Контрольная работа по «Охорона праці»

   Потоки  нейтронів та протонів виникають  при ядерних реакціях, їх дія залежить від енергії цих частинок.

   Контакт з іонізуючим випромінюванням являє  собою серйозну небезпеку для  життя та здоров 'я людини.

   Однак при виконанні певних технічних та організаційних заходів цей вплив можна звести до безпечного.

   Енергію частинок іонізуючого випромінювання вимірюють у позасистемних одиницях електрон-вольтах, еВ. 1 еВ = 1,6-10   джоуля (Дж). 

   Основні характеристики радіоактивного випромінювання

   Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань надзвичайно важливими  при вивченні питання небезпеки  для здоров'я і життя людини є випромінювання, що виникають в  результаті розпаду ядер радіоактивних елементів, тобто радіоактивне випромінювання.

   Однією  з основних характеристик джерела  радіоактивного випромінювання є його активність, що виражається кількістю  радіоактивних перетворень за одиницю  часу.

   Активність  А радіонуклідного джерела - міра радіоактивності, яка дорівнює співвідношенню кількості dN самовиникаючих ядерних  перетворень у цьому джерелі  за невеликий інтервал часу dt до цього  інтервалу часу:

     
 
 
 

   Одиниця активності - кюрі (Кі), 1 Кі = 3,7-1010 ядерних  перетворень за 1 секунду. В системі  СІ одиниця активності - бекерель (Бк). 1 Бк дорівнює 1 ядерному перетворенню за 1 секунду або 0,027 нКі.

   Небезпека, викликана дією радіоактивного випромінювання на організм людини, буде тим більшою, чим більше енергії передасть  тканинам це випромінювання. Кількість  такої енергії, переданої організму, або поглинутої ним, називається  дозою.

   Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дозу іонізуючого випромінювання.

   Ступінь іонізації повітря оцінюється за експозиційною дозою рентгенівського  або гамма-випромінювання.

   Експозиційною дозою (X) називається повний заряд dQ іонів одного знака, що виникають  у малому об'ємі повітря при  повному гальмуванні всіх вторинних  електронів, утворених фотонами до маси повітря dт в цьому об'ємі:

     
 
 

   Одиницею  вимірювання експозиційної дози є кулон на 1 кг (Кл/кг). Позасистемна одиниця - рентген (Р); 1 Р = 2,58-10-4 Кл/кг.

   Експозиційна  доза характеризує потенційні можливості іонізуючого випромінювання.

   Біологічна  дія іонізуючих випромінювань на організм людини, в першу чергу, залежить від поглинутої енергії випромінювання.

    Поглинута доза випромінювання (Д) - це фізична величина, яка дорівнює співвідношенню середньої енергії, переданої випромінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, до маси речовини в ньому: 

   де  Е - енергія (Дж);

   т - маса речовини (кг).

   Одиниця вимірювання поглинутої зони - грей (Гр.); 1 Гр = ІДж/кг.

   Застосовується  також позасистемна одиниця - рад. 1 рад = 0,01 Гр.

   Однак поглинута доза не враховує того, що вплив однієї і тієї самої дози різних видів випромінювань на окремі органи і тканини, як і на організм в цілому, неоднаковий. Наприклад, а-випромінювання спричиняє ефект іонізації майже  у 20 разів більший, ніж (3- тау-випромінювання. Для порівняння біологічної дії  різних видів випромінювань при  вирішенні задач, пов'язаних із радіаційним  захистом, НРБУ-97 введено поняття  еквівалентної дози в органі або  тканині (НТ), величина якої визначається як добуток поглинутої дози в окремому органі або тканині (Дт) на радіаційний  зважуючий фактор WR, величина якого  залежить від відносної біологічної  ефективності іонізуючого випромінювання, тобто

   НТ=ДТ WR.

   Одиниця еквівалентної дози в системі  СІ - зіверт (Зв). Позасистемна одиниця  еквівалентної дози - бер - біологічний  еквівалент рада. 1 Зв = 100 бер.

   Для оцінки можливих наслідків опромінення  організму людини з урахуванням  радіаційної чутливості окремих  органів і тканин тіла людини НРБУ-97 введено поняття ефективної дози (Е), яка визначається як сума добутків еквівалентних доз у тканинах і органах (Hт) на відповідні тканинні зважуючі фактори WT, тобто

     
 

   Для органів тіла людини WT знаходиться в межах від 0,20 (гонади) до 0,01 (шкіра). 

   Дія іонізуючого випромінювання на організм людини

   У результаті дії іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні  та біологічні процеси. При цьому  порушується нормальне протікання біохімічних реакцій та обмін  речовин в організмі.

   В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму  викликані зміни можуть носити зворотний  або незворотний характер. При  незначних дозах опромінення  уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують  гранично допустимі межі, може викликати  незворотні зміни в окремих органах  або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого  ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.

   При вивченні дії на організм людини іонізуючого  випромінювання були виявлені такі особливості:

• висока руйнівна ефективність поглинутої енергії іонізуючого випромінювання, навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;
• присутність прихованого періоду негативних змін в організмі, він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах;
• малі дози можуть підсумовуватися чи накопичуватися;
• випромінювання може впливати не тільки на даний живий організм, а й на його нащадків (генетичний ефект);
• різні органи живого організму мають певну чутливість до опромінення. Найбільш чутливими є: кришталик ока, червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні (особливо кровотворні) органи, молочні залози, статеві органи;
• різні організми мають істотні відмінні особливості реакції на дози опромінення;
• ефект опромінення залежить від частоти впливу іонізуючого випромінювання. Одноразове опромінення у великій дозі спричиняє більш важкі наслідки, ніж розподілене у часі.

 

   При одноразовому опроміненні всього тіла людини можливі  такі біологічні порушення в залежності від сумарної поглинутої дози випромінювання: 

   До 0,25 Гр (25 рад) – видимих порушень немає

   0,25 ... 0,5 Гр (25 ... 50 рад) – можливі зміни в складі крові

0,5 ... 1,0 Гр (50 ... 100 рад) – зміни в складі крові, нормальний стан працездатності порушується

1,0 ... 2,0 Гр (100 ... 200 рад) – порушується нормальний стан, можлива втрата працездатності

   2,0 ... 4,0 Гр (200 ... 400 рад) – втрата працездатності, можливі смертельні наслідки

4,0 ... 5,0 Гр (400 ... 500 рад) – смертельні наслідки складають 50% від загальної кількості потерпілих

6 Гр  і більше (понад 600 рад) – смертельні випадки досягають 100% загальної кількості потерпілих

10 ... 50 Гр (1000 ... 5000 рад) – опромінена людина помирає через 1-2 тижні від крововиливу в шлунково-кишковий тракт. 

   Доза 60 Гр (6000 рад) призводить до того, що смерть, як правило, настає протягом декількох  годин або діб. Якщо доза опромнення перевищує 60 Гр, людина може загинути під час опромінення ("смерть під променем").

   Репродуктивні органи та очі мають особливо високу чутливість до опромінення. Одноразове опромінення сім'яників при дозі лише 0,1 Гр (10 рад) призводить до тимчасової стерильності чоловіків, доза понад 2 Гр (200 рад) може призвести до сталої стерильності (чи на довгі роки). Яєчники менш чутливі, але дози понад 3 Гр (300 рад) можуть призвести до безпліддя. Для цих органів сумарна доза, отримана за кілька разів, більш небезпечна, ніж одноразова, на відміну від інших органів людини.

   Очі людини уражаються при дозах 2...5 Гр (200...500 рад). Встановлено, що професійне опромінення  із сумарною дозою 0,5...2 Гр (50...200 рад), отримане протягом 10-20 років, призводить до помутніння кришталика.

   Небезпека радіоактивних елементів для  людини визначається здатністю організму  поглинати та накопичувати ці елементи. Тому при потраплянні радіоактивних  речовин усередину організму  уражаються ті органи та тканини, у  яких відкладаються ті чи інші ізотопи: йод - у щитовидній залозі; стронцій - у кістках; уран і плутоній - у нирках, товстому кишечнику, печінці; цезій - у м'язовій тканині; натрій поширюється по всьому організму. Ступінь небезпеки залежить від швидкості виведення радіоактивних речовин з організму людини. Більша частина людських органів є мало чутливою до дії радіації. Так, нирки витримують сумарну дозу приблизно 23 Гр (2300 рад), отриману протягом п'яти тижнів, сечовий міхур -55 Гр (5500 рад) за один місяць, печінка - 40 Гр (4000 рад) за місяць.

   Ймовірність захворіти на рак знаходиться  в прямій залежності від дози опромінення. Перше місце серед онкологічних захворювань займають лейкози. їх дія, що веде до загибелі людей, виявляється  приблизно через 10 років після  опромінення. 

   Норми радіаційної безпеки

   Основними документами, якими регламентується  радіаційна безпека в Україні, є: Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Основні санітарні правила України (ОСПУ).

   У НРБУ-97 виділяють три категорії осіб щодо ризику іонізуючого опромінення:

• категорія А - персонал, який безпосередньо працює з радіоактивними речовинами;
• категорія Б - персонал, що безпосередньо не працює із радіоактивними речовинами, але за умови розміщення їх на робочих місцях або місцях проживання може потрапити під дію опромінення;
• категорія В - все населення країни.

 

   Для осіб категорій А і Б НРБУ-97 встановлюють ліміти ефективної й еквівалентної  доз за календарний рік. Обмеження  опромінення категорії В (населення) здійснюється введенням лімітів  річної ефективної та еквівалентної  доз для критичних груп осіб категорії  Б. Остання означає, що значення річної дози опромінення осіб, що входять  до критичної групи, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії  В (див. табл. 4.1).

      Таблиця 4.1

      Ліміти  доз сумарного  внутрішнього і зовнішнього опромінення

Ліміти  доз, мЗв∙рік-1	Категорія опромінюваних осіб
	А	Б	В
ЛДЕ (ліміт ефективної дози)	20	2	1
Ліміти  еквівалентної дози:
ЛДlens (для кришталика ока)	150	15	15
ЛДskin  (для шкіри)	500	50	50
ЛДexstrim (для кистей та стіп)	500	50	-

   Чисельні  значення наведених в табл. 4.1 основних дозових лімітів НРБУ-97 встановлюють на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення  і одночасно гарантують настільки  низьку ймовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для  суспільства в цілому.

   Крім  лімітів ефективної й еквівалентної  річних доз, НРБУ-97 встановлюють допустимі  рівні надходження радіонуклідів  в організм людини за календарний  рік, потужності еквівалентної дози, концентрації радіонуклідів у повітрі, питній воді та раціоні, щільності потоку частинок, забруднення шкіри, спецодягу, робочих поверхонь тощо. Значення окремого допустимого рівня розраховується за умови, що створена ним річна доза не повинна перевищувати ліміту відповідної дози. При багатократному радіаційному опроміненні допустимі рівні визначаються за умови, щоб річна сумарна доза від усіх джерел випромінювання не перевищувала відповідного ліміту дози. 

   Захист  від радіаційного випромінювання

   Питання захисту людини від впливу радіаційних  випромінювань постали одночасно  з їх відкриттям. Це пояснюється, по-перше, тим, що радіаційне випромінювання швидко почало застосовуватися в науці  та на практиці, і, по-друге, комплексом виявлених їхніх негативних впливів  на організм людини.