Аналіз основних елементів оборотного капіталу підприємства та управління ними

     Однією  з форм порівняльного аналізу  є бенчмаркінг (англ. – benchmarking) як форма динамічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства – об'єкта аналізу. В практиці порівняльного аналізу найбільше використовується бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів, коли за еталонні величини беруться відповідні дані по інших підприємствах, які є прямими конкурентами підприємства.

     Особливості практичної реалізації алгоритму порівняльної характеристики розрахункових показників з її еталонними величинами доцільно розглянути на прикладі. Для цього  введемо такі припущення:

     • об'єктом дослідження комплексного фінансового аналізу є ЗАТ  «Перлина»;

     • для цілей комплексного фінансового  аналізу за еталонні показники взято  дані про фінансово-господарську діяльність ЗАТ «Молпродукт», ВАТ «Тетіївмаслозавод» та ВАТ «Златокрай»;

     • напрямки проведення дослідження та сукупність цільових показників, визначених для цілей дослідження (кількість  напрямків дослідження та рамки  сукупності цільових показників не є  обмеженими. Кількість напрямків  дослідження та фінансових показників і коефіцієнтів має відповідати  цілям організації комплексного аналізу на основі порівняльної характеристики розрахункових показників з їх еталонними величинами):

         - ліквідність: коефіцієнт покриття загальний, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт покриття запасів;

         - рентабельність: рентабельність продажу, період окупності власного капіталу, рентабельність підприємства;

         - ділова активність: обертання готової продукції, загальне обертання капіталу, обертання власного капіталу;

         - фінансова стійкість: коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт маневреності власних коштів, коефіцієнт структури залученого капіталу;

     • усі цільові показники розглядаються  як рівнозначні з ціною ваги в ω_i = 1;

     • усі підприємства вибірки належать до однієї галузі, що дає змогу забезпечити  повну зіставність фінансових показників та коефіцієнтів без додаткових перетворень відповідно до специфіки фінансово-господарської діяльності.

     На  основі вхідних даних по кожному  підприємству розраховуються абсолютні  значення цільових показників, а результати формуються у матриці, по рядках якої відображаються абсолютні значення сукупності цільових показників окремого підприємства, які формують графи  матриці (табл. 11.7). Крім того, необхідно  ввести додаткову графу форми  нормалізуючої функції, яка б відображала напрямок впливу зміни цільового показника на кінцевий результат.

     Наступним етапом є нормалізація порівняльної матриці на основі таких формул відповідно до форми нормалізуючої функції:

     k_i* = k_ij / max [k_i]для нормалізуючої функції mах();     (11.7)

     k_j* = min [k_i] / k_ij для нормалізуючої функції mіn().     (11.8)

     Пропонована нормалізація коефіцієнтів дає змогу  забезпечити зіставність різних показників, що використовуються при дослідженні, та врахувати різнонаправленість їх впливу на фінансову ситуацію на підприємстві. Здійснивши трансформацію порівняльної матриці на основі нормалізуючих функцій 11.7 та 11.8, отримаємо такі дані (табл. 11.8). Скориставшись формулою 11.9, визначимо абсолютне значення цільової функції комплексного фінансового аналізу, яке змінюється у проміжку [0; 1]. Максимальне значення цільової функції відповідає абстрактному підприємству, значення цільових показників якого сформовано на основі їх найкращих значень для підприємств вибірки, яка досліджується. Звичайно, можливий варіант, коли вся сукупність цільових показників одного із підприємств вибірки відповідатиме критичним значенням, тоді абсолютне значення цільової функції такого підприємства дорівнюватиме 1.

      ,          (11.9)

де  п — кількість цільових показників (п = 12, , ω_i = 1).

     Відповідно  до визначених вище основних слабких  місць у фінансово-господарській  діяльності підприємства має бути сформований  арсенал заходів щодо впливу на стан підприємства та забезпечення реалізації його потенціалу. Таким чином, перед  ЗАТ «Перлина» стоять завдання поліпшення ситуації з фінансування запасів, прискорення  реалізації готової продукції.

     Крім  того, специфіка комплексного фінансового  аналізу на основі порівняльної характеристики розрахункових показників з її еталонними величинами свідчить про доцільність  використання такого алгоритму обробки  вхідної інформаційної бази насамперед третіми особами, тобто потенційними кредиторами чи інвесторами, які  приймають рішення про визначення напрямків власної фінансово-господарської  діяльності, розглядаючи кілька альтернативних варіантів.

     Розглянуті  вище методики обробки вхідної інформаційної  бази з окремими алгоритмами її організації  являють собою базову формалізовану  форму комплексного фінансового  аналізу. З огляду на те, що сукупність інтересів замовників дослідження  фінансового стану підприємства на основі комплексного підходу може змінюватися у широкому діапазоні, то й аналітичне навантаження моделі комплексного фінансового аналізу  може на відповідному рівні варіювати, не змінюючи при цьому моделі його організації.

     Так, частковими випадками комплексного аналізу об'єкта дослідження відповідно до його цілей та потреб можуть розглядатися, зокрема, оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу (бізнесу), прогнозування банкрутства  підприємства та оцінка кредитоспроможності  об'єкта дослідження.

     Використання оцінки вартості підприємства (бізнесу) як однієї з форм комплексного аналізу спрямоване на ідентифікацію ринкового потенціалу підприємства – об'єкта дослідження, результатом при цьому буде не розрахункове значення «синтетичного» показника, а ринкова вартість діючого підприємства як цілісного майнового комплексу. Така вартість являє собою ціну, яку має сплатити потенційний інвестор за отримання повного контролю над підприємством. Як основні методи оцінки вартості підприємства можуть розглядатися капіталізація прибутку, оцінка на основі порівняння з аналогічними підприємствами, балансова вартість.

     Для оцінки вартості підприємств, цінні  папери яких котируються на організованих  ринках цінних паперів, може бути застосовано  метод оцінки за ринковою ціною акцій (ринковою капіталізацією) підприємства. За такого варіанта оцінки рівень економічного потенціалу підприємства – об'єкта аналізу відповідатиме добутку  кількості акцій, які перебувають  в обігу, на їх ринкову ціну або  середню ціну виконання угод за даними цінними паперами протягом періоду, який аналізується. Отримана ціна підприємства і буде інтегральним показником комплексного фінансового аналізу.

     Інший варіант оцінки вартості підприємства на основі розрахунку вартості корпоративних прав регулюється «Порядком оцінки державних корпоративних прав», затвердженим Постановою Кабміну № 1406 від 2 серпня 1999 р. Вона заснована на методі капіталізованої вартості і передбачає розрахунок вартості власного капіталу за такою формулою:

,       (11.10)

де ВВК  — вартість власного капіталу;

П —  прибуток підприємства — об'єкта аналізу  за останній обліковий період з початку  поточного року, що передує даті проведення оцінки;

ПП —  податок на прибуток;

А —  сума нарахованої амортизації;

К_В — кількість кварталів в останньому обліковому періоді з початку поточного року;

К_КАП — коефіцієнт прямої капіталізації (відповідно до додатку № 1 до Методики оцінки державних корпоративних прав);

ЗДБ —  залишок довгострокового боргу.

     Окремими  формами комплексного аналізу фінансового  стану підприємства є прогнозування імовірності банкрутства (див. Тема 10) та оцінка кредитоспроможності підприємства. Визначення кредитоспроможності підприємства передбачає ідентифікацію економічного потенціалу підприємства у формі оцінки ймовірності виконання підприємством власних зобов’язань, зокрема погашення кредиту.