Розвиток інтеграційних процесів банківських та страхових інститутів

Автокаско досить дорогий  продукт, але не дивлячись на це, зі зростанням культури страхування, усе більша кількість людей розуміють його необхідність. Ще гостріше проблема стає тоді, коли автомобіль купується в кредит, та кредитна організація висуває обов’язкові вимоги по укладанню договору страхування на її користь. А вільних коштів на страховий внесок у покупця може й не бути.  Треба шукати вихід, залучаючи програму “Bancassurance”, де страхова компанія та банк знаходять спільний вихід, який дозволяє клієнту оформити страховий поліс автокаско в кредит.

Страхові компанії пропонують банку наступні страхові продукти:

• Класичне страхування майна (автотранспорту, вантажів, нерухомого майна, цінностей, електронного обладнання) та персоналу банку, який в основному, отримує добровільне медичне страхування та страхування життя;
• Страхування заставленного майна та життя позичальника кредиту – це найпопулярніша на сьогоднішній день страховка, яка здійснюється практично всіма банками;
• Кредитне страхування. У цілому кредитне страхування – це цікава пропозиція для банків від страховиків, але на сьогоднішній день банки не готові страхувати весь кредитний портфель. Вони звертаються до послуг страховиків, тільки якщо сумніваються самі. Це не дуже вигідно страховику, який при цьому бере на себе надто великий ризик. Якщо б страхувався кредитний портфель, то ризик був би розподілений та витрати страховика покривалися б страховими преміями;
• Страхування КАСКО, ОСАГО [50].

Слід відмітити, що банки  потроху починають сприймати cтрахову компанію, як повноцінну фінансову організацію, яка пропонує гарне покриття різноманітних ризиків. При організації відносин між банками та страховими компаніями частина ризиків, які приймаються банком, перекладається на страховика. Страхування – це підвищення лояльності клієнтів по відношенню до банку. Безумовно, впровадження програми “Bancassurance” потребує більшої роботи. Це важливо як для працівників банків, які будуть продавати страховий продукт, так і для клієнта, який буде купувати поліс. Адже фактор часу – дужу важливий. Важлива і вартість страхового продукту по “Bancassurance”. Сьогодні більшість страхових компаній збирають страхові премії з клієнта готівкою. Західні ж компанії зписують їх із рахунка клієнта, що дозволяє перейти до роздрібних платежів по страховій премії.

Слід підкреслити, що при створенні продуктів “Bancassurance”  дуже важливо правильно побудувати систему мотивації. У працівника банку може бути впевненість, що продукт, справді, заслуговує того, щоб продавати його клієнту.

Вітчизняні страховики вже розробили та надають провідним  банкам такі послуги. Для банку цей  вид страховки цікавий тим, що вони можуть залучати нових клієнтів за рахунок підвищення якості та розширення спектра послуг клієнтам. Вартість страховки становить від 4 дол. США (залежно від набору ризиків). При цьому вона повинна обов’язково входити до ціни картки. Це пов’язано з тим, що клієнт має сприйняти страховку як невід’ємну частину картки, а не як окремий продукт, оскільки в зв’язку з нерозвиненістю такого виду страхових послуг та непоінформованістю населення, низькою страховою культурою окремо страховка не матиме великого обсягу продаж [68].

Разом із карткою її власнику видаються також поліси страхування від нещасних випадків, медичну страховку на території України, поліс страхування водіїв від нещасних випадків чи страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами тощо.

При реалізації карткового проекту страховик, звичайно, повинен встановлювати невеликі тарифи для зменшення витрат банку.

Важливим для банків є страхування від махінацій із платіжними картками. За оцінками фахівців, збитки банків від махінацій із картками становлять близько 1% від обороту по платіжних картках. Це менше ніж на Заході, де втрати від махінацій становлять 2-5%. Але зі зростанням обсягів трансакцій, цей вид страхування буде актуальним для банківських установ (хоча й недешевим 40-70 тис. дол. США на рік) [68].

Безумовним кроком уперед при реалізації карткових проектів буде також спільний проект випуску  платіжних систем із нанесенням на них логотипу банку, страхової компанії та платіжної системи. Таку картку можна видавати одночасно з полісом. При цьому платіжна картка має видаватися страховою компанією безкоштовно, щоб не обтяжувати потенційного страхувальника витратами.

Для банків та страхових  компаній є досить цікавим проект видачі платіжних карток, по яких їх власник може отримувати овердрафт із одночасним страхуванням певного фінансового ризику, пов’язаного з неповерненням наданого кредиту працівником клієнта або ж іншими фізичними особами тощо.

В Україні великий  потенціал для розвитку має кредитування підприємств малого та середнього бізнесу. У багатьох випадках при видачі кредиту таким позичальникам важливу роль відіграють гарантії їх керівників. У зв’язку з цим, крім обов’язкового страхування заставного майна, доцільним, вважаємо, є також страхування директорів позичальників від нещасних випадків, медичне страхування, чи страхування їхнього життя. При цьому термін дії договору страхування повинен бути більшим терміну кредитного договору. Цей вид страховки при відповідній роз’яснювальній роботі обов’язково повинен використовуватися установами банків для зменшення кредитних ризиків. Крім того, він може використовуватися при споживчому кредитуванні. У такому випадку страховик надає комплексне страхування і банку, і позичальнику.

Як і будь-який суб’єкт  господарювання, банки при здійсненні фінансово-кредитної діяльності значною мірою залежать від імовірних ризиків. Кожен із них самостійно визначає переваги та підходи по виявленню ризиків, розглядає шляхи уникнення негативних наслідків. Але разом із тим, переважна більшість вітчизняних банків є невеликими та фінансово нестійкими.

У зв’язку з цим у вкладників більшості українських банків виникає питання щодо додаткових гарантій повернення вкладів. Такою додатковою гарантією може бути спільна програма страховика та банку по страховому захисту фінансових ризиків вкладників банку, пов’язаних із неповерненням банком вкладу. Вкладник банку, сплативши невеликий страховий платіж у розмірі 0,5-2% (ставка встановлюється залежно від величини банку та його фінансового стану) від суми вкладу може отримати страховий поліс провідної вітчизняної страхової компанії, зокрема, АСТ “Вексель”[68].

Великий потенціал для  розвитку має реалізація банками  через “банківське віконце” класичних  страхових послуг страхових компаній, а саме: обов’язкове страхування  цивільної відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами та водіїв від нещасних випадків, страхування житла та іншого майна фізичних осіб, страхування фізичних осіб від нещасних випадків, медичне страхування та страхування життя, страхування автотранспорту від усіх ризиків (автокаско) тощо. При реалізації таких проектів компанії, які створені банками, мають беззаперечні переваги перед іншими страховиками. Головне при реалізації цього проекту – побудувати дійовий механізм зацікавленості філій банку в співпраці зі страховим товариством, який базуватиметься перш за все на можливості розширення послуг для клієнтів та отримання ними додаткового доходу.

В умовах загострення  конкуренції як на банківському та страховому ринку, так і між виробничими  підприємствами, необхідності забезпечення прибуткової та стабільної діяльності, в Україні і надалі будуть продовжуватись інтеграційні процеси, об’єднання підприємств, банків, страховиків у великі фінансово-промислові групи, холдинги. Це обов’язково приведе до об’єктивної необхідності сформувати ефективну стратегію взаємодії між її учасниками.

А перелік потенційних  спільних фінансових продуктів та взаємовигідних напрямків роботи є дуже значним  і він буде поповнюватися в  процесі розвитку фінансово-економічної  ситуації на ринку.

І на закінчення хотілося б зазначити, що проведені дослідження  зарубіжних учених у сфері злиття й поглинання страхових компаній, банків, промислових підприємств виявили так званий “ефект масштабу”. Суть даного ефекту полягає в тому, що після злиття й поглинання ті підприємства, які виступали їх об’єктом, демонстрували високе зростання ефективності порівняно з тими, які не приймали участі в цих процесах. Досить значний “ефект масштабу” був відкритий у розвинутих країнах світу саме в галузі страхування [59]. Таким чином, можна передбачити, що процеси створення стратегічних альянсів між банками та страховими компаніями однозначно позитивно вплинуть на діяльність страховиків, які будуть складовими альянсів, та на розвиток страхового ринку в цілому, який має всі шанси стати одним із найбільших у Європі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3 Комплексне страхування банківських ризиків та перспективи його використання в Україні

Динамічний розвиток банківського сектору – важливий каталізатор якісних перетворень  у сучасній економіці.  Тож ключовим завданням держави повинно бути забезпечення його стабільної роботи.

Банківський бізнес у  нашій країні, як і вся її економіка, перебуває сьогодні у стадії становлення і пошуку. Хоча, звичайно, банківський сектор 
уже суттєво відрізняється від того, що був на початках формування незалежної Української держави. Однією з головних засад, на яких базується сьогодні ідеологія банківського бізнесу, на наш погляд, є його власна безпека.

Про актуальність і неоднозначність цього питання свідчить увага до нього засобів масової інформації, численні семінари за участю впливових 
міжнародних експертів. В аспекті ж банківської діяльності особливої уваги заслуговує одна з них — страхування, без якого сьогодні на розвинутих фінансових ринках неможливо гарантувати повноцінну безпеку фінансово-кредитних установ [37, c.32-38].

Проблемами розвитку національної системи страхування  діяльності фінансово-кредитних установ, гарантування і забезпечення довіри  громадськості до банківської системи    займаються такі українські дослідники, як Зубарєв В., Волосович С., Тринчук К.,  Фурман В. та інші.

Якщо звернутися до історії, то можна виявити, що саме в 1887 році відомий лондонський андеррайтер  Хіт К. розробив перший поліс страхування  банків від пограбування. Успіх даного фінансового продукту сприяв його поліпшенню та модернізації, розширенню покриття на інші ризики притаманні для банківської діяльності. Власне, даний продукт можна вважати основою сучасного комплексного банківського страхування.

У 1907 році американські страховики спільно із Асоціацією американських банків випустили страховий продукт комплексного банківського страхування (Bankers Blanket Bond). Який користується популярністю незважаючи на значну вартість – від 200 тис дол. США із покриттям до 5 млн. дол. США та до декількох мільйонів дол. США при страхових сумах у 100 млн. дол. США і більше. Популярність пояснюється безпечністю і стабільністю діяльності, яку дозволяє забезпечити цей вид страхування. Згідно досліджень, проведених американським інститутом комп’ютерної безпеки, близько 30% із 538 найбільших американських компаній оцінили свої сукупні збитки за 2001 рік від комп’ютерних злочинів у 350 млн. дол. США, тоді як у попередні три роки середній показник був 192 млн. дол. США. З 90-х років ХХ ст. жодна із складових даного продукту не поширюється окремо, а лише консолідовано як єдиний продукт, хоча при розрахунку його вартості обидві складові розраховуються окремо. Метою даної консолідації фінансових продуктів можна вважати процедуру врегулювання, де за умови наявності окремих страхових полісів проблематично з’ясувати, яка частка у збитку припадає на один, а яка на інший поліс, що має особливе значення при купівлі страхового захисту у різних страхових компаніях. Відповідно, при настанні страхового випадку виникнуть суперечки, щодо з’ясування частки кожного збитку, а цей затяжний процес не вигідний у першу чергу клієнту, який отримає відшкодування лише після тривалих судових процесів між страховими компаніями, а також страховикам, які витрачатимуть час та ресурси на врегулювання збитку [74].

Банкрутство у банківській  сфері  є небезпечним як для  економіки, так і для соціальної сфери зокрема, оскільки вкладникам не завжди гарантовано захист їх заощаджень, що, врешті, й стало однією з головних причин створення системи страхування вкладів [16, c.28-34]. 

Діяльність банків  також супроводжується   різноманітними  ризиками як за своєю суттю, так і за можливими наслідками. Відповідно до класифікації Базельською комітету з нагляду за банківською діяльністю, до основних таких ризиків належать: ринковий ризик; кредитний ризик. ризик процентних ставок; ризик ліквідності;  страховий ризик; правовий ризик; ризик ділової репутації; операційний ризик (виходячи з трактувань Базельського комітету і загально прийнятої практики, усі види кримінальних дій щодо банку належать до сфери операційного ризику) [37, c.32-38].

У процесі  банківської діяльності ці ризики активно  взаємодіють, впливаючи один на одного і тому потребують грамотного управління. Так, за даними дослідження Price Waterhouse Coopers протягом останніх двох років 42,5% тільки великих європейських компаній стали жертвами різних економічних злочинів, зазнавши за цей період збитків у розмірі 3,6 млрд. євро, а в США щорічний збиток лише від шахрайства оцінюється ФБР у 160—200 млн. дол. За даними дослідження, проведеного 2001 року Базельським комітетом із банківського нагляду, розмір збитків від кримінальних впливів та шахрайства сягає майже 30—35% від обсягів загальних втрат у сфері операційного ризику. Опитування, проведені американським Інститутом комп'ютерної безпеки (Computer Security Institute) у 2001 році серед 538 корпорацій, засвідчили, що загальна сума збитків від фінансового шахрайства із використанням комп'ютерів у порівнянні з 2000 роком збільшилася у 1,7 разу й становила 92935500 доларів [69, c.118-122].

Для безпеки  банкам зазвичай пропонується комплексне страхування, що  включає більше десяти окремих, але взаємопов'язаних полісів. Світова практика  страхування банківських ризиків розробила  два підходи.

Перший, пропонований Bankers Blanket Bond, є сьогодні максимально широким покриттям, як правило — комплексним. Цей підхід має дві суттєві переваги:

• полісом покриваються всі ризики банку;
• банк із таким покриттям не мас проблем, виходячи на рівень міжнародного співробітництва.

Водночас  даний підхід має кілька мінусів, особливо відчутних на ринках, які тільки розвиваються: високі франшизи; висока вартість; велика кількість усіляких обумовлень.             

Другий підхід характеризується вибірковістю підходу за видами покриття і економністю. При цьому більше уваги приділяється різним нюансам, властивим конкретним умовам. Це робить його дещо привабливішим. Недоліком цього  підходу є неповне покриття банківських ризиків. Відтак банк ризикує більше, а отже, ризикують і його клієнти. Перший характерний для розвинутих фінансових ринків, другий - для тих, що розвиваються [37, c.32-38].