЗ в нетверезому стані;

якщо після виплати страх відш-ня виявляється, що стр-льник або 3-тя особа надали невірні відомості, які призвели до збільшення суми страх відш-ня тощо.

 Види  договорів обов страх-ня цивільної  відповідальності власників трансп. Засобів в Україні.

Розрізняють два види договорів страх-ня. Перший – звичайний – який укладається з власником ТЗ, зареєстрованого в Україні або тимчасову заяву в Україні для тимчасового користування. Другий – додатковий договір. Він діє на території держав, зазначених в страх полісі на умовах, які встановлені в цих державах відповідно до угод МТСБУ з відповідними уповноваженими органами по страхуванню цивільної відповідальності власників ТЗ.

Договір страхування  укладається на основі заяви страхувальника, в якому вказується тип, марка, держ номер, місце реєстрації ТЗ, строк страхування, розмір страх суми.

Договір обов страх-ня цив відповідальності набуває чинності з моменту, зазначеного в полісі, але не раніше внесення, що посвідчується  відповідними документами страхувальника страхового платежу на користь страховика.

В разі настання страхового випадку страхувальник  зобов: додержуватися правил дорожнього руху, встановлених законодавством; вживати  всіх заходів з метою запобігти  збільшенню розміру шкоди; надати третім особам необхідну інформацію для ідентифікації страхувальника та страховика; повідомити протягом 3 роб днів страховикові про настання страхового випадку, надати йому письмове пояснення про обставини ДТП, страховий поліс (у разі потреби), надати ТЗ для огляду та експертизи.

 

126.Страхування автотранспортних засобів та основні умови його проведення.

При страхуванні  засобів транспорту можуть покриватися  будь-які ризики, але основними  з них є стихійні лиха і дорожньо-транспортні  небезпеки (ДТН).