Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2012 в 15:45, курс лекций
Операційний менеджмент – це цілеспрямована діяльність керування операціями придбання потрібних ресурсів, їхньої трансформації в головний продукт (послугу) з поставкою останнього споживачу (на ринок). Операційний менеджмент замикається в своїй основі на операціях планування, організації і керування організацією.
Прикладами завдань, що вимагають використання методів нелінійного програмування, можуть бути вирішення проблем:
створення бензинових сумішей, де є нелінійне обмеження на октанове число пального;
підбору інгредієнтів легких олій, де також існує нелінійне обмеження на основі вихідних властивостей продукту;
керування виробництвом деяких особливих категорій, наприклад, металургійних комбінатів;
керування виторгом від реалізації продукції;
визначення рівня страхових запасів і керування ними.
В усіх цих завданнях лінійного і нелінійного програмування розглядалися випадки, коли ні вихідні дані, ні пошукувані величини не залежали від часу. У таких задачах оптимальний план визначається для одного етапу планування; тому вони одержали назву одноетапних, або однокрокових.
Динамічне програмування – розділ математичного програмування, у межах якого вивчаються багатокрокові процеси пошуку рішень. У ході реалізації динамічного програмування визначається ряд рішень, що забезпечують оптимальний розвиток усього досліджуваного процесу, що залежить від часу, загалом.
Головна ідея методу динамічного програмування полягає в тому, що пошук точок оптимальних рішень цільової функції багатьох перемінних замінюють багаторазовим пошуком точок екстремуму одної перемінної або невеликого числа їх. Тому процес вирішення багатьох завдань математичного програмування може бути спрощений, якщо розгорнути процес поетапно.
Динамічне програмування є поетапним планування багатокрокового процесу ухвалення рішення, коли на кожному етапі оптимізують виключно один крок.
Процес економічного розвитку називають керованим, якщо можна впливати на хід його розвитку.
Керування – сукупність рішень, прийнятих на кожному етапі з урахуванням стану системи і сформульованої кінцевої мети.
У загальному вигляді завдання динамічного програмування може бути подано як: керована система S знаходиться в початковому стані S0. Протягом певного проміжку часу стан системи змінюється, наприкінці спостерігається стан Sk. Необхідно так організувати процес функціонування системи, аби заданий чисельний критерій W досяг оптимального значення.
Тема 8. Ситуаційне навчання при викладанні дисципліни операційний менеджмент
Питання:
1. Ситуаційні семінари.
2. Рекомендований алгоритм підготовки учасника семінару до аналізу ситуації.
3. Практичні заняття по рішенню ситуаційних завдань.
4. Рекомендований алгоритм рішення ситуаційних завдань.
8.1. Основною метою семінарів, побудованих на розборі ситуаційних завдань, є освоєння правил й одержання навичок ведення професійної дискусії. Дискусія, суперечки сприяють одержанню прийнятих рішень проблеми. Ситуаційні задачі, що моделюються, базуються, як правило, на реальній інформації внутрішнього і зовнішнього середовищ. У ситуаційних задачах використовуються умовні назви об’єктів, а фактичні дані – вихідна інформація – корегуються. З метою підвищення ефективності проведення семінару інформаційний блок із ситуації, що моделюється, надається студентам у дещо згорнутій формі, більш зручній для ведення дискусій і обговорення окремих, найбільш важливих моментів проблеми. При цьому не виключається можливість надання в ході дискусії чи обговорення додаткової інформації, що стосується окремих фактів чи відомостей про об’єкт, які в міру розв’язання ситуації будуть необхідні для прийняття або вироблення найбільш прийнятної альтернативи.
Основною метою ситуаційних семінарів є алгоритмізація процесу рішення основних досліджуваних питань: «Чому…?» та «Як…?».
У процесі розбору ситуації учасник дискусії має можливість самостійно робити висновки й приймати рішення так само, як й у процесі своєї реальної майбутньої професійної діяльності.
8.2. Для випадку розбору й аналізу ситуацій, що виникають в реальних умовах, рекомендується так званий лінійний алгоритм. Цей алгоритм відображає хід аналізу, що складається з ланцюжка послідовних дій, в якому кожна дія залежить від результату попередньої, але не залежить від результатів наступних дій. Отже, вказане вище можна представити у вигляді фрагменту алгоритму на рис. 2.1.
інформації за ситуацією
Виділення особливо важливих
факторів, пов’язаних із ситуацією
Рис. 2.1. Фрагмент підготовки студента до аналізу ситуації
У процесі аналізу ситуації студент майбутній операційний менеджер повинен постійно знаходитись у режимі самокорекції. Самокорекція полягає в тому, що студент на рівні підсвідомості постійно корегує себе набором наступних тестових запитань: «Чи все я врахував?», «Чи правильно я вибрав…?», «Чи правильно моя думка?», «Чи слід враховувати думки інших?».
По закінченні семінарського заняття на етапі розбору конкретних ситуацій кожен студент – учасник семінару повинен спробувати виділити новації в розв’язувальній проблемі, основні висновки з проблеми та їх практичну цінність на випадок використання у реальному житті.
8.3. Розв’язання ситуаційної задачі полягає у визначенні зв’язків між тими чи іншими процесами і явищами, створені математичного апарату, що дозволяє виразити кількісно і якісно зв’язок між фізичними величинами і факторами, які цікавлять операційного менеджера і впливають на кінцевий результат.
Кінцевою метою розв’язання ситуаційної задачі, що розглядається на практичному занятті, є побудова так званої операційної математичної моделі, рішення якої з необхідною чи бажаною точністю виражає результати, які цікавлять операційного менеджера.
На практичних заняттях за рішенням ситуаційних завдань студента варто прищепити навички, а краще, навчити мистецтва побудови операційних математичних моделей оптимізаційних завдань з управління операціями, процесами, системами. Побудова моделей допомагає в реальній діяльності студентам – майбутнім менеджерам – звести складні і часом непереборні фактори, пов’язані із проблемою ухвалення рішення в логічно струнку схему, доступну для детального аналізу.
8.4. На занятті кожному студентові пропонується ситуаційне завдання. При цьому звертається особлива увага на новизну і незвичайність проблеми, що виникла, і яку повинен вирішити учень.
Відповідно до запропонованого алгоритму (рисунок 4.1) студент на кроці рішення формалізованого завдання, якщо буде потреба, може скоригувати математичну модель на рівні якісної моделі (крок 3) або математичного опису (крок 6), тобто використати варіант повернення «а» або варіант «б».
При проведенні практичного завдання варто звертати увагу студентів на розробку або вибір ефективного методу рішення формалізованого ситуаційного завдання (крок 7). Метод повинен бути зручним для його реалізації на комп’ютерній техніці й забезпечувати необхідну якість рішення (у багатьох випадках через неможливість удержання точного рішення або громіздкості розрахунків приводиться застосовувати наближені методи).
Ні Так
Рис. 4.1. Алгоритм розв’язання ситуаційних задач
Проведення практичних завдань по рішенню ситуаційних завдань повинне бути орієнтоване на спеціалізовані комп’ютерні класи. Застосування електронної обчислювальної техніки в процесі рішення завдань розширює професійні можливості учнів у кількісному і якісному аспектах, які залежать від ступеня ефективності використання комп’ютера.
Ефективний режим використання комп’ютерної техніки в цьому випадку полягає в тому, що учень безупинно пов'язаний з комп’ютером, і в діалоговому режимі може задавати питання й одержувати відповіді на них у звичайній йому термінології, стежити за ходом рішення даного завдання, вчасно втручатися, змінювати або уточнювати його ще до одержання кінцевого результату.