Розвиток інтеграційних процесів банківських та страхових інститутів

Світовий досвід доводить необхідність застосування майнового  страхування, яке забезпечує мінімізацію широкого кола ризиків, та страхування відповідальності. У більшості країн світу здійснюється, як правило, обов’язкове страхування власників ряду джерел підвищеної небезпеки та професійної відповідальності певних категорій фахівців. В основу всіх видів страхування відповідальності покладено норми національних законодавств та міжнародного права. Рівень розвитку страхування відповідальності прямо залежить від розвитку національних економік та досконалості правових інститутів.

Законодавство більшості країн із ринковою економікою передбачає обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Приєднання України до міжнародної системи страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів “Зелена картка” дозволяє забезпечити достатні умови для реалізації програми ЄС щодо створення європейської спільної системи обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Зарубіжна практика здійснення страхування від нещасних випадків на транспорті свідчить про застосування, як правило, принципу саме страхування відповідальності. За умов посилення підприємницьких ризиків достатнього поширення в країнах із ринковою економікою отримали такі види страхування, як страхування відповідальності роботодавця за шкоду, завдану життю, здоров’ю працівника; страхування професійної відповідальності; страхування відповідальності виробника за якість продукції, практика здійснення яких повинна враховуватися при впровадженні зазначених видів в Україні.

Сучасний етап розвитку світової економіки й міжнародних  відносин характеризується посиленням інтеграційних процесів, що призводять до формування спільних стандартів й  у галузі страхування. Функціонування страхових систем різних країн Європи характеризується постійним взаємозв’язком і взаємодією. Інтеграція України в сучасний європейський економічний та правовий простір передбачає адаптацію та гармонізацію національного законодавства з нормами й стандартами правової системи Європейського Союзу, що потребує формування розвинутого ринку страхування, сприяння економічній діяльності всіх ринкових суб’єктів, розширення правової бази, застосування методів впливу держави на страховий ринок, що відповідають європейським стандартам. Вирішення цих проблем забезпечить прискорення процесу переходу національної економіки в ринкову, розвиток світової економіки та міжнародних відносин.

Порівнюючи український  страховий та європейський ринки, можна  зробити висновок, що взаємодія банків та страхових компаній в Україні  знаходиться на досить низькому рівні розвитку. Аналізуючи десятилітню історію розвитку комерційного страхового бізнесу, можна відмітити, що співпраця між банками та страховими компаніями вже відбувалася в 1991-93 роках, коли страхові компанії намагалися страхувати фінансові зобов’язання банків. Ця співпраця закінчилася невдало, а на відновлення довіри банків до страховиків знадобилося понад 10 років. За цей час страхові компанії досягли такого рівня розвитку та капіталізації , що банки знову звернули на них увагу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Перспективні форми  інтеграції комерційних банків  та страхових компаній в Україні

Стратегічні альянси  відіграють одну з провідних ролей  в економіках розвинутих країн світу. Вони є головною складовою глобальної конкуренції. Дозволяють швидко досягти стратегічних цілей та ефекту синергізму з невеликими операційними витратами, меншими потребами в інвестиціях та високим потенціалом успіху. Стратегічні альянси між підприємствами різних напрямків діяльності – ключовий елемент стратегічного передбачення.

Одними з основних учасників стратегічних альянсів у світі є страхові компанії. Це обумовлено переш за все наявністю в них великих обсягів довгострокових капіталів, потребою ефективного їх використання та об’єктивною необхідністю диверсифікації діяльності і підвищення рентабельності операцій.

Слід зауважити глибоку  світову інтеграцію страхових компаній у банківський сектор. Так, унаслідок  об’єднання з Dresdner Bank однієї з найбільших німецьких страхових компаній Allianz виникла четверта за величиною у світі фінансова група [70, с 2-9].

Відома Страхова компанія Аха представлена на французькому ринку  дочірнім банком Bank Worms і має тісні  контакти з рядом національних банків. У Франції майже 60% страхових полісів  реалізується через банки – це яскравий приклад довгострокового стратегічного партнерства банківських установ і страховиків [43, с. 47 ].

У Швеції процес злиття банківських  установ призвів до того, що чотири найбільших банки країни контролюють 80% її кредитного ринку. Майже таким самим ступенем концентрації характеризується страховий ринок [45, с. 24-25 ].

Пік консолідації банківського сектору в США припав на 1998 рік, коли відбулися мега злиття – між Citygroup та страховим гігантом Travelors, Bank of America та National Bank, Bank One і First Chicago. З 1980 по 1994 рік відбулося понад 6 300 операцій консолідації, а чисельність американських банківських холдингових компаній зменшилася з 12 239 у 1980 році до 7 547 у 1996 році [18, с. 38-39 ].

Головними причинами  такого підвищеного взаємного інтересу між страховими компаніями та банками  є [59]:

– можливість значного розширення кожним із суб’єктів клієнтської  бази: і страховики, і банки обслуговують велику кількість клієнтів. Обмін  інформацією про них, надання  їм послуг лише установами однієї системи є сьогодні пріоритетним для двох сторін в умовах загострення конкуренції (характерно як для розвинутих країн, так і країн, що розвиваються, у т. ч. України);

– диверсифікація капіталу, підвищення норми прибутковості  інвестиційних ресурсів. Страхова галузь, як відомо, є однією з найбільш рентабельних та динамічних серед інших галузей провідних країн світу, що володіє значними інвестиційними ресурсами, які можуть використовуватись для інвестування промисловості як страховиками, так і обслуговуючими банками за умови, якщо банк контролює страхову компанію;

– необхідність акумулювати  всі грошові потоки в одній  системі. Кожне велике підприємство чи банк сплачує значні суми по обов’язкових та добровільних видах страхування. У зв’язку з цим материнською компанією створюється страхова компанія, яка займається ефективним вирішенням даного питання з метою мінімізації майнових, кредитних та фінансових ризиків, та витрат материнської компанії на таке страхування;

– можливість надання  клієнтам повного спектру банківських та страхових послуг. При цьому, ці послуги мають бути високоякісними, гарантованими та привабливими для клієнта. Продаж банками страхових продуктів, як свідчить зарубіжний досвід, не буде мати серйозних протиріч між клієнтами та банком. Як правило, клієнти є лояльними до своїх банків та позитивно сприймають ідею фінансового супермаркету. Крім того, відмінності між банківським та страховим сектором світового фінансового ринку в останні роки стали майже непомітними, особливо в сферах приватних інвестицій і довгострокових заощаджень;

– можливість використання регіональної мережі установ, особливо це вигідно страховикам для реалізації страхових продуктів через “банківське  віконце” тощо.

На Заході, як показує  зарубіжний досвід, основні інвестори – це страховики. Ситуація в Україні інша, вона пов’язана перш за все з історичними умовами, коли при переході від планової економіки до ринкової провідну роль у державі відігравали промислові підприємства та банки. Страховий ринок як такий був відсутній. Довгий час йому не приділялось належної уваги.

В Україні також прослідковується тенденція створення стратегічних альянсів банків та страхових компаній. Найбільш відомими є альянси Промінвестбанку  та АСТ “Вексель”, Приватбанку та СГ “ТАС”, Укрсоцбанку та АСК “Укрсоцстрах” і НАСК “Оранта”, банку “Аваль” та АСК “Еталон” тощо. Яскравим прикладом інвестування банківського капіталу в страхову галузь є купівля державного пакету акцій АКБ “Укрсоцбанк” НАСК “Оранта”. Можна спрогнозувати, що саме ця страхова компанія в найближчі 7-10 років може стати головним акціонером даного банку, поглинувши при цьому його дочірнє підприємство АСК “Укрсоцстрах” .

Нещодавно Антимонопольний  комітет України дав згоду  на придбання ЗАТ “Страхова компанія “Еталон” і ЗАТ “Страхова компанія “Еталон-плюс” пакетів акцій банку “Аваль”, які забезпечать сумарно понад 50% голосів у вищому органі управління банку – Загальних зборах акціонерів.

Страхова компанія “Провіта”, яка на 2004 рік володіла 57,2% акцій  банку “Форум”, збільшила свою частку до 71,16% [15, с. 20-21 ].

Більшість провідних  промислових підприємств також  мають свої власні страхові компанії, або ж планують створити дочірні  компанії. Головною особливістю вітчизняних  страховиків є те, що багато з  них є кептивними, не мають достатніх  ресурсів для розвитку. З більш ніж 320 компаній на даний час близько 100 компаній активно здійснюють страхові операції. Для прикладу, у Польщі в сфері страхування іншому ніж страхування життя, працюють лише 32 компанії (населення країни складає 38 млн. чол.). Обсяг отриманих страхових платежів складає 20,8 млрд. злотих (в Україні в 2001 р. – 3,03 млрд. грн.). Експерти прогнозують зростання польського страхового ринку в найближчі 3-5 роки в більш ніж 400%.

Якщо провести паралелі в розвитку вітчизняного та польського страхових ринків та, ураховуючи зміни до Закону України “Про страхування” (особливо в частині збільшення вимог до статутних капіталів), можна спрогнозувати, що кількість національних страховиків у найближчі роки значно скоротиться. Їх, на нашу думку, достатньо в кількості 50-70 компаній. При цьому, державним контролюючим органам потрібно більш приділяти уваги не тільки абсолютним величинам активів, власного капіталу, статутного фонду страховиків, але і якості даних показників. Наприклад, аналіз структури активів деяких компаній свідчить про те, що в них основну частину складають неліквідні векселі та цінні папери, дебіторська заборгованість, основні фонди тощо. Ураховуючи ті тенденції, які склались на страховому ринку в Україні, можна передбачити, що в найближчі роки вітчизняні банки та промислові підприємства й надалі будуть головними інвесторами страхових компаній [59].

В умовах підвищення вимог  до показників діяльності комерційних  банків (із боку Національного банку України), страхових компаній (з боку Міністерства фінансів України) можна також передбачити взаємовигідне інвестування даних фінансових інститутів в акції одне одного, тим самим закріплюючи довгострокові стратегічні зв’язки. Головною проблемою при здійсненні таких інвестицій буде питання контролю. У короткостроковому періоді воно буде вирішуватись на користь банків (вони на даний час є більш фінансово потужними). У довгостроковій перспективі – ситуація, уважаємо, корінним чином зміниться на зворотну. У страховиків значно вигідні відсоткові ставки сплати податків (складає 3% від суми отриманих платежів), помітні темпи розвитку в останні роки (з 1997 по 2002 р. страховий ринок в Україні збільшився в 7,4 разів). Актуальним для страховиків є питання ефективного розміщення вільних ресурсів (в 2001 р. страховиками України було зібрано 3,03 млрд. грн.). Акції підприємств та банків, як відомо, є більш рентабельним вкладенням капіталу ніж банківські депозити або державні цінні папери. Стратегічним напрямком взаємодії страхових компаній та банків в Україні є запровадження спільних технологій продажу фінансових (страхових та банківських) послуг на вітчизняному ринку.

Пріоритетом для банків на сьогодні є максимальне розширення послуг клієнтам та збільшення обсягів  продаж - ця проблема, до речі, є досить актуальною і для страховиків. Суть даного проекту полягає у створенні фінансового супермаркету для клієнта, вироблення єдиної спільної стратегії обслуговування клієнта. І страховик, і банк повинні задовольняти попит клієнта на фінансові продукти, які знаходяться в чіткому взаємозв’язку: отримання кредиту та обов’язкове страхування предмету застави, страхування керівників-позичальників (особливо малих та середніх підприємств) від нещасного випадку для забезпечення більшої гарантованості повернення кредиту (вигодонабувачем буде банк), видача разом із платіжною карткою страхових полісів, а також тих страхових продуктів, які не пов’язані з банківською діяльністю, але банк їх може при мінімальних витратах реалізовувати - це обов’язкові види страхування: цивільної відповідальності, водіїв від нещасних випадків, членів добровільних пожежних дружин; майна громадян та підприємств тощо [40, с. 59-60 ].

Від побудови такого механізму  взаємодії виграє і банк, і клієнт. Клієнт отримує повний спектр високоякісних  послуг установами однієї системи, які не на формальному рівні несуть повну відповідальність за надані послуги, мінімізуються його витрати в сфері страхування (за придбання повного пакету послуг банк і страховик будуть робити значні знижки тощо).

Це дозволяє банкам залучати нових клієнтів та в більшій мірі задовольняти потреби постійних клієнтів. Сьогодні існують різноманітні технології продаж страхових продуктів через банк. Частіш за все їх продаж здійснюється в комплексі з якою-небудь банківською послугою.

Спільна програма “Bancassurance” (банківське страхування), сутність якої полягає в продажу страхових продуктів безпосередньо в банку, дуже перспективна як для страхових компаній, так і для банків. Ця програма значно зберігає час клієнтів, дозволяє оформити страховий поліс безпосередньо у відділенні банку. Її впровадження дозволить зробити процес оформлення, наприклад, кредиту більш комфортним та зручним для клієнтів. Це вигідно і з позицій збільшення обсягів реалізації фінансових послуг при мінімізації витрат двох сторін, а також, професійне комплексне обслуговування більше цікавить існуючих та потенційних клієнтів. Жорстка конкуренція між банками призводить до збільшення управлінських та маркетингових витрат, зниження рівня прибутку. У цій ситуації розширення асортименту послуг, що пропонуються банками за рахунок продуктів "Bancassurance", може суттєво збільшити доходність та продуктивність банку, сприяти зростанню прибутку у вигляді комісійних, зниженню ефекту фіксованих банківських витрат внаслідок їх розповсюдження й на сферу страхування. Страховим компаніям вихід на банківський ринок у відповідності з концепцією "Bancassurance" дозволяє збільшити число споживачів продуктів страхування та обсяг продаж, розширити асортимент послуг, скоротити витрати по організації продажу страхових послуг. Часто перешкодою при купівлі потрібного людині страхового продукту стає необхідність одноразово заплатити досить велику суму, яку клієнт не завжди може безболісно вилучити зі свого бюджету. Особливо це актуально для такого виду страхування як автокаско [50].