Планування та аналіз оборотних коштів на підприємстві

До недоліків аналітичного методу розрахунку потреби можна  віднести укрупнення показника нормативу  оборотних коштів, оскільки відсутній  розрахунок потреб в оборотних коштах за окремими елементами [50, с. 81].

Крім того, даний метод не відображає реальний стан виробничого процесу та кругообігу оборотних засобів, оскільки нормативи визначаються на основі фактичних даних минулого періоду. Це не дає змогу виявити існуючі недоліки в організації та використанні обігових коштів та їх усунути, тому недоліки минулих періодів переносяться на наступний, не мобілізуються резерви прискорення оборотності та не враховуються прогресивні чинники, такі як поліпшення матеріально-технічного постачання, поліпшення технології та організації виробництва, а також умов реалізації продукції.

Коефіцієнтний метод (у багатьох джерелах визначається як економічний) передбачає розрахунок сукупного нормативу оборотних коштів без обчислень таких нормативів за окремими елементами. Норматив обігових коштів на плановий період визначається на основі діючого сукупного нормативу в поточному році, зміни обсягів виробництва та прискорення обігу оборотних коштів у запланованому періоді.

У процесі обчислення сукупного нормативу обігових коштів на плановий період коефіцієнтним методом сукупний норматив обігових коштів звітного періоду розділяють на дві групи.

До першої групи включаються  ті нормативи за елементами оборотних  коштів, розмір яких безпосередньо залежить від зміни обсягів витрат на виробництво. До таких елементів відносяться сировина та матеріали, незавершене виробництво та готова продукція [8, с.189-190].

До другої групи відносяться  ті нормативи за елементами оборотних  активів, розмір яких безпосередньо не залежить від зміни обсягів витрат на виробництво. До них зараховують нормативи на запасні частини, витрати майбутніх періодів, а також малоцінні та швидкозношувані предмети [8, с.189-190].

Норматив оборотних  коштів на плановий рік з використанням коефіцієнтного методу розраховується наступним чином:

1) нормативи звітного  періоду за елементами оборотних  коштів, що були віднесені до першої групи множаться на відсоток зміни обсягів виробництва; 

2) нормативи звітного  періоду за елементами оборотних коштів, що були віднесені до другої групи множаться на 50% приросту обсягів виробництва;

3) сукупний норматив оборотних  коштів планового періоду коригується на коефіцієнт прискорення (уповільнення) оборотності обігових коштів у плановому періоді [8, с.190].

Коефіцієнтний метод також є  простим у використанні, крім того він дозволяє здійснити розрахунок потреби в оборотних коштах із врахуванням тенденцій і співвідношень у змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів та витрат [50, с. 81].

Однак, надмірне спрощення розрахунку нормативів, яке передбачає цей метод може призвести до надмірного їх заниження або ж завищення, що може призвести до виникнення фінансових труднощів у підприємства, або ж до появи надмірно високих залишків виробничих запасів.

Крім того, слід зазначити, що останні два методи використовуються на підприємствах, що функціонують вже не один рік, та на основі нормативів, розрахованих методом прямого розрахунку.

У процесі своєї діяльності підприємство самостійно обирає метод розрахунку планової потреби в обігових коштах.

Аналіз ефективності використання обігових коштів може бути проведений як з використанням абсолютних показників, так і з використанням відносних; як за окремими елементами оборотних коштів, так і за їх сукупністю.

У загальному вигляді для аналізу ефективності використання обігових коштів розраховуються наступні показники:

1) швидкість обертання обігових  коштів;

2) коефіцієнт їх обертання;

3) коефіцієнт завантаження обігових  коштів;

4) коефіцієнт рентабельності обігових  коштів;

5) абсолютне вивільнення обігових  коштів;

6) відносне вивільнення обігових  коштів.

Показник швидкості обертання  обігових коштів вважається найважливішим.

 

                                                      ,                                                       (1.5)

де О – швидкість обертання  обігових коштів, днів;

     С – середні залишки  нормованих оборотних коштів, тис.  грн.;

     Т – тривалість  періоду, за який обчислюється  обертання, днів;

     Р – обсяг реалізованої  продукції, тис. грн.

 

Для розрахунку середніх залишків нормованих оборотних коштів можна застосовувати середнє арифметичне або середнє хронологічне. Вчені вважають, що результат використання середнього хронологічного є більш точним зі статистичної точки зору.

Швидкість обертання  показує період, за який оборотні кошті  здійснюють один оборот, тобто термін проходження оборотними коштами всіх стадій кругообігу.

Коефіцієнт обертання  розраховується за формулою (1.6) та показує  кількість обертів, яку здійснюють обігові кошти за аналізований період.

 

                                                        ,                                                        (1.6)

 

де К_о – коефіцієнт обертання обігових коштів.

 

Чим вище за значенням  даний показник, тим ефективніше використовуються оборотні кошти на підприємстві.

Оберненим до коефіцієнта обертання  є коефіцієнт завантаження обігових коштів (К_з).

 

                                                             К_з= ,                                                     (1.7)

 

Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції [8, с. 196]. Чим нижче значення коефіцієнту завантаження, тим краще використовуються на підприємстві обігові кошти.

Коефіцієнт рентабельності обігових коштів характеризує ступінь їх прибутковості. А точніше, показує яка сума прибутку припадає на одну гривню оборотних коштів, що використовує підприємство у своїй виробничій діяльності.

 

                                                          ,                                                     (1.8)

 

де К_р – коефіцієнт рентабельності оборотних коштів;

     П – сума  прибутку від реалізації продукції  підприємства за звітний період, тис. грн.

 

Показники абсолютного та відносного вивільнення характеризують результативність діяльності підприємства у сфері поліпшення використання оборотних коштів.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів ( ) – це пряме скорочення потреби підприємства в їх обсязі у порівнянні з попереднім періодом за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації) [8, с. 197].

 

                                                    ,                                        (1.9)

 

де Т₀, Т₁ – тривалість обертання обігових коштів у базовому (попередньому) та звітному (наступному) роках відповідно, дні;

     N₁ – обсяг реалізованої продукції у звітному році, тис. грн.

 

Відносне вивільнення  оборотних активів ( ) виникає тоді, коли при незмінному обсязі обігових активів або незначному їх зростанні у плановому році збільшується обсяг виробництва.

 

                                                    ,                                               (1.10)

 

де N₁, N₀ –обсяг реалізованої продукції у звітному (наступному) та базовому (попередньому) роках відповідно, тис. грн.

Таким чином, планування потреби в оборотних коштах та аналіз ефективності їх використання є життєво важливими у діяльності будь-якого підприємства. Вони допомагають забезпечувати безперебійний процес кругообігу оборотних коштів через визначення оптимальних обсягів коштів, що повинні бути наявні у підприємства. Крім того, вони виявляють проблемні місця у сфері використання обігових коштів, резерви підвищення ефективності використання обігових коштів.

Планування та аналіз є важливими етапами в системі  управління обіговими коштами, оскільки інформація, яку отримують керівники підприємств в результаті реалізації цих етапів, відіграє важливу роль в процесі прийняття рішень на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПЛАНУВАННЯ ТА АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОБІГОВИХ КОШТІВ ДНВП «ОБ`ЄДНАННЯ КОМУНАР»

 

 

2.1. Загальна характеристика  підприємства та аналіз його 

фінансового стану

 

 

Державне науково-виробниче  підприємство «Об`єднання Комунар» було створено у 1927 році та є підвідомче Національному космічному агентству України.

На даному етапі своєї  діяльності ДНВП «Об`єднання Комунар» опанувало наступні технології виробництва:

1) ливарне виробництво – передбачає виготовлення деталей з кольорових, чорних металів і сплавів шляхом лиття;

2) виробництво лакофарбових  покриттів – здійснюються всі  етапи процесу фарбування деталей;

3) обробка металу різанням  – обробка токарних, фрезерних  та шліфувальних робіт;

4) виробництво друкованих плат – виробництво одно-двох і багатошарові друковані плати;

5) виробництво деталей  з пластмас і гуми;

6) виробництво трансформаторів;

7) виробництво гальванічних  покриттів;

8) штампувальне виробництво;

9) інструментальне виробництво  – включає такі види робіт, як термічна обробка сталі, ковальські роботи, ремонт оснастки, обробка на ЧПУ та розробка конструкторської документації.

 Наявність на підприємстві  висококваліфікованих фахівців  та виробничі потужності дає змогу виробляти досить широку номенклатуру продукції, яка складається з промислових товарів (зварювальне обладнання, прилади обліку електроенергії та прилади обліку води) та з продукції спеціального призначення (системи управління ракет-носіїв, продукція для бронетанкової техніки, бортова апаратура, рентгеноінтроскопічні системи митного контролю, обладнання для пасажирських вагонів та вагонів метрополітену, автоматизована тензометрична інформаційно-вимірювальна система (АТІС), програмно-технічні засоби АСУТП).

ДНВП «Об`єднання Комунар» є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України. А саме, здійснює такі зовнішньоекономічні операції, як експорт, імпорт (закупівля обладнання, сировини, матеріалів та комплектуючих частин), науково-технічна кооперація, а також здійснення спільної підприємницької діяльності.

На сьогодні ДНВП «Об`єднання Комунар» співпрацює з підприємствами таких країн, як Росія, Франція та США.

Крім того, підприємство бере активну участь в організації  та проведення міжнародних виставок у таких країнах, як Росія, Білорусь, Єгипет, Німеччина, Литва, Франція.

Організаційну структуру  підприємства можна охарактеризувати як лінійно-функціональну, що викликано особливостями виробництва та діяльності ДНВП «Об`єднання Комунар» взагалі.

У зв`язку з виробництвом різнобічних видів продукції ДНВП «Об`єднання Комунар» поділене на кілька філій: Науково-технічне спеціальне конструкторське бюро «Полісвіт», завод «Коммунарсчетмаш», Харківський завод електроапаратури, Богодухівський електромеханічний завод, торгово-комерційна фірма «Берізка» та «Комунар». Однак, не зважаючи на таке розчленування підприємства ДНВП «Об`єднання Комунар» досить скоопероване та утворює одну організаційну структуру. Так лінійні керівники першого рівня, включаючи директорів філій, підпорядковуються генеральному директору ДНВП «Об`єднання Комунар». Фінансова діяльність, робота з персоналом та діяльність служби безпеки є спільною для всього ДНВП «Об`єднання Комунар».

Щодо фінансового стану  ДНВП «Об`єднання Комунар», то тут слід зупинитися на таких аспектах, як структура та динаміка активів і капіталу, динаміка фінансових результатів, стан ліквідності та платоспроможності, рівень рентабельності, ділової активності та фінансової стійкості. Фінансовий аналіз діяльності ДНВП «Об`єднання Комунар» проведений на основі даних фінансової звітності форми №1 «Баланс» та форми №2 «Звіт про фінансові результати» (додатки Д, И, Н, П,У, Ш).

У табл. 2.1. наведені дані про динаміку та структуру активів  ДНВП «Об`єднання Комунар» за 2008-2010 роки.

 Слід відмітити  за період 2008-2010 років поступовий ріст вартості майна підприємства. Так за 2009 рік вартість активів ДНВП «Об`єднання Комунар» зросла на 15%, ріст вартості майна за 2010 рік можна відзначити як незначний – усього 1%. Проте сталий ріст вартості майна може говорити про розширення виробничої діяльності ДНВП «Об`єднання Комунар». Активи підприємства включають в себе оборотні на необоротні активи.

 

Таблиця 2.1.

 

Динаміка та структура  активів ДНВП «Об`єднання Комунар»