Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2012 в 15:45, курс лекций
Операційний менеджмент – це цілеспрямована діяльність керування операціями придбання потрібних ресурсів, їхньої трансформації в головний продукт (послугу) з поставкою останнього споживачу (на ринок). Операційний менеджмент замикається в своїй основі на операціях планування, організації і керування організацією.
Модуль 1. Теоретико – методичні основи операційного менеджменту
Тема 1. Понятійний апарат операційного менеджменту.
Питання:
1. Об’єкт, предмет, загальні поняття і завдання операційного менеджменту.
2. Керування операціями.
3. Алгоритм керування операціями.
4. Генезис операційного менеджменту.
5. Концепції й основні функції операційного менеджменту.
6. Поняття операційної системи.
1.1. Операційний менеджмент – це цілеспрямована діяльність керування операціями придбання потрібних ресурсів, їхньої трансформації в головний продукт (послугу) з поставкою останнього споживачу (на ринок). Операційний менеджмент замикається в своїй основі на операціях планування, організації і керування організацією.
Операційний менеджмент центральною лінією проходить через усю діяльність щодо створення продукту шляхом перетворення необхідних ресурсів у потрібні товари та послуги за визначальної ролі операційних менеджерів та оперативної інформації.
Операційний менеджмент є не тільки визначеною системою керування операціями. У його змісті відбуваються характер і особливості професійного мислення менеджера. Це свого роду структура знань, викладена як конкретна система цінностей, установок, стереотипів, що поєднують накопичені дослідницький потенціал і практичний досвід, сформоване світовідчування і перспективне мислення.
Мета операційного менеджменту – формування ефективної системи керування операціями у виробництві та у сервісі. Він націлений на побудову клерувальних систем, що забезпечує виконання необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату діяльності фірми. Ринковий вибір може будуватися тільки на чіткому професійному врахуванні об’єктивних обмежень, критеріїв і стандартів. Оптимальні операційні рішення вимагають від керівника перебування в центрі виробничої системи, що розвивається. Поєднання в одне ціле основних чинників і аспектів діяльності підприємства – фінансових, організаційних, ринкових, технологічних – потребує, щоб цей процес здійснювався на міцній базі раціонального керування операціями.
Предметом операційного менеджменту є закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи організації.
Основне завдання операційного менеджменту – побудова клерувальних систем, що забезпечують виконання необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату від функціонування операційної системи будь-якої організації.
Спрямованість операційного менеджменту – ефективність і раціональність у керуванні будь-якими операціями. Останні можна прийняти за основні показники, що характеризують операційний менеджмент як певного роду діяльність організації.
В операційному менеджменті під «ефективністю» слід розуміти визначений ступінь досягнення поставлених операційною системою цілей.
Фундамент операційного менеджменту складають чотири головних компоненти – економіка, математичні основи дослідження операцій, технологія, організація, що взаємопов’язані і забезпечують успішну діяльність і розвиток системи.
Виконавець, керівник даної діяльності буде називатися операційним менеджером.
Об’єктом вивчення операційного менеджменту є операції у різних сферах людської діяльності.
В операційному менеджменті під операцією будемо розуміти відносно досконалу рухливу форму передбачуваного результату.
Кожна операція має конкретну мету. У цьому випадку під «метою» операції розуміють той результат, заради досягнення якого вона проводиться.
Діяльність будь-якої організації можна розглядати як асортимент операцій. Виділяють чотири окремих види діяльності, що тлумачаться як операції:
1. Виробництво, тобто перетворення сировини на продукти.
2. Поставка продукту споживачеві.
3. Транспортування.
4. Сервіс, тобто операція спрямована на зміну «стану» споживача.
Транспортні і сервісні операції від виробництва і поставок відрізняють два важливих аспекти:
1. Споживач власноруч вносить вклад у процес.
2. Послуги немає можливості зберігати.
1.2. Керування операціями базується на методах раціонального розподілу обмежених ресурсів (мал. 1).
Операція як управлінська проблема являє собою діалектичну єдність двох протилежних вимог з одного боку, форма руху економічних ресурсів; з- іншого – «рухлива» форма очікуваних результатів.
Сучасне зовнішнє середовище ринку
О С Н О В А
Методи раціонального розподілу
Обумовлений Обумовлений обме- Обумовлений
масштабом, женісю знань про швидкоплинністю
глобальністю, адаптивні властивос- ринкових змін
динамізмом ті об’єкта, його
ринку здатність підтриму-
вати стан рівноваги
Рис. 1. Цілеспрямованість у вивченні керування операціями.
Система обмежень є прямим відображенням внутрішніх критеріїв у раціональному ведені бізнесу. Таким чином, керування операціями припускає пошук безпечних оптимізуючи алгоритмів побудови діяльності фірми, що забезпечували б динамічну рівновагу фірми і середовища. Такий перехід уможливлює застосування до завдань керування базових положень «дослідження операцій», де основним є пошук шляхів досягнення мети.
1.3. Сутність поняття «алгоритм керування»
Алгоритм – це сукупність дій (правил) для вирішення поставленого завдання.
У менеджерській практиці дефініцію «алгоритм керування» слід вживати для характеризування визначеної послідовності дій, які вибирає менеджер для розв’язання конкретної проблеми з метою досягнення очікуваного результату.
Управлінська діяльність менеджера передбачає час від часу, залежно від робочої ситуації, алгоритмізацію процесів керування.
Під алгоритмізацією розуміється створення алгоритму, що здатний реалізувати конкретний процес чи його частину.
Алгоритмізація діяльності застосована до кожної з розглянутих функцій менеджменту – планування, мотивації, організації, контролю, координації.
На сьогоднішній день відомі різні типи алгоритмів, що можуть бути використані у процесі керування операціями чи операційними системами. Їхня технологія включає наступні алгоритми:
- лінійний;
- циклічний;
- розгалужений;
- адаптивний.
Лінійний алгоритм.
У своїй діяльності операційному менеджеру доводиться вирішувати проблеми, як правило, за «знайомими» сценаріями, тобто процес керування операціями буде проходити за умовами, що досить часто виникають відомі йому чи керівникові. Причому привносити в даний процес щось нове не потрібно. За такого роду випадків чи ситуацій ефективним у керування може бути лінійний алгоритм.
Суть лінійного алгоритму полягає в тому, що він відтворює процес керування, який складається з ланцюжка послідовних дій.
До того ж кожна з них залежить від результату попередньої, але не залежить від результатів наступних етапів.
Циклічний алгоритм.
Циклічний алгоритм практично завжди є похідним від лінійного, тобто за умови, що отриманий проміжний результат від проведених дій буде не задовільним, виникає потреба повернутися до однієї з попередніх дій з метою поліпшення отриманого раніше результату. Таким чином виникає деякий цикл у процесі керування. Звідси і назва – циклічний алгоритм.
Циклічний алгоритм може включати декілька циклів, що залежать від якості дій, які розпочато, рішень щодо керування операціями чи операційною системою. Трапляються випадки, коли два чи більше «циклічних шляхів» повернення до «похідного» об’єднуються.
Розгалужений алгоритм.
Розгалужений алгоритм керування має місце в управлінських завданнях у тих випадках, коли функції окремих структур керування операційною системою не збігаються. Особливістю цього алгоритму є те, що в нього можуть входити «рівнобіжні дії», дуже вигідні в тому, що дозволяють збільшити кількість структур і людей, які одночасно виконують поставлену задачу.
Дані алгоритми гарні і тим, що в них можуть міститися так звані «конкуруючі дії», що дозволяють коригувати стратегію операційної системи відповідно до кращого результату попередніх дій.
При використанні цього алгоритму ключем є стимулювання, заохочення нових стратегічних дій, здійснюваних ініціативними менеджерами чи командами з вірою в удачу і дуже сильним бажанням «везіння».
Адаптивний алгоритм.
Суть адаптивних алгоритмів полягає в тому, що в них від самого початку визначається тільки перший крок, перша дія.
У подальшому вибір кожної наступної дії залежить від результатів попередньої дії алгоритму.
1.4. Вивчення основ менеджменту уможливлює визначення основних елементів системи менеджменту організації:
- генеральний (загальний) менеджмент;
- стратегічний менеджмент;
- фінансовий менеджмент;
- інноваційний менеджмент;
- операційний менеджмент;
- екологічний менеджмент;
- кадровий менеджмент.
Розглядаючи операційний менеджмент як один із розділів загального менеджменту, необхідно визнати, що його теоретико-методологічні основи будуються на сукупності спеціальних економічних дисциплін, а також на теорії систем, включаючи системотехніку та кібернетику. Навіть сама етимологія словосполучення «операційний менеджмент» припускає широке використання економіко-математичного апарату – від найпростіших арифметичних дій аж до використання інструментарію дослідження операцій, теорії масового обслуговування.
Історично, операційний менеджмент – особлива сфера управлінських дисциплін – розвивався як метод вирішення проблемних індустріальних управлінських завдань, що у подальшому послужило фундаментом для інших відкриттів у техніці і економіці.
Попри своє індустріальне походження, операційний менеджмент сьогодні перетворився на більш широкий і глибокий управлінський підхід, ніж просте керування індустріальними операціями.
1.5. В операційному менеджменті під концепцією розуміють:
1) систему наукових знань, що формують теоретичну базу практики керування операційною системою;
2) систему розробки і забезпечення науковими рекомендаціями практики операційного менеджменту.
Охарактеризуємо концепцію операційного менеджменту у вигляді евентуальної схеми (мал. 2).
Відображення об’єктивного процесу ходу
операції.
Реально сформованими взаємозв’язками
та взаємозалежністю окремих операцій
операційної системи під час регулювання
ринкових відносин.
Регулятором ходу операцій і процесів.
Науково-практичні основи розробки та
реалізації рекомендацій, спрямованих на
підвищення ефективності операцій за
реальними умовами у внутрішньому та
зовнішньому середовищі, на опрацювання
нових підходів до керування операціями.
Мал. 2. Евентуальна схема операційного менеджменту
Під концепцією операційного менеджменту будемо розуміти систему поглядів, спрямовану на раціоналізацію і підвищення ефективності операційних систем через оптимізацію і раціоналізацію операцій.
В операційному менеджменті виділяють наступні концепції:
- аналітична;
- технологічна;
- інтегральна.
Аналітична концепція – первісний класичний підхід до операційного менеджменту як до теоретичної науки, об’єктом вивчення є керування операціями й операційними системами.
Технологічна концепція – базується на основах системотехніки і системоаналізу, що використовується як для моделювання власне операцій і операційних систем, так і їхнього синтезу.
Інтегральна концепція – відбиває нове розуміння бізнесу, коли окремі операції будуть розглядатися як деякі центри бізнес-активності чи аналітичні структури, об’єднані в інтегральному процесі керування операційними системами.