Контрольная работа по «Охорона праці»

   Теоретична  частина 

   Питання 1.1 

   Закон України «Про обов’язкове  державне соціальне  страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань, що спричинили втрату працездатності». 

   Загальнообов'язковим  є державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності.

   Під час  здійснення працівником своїх трудових функцій існує ризик професійного травматизму та захворювання.

   Відповідно  до Закону України "Про охорону  праці" усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню  власником підприємства, організації  та установи незалежно від форм власності  та видів їх діяльності від нещасних випадків і професійних захворювань. У разі ушкодження їх здоров'я власник  зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом  або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

   Сучасна економічна криза, скорочення обсягів  виробництва, погіршення умов праці  неодмінно призводить до збільшення порушень нормативів з охорони праці  та зростання кількості нещасних випадків на виробництві й професійної  захворюваності. У нашій країні досі не створено системи медичної, професійної  та соціальної реабілітації постраждалих від нещасного випадку на виробництві. Нема механізму для відшкодування  збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи ліквідації їхніх підприємств. Розв'язати ці проблеми можливо лише шляхом створення  системи соціального страхування  від нещасних випадків, передбаченої Основами законодавства України  про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування (Урядовий кур'єр. - 1998. - 19 лютого) та Законом України від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Урядовий кур'єр. - 1999. - 17 листопада). Цей Закон набирає  чинності з 1 січня 2001 року. Відшкодування  шкоди, медична, професійна та соціальна  реабілітація будуть провадитися Фондом соціального страхування від  нещасних випадків - некомерційною  самоврядованою організацією, що діє  на підставі статуту, має права юридичної  особи (ст. 15).

   Управління  Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих  осіб і роботодавців. фонд соціального  страхування від нещасного випадку  є правонаступником державного, галузевих  та регіональних фондів охорони праці.

   Страхування від нещасного випадку є самостійним  видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою  якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудової діяльності. За даним видом соціального страхування  страхові внески до Фонду соціального  страхування від нещасних випадків сплачують тільки роботодавці. Нещасним випадком є обмежена в часі подія  або раптовий вплив на працівника виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання  ним трудових обов'язків, внаслідок  яких заподіяно шкоду здоров'ю  або настала смерть. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної  діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом  шкідливих речовин і певних видів  робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою (ст. 14 Закону). Таким чином, об'єктом страхування від нещасного  випадку на виробництві є життя  застрахованої особи (працівника), його здоров'я та працездатність. Законом  визначено дві форми страхування: обов'язкова та добровільна. В обов'язковому порядку страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового  договору (контракту); учні, студенти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед  або після занять, професійного навчання, виробничої практики (стажування), виконання  робіт на підприємстві та особи, які  утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються  до трудової діяльності. Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного  випадку можуть страхуватися священнослужителі, церковнослужителі та особи, які  працюють у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, що забезпечують себе роботою самостійно, суб'єкти підприємницької діяльності.

   У разі настання страхового випадку Фонд соціального  страхування від нещасних випадків зобов'язаний (ст. 21 Закону):

1. своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні:

• - допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до встановлення працездатності або встановлення інвалідності;
• - щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
• - пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
• - пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
• - грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;
• - допомогу дитині, що народилася інвалідом, внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час вагітності;

2. організувати поховання, відшкодувати вартість ритуальних послуг;

3. сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому, його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;
4. організувати лікування у власних спеціалізованих або інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;
5. забезпечити повний обсяг постійно доступної медичної допомоги;
6. забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим;
7. відповідно до висновку ЛКК або МСЕК проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого;
8. організувати робочі місця для інвалідів;
9. сплачувати за потерпілими внески на медичне та пенсійне страхування.

   Крім  вище перелічених соціальних послуг та виплат, Фонд соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві  здійснюватиме заходи, спрямовані на усунення шкідливих і небезпечних  виробничих факторів. Виконання цих  функцій покладається на страхових  експертів з охорони праці (ст.23 Закону).

   Серед основних принципів страхування  від нещасного випадку необхідно  виділити економічну зацікавленість суб'єктів  страхування в поліпшенні умов і  безпеки праці, диференціювання  страхового тарифу з урахуванням  умов і стану безпеки праці, виробничого  травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві.

   Питання 2.1 

   Характеристика, дія на організм людини, нормування та захист від іонізуючого  випромінювання. 

   Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, яке прямо або опосередковано викликає іонізацію навколишнього середовища (утворення позитивно та негативно заряджених іонів).

   Іонізуюче випромінювання існує протягом всього періоду існування Землі, воно розповсюджується в космічному просторі. Природними джерелами іонізуючих випромінювань  є космічні промені, а також радіоактивні речовини, які знаходяться в земній корі.

   Штучними  джерелами іонізуючих випромінювань  є ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи, прилади  засобів зв'язку високої напруги  тощо. Як природні, так і штучні іонізуючі  випромінювання можуть бути електромагнітними (фотонними або квантовими) і корпускулярними. 

   Визначення  та природа іонізуючого  випромінювання

   Термін "іонізуюче випромінювання" характеризує будь-яке випромінювання, яке прямо  або опосередковано викликає іонізацію  навколишнього середовища (утворення  позитивно та негативно заряджених іонів).

   Особливістю іонізуючих випромінювань є те, що всі вони відзначаються високою  енергією і викликають зміни в  біологічній структурі клітин, які  можуть призвести до їх загибелі. На іонізуючі випромінювання не реагують органи чуття людини, що робить їх особливо небезпечними.

   Іонізуюче випромінювання існує протягом всього періоду існування Землі, воно розповсюджується в космічному просторі. Вплив іонізуючого  випромінювання на організм людини почав  досліджуватися після відкриття  явища радіоактивності у 1896 р. французьким вченим Анрі Беккерелем, а потім досліджений Марією та П'єром Кюрі, які в 1898 році дійшли висновку, що випромінювання радію є результатом його перетворення на інші елементи. Характерним прикладом такого перетворення є ланцюгова реакція перетворення урану-238 у стабільний нуклід свинцю-206.

      Уран-238 → Терій - 234 → Протактиній - 234 → Уран - 234 → Свинець- 206

   На  кожному етапі такого перетворення вивільняється енергія, яка далі передається у вигляді випромінювань. Відкриттю Беккереля та дослідженню  Кюрі передувало відкриття невідомих  променів, які у 1895 році німецький  фізик Вільгельм Рентген назвав Х-променями, а в подальшому в  його честь названо рентгенівськими.

   Перші ж дослідження радіоактивних  випромінювань дали змогу встановити їх небезпечні властивості. Про це свідчить те, що понад 300 дослідників, які проводили  експерименти з цими матеріалами, померли  внаслідок опромінення.

   Усі джерела  іонізуючого випромінювання поділяються  на природні та штучні (антропогенні).

   Природними  джерелами іонізуючих випромінювань  є космічні промені, а також радіоактивні речовини, які знаходяться в земній корі.

   Штучними  джерелами іонізуючих випромінювань  є ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські установки, штучні радіоактивні ізотопи, прилади  засобів зв'язку високої напруги  тощо. Як природні, так і штучні іонізуючі  випромінювання можуть бути електромагнітними (фотонними або квантовими) і корпускулярними. Класифікація іонізуючих випромінювань, яка враховує їх природу, наведена на рис. 1.1.

      Рис. 1.1. Класифікація іонізуючих випромінювань

   Рентгенівське випромінювання виникає в результаті зміни стану енергії електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках  атомів. Це випромінювання є сукупністю гальмівного та характеристичного  випромінювання, енергія фотонів  котрих не перевищує 1 МеВ.

   Характеристичним  називають фотонне випромінювання з дискретним спектром, що виникає  при зміні енергетичного стану  атома.

   Гальмівне випромінювання - це фотонне випромінювання з неперервним спектром, котре  виникає при зміні кінетичної енергії заряджених частинок.

   Рентгенівські промені проходять тканини людини наскрізь.

   Гамма (γ)-випромінювання виникають при  збудженні ядер атомів або елементарних частинок.

   Джерелом  γ -випромінювання є ядерні вибухи, розпад ядер радіоактивних речовин, вони утворюються також при проходженні  швидких заряджених частинок крізь  речовину. Завдяки значній енергії, що знаходиться в межах від 0,001 до 5 МеВ у природних радіоактивних  речовин та до 70 МеВ при штучних  ядерних реакціях, це випромінювання може іонізувати різні речовини, а  також характеризується великою  проникаючою здатністю, у-випромінювання проникає крізь великі товщі речовини. Поширюється воно зі швидкістю світла і використовується в медицині для  стерилізації приміщень, апаратури, продуктів  харчування.

   Альфа (а)-випромінювання - іонізуюче випромінювання, що складається з а-частинок (ядер гелію), які утворюються при ядерних  перетвореннях і рухаються зі швидкістю близько до 20 000 км/с. Енергія  а-частинок - 2-8 МеВ. Вони затримуються аркушем паперу, практично нездатні проникати крізь шкіряний покрив. Тому а-частинки не несуть серйозної  небезпеки доти, доки вони не потраплять всередину організму через відкриту рану або через кишково-шлунковий  тракт разом із їжею, а-частинки проникають у повітря на 10-11 см від джерела, а в біологічних тканинах на 30-40 мкм.

   Бета (β) -випромінювання - це електронне та позитронне іонізуюче випромінювання з безперервним енергетичним спектром, що виникає при ядерних перетвореннях. Швидкість (3-частинок близька до швидкості  світла. Вони мають меншу іонізуючу  і більшу проникаючу здатність у  порівнянні з а-частинками. (3-частинки проникають у тканини організму  на глибину до 1-2 см, а в повітрі - на декілька метрів. Вони повністю затримуються шаром ґрунту товщиною 3 см.