Розвиток інтеграційних процесів банківських та страхових інститутів

2.4. Вплив кризи на діяльність банківських та страхових інститутів

Впродовж останніх років, починаючи з 2004 року, класичний страховий ринок демонстрував стабільні темпи зростання. Так, щорічно розміри страхових премій класичного страхового ринку збільшувались в середньому на 40%. В 2008 році розмір страхових платежів вже був у 4 рази вищий ніж в 2005 році. Частка класичного ринку страхування поступово зростала і в 2008 році вже становила 55%.

Значного поширення  протягом останніх років набуло банківське страхування, частка якого досягла 40 відсотків, а в окремих компаніях  і 60 та більше відсотків.

Водночас, виплати страхових  відшкодувань зростали прискореними темпами, сягаючи щорічно понад 60 відсотків. Так, лише за 2008 рік страховиками здійснено  страхових відшкодувань на суму, що перевищує 3200 млн. грн., з них членами  УФУ – 1630 млн. грн., що становить більше 50 відсотків всіх відшкодувань на класичному ринку.

За оперативними даними обсяг класичного страхового ринку  в 2008 році перевищив 8 млрд. грн. та склав  близько 0,8 відсотка від ВВП. При  цьому, загальний обсяг відповідальності страховиків, що здійснюють класичне страхування і є відповідальними перед мільйонами страхувальників, оцінюється в розмірі більше 400 млрд. грн., що становить 42 відсотки ВВП та значно перевищує розмір річного державного бюджету України.

Протягом останніх років кількість компаній з іноземними інвестиціями невпинно зростала. Так, на початок листопада 2008 р. на українському страховому ринку діяли 93 страхові компанії з іноземним капіталом, що в 2 рази більше ніж на кінець 2005 року, а частка іноземного капіталу в українському страхуванні становила 27 відсотків, що підтверджувало довіру і сподівання іноземних інвесторів на перспективи розвитку ринку. В другій же половині 2008 року більшість іноземних інвесторів відтермінували вихід на український страховий ринок, запланований на друге півріччя 2008 року, навіть тоді, коли вже були здійснені організаційно-правові заходи та понесені значні витрати на підготовку виходу.

Безумовно, фінансова  криза завдала серйозного удару  класичному страховому ринку. Вже впродовж 2009 року щоквартальний приріст страхових платежів неухильно зменшувався, а в січні 2009 року скорочення обсягу ринку сягнуло загрозливих розмірів. За оперативними даними, при невпинному зростанні розмірів страхових відшкодувань скорочення складає близько 30%. Рівень збитковості багатьох страховиків, особливо тих, що мали значну частку банківського страхування у своєму портфелі, вже перетнув критичну межу 100%. Адже найбільші темпи падіння мають місце щодо банківського страхування.

Основні симптоми світової фінансової кризи щодо вітчизняного ринку страхових послуг проявились у інвестиційному сегменті, коли страховики і перестраховики, як інституціональні інвестори втратили можливість надійно вкладати страхові резерви. Другим симптомом виявилась банківська криза, більшість банків використовувались страховиками, як окремий потужний канал надання страхових послуг. З обмеженнями на видачу нових кредитів, заставне майно, яке зазвичай страхувалось страховиком, як привабливий і вигідний об'єкт страхування було втрачено. Згодом, тісно пов'язаний з ринком страхування, перестрахувальний ринок також зазнав стрімкого падіння.

Ринки страхових та перестрахувальних  послуг розвинутих країн, в слід за курсами акцій більшості міжнародних  страхових компаній переживають  стрімке падіння. В цих умовах, вже не вісім, а двадцять найбільших країн світу зібрались, щоб відпрацювати спільну стратегію заходів щодо подолання негативних наслідків світової економічної кризи. По оцінкам аналітиків видання Financial Times Українська економіка знаходиться в кращому стані ніж у її західних сусідів Угорщини, Словакії[www.ft.com]. Не зважаючи на це лідери світового страхового сектору згорнули проекти по інвестуванню у вітчизняний страховий ринок.

У вітчизняного страхового ринку були внутрішні причини, ризики які реалізувались, низкою протиріч, які не вирішились, а призвели до фінансової кризи. По-перше, це протиріччя між високими темпами зростання страхових премій і відносно низькою капіталізацією страховиків. По-друге, протиріччя між високими темпами зростання страхової премії та низькою рентабельністю страхових операцій, яка є наслідком неправильної методології при оцінці фінансових результатів діяльності страхових організацій. По-третє, протиріччя між високими темпами розвитку і не розвинутою системою продажів страхових послуг. По-четверте, протиріччя між високими темпами розвитку страхових організацій і відсутністю ефективних форм управління, яке в значній мірі породжено дефіцитом кваліфікованих фахівців, та відсутність пріоритетного інтересу з боку акціонерів страхової компанії до її результатів[Журавин С.Г. Страховые компании в условиях глобализации.- Издательство: Анкил, Москва, - 2005г.- с.176. ].

Суб'єктивна причина  настання фінансової кризи криється в неможливості чи в небажанні  певних юридичних та фізичних осіб повертати борги. Якщо ця ідеологія прийшла у голови значної кількості керівників, через деякий час вона виявилась найлегшим засобом вирішення поточних фінансових проблем та згодом стала домінуючою. Інша ідея, яка теж завдяки простоті та зрозумілості - для того щоб запобігти знеціненню своїх активів, треба їх що найшвидше продати, також стала домінуючою серед вкладників банків, інвесторів. Серед об'єктивних причин, що призвели до фінансової кризи слід виділити, що винні не люди, які сприяли її появі, а система, яка це дозволяла зробити[Фидельман Г. Альтернативный менеджмент. На пути к глобальной эффективности. - Издательство: Анкил, Москва, - 2007г. - c.236.]. Окремо слід відзначити, державне правове регулювання, як економічних, так і страхових відносин, яке виявилось недосконалим.

Деякі учасники ринку впевнені, що негативні тенденції в розвитку української економіки практично не відіб'ються на страховому ринку. У всякому разі, страховики життя заявляють про свою стабільність до банківської кризи. Адже банківський ринок - це сектор, який піддається панічному ризику. Банки резервують 15-20% від своїх оборотів, і якщо 15% клієнтів заберуть кошти з банку – це не буде великою загрозою. Але якщо й інші клієнти зроблять те саме, то в банку вже не буде грошей з ними розрахуватися й достроково погасити, приміром, депозит. Точніше, у банків існують кредитні зобов'язання, а кредитні зобов'язання достроково не розірвеш. Саме тому в банку з'являється фінансова загроза.

У страхових компаній таких проблем немає, оскільки вони резервують 105% зобов'язань перед клієнтом. Страхові компанії не піддані панічному ризику, оскільки страховий договір - це довгостроковий інструмент, розрахований на 10-15 років (середній строк укладання договору. Єдине, трохи сповільнився приплив нових клієнтів - 12% проти 15-20%. [http://www.investora.org.ua/]

Криза ліквідності в  банківському секторі, яка розпочалася  восени минулого року, неминуче відбилася  на динаміці ринку страхових послуг. Зниження обсягів кредитування та «замороження» депозитів звели практично нанівець здобутки страхових компаній, які останніми роками працювали в умовах надліквідності.

Також з огляду на складну ситуацію в банківському секторі та той факт, що в багатьох банків є «свої» страхові компанії, імовірний вивід банківського капіталу через страховий сектор, що неодмінно спричинить збільшення вже існуючих проблем у банківському й небанківському секторах України.

Страховикам КАСКО й цивільної відполвідальності загрожують збитки. З врахуванням того, що багато страхових компаній тримаються на плаву за рахунок росту валових платежів, а збитковість за результатами страхового року по такому виді, як КАСКО, що займає левову частину в страховому портфелі, часом значно перевищує 100%, велика ймовірність значного зниження платоспроможності, оскільки значно скорочується надходження живих грошей у страхову компанію, а збитки необхідно оплачувати. Страхування автотранспорту, водного транспорту й фінансових ризиків - на сьогоднішній день найбільш ризикові види страхування, додав експерт.

Багато компаній, які  ставили в основу розвиток альтернативних каналів продажів, у першу чергу  банківського, автодилерського, виявилися  в залежності. В умовах стабільності це не проявляється, зате в умовах кризи  компанії, що збирають сьогодні платежі тільки завдяки банкам і автодилерам, будуть мати серйозні проблеми з ліквідністю. [http://www.investora.org.ua/]

Зі страхового ринку  України зараз можуть піти оператори, що мали в розпорядженні тільки один основний канал збуту продуктів - банківський. Великі компанії мають можливість із мінімальними втратами «пережити» цей період, оскільки навіть за умови зменшення надходжень платежів вони зможуть покривати поточні витрати й страхові виплати з доходів від депозитних внесків, щоправда, за умови стабільності банків, у яких вони розміщені. Дрібним у цьому випадку буде складніше, оскільки можливі великі збитки, а достатньої кількості коштів для їхнього погашення може й не виявитися.

В умовах кризи міняється  відношення споживача до грошей, і  зараз питання - страхуватися чи ні - буде вирішуватися з великими труднощами для клієнтів страхових компаній, оскільки ті будуть намагатися максимально заощадити. У першу чергу люди будуть заощаджувати на добровільних видах страхування, оскільки від обов'язкових відмовитися не вдасться, додав експерт.  
Але сформована економічна ситуація й можлива відмова потенційних клієнтів страхуватися практично не змінять позиції компаній на ринку. Єдине, чого варто очікувати, - зниження рівня припливу коштів. Розривати вже існуючі договори ніхто не буде, принаймні, по короткострокових ризикових видах страхування. Крім того, можуть бути незначні ризики в розміщенні резервів страхових компаній. Особливо це може торкнутися компаній, що займаються накопичувальними видами страхування, тобто страхуванням життя - в українських страховиків обмежена кількість інструментів для забезпечення інфляційного захисту. [http://www.investora.org.ua/]

Водночас, представники банківського сектору заявляють, що пік кризи ліквідності банківський  сектор вже пережив, і наразі ситуація в ньому покращується. Проте, за словами банківських аналітиків, про це говорити зарано, адже кредитування не поновлено, а певні банки вкрай потребують рефінансування. Крім того, складною залишається ситуація і з депозитами, через «замороження» яких низка страхових компаній опинилися на межі банкрутства.

Банки наразі частково повертають депозитні кошти страховим компаніям, а частково намагаються уникнути цього за допомогою різноманітних  хитрощів. Страхові компанії різко  знижують свою ліквідність через дії банків. Таким чином, фінансовий стан багатьох страхових компаній залишається складним, і страхові компанії йдуть на вимушені кроки, аби утриматися на ринку. Інша річ, коли ви позбавляєтеся такого ліквідного інструмента, як депозити, і змушені продавати акції, нерухомість та інші активи, через це компанії отримують звичайно менше прибутків.

Проте говорити про проблеми та ризики страхового ринку треба було ще до кризи, коли ринок демонстрував високий приріст. Деякі проблеми ринку страхових послуг спричинені його прив’язкою до банківського сектору. Як такий страховий ринок у нас не є повноцінним, оскільки в основному визначається банківським страхуванням. Надалі будуть розвиватися ті види страхування, які наразі є в портфелях учасників ринку. За підсумками 2008 року портфель страхового ринку виглядав таким чином: близько 32% – автострахування (КАСКО, цивільна відповідальність, «зелена карта»). І цей вид страхування фактично «витягнув» ринок, давши заробити багатьом страховим компаніям, проте в усьому світі це найзбитковіший вид страхових послуг. За прогнозами аналітиків, через кризу з ринку можуть піти дві третини компаній, що наразі тут працюють. Надалі ж ринок страхових послуг залежатиме від поновлення кредитування банками.

Ситуація ускладнюється тим, що сьогодні на страховий ринок України негативно впливає не тільки банківська криза, але й економічна криза, а також кризи фондового, валютного ринків та ринку нерухомості.

Кризи загострили і хронічні проблеми, пов’язані з недосконалим законодавством про страхування (нова редакція Закону України «Про страхування» тривалий час знаходиться на стадії опрацювання), не впровадженням обов’язкового медичного страхування за участю страховиків, непрозорим та дискримінаційним державним регулюванням; непрозорістю фінансової звітності страхового сектору; відсутністю якісної статистичної інформації; нерозвинутістю ринку страхування життя; низьким рівнем страхової культури; недотриманням законодавства з агрострахування, низькими інституційною спроможністю та статусом регулятора.

Унаслідок цих криз та хронічних проблем, якщо й далі продовжуватиметься споглядання їх ходу та не буде вжито  системних кроків, очікується: зменшення  суми страхових премій у 2009 році порівняно з 2008 роком на 30 відсотків; різке, фактично в два рази, скорочення обсягів активів страховиків; зниження показників ліквідності та платоспроможності нижче рівня регуляторних вимог; руйнівний демпінг на страховому ринку унаслідок посилення загрози банкрутства; хвиля шахрайств, пов’язаних з неможливістю погашення кредитів; можливе банкрутство компаній перестраховиків; банкрутство 50 відсотків страхових компаній класичного ринку.

Розвиток подій за таким сценарієм призведе до виходу зі страхового ринку України окремих іноземних інвесторів та зниження суверенного рейтингу України, невиплати або несвоєчасних виплат страхових відшкодувань щонайменш 320 тис. фізичних та 50 тис. юридичних осіб на суму понад 2 млрд. грн., звільнення персоналу страхових компаній у кількості щонайменш 20 тис. працівників.

Однак, в першу чергу  непокоїть той факт, що сьогодні руйнівні процеси на страховому ринку  викликані не тільки зовнішніми чинниками, а й зумовлені неефективними, непослідовними діями або бездіяльністю окремих органів державної влади, що як правило полягають в протекціоністській політиці щодо певних сегментів фінансового ринку чи окремих їх суб’єктів. Такий дискримінаційний підхід завдає непоправної шкоди страхувальникам, розвіює напрацьовану роками довіру клієнтів до страховиків. При цьому, ігнорується те, що врешті-решт спровокована криза страхового ринку вдарить по інших сегментах фінансового ринку, і, перш за все, по банківському ринку.

Найбільш болючими питаннями, що потребують негайного вирішення, наразі є:

неповернення депозитних коштів, не тільки дострокове, а й  після закінчення дії депозитних договорів, перш за все тими банками  де введено тимчасову адміністрацію  або готується введення такої  адміністрації (на сьогодні строк затримки повернення окремими комерційними банками, в т.ч. провідними, вже перевищує 1 місяць, а сума неповернення становить близько 100 млн. грн);