Контрольна робота з «Основи охорони праці»

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни:

«Основи охорони праці»

Питання 39, 71

Задача 5(5)

 

 

 

 

Студентки групи Мз - 41

спеціальності

"Менеджмент організацій»

Балюри Юлії Валеріївни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2013

ЗМІСТ

Вступ

39. Які засоби індивідуального  захисту застосовуються при забрудненні  повітряного середовища виробничих  приміщень шкідливими речовинами.

71. Класифікація, маркіровка і вибір світильників для виробничих приміщень.

Задача 5. Вибрати раціональну  схему і визначити потужність загальнообмінної вентиляції для цеху розміром А´В´Н, м. В цех виділяються шкідливі речовини М з інтенсивністю N. Вміст шкідливих речовин в атмосферному повітрі X, % по об'єму. Коефіцієнт рівномірності розподілення вентиляційного повітря по цеху k.

Номер варіанту задачі	Вихідні дані
	А×В×С, м	М	N, кг/г	Х, %	k
5.5	48х12х12	Бензин	6.0	0.035	0.6

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Охорона праці відіграє важливу роль в трудового життя людини. Правильна організація праці значно підвищує його продуктивність і різко знижує можливість виробничих травм, каліцтв і пр. Це, у свою чергу, робить і безпосередній позитивний вплив на економічну сторону праці: відбувається зниження на оплату лікарняних листів та лікування співробітників, зменшується кількість і розмір компенсацій за роботу у шкідливих умовах і пр. За статистичними підрахунками, витрати на необхідні заходи та засоби для охорони праці та безпеки життєдіяльності обходяться в десять разів менше, ніж витрати з-за нещасних випадків тощо

Для створення здорових і безпечних умов праці потрібно мати гігієнічне нормування шкідливих речовин, надійні способи визначення їх концентрацій у повітрі і сучасне технічне та організаційне забезпечення їх знешкодження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

39. Які засоби  індивідуального захисту застосовуються  при забрудненні повітряного  середовища виробничих приміщень  шкідливими речовинами.

Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, які використовуються в технологічних процесах. Шкідливими прийнято вважати речовини, які при контакті з організмом людини в разі порушення вимог безпеки можуть викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, які виявляються сучасними методами, як в процесі роботи, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

 Шкідливі речовини  можуть проникати в організм  людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо-і пилоподібні речовини, через шкіру - переважно рідкі речовини. У шлунково-кишковий тракт шкідливі речовини потрапляють при ковтанні їх, або при внесенні в рот забрудненими руками.

Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного  середовища на виробництві та захисту  працюючих включають:

* Вилучення шкідливих  речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих речовин менш  шкідливими і т. п.;

* Удосконалення технологічних процесів та обладнання;

* Автоматизація та  дистанційне управління технологічними  процесами та обладнанням, що  виключають безпосередній контакт  працюючих з шкідливими речовинами;

* Герметизація виробничого  устаткування, робота технологічного обладнання у вентильованих укриттях, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних установок;

* Нормальне функціонування  систем опалення, вентиляції, кондиціювання  повітря, очистки викидів в  атмосферу; 

* Попередні та періодичні медичні огляди працюючих, у шкідливих умовах, профілактичне харчування, дотримання правил особистої гігієни;

* Контроль за вмістом  шкідливих речовин у повітрі  робочої зони;

* Використання засобів  індивідуального захисту.

Індивідуальні засоби захисту застосовуються:

- для захисту тіла  – спецодяг з льняних, брезентових,  шерстяних, гумових тканин, спецвзуття, головні убори, рукавиці;

- для захисту органів  дихання – фільтруючі і ізолюючі  прилади (респіратори, протигази);

- для захисту органів зору – окуляри, від механічних пошкоджень, від теплових випромінювань при проведенні зварювальних робіт, від кислот і лугів – герметичні окуляри;

- для захисту шкіри  обличчя, шиї і рук при роботі з їдкими речовинами мазі і пасти, які бувають гідрофільні (для захисту від жирів, масел, нафтопродуктів) і гідрофобні (для захисту від розчинів кислот, лугів, солей).

До засобів індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД) належать респіратори, промислові протигази та ізолюючі дихальні апарати, які застосовуються для захисту від шкідливих речовин (аерозолів, газів, пари), що знаходяться в оточуючому повітрі.

За принципом дії  ЗІЗОД поділяються на фільтруючі (застосовуються при наявності у повітрі вільного кисню не менше 18% і обмеженого вмісту шкідливих речовин) та ізолюючі (при недостатньому для дихання вмісту в повітрі кисню та необмеженої кількості шкідливих речовин).

За призначенням фільтруючі ЗІЗОД поділяються на:

- протипилові – для захисту від аерозолів ( респіратори ПІБ-1, "Лепесток", "Кама", "Снежок", У-2К, РП-К, "Астра-2", Ф-62Ш, РПА та ін.);

- протигазові – для захисту від газопароподібних шкідливих речовин (респіратори РПГ-67А, РПГ-67В, РПГ-67КД, протигази марок А, В, КД, Г, Е, СО, М, БКФ та ін.);

- газопилозахисні – для захисту від парогазоподібних та аерозольних шкідливих речовин одночасно (респіратор фільтруючий газопилозахисний РУ-60М, "Снежок ГП", "Лепесток-Г");

- ізолюючі апарати – бувають шлангові та автономні.

Ізолюючі шлангові апарати  призначені для роботи в атмосфері, що містить менш ніж 18% кисню. Вони мають довгий шланг, по якому подається повітря для дихання із чистої зони. Недоліки в тому, що дихальний шланг заважає працювати, не дає змогу вільно рухатися (протигаз шланговий ПШ-1 без примусової подачі повітря, довжина шлангу 10 м; ППІ-2 з повітродувкою – забезпечує працю двох осіб одночасно, довжина шлангів 20 м; респіратор для малярів РМП-62; пневмошоломи ЛИЗ-4, ЛИЗ-5, МИОТ-49 – працюють від компресорної повітряної лінії).

Ізолюючі автономні  дихальні апарати працюють від автономного хімічного джерела кисню або від балонів з повітрям чи дихальною сумішшю. Вони призначені для виконання рятувальних робіт або евакуації людей із загазованої зони.

Саморятівник шахтний  малогабаритний ШСМ-1. Має хімічне  джерело кисню. Термін користування 20-100 хвилин в залежності від інтенсивності витрачання кисню (енерговитрат), вага 1,45 кг.

Респіратор ізолюючий  допоміжний РВЛ-1. Має балон зі стисненим  киснем і регенеративний хімічний патрон для регенерації кисню. Працює 2 год, вага 9 кг.

Респіратор "Урал-7". Принцип дії такий же як респіратора РВЛ-1, але більш габаритний. Діє 5 годин, важить 14 кг. Носиться за плечима, має амортизаційні пристрої для зручності носіння.

Респіратор Р-30 має  таку ж систему життєзабезпечення, що і наведений вище. Розрахований на 4 години дії, важить 11,8 кг.

Дихальний апарат АСВ-2 складається  з 2-х повітряних балонів, маски або  загубника, шланга, редуктора, має манометр для контролю за тиском повітря, запобіжний клапан та ін. Призначений для захисту  органів дихання в умовах забрудненої атмосфери.

 

 

71. Класифікація, маркіровка і вибір світильників для виробничих приміщень.

Світло – один із суттєвих чинників виробничого середовища, завдяки  якому забезпечується зоровий зв’язок  працівника з його оточенням. Відомо, що біля 80% всієї інформації про навколишнє середовище надходить до людини через очі – наш зоровий апарат. Правильно організоване освітлення позитивно впливає на діяльність центральної нервової системи, знижує енерговитрати організму на виконання певної роботи, що сприяє підвищенню працездатності людини, продуктивності праці і якості продукції, зниженню виробничого травматизму тощо.

Залежно від джерела  світла виробниче освітлення може бути природним, штучним і суміщеним, при якому недостатнє за нормами  природне освітлення доповнюється штучним. Джерелами штучного освітлення є світильники.

Світильник – це світловий  прилад, що складається із джерела світла (лампи) та освітлювальної арматури (рис. 1.1.)

Рисунок 1.1. – Світильники:

а – УПД; б – УПМ  – 15; в – НСП – 07; г – ПО – 02 (куля молочного скла); д – типу ВЗГ; е – ЛОУ; ж – ПВЛП

Освітлювальна арматура перерозподіляє світловий потік  лампи в просторі або перетворює його властивості (змінює спектральний склад випромінювання), захищає очі працівника від засліплюючої дії ламп. Окрім того, вона захищає джерело світла від впливу навколишнього пожежо- та вибухонебезпечного, хімічно-активного середовища, механічних ушкоджень, пилу, бруду, атмосферних опадів.

Основними світлотехнічними характеристиками світильників є: світлорозподілення, крива сили світла, коефіцієнт корисної дії та захисний кут.

Світильники класифікуються за спрямуванням світлового потоку в робочій зоні та захистом від факторів навколишнього середовища. За напрямком світлового потоку вони поділяються на світильники: прямого світла (випромінювання нижче за світильник, не менше 80% світлового потоку спрямовано на робочу поверхню); відбитого світла (випромінювання світлового потоку - більше 80% - спрямовано на стелю та верхню частину стін (вище за світильник); напіввідбитого світла (40-60% світлового потоку спрямовується на робочу поверхню, а решта – на стелю).

Залежно від конструктивного виконання розрізняють світильники: відкриті (лампа не відокремлена від зовнішнього середовища), захищені (лампа відокремлена оболонкою, що не перешкоджає вільному надходженню повітря), закриті (оболонка захищає від проникнення всередину світильника великих частин пилу), пилонепроникні, вологозахищені, вибухобезпечні та підвищеної надійності проти вибуху.

Для приміщень з великим  вмістом вологи і пилу виготовляють волого- і пилозахисні світильники, розраховані для роботи у вибухонебезпечному середовищі.

Світильники також класифікують за способом їх встановлення. Розрізняють  стельові, підвісні, настінні, вмонтовані у будівельні елементи тощо. Типи світильників відрізняються за джерелом світла, світлорозподіл ом, конструктивними вирішеннями, призначенням тощо. Світильники з лампами розжарювання характеризує наявність однієї лампи, у них малі габарити і великі потужності.

Найтиповішими прикладами виробничих світильників з лампами  розжарювання є світильники, що наведені на рис. 2.1.

Світильники з люмінесцентними лампами мають, як правило, кілька ламп і пускорегулювальний пристрій; їх з'єднують у суцільні ряди.

Світильники з люмінесцентними  лампами серії ПВЛМ використовують у вологих, запилених, пожежонебезпечних  приміщеннях. Випускають з відбивачами, розсіювачами, з ґратками і без них. ЛСО — представники підвісних світильників розсіяного світла: використовують для освітлення у приміщеннях заввишки не менше 3,5 м.

Рис. 2.1. Світильники з лампами розжарювання:

а — "Астра"; б —  куля молочного скла; в — кососвітло; г — кільцевий; д — вбудований.

Світильники з лампами  ДРЛ для внутрішніх приміщень  наближаються за своєю конструкцією до світильників з лампами розжарювання.

Вибір світильників залежить від умов зорової роботи, яких вимагає  технологія роботи.

У гігієнічному плані система загального освітлення раціональніша, оскільки створює сприятливу світлову обстановку в полі зору і в усьому приміщенні. Відмова від місцевих світильників — сучасна прогресивна тенденція в системі організації виробництва.

Місцеве освітлення застосовують на виробництві тільки в комбінації із загальним для створення високих рівнів освітленості на обмеженій робочій поверхні.

Розміщення світильників може бути рівномірним (однорядне, квадратне, шахове) і локальним. Рівномірно світильники  розміщують тоді, коли робота проводиться у будь-якій точці цеху, при рівномірному розміщенні обладнання, комбінованому освітленні.