Розвиток інтеграційних процесів банківських та страхових інститутів

незабезпечення наявності  страхового покриття майна, що перебуває  у заставі в комерційного банку, на весь період дії кредитного договору;

нав’язування банками  дискримінаційних умов співпраці з  страховими компаніями, зокрема, встановлення непрозорих та дискримінаційних умов акредитації, нав’язування завищених  розмірів комісійної винагороди та розміщення депозитних вкладів, як умови співпраці;

встановлення податковими  органами дискримінаційних вимог для  страховиків щодо оподаткування  курсових різниць, а також для  страховиків зі страхування життя  – оподаткування інвестиційного доходу;

недостатній контроль за наявністю полісів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників;

відсутність в регулятора страхового ринку дієвого механізму  щодо недопущення демпінгу на ринку  та штучного зниження платоспроможності  страховиків. [Олександр Завада, Президент Української Федераціі Убезпечення // Страховий ринок України потребує дієвих антикризових заходів // 12.02.2009, http://forinsurer.com]

З метою вирішення  цих та інших нагальних проблем  розроблено антикризові заходи на страховому та банківському ринках.

У напрямку підтримання  розвитку страхового ринку:

1) Запровадження дієвого контролю за наявністю полісів обов'язкового страхування автовідповідальності.

2) Заборона надання кредитів комерційними банками під заставу майна, щодо якого не забезпечено наявність страхування протягом всього періоду дії кредитного договору та відсутності договору страхування життя позичальника протягом всього періоду дії кредитного договору. Забезпечення контролю за дотриманням цих вимог.

3) Забезпечення внесення змін до Закону України «Про заставу» в частині встановлення обов’язку заставодавця страхувати заставлене майно, яке перебуває у його володінні, впродовж всього періоду дії кредитного договору.

4) Розроблення та впровадження  механізму контролю за наявністю  полісів страхування транспортних  засобів, що перебувають у заставі,  при оформленні порушень правил  дорожнього руху та матеріалів  дорожньо-транспортних пригод, під  час здійснення нагляду за  дорожнім рухом, реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, проходження державного технічного огляду.

5) Заборона нотаріального посвідчення договорів щодо передачі майна в заставу комерційним банкам щодо якого не забезпечено наявність страхування протягом всього періоду дії кредитного договору.

6) Сприяння проведенню  другого рівня пенсійної реформи  за участю страховиків як адміністраторів  та КУА відкритих пенсійних  фондів.  [Пропозиції щодо антикризових  заходів на страховому ринку  // 12.02.2009, forINSURER.com]

Роль банківської системи  як інструменту подолання кризи  є критично значущою, оскільки саме вони концентрують та розподіляють фінансово-інвестиційний  потенціал, можуть забезпечити не тільки максимально надійне (збереження із прибутком) коштів населення, а й систему кредитування. Необхідно нагадати, що, за неофіційними даними, у США планується виділити близько $2 трлн. саме на цілі максимізації кредитного ресурсу, і тільки така політика здатна створити підстави для сподівань на пристойний вихід країни із кризи.

Про те, яку роль відводять  органи національного регулювання  розв’язанню цього завдання, свідчить, окрім іншого, посилена увага до нього лідерів країн єврозони. На своєму міні-саміті ще в минулому році вони погодилися гарантувати необхідну підтримку проблемним банкам до кінця 2009 р. (на зазначені цілі країни єврозони вже тоді були готові витратити близько 2 трлн. євро).

У Російській Федерації  на рекапіталізацію банків влада  виділяє $40 млрд., використовуючи передусім кошти резервного фонду. Причому ключовою умовою підтримки банківського сектору є їх власна конструктивна позиція, а саме кредитування підприємств реального сектору [Россия выделяет 40 млрд. долларов на поддержку банков // Ура-Информ. – http://ura-inform.com].

Україна, попри обмежені фінансово-ресурсні можливості, також  має терміново виробити власні підходи  до розв’язання проблеми підтримки  банків. Передусім слід негайно припинити  реалізацію безглуздих програм боротьби з інфляцією шляхом скорочення грошової маси. Відтак малі, середні й навіть найбільші комерційні банки залишаються без кредитно-фінансових ресурсів, банкрутують або перебувають на межі краху.

Отже бачимо, що сучасні тенденції банківського та страхового ринків в умовах світової і національної фінансової кризи відображають стан сучасної економіки. Це означає, що поряд з економічними факторами впливу на ці ринки діє низка не економічних, зокрема політичні, етичні, етнічні, соціальні чинники, які визначають поведінку та мотивацію основних суб'єктів ринку.

Аналізуючи сучасний стан економіки за останні роки, можна зробити висновок, що криза ліквідності в банківському секторі, яка розпочалася восени минулого року, неминуче відбилася на динаміці ринку страхових послуг. Зниження обсягів кредитування та «замороження» депозитів звели практично нанівець здобутки страхових компаній, які останніми роками працювали в умовах надліквідності.

 

 

РОЗДІЛ 3

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ СТРАХОВИХ  КОМПАНІЙ ТА БАНКІВ

3.1. Зарубіжний досвід інтеграції страхової та банківської справи та його використання в Україні

 

Стратегічні альянси  відіграють одну з провідних ролей  в економіках розвинутих країн світу. Вони є головною складовою глобальної конкуренції. Дозволяють швидко досягти  стратегічних цілей та ефекту синергізму з невеликими операційними витратами, меншими потребами в інвестиціях та високим потенціалом успіху. Стратегічні альянси між підприємствами різних напрямків діяльності – ключовий елемент стратегічного передбачення.

Одними з основних учасників стратегічних альянсів у світі є страхові компанії. Це обумовлено переш за все наявністю в них великих обсягів довгострокових капіталів, потребою ефективного їх використання та об’єктивною необхідністю диверсифікації діяльності й підвищення рентабельності операцій.

Слід відзначити глибоку  інтеграцію страхових компаній у  банківський сектор. Так, об’єднання з Dresdner Bank однієї з найбільших німецьких  страхових компаній Allianz (в 2000 р. дохід  компанії за рахунок страхових надходжень склав 68,5 млрд. євро, а обсяг активів в управлінні – 700 млрд. євро, що вивели компанію на 6 місце у світі) створило четверту за величиною у світі фінансову групу. Дана страхова компанія також володіла до об’єднання акціями трьох із чотирьох провідних німецьких банків. У результаті об’єднання Allianz з Dresdner Bank та складного обміну акцій між сторонами відомий у світі перестраховик Munich Re буде контролювати 25,7% акцій другого по величині німецького банку Hypo Vereinsbak (Munich Re, маючи в розпорядженні 25 млрд. євро вільних коштів, міг би отримати повний контроль над даним банком, але не має в цьому потреби). Найбільший банк Німеччини Deutsche Bank також знаходиться в процесі пошуку одного з перспективних партнерів на страховому ринку. Більшість спеціалістів пов’язують даний банк із відомою французькою компанією Аха, яка у свою чергу представлена на французькому ринку через дочірній банк Bank Worms та має тісні контакти з рядом національних банків (у Франції до 60% страхових полісів реалізується через банки – яскравий приклад довгострокового стратегічного партнерства банківських установ та страховиків) [59].

У розвинутих країнах світу страхові компанії є головними інвесторами  та розпоряджаються великими обсягами капіталу. Так, наприклад, наприкінці 90-х  років страховики Європи, Японії та США управляли загальним обсягом вкладених коштів у економіку на суму понад 4 трлн. дол. США. Ресурси американської економіки на 30% складаються з ресурсів по страхуванню життя. У Швейцарії цей показник становить 70%. В Японії страхові компанії володіють майже 18% всього акціонерного капіталу країни. А страховики Європи, США та Японії на кінець 90-х років управляли загальним обсягом вкладених коштів в економіку на суму більше 4 трлн. дол. США. Провідні страхові компанії регулярно входять до переліку 25 найбільших європейських компаній (Allianz, Aegon, Zurich та інші). Вони володіють великими промисловими підприємствами та банками [68, с. 1].

Слід також відмітити світову  тенденцію до глибокої інтеграції страхування  в національні економіки держав. Ще починаючи з 90-х років, страховики стали вимагати надання права на роботу в суміжних фінансових сферах – банківській та пайових інвестицій, вважаючи пріоритетним напрямком своєї діяльності поглиблення взаємодії з банками на договірній та корпоративній основі, у першу чергу, шляхом продажу страхових продуктів “через банківське віконце” (вигідне для страховиків насамперед можливостями розширення географії продаж). Такі процеси неминуче викликають підвищення рівня конкуренції, але разом із тим клієнт отримує повний пакет високоякісних фінансових послуг підприємств однієї групи, що відповідає міжнародним стандартам і практиці створення інтегрованого простору для ділових операцій.

Надання банками разом із класичними видами банківських операцій страхових послуг клієнтам привело до того, що, приміром, у Франції до 60% полісів реалізується через банки. В Європі в середньому кожний третій поліс страхування життя і кожний двадцятий по інших видах страхування, реалізується також банками. Деякі регіональні банки в Японії, надаючи канали збуту для страхових компаній, контролюють до 50% місцевих ринків фінансових послуг [68, с. 1].

Основні напрямки взаємодії  можна розділити на 3 групи:

1. Розробка та запровадження  спільних фінансових продуктів.

2. Реалізація установами банків стандартних послуг страхової компанії.

3. Запровадження в практику взаємодії розроблених спеціально для конкретного банку страхових послуг.

Розглянемо більш детально перші  й другі напрямки роботи страховика та банку.

До спільних фінансових продуктів відносяться, насамперед, страхування автомобілів (чи товарів довгострокового користування), які продаються в кредит, страхування власників платіжних карток, страхування вкладників банку, страхування позичальників - фізичних осіб та керівників позичальників-юридичних осіб від нещасних випадків, страхування фінансових ризиків боржників, страхування майна, яке передається в лізинг тощо.

За оцінками спеціалістів, у Європі в кредит реалізується майже 70% автомобілів, і всі вони в обов’язковому порядку страхуються. В Україні, зазвичай, автомобілі, які продаються в кредит, також у більшості випадків страхуються. Головною проблемою під час видачі кредиту є те, що не всі відділення банків погоджуються на такий вид операцій споживчого кредитування (кредит може видаватися на купівлю також і інших товарів), оскільки продавці не бажають нести відповідальність за наданий покупцю кредит, а страховик страхує переважно лише майно (хоча можливе і страхування фінансового ризику неповернення споживчого кредиту) при комплексному страхуванні продавця [68, с. 3].

В умовах загострення конкуренції, боротьби банківських та страхових  установ за клієнтів, виходом із цієї складної ситуації могли б бути, перше – часткова участь страховика в компенсації банку фінансового ризику шляхом участі в страхуванні ризику неповернення кредиту; друге – підвищення вимог до покупця щодо сплати першої частини споживчого кредиту; третє – надання ним у заставу банку додаткового майна тощо.

Уникнення банками на цьому етапі  споживчого кредитування може призвести до втрати ними потенційних клієнтів та самого сегмента споживчого кредитування в майбутньому. Як свідчить вітчизняний досвід, цей вид кредитування стає одним із пріоритетних серед українських банків.

Для страховиків вигідний цей вид  страхування, насамперед, розширенням кола потенційних страхувальників. Якщо фізична особа страхує заставне майно, то вона є потенційним клієнтом цієї компанії по інших видах страхування, у т.ч. і особистого страхування, у якого в Україні найбільший потенціал для розвитку.

Страхування власників банківських  платіжних карток включає, як правило, програми: страхування медичних витрат виїжджаючих за кордон, страхування  їх вантажу, страхування затримки рейсів, оплату проживання в готелях та інші послуги; страхування від нещасних випадків в Україні та за кордоном; страхування на випадок втрати, крадіжки та пошкодження банківської картки; страхування від махінацій із платіжними картками.

Одним із пріоритетних напрямків на сучасному етапі розвитку для  страхових компаній та банків, особливо, якщо вони мають спільних акціонерів, є надання комплексного страхового захисту та банківських послуг клієнтам, яких вони обслуговують, лише цими установами. Основними складовими системи комплексного страхового захисту підприємства є:

1. Страхування будівель, устаткування, офісної техніки, товарних запасів на складі та ін.
2. Страхування будівельно-монтажних ризиків.

3. Страхування цивільної відповідальності підприємства перед третіми особами. 
       4. Страхування вантажоперевезень.

5. Страхування автотранспорту.

6. Страхування всіх  передбачених законодавством обов’язкових  видів страхування (цивільної,  професійної та інших видів).

7. Особисте страхування  працівників підприємства (медичне  та від нещасних випадків, життя  та додаткової пенсії) [68, с. 4].

Цей напрямок роботи є взаємовигідним для всіх сторін. Для клієнта – це можливість отримати гарантований та повний комплекс високоякісних страхових послуг установ однієї системи, підвищення безпеки господарських операцій, мінімізація витрат, можливість отримати всю необхідну інформацію про рівень і якість здійснюваної угоди тощо. Для банку – це можливість наростити ресурсну базу, отримати додатковий дохід, збільшити обсяги продажу банківських продуктів, залучення потенційних клієнтів до банку та створення позитивного іміджу “фінансового супермаркету”, створення взаємовигідних схем роботи, установити більш тісний зв’язок із клієнтом, стати його фінансовим радником.