Операционный менеджмент

Вжц = Вос + ВЕ + Вnn → min                                                                           (4.2)

                                   α1, α2, …, αn

Використання даного критерію дає можливість раціонально розподілити витрати на створення системи і підтримку її дієздатності та виживання за ринкових умов.

Приймаючи як критерій для нормування показників надійності суто економічний ефект, розглянемо величину:

В1 = П – Вжц = П – ( Вос + ВЕ + Вnn),                                                           (4.3)

Де П – прибуток від діяльності системи.

У процесі створення будь-якої системи досить важливим питанням є встановлення оптимального терміну служби її. Застосуємо економіко-математичне моделювання для постановки і вирішення завдань щодо вибору оптимальної тривалості життєвого циклу Топт операційної системи.

Для визначення Топт операційної системи можна без особливих ускладнень використовувати такі критерії – Вжц, В1 або В2. Представимо критерій оптимізації у відомому вигляді:

Вжц (Т) → max.                                                                                          (4.4)

                    Т

Відзначимо одну важливу обставину: якщо функція ВЕ(Т) має розрив за Т = Топт+, то значення Топт+ буде визначатися з умови:

Вжц(Топт+) = supВжц(Т +),                                                                              (4.5)

                      Т+

Де supВжц(Т +) – точна верхня границя вартості життєвого циклу операційної системи.

4.5.  Класична операційна система поєднує три частини – технічні засоби, персонал і засоби забезпечення. Тому як основні способи підвищення надійності функціонування такого роду систем, в першу чергу, слід розглядати:

-         структуру і режим функціонування;

-         резервування;

-         контроль.

Структура операційної системи істотно впливає на її надійність. Кожний підрозділ, кожна ланка, кожна підсистема повинні бути сформовані таким чином, аби забезпечити функціонування системи у разі відмови або збоїв окремих її елементів. Це означає, що структура операційної системи, так само як і структура її підсистем, має передбачати можливість свого перебудування (трансформації) у процесі функціонування і тим самим пристосовуватися до умов зовнішнього середовища, що змінюється.

Другим завданням для менеджера є раціональний вибір структурних елементів (підсистем) і забезпечення оптимальних режимів їхнього функціонування в рамках операційної системи.

Резервування – введення в систему надлишкових елементів чи підсистем – один із найдієвіших і широко розповсюджених засобів забезпечення надійності складних систем.

Стосовно операційних систем резервними засобами можуть служити:

-         резервні елементи, що входять до структури системи (це можуть бути фахівці-консультанти з маркетингу, менеджменту);

-         резервні можливості у виконанні елементами системи ряду функцій, а також резервні можливості у виконання заданої функції;

-         резерв часу, наданий для виконання заданої функції;

-         резерв інформації, застосовуваний для коригування стратегії операційної системи.

Структурне резервування – резервування із застосуванням резервних елементів структури операційної системи.

Труднощі структурного резервування привели до пошуку найбільш прийнятних способів резервування для конкретних умов функціонування операційних систем. Серед них можна виділити наступні:

1.      Загальне резервування. Резервується вся система.

2.      Розподільне резервування – резервуванню підлягають окремі елементи системи.

3.      Постійне резервування. Тут резервні елементи беруть участь у функціонуванні системи нарівні з основними.

4.      Динамічне резервування – це резервування з перебудовою структури операційної системи у разі відмови або збою якогось елемента.

5.      Резервування заміщенням – резервування, коли функції основного елемента передаються резервному тільки у разі відмови основного елемента.

6.      Ковзне резервування – резервування, коли група основних елементів резервується одним або декількома резервними елементами, кожний з яких може замінити будь-який основний елемент, що відмовив.

7.      Функціональне резервування – резервування, за якого використовується здатність елементів виконувати додаткові функції, а також можливість виконувати задану функцію додатковими засобами.

8.      Тимчасове резервування – резервування, за яким використовується резервний час для виконання заданої функції.

9.      Інформаційне резервування – резервування, коли як резерв використовується надлишкова резервна інформація.

Контроль – необхідний інструмент спостереження за станом операційної системи і підтримки належної високої надійності її в процесі функціонування. Його мета – виявити слабкі місця і помилки, вчасно виправити їх і не допускати повторення. Контролюється все: предмети, люди, впливи.

Про вплив контролю на надійність операційних систем загалом можна сказати, що:

а) контроль тільки як засіб виявлення стану операційної системи не може впливати на підвищення надійності останньої. Вплив контролю на підвищення надійності виявляється тоді, коли він супроводжується відновленням працездатності, виправленням виявлених помилок, усуненням несприятливих явищ тощо;

б) контроль забезпечує нормальне функціонування операційної системи заданої структури й у заданих режимах, допомагає визначити ступінь готовності системи до виконання планових показників і необхідність формування резерву;

в) контроль підвищує вірогідність інформації про зовнішнє середовище і погрозу, що насувається.

Система контролю операційної системи повинна будуватися за багаторівневим принципом.

Спроектована трирівнева система контролю складається з наступних основних етапів:

      Установлення нормативних показників діяльності операційної системи;

      Визначення фактичних результатів діяльності системи;

      Порівняння результатів фактичної діяльності системи з її нормативними показниками;

      Аналіз можливих розбіжностей між фактичними результатами і нормативними показниками діяльності системи.

Спроектована в такий спосіб система контролю гарантує здійснення наступних контрольних заходів:

1.      Випереджаючий контроль, мета якого – виявити і запобігти різного роду відхиленням за допомогою перевірки якості вхідних потоків.

2.      Супутній контроль, суть якого – моніторинг поточної ефективності операційної системи. Він покликаний забезпечувати менеджерові впевненість у тому, що функціонування всіх елементів і підсистем спрямовано на досягнення нормативних показників.

3.      Контроль за результатами. Даний вид контролю є найменш трудомістким, але в той же час ризикованим. Ризик полягає в тому, що у разі виявлення «браку в роботі» або «браку продукції» виправити його буде дуже важко або навіть і неможливо.

Тема 5. Загальне й особливе в керуванні операціями в різних сферах діяльності.

Питання:

1.      Операційний менеджмент виробничої діяльності.

2.      Операційний менеджмент у торгово-посередницькій діяльності.

3.      Операційний менеджмент у сфері послуг.

5.1. Операційний менеджмент як особлива галузь управлінських дисциплін виник для вирішення проблемних індустріальних управлінських завдань.

Можна відзначити дві точки зростання операційних методів, що формально не належать до операційних систем індустріального типу. По-перше, це розвиток інформаційних технологій у всіх сферах діяльності як важливих складових їхніх базисних методів переробки, де принципи і методи інформатизації переміщуються з галузі функцій, що забезпечують їх ефективність, у сферу основних. Одночасно інформаційні методи і критерії розширюють і збагачують сферу загальних раціональних принципів керування операціями.

По-друге, спостерігається швидкий розвиток фінансових економіко-математичних моделей, що із окремих і прикладних технологій і методів фінансового керування потроху переростають у більш загальний підхід.

Керування операціями у виробничій сфері починається з ідентифікації типу технологій. Глибина поділу праці, тип спеціалізації і кооперації виробництва визначають побудову управлінської структури операційної системи.

Спеціалізація усередині підприємства носить характер послідовних стадій обробки того самого виробу, то щонайкраще така операційна система керується за допомогою дво- або трирівневої системи керування операціями. Такого роду система керування операціями припускає наявність декількох управлінських вертикалей. Головна небезпека – у відсутності прямого зв’язку між нижніми рівнями керування.

Другий тип системи спеціалізації – це вертикальна, або висока, система організації процедур, що найчастіше припускає фінішні операції у вигляді складального виробництва. Така система відрізняється значним числом ієрархічних рівнів керування, припускаючи істотний рівень делегування повноважень і відповідальності.

5.2. Вихідна специфіка операційного менеджменту в даній сфері полягає в тому, що операції будуються на безпосередньому контакті зі споживачем. Отже, побудова управлінських процедур йде від умов, форм і характеру відносин зі споживачами результату операційної діяльності. Крім цього, істотним чинником методів керування операціями виступає специфіка фінансового забезпечення функціонування підприємств роздрібної торгівлі. Для цих підприємств характерна висока частка кредитування у джерелах фінансування, що робить їхнє положення достатньо ризикованим щодо необхідності підтримки достатньої кредитоспроможності. Тому вони жорстко обмежені в питаннях обіговості капіталу, і швидкість їхнього обороту є одним з основних критеріїв оптимального керування операціями.

У сфері роздрібної торгівлі основна операція будується на купівлі-продажу товару, тобто в процесі передання товару й одержання грошей. Тут планування і розрахунок операції будуються на основі двох взаємопов’язаних процедур: передання товару й одержання грошей.

Побудова допоміжних операцій (доставка, завантаження) розрахована на дві основні процедури. Отже, процес керується тим ефективніше, чимшвидше і з меншими витратами відбуваються ці дві процедури.

Дуже серйозні розходження в підходах до побудови операційної системи пов’язані з наявністю двох яскраво виражених концепцій роздрібної торгівлі:

1)     Індустріальна концепція – масове обслуговування стандартного покупця;

2)     Гнучкі різноманітні технології організації роздрібної торгівлі. Вони властиві сучасній організації торгівлі і припускають роботу з покупцями, що мають виражені індивідуалізовані переваги.

Керування торгово-роздрібними операціями в цих суперечливих умовах є складною комбінацією сучасних раціональних підходів та компромісів.

5.3. У сфері послуг переважають посередницькі технології.

Структура керування операціями найчастіше носить горизонтальний характер, тобто спостерігається велика кількість одного рівня керування, що не підкоряються один одному, але повинні координувати свою діяльність.

Цілий ряд управлінських функцій, включаючи й інформаційні, планувальні, облікові, контрольні, забезпечує система в цілому. Виділення ж напряму обов’язково супроводжується двома ефектами:

-         Перерозподіл загальних функцій у бік виділеної ланки;

-         Більш низьке виконання цих функцій в міру ефекту масштабу.

Керування операціями в сфері фінансових послуг таїть у собі стандартні загрози і протиріччя, пов’язані з вертикальним розподілом праці, тобто з виникненням неефективних рівнів керування.

Сфера освітніх послуг характеризується збігом об’єкта менеджменту, суб’єкта, споживача і результату в одній особі, що навчається. Специфіка цієї сфери полягає в тому, що опис продукту, як правило, чітко задається державними органами як державний стандарт. Держава регламентує: результати навчання, порядок, методи і засоби діагностики.

Процес керування операційною діяльністю будується на активній ролі споживача освітніх послуг.

Споживачем послуг у цій сфері може виступати:

-         Той, хто сплачує за навчання;

-         Сам студент;

-         Роботодавець (замовник), що приймає випускників вузу на роботу.