Планування та аналіз оборотних коштів на підприємстві

Дуже часто у нормативно-законодавчій базі та науковій літературі, крім категорії  «оборотні кошти» можна зустріти ще поняття «оборотний капітал» та «оборотні активи». Єдиної думки як співвідносити дані категорії на даний момент не існує. B табл. 1.1 показана різноманітність поглядів з приводу даного питання, починаючи з ототожнення понять «оборотні кошти», «оборотний капітал» та «оборотні активи», закінчуючи про ствердження хибності такої думки.

Вчені, які стверджують про тотожність вищезазначених понять пояснюють це тим, що зосередження оборотних коштів в активі балансу підприємства зумовило появу такого терміну як «оборотні активи» [56, с. 17].

Що ж стосується терміна  «оборотний капітал», то його виникнення вчені пояснюють становленням ринкових відносин, яке призвело до зміни форм власності та заміни поняття «фонд» на «капітал». До того ж капіталу властива функція інвестування, що передбачає вкладення коштів і отримання прибутку, а отже, тотожна функції авансування.

Вчені, що стверджують про несумісність цих понять аргументують свою думку наступним чином: «оборотний капітал» і «оборотні активи» не рівнозначні, оскільки оборотний капітал це частина загального капіталу, що інвестована в оборотні активи, він приймає їх натурально-речову форму і тільки по закінченню операційного циклу використання оборотних активів повертається в тій же формі.

Таблиця 1.1.

 

Погляди на співвідношення категорій «оборотні кошти»,

«оборотні активи» та «оборотний капітал»

 

Співвіднесення категорій	Центральна спілка споживчих товариств України	В.В.Бочаров	В.Е. Леонтьєв	Д.В. Лисенко	А.Г. Поршнєв	З.П. Румянцева	Н.Н. Селезньова	А.Ф. Іонова	А.М. Поддєрьогін	І.О. Нич	Дж. К. Ван Хорн
оборотні кошти  ≠оборотний капітал≠ оборотні активи	+									+
Оборотний капітал= оборотні активи= оборотні засоби		+	+								+
Оборотні кошти =оборотні активи							+	+
Оборотні кошти=оборотний капітал				+	+	+			+

 

Однак оборотний капітал  на відміну від активів не споживається і витрачається, а інвестується з подальшим його збільшенням, щоб повернутися після закінчення кожного свого обороту в тій же формі для наступного інвестування. Таким чином, оборотні активи й оборотний капітал є двома категоріями, які характеризують одні й ті ж об`єкти: грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції, запаси, дебіторську заборгованість, але поняття нетотожні [41; 51].

Щодо співвідношення поняття «оборотних активів» з «оборотним капіталом» та «оборотними коштами», то вчені вважають, що «оборотні активи» є вужчим поняттям за два останніх, оскільки поділ оборотних коштів на оборотні фонди та фонди обігу не враховує ринкових умов господарювання, зокрема таких складових господарських засобів сучасного підприємства як короткострокові фінансові інвестиції [51].

Останнє твердження про не включення в склад оборотних коштів короткострокових інвестицій не є обґрунтованим, оскільки на сучасному етапі при визначенні складу оборотних коштів та фондів обігу вчені цілком враховують ринкові умови господарювання.

Так, Бердар М.М. зазначає, що фонди обігу — це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери [8, с.176].

Таке трактування фондів обігу дозволяє цілком справедливо стверджувати про рівність понять «оборотні кошти» та «оборотний капітал».

Щодо співвідношення понять «оборотні кошти» та «оборотні активи», то тут слід зазначити, що оборотні активи, а саме такі, як сировина, матеріали упродовж одного виробничого циклу повністю переносять свою вартість на готову продукцію. Якщо припустити, що вищезазначені поняття тотожні, то в такому випадку в кінці кожного виробничого циклу підприємство повинно було б поповнювати обігові кошти на величину оборотних виробничих фондів та фондів обігу, в які були авансовані обігові кошти. Насправді ж цього не відбувається, а навпаки, обігові кошти вкладаються з метою отримання прибутку[41, с.135].

Крім того, критерієм  функціонування обох понять є тимчасовий інтервал. Тривалість періоду для функціонування оборотних активів визначається в один рік, або в один операційний цикл, а для оборотних коштів – в один рік, або у кругообіг. Кругообіг оборотних коштів визначається як сума операційного та комерційно-фінансового циклів, тобто тривалість періоду функціонування оборотних коштів довше на час комерційно-фінансового циклу [41,с.136].

Таким чином, в процесі  дослідження сутності оборотних  коштів було виявлено, що дана категорія є багатогранною та об`єднає в собі ознаки капіталу та активу. Та визначається як авансована в грошовій формі сукупна вартість для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, яка постійно переходить з однієї функціональної форми в іншу в процесі кругообігу з метою забезпечення безперервності процессу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

У процесі свого функціонування обігові кошти проходять три стадії, приймаючи при цьому різноманітні форми, та завжди повертаються до своєї первісної – грошової форми. Беручи до уваги поняття «обіговий капітал» та «обігові активи», що використовуються сучасними економістами, було виявлено, що поняття «обігові кошти» та «обіговий капітал» є синонімами, а категорії «оборотні активи» та «оборотні кошти» нетотожні, проте характеризують одні й ті ж об`єкти.

 

 

1.2. Склад, структура,  класифікація та функції обігових коштів

підприємства

 

 

 Опираючись на поняття оборотних коштів, доцільно стверджувати, що склад оборотних коштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів та фондів обігу підприємства.

Суттєвих розбіжностей між визначенням елементів оборотних виробничих фондів та фондів обігу не існує. Елементи оборотних виробничих фондів та фондів обігу представлені на рис. 1.2.

Оборотні виробничі  фонди – це сукупність предметів  праці та деяких знарядь праці. До оборотних виробничих фондів належать:

1) запаси;

2) незавершене виробництво;

3) витрати майбутніх  періодів.

Запасами вважаються матеріальні ресурси, що вже є власністю підприємства, але ще не були використані у господарській діяльності. До виробничих запасів слід віднести: сировину, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети, товари.

 Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких підприємство не завершило. Воно є лише на тих підприємствах, де тривалість виробничого циклу більша за один день [66, c. 291].

 

Рис. 1.2. Склад оборотних  коштів

 

 У вартісному вираженні незавершене виробництво охоплює витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші грошові кошти, необхідні для завершення виробничого циклу, але на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року тощо) такий цикл не встигає бути завершеним [66, с. 291].

До витрат майбутніх  періодів належать витрати на виконання науково-дослідницьких та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та ін., які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному році [66, с.291].

Фонди обігу, у свою чергу  визначаються як сума залишків готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери [8, с. 176].

Складовими елементами фондів обігу є:

1) готова продукція  на складі;

2) відвантажена готова  продукція;

3) грошові кошти на рахунках;

4) грошові кошти в  розрахунках;

5) дебіторська заборгованість;

6) готівка в касі.

Під готовою продукцією розуміється вартість вироблених підприємством товарів, що готові до реалізації. До витрат на її виготовлення повністю включаються витрати на комплектацію готової продукції, вартість її упаковки, а також витрати на виробництво готової продукції.

Дебіторська заборгованість по своїй суті становить товарний кредит, який підприємство надає своїм клієнтам на певний визначений термін. Вона характеризується такими особливостями:

1) для клієнта дебіторська заборгованість  є формою безкоштовного використання залучених коштів постачальника і платного товарного кредиту;

2) період оборотності дебіторської заборгованості впливає на тривалість фінансового циклу (проміжок часу між розрахунками з постачальниками і надходженням платежів від клієнтів). Тобто, чим вище дебіторська заборгованість у підприємства, тим більший об`єм грошових котів йому необхідно залучати для фінансування своєї поточної господарської діяльності;

3) обсяг дебіторської заборгованості  перебуває і прямій залежності  від обсягів виробництва та реалізації продукції підприємством;

4) прогнозований обсяг дебіторської заборгованості має лише оцінювальний характер.

Грошові активи підприємства є найбільш ліквідною формою обігових коштів, а також кінцевою. В сучасних умовах до грошових коштів відносять не лише їх залишки на банківських рахунках та в касі, а ще й короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються в грошові кошти та характеризуються невисоким ризиком втрати своєї вартості [12, с. 173].

Якщо процес виробництва на кожному підприємстві неперервний, то оборотні активи, що обслуговують його, у кожний момент перебувають одночасно як у сфері виробництва у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім того, зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу — грошову, товарну та виробничу.

          Співвідношення оборотних активів у сфері виробництва і сфері обігу залежить від особливостей організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних активів у сфері виробництва й обігу. Підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних активів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Слід зазначити, що склад  оборотних коштів на кожному підприємстві може відрізнятися за своїми елементами. Це залежить від галузі в якій функціонує підприємство.

Структура обігових коштів – це питома вага окремих елементів оборотних виробничих фондів та фондів обігу в загальній вартості оборотних коштів.

Залежність структури  оборотних коштів від виду промислової  діяльності підприємства наведена в табл. 1.2 [7].

Таблиця 1.2.

 

Залежність структури  оборотних коштів від виду

промислової діяльності

 

Вид промислової діяльності	Складова оборотних коштів, що має найбільш частку в загальній їх сумі	Причини відповідної структури  оборотних коштів
1. Вугільна  промисловість	Витрати майбутніх періодів	Великі підготовчі витрати, що передують видобутку корисних копалин
2. Легка і харчова промисловість	Сировина і матеріали	Значна матеріаломісткість продукції
3. Машинобудування та металообробка	Незавершене виробництво	Значна трудомісткість, складність виробничих процесів, значна тривалість виробничого циклу
4. Нафтохімічна промисловість	Товари	Значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача

       

На структуру оборотних активів підприємства, окрім виду діяльності підприємства впливає низка факторів, зокрема, галузь, в якій функціонує підприємство; особливості та тривалість операційного циклу; трудомісткість продукції; матеріаломісткість продукції; підготовчі витрати підприємства; форми розрахунків, що застосовує підприємство; відстань до споживачів продукції та постачальників сировини та ін.

   Існує безліч наукових думок щодо класифікації оборотних коштів. Головне питання постає у виборі класифікаційних ознак.

Поддєрьогін А.М. класифікує оборотні кошти за трьома ознаками: залежно від участі у кругообігу, від методів планування та регулювання та за видами. Івахненко В.М. крім цих ознак виділяє ще класифікацію обігових коштів за характером фінансових джерел формування.

Бланк І.А. та Берехтіна  Л.О. додатково поділяють оборотні кошти за періодом функціонування.

Таким чином, найбільш широка класифікація оборотних коштів наведена в табл.. 1.3 [40, с.126].

 

Таблиця 1.3.

 

Класифікація оборотних  коштів