Контрольная работа по «Охорона праці»

   Колективні  засоби захисту.

   Колективні  засоби захисту від ядерної і  хімічної зброї – це інженерні  споруди або об'єкти, призначені для групового захисту людей  від дії ядерної, хімічної зброї  і звичайних засобів ураження. В умовах сучасної війни вони забезпечують найбільш повний захист від дії всіх уражаючих факторів.  

   Класифікація  колективних засобів захисту.

   Загальновійськові | Спеціальні

   Рухомі | Укриття | Сховища | Рухомі засоби | Сховища

   Танки, БМП, бронетранспортери, БРДМ, літаки, кораблі та ін. | Щілини, окопи, траншеї  тощо | Довготермінові фортифікаційні споруди, польові інженерні споруди  різних класів | Санітарні автомобілі, автопеерв’язочна, ТСМ-65 та ін. Машини, обладнані ФВУ | Довготермінові фортифікаційні споруди КП, СП, КСП. Сховища різних класів для розміщення медичних пунктів, госпіталів 

   Укриття відкритого типу неефективні у відношенні захисту від парів аерозолів  ОР і БЗ, закритого типу (що вентилюються, що не вентилюються) знижують у 4-8 разів  уражаючу дію ударної хвилі, надійно  захищають від світлового випромінювання і запалювальних сумішей, у десятки  разів зменшують ступінь дії  іонізуючих випромінювань, захищають  від аерогенного ураження ОР, РР, БЗ. У спорудах, що не вентилюються, термін перебування людей обмежується 1-2 годинами.

   Сховища (польові і довготермінові) за способом будівництва діляться на котлованні і підземні. У залежності від стійкості  діляться на 5 класів.

   Клас | Характеристика захисної стійкості витримує навантаження на см2 площі | протистоїть дії фугасів вагою

1. Спеціального призначення | 10кг/см2 | Бомб -500кг
2. Важкого типу | 5кг/см2 | Бомб - 250кг
3. Важкого типу | 3кг/см2 | 250кг на відстані 5м
4. Легкого типу | 2кг/см2 | 106,7мм уламкової фугасної міни
5. Легкого типу | 61,4мм уламкової фугасної міни

 

   За  способом будування сховища поділяються  на котлованні та підземні. За способом кондиціонування повітря сховища  поділяються на ті, що вентилюються і на ті, що не вентилюються. Захисні  властивості сховищ і час можливого  перебування в тому разі коли вони не вентилюються. Будова сховищ - вони складаються з головного приміщення і входу, обладнаного надпідлоговими тамбурами, входу та виходу шляхом шлюзування, а також проведення санітарного  оброблення. Довжина кожного тамбура 1 м.

   Сховища медичного призначення, як правило, котлованні, легкого типу, мають 2 самостійних  виходу і обладнуються 2-3 тамбурами  довжиною не менш 3м. Головне приміщення загальновійськових сховищ обладнують нарами для особового складу, як правило у 2 яруси. В медичних сховищах приміщення має ширину прогону не менш 1,9м для МПП, 2,4 - 3,5 м для  ОМедБ, ОМО, ВПГ. Для МПП звичайно передбачається 4 сховища довжиною більш 10 м кожне. В приміщеннях  розміщується обладнання за призначенням (перев'язочна, операційна і т.ін.) ФВУ (ФВА-100/50), (ФВА-50/25), що забезпечують очищення повітря і створюють підпір повітря 2-5 мм вод.ст., польовий опалювальний комплект ОКП, великий запас води, регенеративний пристрій. Медичну службу цікавлять  також надувні споруди. Не маючи  захисних властивостей по відношенню до ударної хвилі, вони надійно захищають  від ОР, РР,БЗ.

   При розрахунках  площі для медичних сховищ виходять з таких норм.

   Найменування | На 1 людину

• Площа на носилочного при двоярусному розміщенні | 2,5 - 3 м2
• Площа на сидячого | 0,5 - 0,75 м2
• На 1 стіл у перев'язочній | 6 - 8 м2
• На 1 стіл в операційній | 12,5 - 15 м2

 

   Регенеративні пристрої за принципом  дії нагадують  ізолюючі протигази.

 

   Питання 4.1 

   Улаштування і розрахунок блискавкозахисту будівель і споруд. 

   Блискавкозахист — це комплекс захисних пристроїв, призначених для забезпечення безпеки людей, збереження будинків і споруджень, устаткування і матеріалів від можливих вибухів, руйнувань і пожеж, що виникають від удару блискавки, а в будинках сільськогосподарських підприємств — також для забезпечення безпеки тварин і птахів.

   Блискавковідвід — пристрій, що сприймає удар блискавки і відводить її струм у землю. Блискавковідвід забезпечує захист від прямих ударів блискавки. Захисна дія блискавковідводу заснована на властивості блискавки уражати найбільш високі і добре заземлені металеві спорудження. У загальному випадку блискавковідвід складається з опори, блискавкоприймача, безпосередньо сприймаючого удар блискавки, струмовідводу, по якому струм блискавки передається в землю, заземлювача, що забезпечує розтікання струму блискавки в землі. У деяких випадках функції опори, блискавкоприймача і струмовідводу об’єднуються (використання труб або ферм).

   З’єднання блискавкоприймачів зі струмовідводами  і струмовідводів із заземлювачем повинні  виконуватися, як правило, зварюванням, а при неприпустимості вогневих робіт дозволяється виконання болтових з’єднань з перехідним опором не більше 0,05 Ом при обов’язковому щорічному  контролі останнього перед початком грозового сезону.

   Зона  захисту блискавковідводу — простір, усередині якого будинок і спорудження захищене від прямих ударів блискавки з надійністю не нижче:

• зона захисту типу А — 99,5%;
• зона захисту типу Б — 95%.

 
Зона захисту  одиночного стрижневого блискавковідводу

 
Зона захисту  подвійного стрижневого блискавковідводу

 
Зона захисту  одиночного тросового блискавковідводу

 
Зона захисту  подвійного тросового блискавковідводу

   Конструктивно блискавковідводи розділяються за наступними видами:

1. стержневі (бувають одиночні (рис.6), подвійні (рис.7), багаторазові) — з вертикальним розташуванням блискавкоприймача. Стрижневі блискавкоприймачі повинні бути виготовлені зі сталі будь-якої марки перетином не менше 100 мм², довжиною не менше 200 мм і захищені від корозії лудінням, цинкуванням або фарбуванням;
2. тросові (бувають одиночні (рис. 8) і подвійні (рис. 9)) — з горизонтальним розташуванням блискавкоприймача. Тросові блискавкоприймачі повинні бути виконані зі сталевих багатодротових канатів перетином не менше 35 мм²;
3. сітки — багаторазові горизонтальні блискавкоприймачі, що перетинаються під прямим кутом і укладаються зверху на будинок, що захищається.

 

   Блискавковідвід, що стоїть окремо — блискавковідвід, опора якого встановлена на землі на деякому видаленні від об’єкта, що захищається.

   Одиночний блискавковідвід — одинична конструкція стрижневого або тросового блискавковідводу.

   Подвійний (багаторазовий) блискавковідвід — два (або більше) стрижневих або тросових блискавковідводи, що утворюють одну загальну зону захисту.

   Заземлювач  блискавкозахисту — один або декілька провідників, що знаходяться у зіткненні з землею і призначені для відводу в землю струмів блискавки або обмеження перенапруг, що виникають на металевих корпусах, устаткуванні, комунікаціях при близьких розрядах блискавки. Заземлювачі поділяються на природні і штучні.

   Природні  заземлювачі — заглиблені в землю металеві і залізобетонні конструкції будинків і споруджень.

   Штучні  заземлювачі — спеціально прокладені в землі контури, що складаються з вертикальних і горизонтальних заземлювачів.

   Конструкція заземлювача не розраховується, а  повинна відповідати вимогам, викладеним у РД. Опір струму промислової частоти  не нормується, а замірюється при  введенні заземлювача в експлуатацію. Надалі він вимірюється для блискавкозахисту I і II категорій 1 раз у рік, III категорії  — 1 раз у 3 роки перед початком грозового  сезону. Заміряне значення не повинно  перевищувати результати вимірів при  введенні в експлуатацію більш ніж  у 5 разів.

Конструкції заземлювачів, що рекомендуються

Заземлювач	Ескіз	Розміри, м
Залізобетонний  підножник		a ≥ 1,8  b ≥ 0,4  l ≥ 2,2
Залізобетонна паля		d = 0,25÷0,4  l ≥  5
Сталевий двостержневий:  смуга розміром 40×4 мм; стрижні діаметром d=10÷20 мм		t ≥ 0,5  l=3÷5  c=3÷5
Сталевий  тристрижневий:  смуга розміром 40×4 мм; стрижні діаметром d=10÷20 мм		t ≥ 0,5  l=3÷5  c=5÷6

   Враховуючи  розмаїтість технологічних процесів, висувати однакові вимоги до блискавкозахисту всіх об’єктів недоцільно. Тому всі  будинки і спорудження за блискавкозахистом  класифіковані. В основу класифікації будинків і споруджень за ступенем небезпеки і можливістю ураження їх блискавкою покладена імовірність  виникнення вибуху або пожежі, а  також масштаби можливих руйнувань.

   На  підставі цього всі будинки і  спорудження підрозділяються на три категорії, що позначаються I, II, III (найбільш небезпечна I).  

   I категорія — виробничі будинки і спорудження з зонами класу 0, 1, 20, 21 по всій території країни. Кожне ураження об’єкта І категорії викликає вибух, створює підвищену небезпеку руйнувань і жертв не тільки для даного об’єкта, але і для розташованих поруч.

   До  II категорії відносяться:

• виробничі будинки і спорудження з зонами класів 2, 22 з середньорічною тривалістю гроз 10 годин і більше на рік;
• зовнішні установки з зонами класу 2 на всій території країни;
• будинки обчислювальних центрів, у тому числі розташованих у міській забудові в місцевостях із середньою тривалістю гроз 20 годин на рік і більше.

 

   Удар  блискавки в об’єкт II категорії  створює небезпеку вибуху тільки при збігу з технологічною  аварією або моментом спрацьовування дихальних і аварійних клапанів.

   До  IІI категорії відносяться: - будинки і спорудження з пожежонебезпечними приміщеннями або будівельними конструкціями низької вогнестійкості; - об’єкти, ураження яких становить небезпеку електричного впливу на людей і тварин: великі суспільні будинки, тваринницькі будівлі, високі спорудження типу труб, веж, монументів; - дрібні будівлі в сільській місцевості, де найчастіше використовуються горючі конструкції і де невелика вартість будівель дозволяє виконати блискавкозахист спрощеними способами.

   До III категорії віднесені об’єкти, наслідки ураження яких не зв’язані з вибухами.  

   При використанні стрижневих і тросових блискавковідводів  додатково визначається тип зони захисту блискавковідводу. Тип зони захисту залежить від очікуваної кількості уражень N у рік будинку.

   Середньорічна тривалість гроз (у годинах) у заданому пункті на території СНД визначається за картою. Підрахунок очікуваної кількості N для будинків і споруд проводиться  за формулами, приведеними раніше.