Шпаргалка по "Менеджменту"

ринок кредитних  ресурсів — визначення рівня доступу  підп-риємства до банківських кредитів з метою покриття потреби в  оборотному та інвестиційному капіталі;

ринок корпоративного контролю — визначення рівня при-вабливості підприємства для ворожого (дружнього) поглинання, проведення корпоративної реструктуризації підприємства;

ринок банкрутства  — оцінка ймовірності оголошення підп-риємства фінансово неспроможним та/або оцінка його санаційної спроможності;

інші ринки, що формують інфраструктуру ринкової економіки країни та міжнародного економічного простору і які безпосеред-ньо задіяні в забезпеченні операційної, інвестиційної та фінансо-вої діяльності суб’єкта господарювання — об’єкта дослідження

Методика  КФА складається з таких блоків:

1)формування, групування вихідної інформації для проведення комплексної рейтингової оцінки фінансового стану по даним фінансової звітності підприємства.

2)вибір індикаторів  КФА проводиться з точки зору  визначення взаємозв’язку показників  аналізу з результатами фінансово-економічної діяльності.

Вихідні показники  для комплексного фінансового аналізу

Об’єднані в 3 групи:

1група-показники  платоспроможності

2.показники фінансової  стійкості

3. показники  ефективності фінансово-економічної  діяльності.

3)оцінка динаміки  ключових показників для обоснування

взаємозв’язку індикаторів ком.аналізу з результатами фінансово-економічної діяльності передбачає розрахунок індексів розвитку на основі фактичних даних і використання даних ретроспективного аналізу  підприємства.

Тому аналіз фінансового стану рекомен.проводити по 3 напрямкам: платоспроможність, фінансова стійкість,ефект фін.-екон.діял.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

100.Принципи побудови бюджетної системи.

Бюджетна система  України базується на ряді принципів.1. Принцип єдності. Він забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою одиницею, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю кордону виконання бюджетів, єдністю ведення бухгалтерського обліку і складання звітності за вимогами діючих стандартів.2.  Принцип збалансованості. Його сутність зумовлена тим, що фінансування витрат бюджетів кожної ланки бюджетної системи забезпечується відповідними надходженнями до кожного такого бюджету за визначений період.3. Принцип самостійності. Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава не несе відповідальності за бюджетними зобов’язаннями органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування грошовими коштами Державного бюджету. Аналогічно органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності коштами за бюджетними зобов’язаннями між собою та бюджетними зобов’язаннями держави. Самостійність кожного із бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідними джерелами доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства України. Крім того, самостійність бюджетів забезпечується правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати окремі бюджети.4. Принцип повноти. До складу бюджетів підлягають включенню всі надходження відповідних бюджетів та витрати бюджетів, які здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, АР Крим, місцевого самоврядування.5. Принцип обґрунтованості. Бюджет формується на реальних показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходження коштів до бюджету і витрат бюджету, які здійснюються за діючими правилами та методиками. 6. Принцип ефективності. При складанні та виконанні бюджетів усі  учасники  бюджетного  процесу  мають  спрямовувати  своюдіяльність на досягнення запланованих цілей за допомогою залучення мінімальних обсягів бюджетних коштів та досягнення максимального результату при їх використанні.7. Принцип субсидіарності. Розподіл видатків між Державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.8.  Принцип цільового використання бюджетних коштів. Усі бюджетні кошти використовуються лише на заходи, які визначаються виключно бюджетними призначеннями.9. Принцип справедливості і неупередженості. Бюджетна система України базується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.10. Принцип публічності та прозорості. Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами. Аналогічно приймаються рішення щодо звіту про їх виконання. Показники державного бюджету публікуються у пресі.11. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Кожен учасник бюджетного процесу (орган державної влади та управління) несе відповідальність за свою діяльність або бездіяльність у процесі здійснення бюджетного процесу.Усі принципи побудови бюджетної системи взаємопов’язані між собою, доповнюють один одного і у цілому сприяють виконанню завдань, передбачених бюджетною політикою суспільства.

 

101. Профспілковий  та громадський контроль за  додержанням законодавства про  охорону праці.

Згідно із Законом «Про охорону праці» протягом 1992—1993 рр. профспілки передали державі наглядові функції в галузі охорони праці, одночасно скоротивши чисельність технічних інспекторів праці. Однак це зовсім не означає, що профспілки відійшли від вирішення даних проблем. Як і раніше, всі найважливіші питання організації здорових і безпечних умов праці, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників вирішуються за безпосередньою участю профспілок. Ці повноваження закріплені в Законі України «Про охорону праці».

Досвід міжнародного профспілкового руху свідчить про те, що питання умов праці понад заробітною платою та зайнятістю є головним напрямком діяльності профспілок майже в усіх країнах світу. Адже від того, як буде облаштовано робоче місце, якою мірою воно відповідає вимогам безпеки, санітарії, гігієни, залежить не тільки здоров’я, а часом і життя працівника. Від цього безпосередньо залежить продуктивність праці та якість вироблюваної продукції.

Ризик травматизму  в Україні в кілька разів вищий  за його рівень у промислово розвинутих країнах світу. Для кардинального поліпшення становища з умовами та безпекою праці на виробництві необхідно змінити концепцію підходів до вирішення цих проблем.

Не можна вважати  нормальним, якщо на відшкодування  пільг і різних компенсацій за роботу в умовах, які не відповідають нормам та вимогам охорони праці, витрачається коштів у десятки разів більше, ніж на приведення їх у відповідність з нормативами.

Співвідношення між  витратами на поліпшення умов і охорони  праці до видатків на доплати, пенсії, пільгові відпустки тощо становить 1 : 10. Доки таке співвідношення існуватиме, ніякого суттєвого поліпшення умов праці та різкого зниження виробничого травматизму не спостерігатиметься.

Виходячи з того, що держава починає управляти та здійснювати нагляд за охороною праці, профспілки повинні зосередитися на контролі за додержанням відповідними державними структурами, господарськими керівниками, власниками вимог законодавства про охорону праці й особливо тих, які стосуються відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві, надання пільг і компенсацій, передбачених Законом. Тобто головним завданням профспілок у галузі охорони праці є захист прав і законних інтересів працівників від можливого свавілля власника або державних структур.

Практично всю політику в галузі охорони праці та навколишнього середовища профспілки повинні проводити, як правило, через колективні договори і тарифні угоди, які укладаються на всіх рівнях з державними або громадськими структурами.

На державному рівні  профспілки беруть активну участь у роботі щодо вдосконалення законодавства з охорони праці, створення в Україні власної нормативної бази, розробки Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, здійснення контролю за рішенням уряду й інших державних органів з цих питань. Згідно з Типовим положенням про представників профспілок з питань охорони праці, затвердженим постановою президії Федерації профспілок України від 22.04.1994 р., представники профспілок беруть участь у:

• опрацюванні Національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також угод з питань поліпшення умов і безпеки праці;
• формуванні регіональних програм з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;
• опрацюванні державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;
• розслідуванні нещасних випадків та профзахворювань;
• організації страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку й на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором);
• опрацюванні власником комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;
• підготовці разом з власником подання про визначення і затвердження трудовим колективом порядку оплати та розмірів одноразової допомоги працівникам, які постраждали на виробництві.

Профспілки мають право  безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних зобов’язань колективних договорів (угод), додержання власником вимог трудового законодавства щодо режиму робочого часу та часу відпочинку працівників, забезпечення їх належними санітарно-побутовими приміщеннями, засобами індивідуального й колективного захисту. Вони можуть давати висновки про обставини  
та причини нещасних випадків на виробництві, визначати відповідальних за це службових осіб і надсилати свої висновки відповідним органам.

Разом з профспілками громадський контроль за додержанням  законодавства про охорону праці  виконують трудові колективи  через уповноважених. Уповноважені з питань охорони праці здійснюють контроль:

• умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування й інших засобів виробництва, стану засобів колективного та індивідуального захисту;
• діючого режиму праці та відпочинку;
• забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, засобами індивідуального захисту;
• пільг і компенсацій за роботу у важких та шкідливих умовах праці;
• відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я або заподіяння моральної шкоди.

Уповноважені з питань охорони праці мають право  безперешкодно перевіряти стан безпеки  й гігієни праці, дотримання працівниками нормативних актів з охорони  праці, а також вносити пропозиції щодо усунення виявлених порушень нормативних актів з охорони праці та здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій.

Згідно із соціальною стратегією Федерації профспілок України  в умовах прискорення економічних  реформ соціальні пріоритети профспілок у питаннях охорони праці й  навколишнього середовища є такі¹:

• забезпечення всім працівникам, незалежно від форм власності та видів діяльності підприємств, умов праці відповідно до чинних законодавчих та інших нормативних актів з питань охорони праці;
• впровадження економічних методів управління охороною праці й навколишнього середовища, що передбачатимуть як матеріальне заохочення державою відповідних заходів, так і штрафні санкції за відхилення від нормативних вимог;
• повне та своєчасне відшкодування збитків потерпілим або сім’ям загиблих на виробництві;
• своєчасна розробка та реалізація державної, галузевих і регіональних програм з охорони праці й навколишнього середовища;
• забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального і колективного захисту згідно з чинними нормами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

102.Реорганізація  як специфічний напрямок фінансової  діяльності підприємств. Мета  та завдання реорганізації підприємств. 

У світовій і  вітчизняній теорії та практиці одним  із поширених засобів фінансового  оздоровлення підприємств є реструктуризація. Реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.реорганізація підприємства — один з етапів його реструктуризації.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують: •часткову або повну приватизацію; •поділ великих підприємств на частини; • виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозділів; •приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виокремлення, перетворення) підприємства має відбуватися з додержанням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а іноді — за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду (арбітражного суду). Перш ніж вдаватися до санаційної реорганізації, слід поглиблено проаналізувати фінансово-господарський стан підприємства, яке перебуває у кризі, з огляду на основні характеристики його діяльності. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства. Якщо прийнято рішення про його реорганізацію, потрібно розробити план реорганізаційних заходів, який має містити: а) ек. обґрунтування необхідності проведення реструктуризації; б) пропозиції щодо форм та методів реорганізації; в) витрати на здійснення реструктуризації та джерела їх фінансування; г) конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану; д) оцінювання ефективності проекту реструктуризації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, І які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на ї, вдосконалення організації та управління виробничо-господарською І діяльністю, поліпшення фінансового становища підприємства.

Мета  та завдання реорганізації підприємств.

Реструктуризація під-ва – це здійснення організаційно господ, фін – економ., правових, техн-х заходів, спрямованих на реорганізацію під-ва, зміну форми власності, управління, організаційно-правов форми, що сприятиме фін оздоровленню під-ва, збільшення випуску конкурентно-спроможної продукції, підвищення ефект-ті в-ва та задоволення вимог кредиторів. Зміст реорг-ції полягає в повній або частковій зміні власника СК, юрид особи та в зміні орг-правової форми організації фірми.

 

103.Розвиток системи автотранспортного страхування. Сучасний стан автотранспортного страхування в Україні.

АС в нашій  країні довгий час не розвивалося. Виникло  воно в нас порівняно недавно. На початку 50-х рр. Індержстрах вперше уклав договір страхування із іноземним громадянином. Лише з кінця 50-х рр. у складі страхування іншого майна громадян Держстрах для цілей страхування почав виділяти такий об’єкт як автомобіль.

Тільки на поч. 70-х рр. страхування автомобілів  стало проводитися як самостійний  вид страхування у вигляді  автокаско.

У 80-х рр. з’явився новий вид страхування автокомбі (страхувалися автомобіль, багаж і додаткове обладнання, посадочні місця).

В 90-х рр. з  появою великої кількості страховиків  АС набуло нового імпульсу для розвитку. Варіантів комбінацій страховок  дуже багато, всі страхові компанії проводять АС.

До кінця 1996 року всі ці об’єкти в Україні страхувалися в добровільній формі, за винятком страхування водіїв (професійних), бо ця професія належить до складу небезпечних і установа, де працюють водії повинна забезпечити страхування їх життя і здоров’я та пасажирів на міжміських маршрутах.

З 1.01.1997р. в обов’язковій формі, відповідно до постанови КМУ, стало проводитися страхування  відповідальності власників автотранспортних засобів. Решта об’єктів у добровільній формі.

Договір страхування  може бути укладений по конкретному об’єкту. Але, як правило, страховики пропонують комплексну страховку:

1) автомобіль + багаж  і додаткове обладнання;

2) автомобіль + посадочні  місця;

3) автомобіль + відповідальність  перед третіми особами (повне  покриття).

Загальні ризики, які присутні: пожежа; стихійне лихо; крадіжка або угон; ДТП.

Загальні ризики, які присутні: пожежа; стихійне лихо; крадіжка або угон; ДТП.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

104. Санітарні  норми і правила у сфері  охорони праці