Шпаргалка по "Менеджменту"

5. Зниження витрат  через плинності кадрів за  умовами праці. Із загальної кількості звільнених за власним бажанням близько 21% становлять особи, які не задоволені умовами праці (важка фізична праця, несприятливі санітарно-гігієнічні умови, монотонність роботи, погіршення здоров'я і т. п.). На харчових підприємствах особливо висока плинність кадрів серед зайнятих важкою фізичною працею. З цієї причини звільняється 21%, а які пішли з роботи з мотивуванням погіршення стану здоров'я на цукрових підприємствах становлять 6,6 - 7,2% загальної кількості не задоволених умовами праці.

Плинність робочої  сили завдає істотної шкоди підприємствам, так як звільняють деякий період часу працюють з зниженою продуктивністю, що приймаються замість них нові робочі вимагають виробничого навчання. Процес звільнення і найму також супроводжується певними витратами грошових коштів. У цілому по народному господарству плинність кадрів завдає значних економічних втрат, так як кожен звільнився при переході з одного підприємства на інше в середньому не працює близько одного місяця. Загальна сума річного економічного збитку в народному господарстві від плинності кадрів внаслідок незадоволеності умовами праці перевищує 0,6 млрд. грн.

 

118. Специфіка фінансової діяльності  малих підприємств. 

Суб-тами малого підпр-цтва м/б ФО, що займ-ся підпр. д-тю без ств-я Юр Особи, а також ЮО б/я орг-правової форми та форми вл-ті.

Для цих п-в  може бути запроваджена спрощена с-ма опод-я, обліку і звіт-ті: для ФО- якщо у труд-х відн-нах з ними перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки не перевищує 500000 грн. за рік, для ЮО- в яких на рік сер-облікова чис-ть прац-чих не перевищує 50 осіб, і обсяг вир-ки не більше 1 млн. грн.

Відмінності у фінансовій діяльності малого бізнесу

В Україні діють  підприємства таких видів:

 · приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

 · колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

 · господарське товариство;

 · підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

 · комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

 · державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

  Відповідно  до обсягів господарського обороту  і чисельності працівників (незалежно  від форм власності) підприємство  може бути віднесено до категорії малих підприємств.

 До малих  підприємств належать новостворювані  та діючі підприємства[1]:

 · у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

 · в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

 · у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

 · у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

 · у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

 У малому  бізнесі в Україні понад 2 млн. чоловік, що становить 10% зайнятого населення , понад 9%  ВВП[2].

 Особливості  створення і діяльності малих  підприємств регламентуються законодавством  України.

Між великим  та малим бізнесом є суттєва різниця:

1. Малий бізнес  має обмежений доступ до фінансових та грошових ринків. Про емісію акцій, як правило, можна тільки мріяти. Отримати кредит не вдається не тільки через його дороговизну, а й через ризиковий фінансовий стан підприємства і відсутність кредитної політики. За таких умов все залежить від метикуватості та винахідництва керівника.

2. Не ставить  за мету максимізувати курс  акцій, показник капіталізації  (сумарну курсову вартість акцій)  та рівень дивідендів. Вартість  малої справи не оцінюється  публічно фінансовим ринком. Через  це вартість малого підприємства важко встановити. Керівники малого бізнесу зацікавлені у високій ринковій ціні своїх підприємств, бо рано чи пізно такі підприємства стають акціонерними товариствами або “продаються” великій компанії.

3. Несе інший  склад, рівень та ієрархію ризиків. Добробут та доля власника невеликого підприємства прямо залежить від її успіху чи невдач на ринку. Можливості диверсифікації портфеля власних інвестицій обмежені межами власного підприємства. У справу вкладаються всі наявні кошти. Через це власник малого підприємства підданий більшому ризику, ніж, наприклад, отримувач контрольного пакету акцій, що завжди має можливість скинути акції чи диверсифікувати свій портфель.

4. Має низький  рівень ліквідності. Середній  коефіцієнт поточної ліквідності малого бізнесу – 2, тобто подвійне перевищення поточних пасивів над поточними активами (для великих підприємств – потроєне перевищення). А це означає, що мале підприємство має більші проблеми з мобілізацією “живих” грошей для виконання своїх поточних зобов’язань, тобто є менш платоспроможним, ніж велике підприємство.

 Низька ліквідність  настає через те, що підприємство  вкладає менше коштів у запаси  та дебіторську заборгованість (більш  високі показники оборотності  запасів та дебіторської заборгованості) та має високі поточні зобов’язання (84% сумарної заборгованості в малому бізнесі та 63% - на великих підприємствах).

Отже, за таких  обставин очевидна роль менеджменту, що спрямована на управління оборотним  капіталом: запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими засобами та короткотерміновими зобов’язаннями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

119.Стандартний  поліс добровільного страхування  від нещасних випадків

Страх-ня від  нещ випадків відбув-ся у 2 формах: обов та добровільній.

Добров стр-ня здійсн-ся у видах:

індивід-му - сплата стр платежів здійсн-ся за рах застрах-х

колективному - сплата стр платежів здійсн-ся за рах  орг-цій, з якими застрах-ні перебувають  у труд або ін, передбаченихзаконом  відносинах.

Добровільне страхування  здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком на підставі правил (які можуть доповнюватися особливими умовами страхування дітей, спортсменів, туристів, пасажирів, здоров'я і таке ін., які відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих), що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств.

Важливі умови  страхування громадян від нещасних випадків такі: обмеження терміну  страхування; обмеження віку страхувальників; обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим  у період дії договору; настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного випадку); пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування; обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку; обумовлений термін виплати страхової суми — 10 днів після подання всіх необхідних документів; визначення трирічного строку давності з дня прийняття страховиком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров'я внаслідок нещасного випадку.

 

120. Статутний  капітал, його економічний зміст  та порядок формування

СК — це сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. СК Характеризує початкову суму власного капіталу під-ва, інвестовану в формування його активів для початку здійснення його господарської діяльності. Розміри СК визначаються статутом під-ва. Для під-в окремих сфер д-сті та організаційно-правових форм мінімальний розмір СФ регулюється законодавством. Наприклад, СФ АТ – 1250 мін з/п, ТОВ – 100 мін з/п мінімальний розмір СФ приватного під-ва – 1000 грн. Вклад, оцінений в грошових одиницях, становить частку учасника та засновника в СФ. Закон-ом Ук забороняється використовувати для формування СФ бюджетні кошти, кошти, отримані в кредит та під заставу.

Вкладами учасників  та засновників в під-ва різних форм власності можуть бути нерухоме майно та інші матеріальні цінності, ЦП, права користування землею, водою та ін природними ресурсами, інтелектуальна власність, грошові кошти в тому числі в іноз валюті. Вклад, оцінений в гривнах, становить частку учасника та засновника у СФ. Забороняється використовувати для формування СФ бюджетні кошти, кошти, отримані в кредит та під заставу.

СФ АТ формується шляхом випуску акцій, номінал яких і становить СФ АТ, але він не може бути менший за 1250 мін з/п, виходячи із ставки, діючої на момент створення АТ.  Акції ЗАТ можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та куплі-продажу на біржі; акції ВАТ розподіляються тільки між засновниками.

У ТОВ СФ не повинен  бути менший за 100 мін з/п. До моменту реєстрації ТОВ кожен із учасників зобов’язаний внести в СФ не менше 30% вказаного в установчих документах вкладу. Учасник зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше ніж через рік після реєстрації, у разі невиконання – сплачує штраф: 10% річних з недонесеної суми.

 

121.Страхова послуга як специфічний товар, ознаки,що характеризують страхову послугу

1. Страхова послуга  як специфічний товар.

Страховик надає  своєму клієнту страхову послугу, яка  виступає як специфічний товар на страховому ринку.

У порівнянні із звичайним товаром, страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність, у зв’язку з цим відноситься до поняття “послуга”. Страхова послуга належить до категорії фінансових послуг, так як послуги банків, фінансових установ.

Страхова послуга  у порівнянні з переліченими послугами  – це така послуга, яка потребує від страховика певних зусиль, спрямованих  на формування потреби в цій послузі. Тому страховик повинен кожного  разу на кожній стадії проходження страхової угоди і протягом всього строку дії договору страхування безперервно демонструвати страхувальнику, що він особливий, має хороший захист, що даній страховій компанії можна довіряти і що інтереси клієнта на першому місці. Для страхової послуги дуже важливим є демонстрація готовності постійно услужити страхувальнику, адже він сплачує гроші у вигляді страхових внесків, отримуючи натомість від страховика зобов’язання забезпечити страховий захист. Ці два принципові моменти визначають ряд особливостей, якими характеризується страхова послуга: 1. надавати страхові послуги можуть лише спеціалізовані організації, які можуть надати відповідні фінансові гарантії; 2. Щоб надавати страхові послуги страхова компанія повинна мати ліцензії на відповідні види цих послуг; 3. Оскільки страхова послуга невідчутна, невидима – це означає, страховик не бачить цього продукту, не може відчути одразу користь від нього. Тому для просування на ринку страхових послуг потрібна вичерпна інформація і інтенсивна реклама; 4. Страхова послуга може бути надана як на добровільних засадах, так і примусово; 5. Страхова послуга носить обов’язковий характер тоді, коли надання страхового захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів; 6. Дуже часто процес купівлі-продажу страхових послуг здійснюється через посередників, які відіграють дуже важливу роль; 7. При наданні страхових послуг завжди укладається договір страхування (досить часто він має спрощену форму) і виступає у вигляді полісу.

Купуючи страхову послугу страхувальник практично завжди платить повну ціну наперед.

2. Ознаки, що  характеризують страхову послугу.

Страхова послуга, виступаючи специфічним товаром, характеризується наступними ознаками:

• страхова послуга  належить до фінансових послуг;

• об¢єктивною основою існування страхової послуги є потреба членів суспільства у страховому захисті;

• страхові послуги  надають тільки спеціалізовані організації  – страхові компанії, за наявності  у них ліцензії на проведення відповідних  видів страхування;

• страхова послуга  належить до невидимого товару і тому його реалізація пов¢язана із певними труднощами: страховик повинен створити ефективну систему просування страхової послуги до споживача із застосуванням всіх відомих засобів маркетингу;

• страхова послуга  може надаватися як у добровільній (страхування виданих та прийнятих гарантій, страхування вантажів та багажу), так і у обо¢вязковій формі (наприклад, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу);

• надання страхової  послуги завжди супроводжується  укладнням договору страхування  або видачею страхувальникові страхового полісу.

За економічними ознаками виділяють страхування  життя та загальні види страхування. В основу цієї класифікаційної ознаки покладено принцип наявності нагромаджувального характеру договору страхування та строк дії ДС.За об`єктом страхування можна виділити наступні види:особисте страхування (життя, здоров`є, працездатність страхувальників або застрахованих);майнове страхування (майно в різних його видах, рухомі і нерухомі цінності, грошові кошти, доходи)страхування відповідальності.За статусом страхувальника виділяють страхові послуги, що захищають інтереси громадян, тобто фізичних осіб, і ті, які обслуговують інтереси суб`єктів підприємницької діяльності.За статусом страховика можна виділити державне, комерційне та взаємне страхування.Щодо класифікації страхових послуг за юридичною ознакою, то тут існують кілька підходів. Один з них було запропоновано та впроваджено згідно з Директиви ЄС з 01.01.1978 р., за якою було виділено 7 класів довгострокового та 18 класів загального страхування.

 

122. Страхова  угода, її сутність та необхідність

Загальне поняття  угоди визначено Цивільним кодексом України. У статті 41 Кодексу зазаначено, що угодами визначаються дії громадян та організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов¢язків.