Планування та аналіз оборотних коштів на підприємстві

ВСТУП

 

 

У сучасних ринкових умовах, що характеризуються нестабільністю економічної ситуації на глобальному та макроекономічному рівнях, вітчизняним підприємствам дуже важливо раціонально та ефективно здійснювати управління своїми активами. До однієї з найважливіших складових майна підприємства і відносяться оборотні кошти. А раціональне планування та ефективне використання оборотних коштів є одним з основних завдань будь-якого виробничого підприємства, адже вони мають вплив на різні аспекти операційної діяльності суб`єктів господарювання: на показники виробництва та реалізації продукції, використання матеріальних ресурсів у виробництві, структуру собівартості продукції, збалансованість грошових потоків за всіма видами діяльності, а також на фінансовий стан підприємств.

Крім того, в умовах обмеженості  джерел фінансування підприємства, підвищення ефективності використання обігових коштів дозволяє підприємству отримувати вільні матеріальні та грошові ресурси, що можуть бути використані в якості додаткових внутрішніх джерел для подальших інвестицій.

 Саме тому дослідження та удосконалення процесів планування та аналізу використання оборотних коштів, як складових системи управління ними, є актуальними в наш час для будь-якого підприємства.

Теоретичні основи сутності оборотних коштів та теорії управління обіговими коштами розглянуто у наукових працях вітчизняних у зарубіжних учених-економістів: А.О. Абубакера, І.О. Нич, І.А. Бланка, А.В. Бугая, Дж.К. Ван Хорна, Н.В. Ізмайлової, С.В. Калабухової, О.В. Лиси, І.О. Лук`янченко, та інших.

Метою роботи є узагальнення теоретичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо планування та аналізу використання обігових коштів.

Для вирішення даної мети у роботі поставлено та вирішено наступні завдання: дослідити економічну сутність обігових коштів підприємства; розглянути структуру, класифікацію та функції обігових коштів; дослідити методичні підходи до планування тв. аналізу використання обігових коштів підприємств; провести аналіз фінансового стану підприємства; подати технологію аналізу обігових коштів підприємства; проаналізувати ефективність використання обігових коштів підприємства; побудувати модель управління залишком грошових коштів Міллєра-Орра з метою оптимізації величини обігових коштів; дослідити залежність рівня ефективності виробництва від величини виробничих запасів; розглянути можливість використання показника доданої економічної вартості для аналізу використання обігових коштів.

Об`єктом дослідження є процес планування оборотних коштів підприємства та аналізу їх використання.

Предмет дослідження – теоретичні та методичні аспекти процесу  планування оборотних підприємства та аналізу їх використання.

Для дослідження економічної сутності оборотних коштів та обґрунтування процесів планування ними та аналізу використання оборотних коштів було застосовано загальнонаукові та специфічні методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, логічне узагальнення, вертикальний та горизонтальний аналіз, регресійний аналіз, аналіз коефіцієнтів.

Інформаційною базою  для написання роботи є основний текст праць вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавча база у сфері складання фінансової звітності, фінансова звітність (форма №1 «Баланс», форма №2 «Звіт про фінансові результати» та форма №3 «Звіт про рух грошових коштів») ДНВП «Об`єднання Комунар» за 2009-2011 роки.

Практичне значення отриманих  результатів полягає в тому, що: обґрунтування можливості оптимізувати загальну величину обігових коштів через управління цільовим залишком грошових активів дозволяє таким чином вивільняти підприємству значні суми грошових коштів та надає можливість підвищення ефективності використання як грошових коштів, окремо, так і обігових, взагалі; описана методика аналізу обігових коштів з використанням показника доданої економічної вартості дозволяє керівництву підприємства проводити більш широку оцінку ефективності використання обігових коштів та приймати виважені рішення щодо управління ними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ТА АНАЛІЗУ

ВИКОРИСТАННЯ ОБІГОВИХ КОШТІВ

 

 

1.1. Економічна сутність обігових коштів підприємства

 

 

Оборотні кошти є необхідним та невід`ємним елементом функціонування будь-якого підприємства. Вони покликані забезпечувати безперервність виробничого процесу підприємства, шляхом постійної мобілізації внутрішніх виробничих резервів і повного своєчасного фінансування його діяльності.

Оборотні кошти має  одночасно економічну та фінансову  природу. З економічного погляду вони є безпосереднім елементом виробництва, з фінансового – окрім натуральної форми обігові кошти мають ще і грошову форму. Крім того, оборотним коштам притаманні всі ознаки капіталу:

1) вартісна ознака, що визначає обігові кошти як гроші, які перебувають в обігу і дають дохід від цього обігу або які інвестовані в ресурси, що використовуються у процесі виробництва товарів та послуг;

2) натурально-речова ознака, характеризує обігові кошти як ресурси, що призначені для розвитку виробничо-торгівельного процесу;

3) генетична ознака: обігові кошти – це створені людиною ресурси, які використовуються у процесі виробництва товарів та послуг [56, с.7].

Таким чином, оборотні кошти, як економічна категорія, являють собою джерело фінансування ресурсів підприємства і засоби виробництва підприємства.

У процесу свого кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу та товарну (рис.1.1).

На першій стадії обігові  кошти, авансуючись спрямовані на придбання  сировини та матеріалів. Таким чином, вони з грошової форми  (Г) перетворюються в форму виробничих запасів (Т).

Наступна стадія кругообігу являє собою безпосередній процес виробництва. Даний етап передбачає перехід оборотних коштів із виробничих запасів (Т) в незавершене виробництво (В), а потім в готову продукцію (Тʹ).

 

 

Перша	оооооо	Друга	оооооо	Третя
Грошова (постачання) Г – Т		Виробнича (виробництво) Т – В – Тʹ		Товарна (реалізація) Тʹ– ДЗ – Гʹ

 

            Фонди обігу              Оборотні виробничі               Фонди обігу

                                                             фонди

 

Рис.1.1. Стадії кругообігу оборотних коштів

 

Третя стадія передбачає перетворення готової продукції в дебіторську заборгованість (ДЗ), або в безпосередньо грошові кошти (Гʹ) шляхом її реалізації.

Таким чином, оборотні кошти, проходячи послідовно всі три стадії кругообігу, вивільнюються у своїй первісній формі (грошовій) та знову авансуються на придбання виробничих запасів, тобто реалізують перший етап кругообігу. Саме під час кругообігу оборотних коштів і забезпечується безперервний процес виробництва.

Безперервність процесу виробництва передбачає наявність загального обороту оборотних виробничих фондів та фондів обігу, внаслідок якого вартість оборотних фондів переходить із сфери виробництва у сферу обігу, а вартість фондів обігу – із сфери обігу у сферу виробництва (рис.1.1). Тобто, оборотні кошти – це економічна категорія, яка органічно об`єднує оборотні фонди та фонди обігу [56, с. 7].

На даний момент існує досить велика кількість підходів щодо визначення економічної категорії оборотних коштів як вітчизняних, так і зарубіжних учених-економістів, що говорить про неоднозначність цього поняття.

У зарубіжній науковій літературі зустрічаються два таких поняття, як чистий оборотний капітал (net working capital)  та брутто-оборотний капітал (gross working capital).

Чистий оборотний капітал зарубіжні вчені визначають як різницю між оборотними активами та поточними зобов`язаннями, що свідчить про знадність підприємства вирішувати проблему своєї ліквідності [8, с. 363]. У вітчизняній практиці аналогічним поняттю чистий оборотний капітал є поняття власні обігові кошти за визначенням, що надано в Методичних рекомендаціях щодо підготовки аудиторського висновку  при перевірці відкритих акціонерних товариств та підприємств, які надані Аудиторською палатою України [38].

Інше поняття –  брутто-оборотний капітал, за словами Дж.К. Ван Хорна, більш цікаве для економістів та фінансових аналітиків та визначається як інвестиції підприємства в оборотні активи, а саме, в грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторську заборгованість та в товарно-матеріальні запаси [8, с. 363].

Звернувшись до української  нормативно-законодавчої бази, слід зазначити, що, згідно з Методичними рекомендаціями з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств від 28.07.2006 Центральної спілки споживчих товариств України, оборотні кошти – це грошові ресурси, вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. До них відносяться власні оборотні кошти, короткострокові кредити банку та залучені кошти інших кредиторів [37].

Дане визначення неповне, оскільки вказує лише на грошову форму обігових коштів та не враховує процес їх кругообігу.

Цей недолік був врахований Алєксєєвим І.В. та Поважним О.С. Вони зазначають, що оборотні кошти – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу оборотних фондів та фондів обігу [4; 46]. Так само вважає і Примак Т.О.[49, с. 63].

Схоже визначення обігових коштів надають вчені Н. Міценко, О.Ященко. Вони вважають, що обігові кошти – це у грошовому виразі вартість коштів у сфері виробництва та сфері обігу, які здійснюючи кругообіг, забезпечують безперервність виробничого процесу [13, c. 90].

Однак дана думка щодо визначення сутності оборотних коштів робить акцент на їх визначенні як сукупності оборотних виробничих фондів та фондів обігу, та зовсім не враховує характер авансування.

Розкривають фінансову  природу оборотних коштів через  процес авансування такі вчені-економісти як І. Бойчик,О. Волков, С. Покропивний, Л. Шваб визначаючи обігові кошти як сукупність грошових коштів та зазначають, що вони «авансуються для створення виробничих фондів та фондів обігу» [13, c. 91].

А.В. Калина та А.А. Котвицький зазначають, що обігові кошти –  це кошти авансовані для формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції, та інших предметів праці, потрібних для підтримування безперервної виробничої діяльності [13, c. 91]. Дане визначення є неповним з боку об`єкта авансування, оскільки в даному випадку зазначається вкладення коштів виключно в предмети праці.

Аналогічний підхід спостерігається  у Павлової Л.Н., яка стверджує, що обігові кошти являють собою вартісну оцінку сукупності матеріально-речових цінностей, які використовуються як предмети праці і які діють в натуральній формі, як правило, протягом одного виробничого циклу [43, с.187].

Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. вважають, що оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції [3, с. 126].

В.В. Бочаров і В.Е. Леонтьєв визначають оборотні кошти як економічну категорію, що характеризує послідовний процес перетворення грошових коштів у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію й знову у грошові кошти, тобто замкнене коло виробничого циклу [36]. Дане визначення розкриває сутність обігових коштів зі сторони кругообігу його різних форм та його призначення в забезпеченні безперервності виробничого процесу.

Поддєрьогін А.М. стверджує, що обігові кошти – це кошти, авансовані в обігові виробничі фонди та фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції і отримання прибутку [64].

Досить схожою є думка Зятковського І.В., який вважає, що обігові кошти – грошові кошти, авансовані в обігові виробничі фонди та фонди обігу, які забезпечують безперервність процесу виробництва і проведення розрахунків [23, с. 100].

Вищевикладені визначення поняття «оборотні кошти» с того чи іншого боку характеризують його економічну сутність. Найбільш повно розкривають дану категорію такі вчені як Поддєрьогін А.М. та Зятковський І.В. враховуючи у своїх визначеннях поняття «обігові кошти» і характер авансування, і їх властивість в забезпеченні планомірності та безперервності виробництва.

Таким чином, оборотними коштами вважається авансована в грошовій формі сукупна вартість для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, яка постійно переходить з однієї функціональної форми в іншу в процесі кругообігу з метою забезпечення безперервності процессу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

          Таке визначення оборотних коштів виявляє найбільш суттєві ознаки цієї економічної категорії: об`єктивне існування категорії в умовах функціонування товарно-грошових відносин; вартісну природу як провідну їх форму; авансований характер; економічну єдність оборотних виробничих фондів і фондів обігу; безперервність кругообігу ресурсів підприємства; платіжно-розрахункову функцію та цільове призначення [56, с. 17-18].