де :В_ок – вартість конвертованої облігації; А_р – поточна ринкова вартість акції; k_k – коефіцієнт конверсії.

    Розрахункова  вартість акцій обчислюється в залежності від способів виплати дивідендів:

    - вартість акцій з постійними  дивідендами:

    А_пост = Д / g        (9.27)

де А_пост – розрахункова вартість акції з постійними дивідендами; Д – дивіденд; g – рівень дохідності акції.

    - вартість акцій, дивіденди на  які постійно зростають:

           (9.28)

    або      (9.29)

де А_зрост – розрахункова вартість акцій, дивіденди на які постійно зростають; Д₀ – останній виплачений дивіденд; Д₁ – дивіденд, що очікується в наступному році; t_Д – темп зростання дивіднду.

- вартість акцій, розмір дивідендів на які змінюється в різних періодах:

       (9.30)

де А_змін – розрахункова вартість акцій, розмір дивідендів на які змінюється в різних періодах; Д₁, …, Д_n – дивіденди і відповідних роках; В – вартість акцій у постпрогнозний період; n – кількість років прогнозування.

ТЕМА 10. Аналіз імовірності  банкрутства підприємства

 

    Банкрутство підприємств є порівняно новим  явищем для економіки України. Практика показує, що в умовах нестабільності економіки, грошового дефіциту, стрибків цінової політики, часто змінюваного  законодавства, багато підприємств  стають неплатоспроможними, що може призвести  до їх банкрутства. Питання діагностики  банкрутства і підтримки платоспроможності  підприємства вкрай актуальне в  Україні, про що свідчить тривала  криза неплатежів та її негативні  наслідки. Під неплатоспроможністю розуміється неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання після настання встановленого терміну їх сплати перед кредиторами, у тому числі щодо заробітної плати. Під банкрутством розуміється встановлена у судовому порядку фінансова неспроможність боржника здійснювати платежі за своїми зобов’язаннями. До стану банкрутства підприємство може призвести погіршення усіх показників, які визначають його фінансову стійкість, тому саме на них базується аналіз імовірності настання такого стану.

    У передбаченні можливого банкрутства, крім підприємства, зацікавлені його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники, страхові компанії тощо.

    Прогнозування банкрутства підприємства має на меті ідентифікацію потенційної  загрози банкрутства для своєчасного  формування системи заходів з  нейтралізації негативних тенденцій  розвитку фінансової ситуації на підприємстві.

    Провідне  місце в визначенні ймовірності  банкрутства підприємства належить фінансовому аналізу. Аналіз банкрутства  підприємства може здійснюватись на основі як неформалізованих, так і  формалізованих моделей. Неформалізовані  моделі прогнозування банкрутства  грунтуються на фундментальному підході, який передбачає урахування максимальної кількості факторів шляхом обробки фінансової інформації, отриманої із внутрішніх та зонішніх джерел Організація прогнозування банкрутства підприємств на основі неформалізованих методів дає змогу використовувати таку модель для потреб внутрішнього планування, не відносячи її до комплексного фінансового аналізу. Специфіка управління процесом оцінки ймовірності оголошення підприємства банкрутом на основі формалізованих методів свідчить, що вони є частковим випадком комплексного фінансового аналізу.

    В Україні розроблена Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, затверджена Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій. В ній провідну роль відведено саме фінансовому аналізу. Основним завданням проведення аналізу є оцінювання результатів господарської діяльності за попередній і поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства – платоспроможним (неплатоспроможним) і подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій. Результати проведеного аналізу відображаються в аналітичній записці. Згідно з цим методика складається з двох частин: аналізу фінансового стану та аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.

    Джерелами інформації для здійснення аналізу  є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшифровка дебіторської та кредиторської  заборгованості, бізнес-плани, матеріали  маркетингових досліджень тощо.

    Відповідно  до цього документа аналіз фінансового  стану неплатоспроможного підприємства здійснюється за такими етапами:

• аналіз динаміки валюти балансу та його структури;
• аналіз джерел власних коштів (аналіз фінансової незалежності, аналіз фінансової стабільності, аналіз фінансового левериджу, аналіз забезпеченості підприємства власним капіталом);
• аналіз структури кредиторської заборгованості;
• аналіз структури активів підприємства (аналіз необоротних активів, аналіз власних оборотних засобів, аналіз структури і тенденції оборотності оборотних засобів);
• аналіз витрат на виробництво;
• аналіз прибутковості підприємства;
• аналіз використання прибутку.

    Наступні  етапи аналітичної роботи відносяться  до аналізу виробничо-господарської  діяльності підприємства: загальна характеристика виробництва, аналіз стану та використання основних фондів, оборотних засобів, об’єктів незавершеного будівництва, стан охорони навколишнього середовища тощо.

    Результати  аналізу заносяться у встановлену  форму у вигляді таблиці “Основні фінансово-економічні показники та коефіцієнти”. Висновок комісії про доцільність занесення підприємства до Реєстру робиться на підставі узагальнення результатів аналізу.

    Найчастіше  для оцінки можливого банкрутства  підприємства використовують запропоновані  відомим західним економістом Е. Альтманом Z-моделі (Altman Z-score).

    Найпростішою  з них є двофакторна модель. Для неї вибирається всього два основних показника, від яких залежить імовірність банкрутства підприємства: коефіцієнт покриття (характеризує ліквідність) і коефіцієнт фінансової незалежності (характеризує фінансову стійкість). На основі аналізу західної практики були виявлені вагові коефіцієнти кожного з цих факторів:

    Z = –0,3877 – 1,0736·K_п + 0,0579·K_фз    (10.1)

де K_п – коефіцієнт покриття; K_фз – коефіцієнт фінансової зележності.

    Для підприємств, у яких Z=0, імовірність банкрутства менше 50% і далі знижується по мірі зниження значення Z.

    Позитивними якостями моделі є її простота, можливість застосування в умовах обмеженої  інформації про підприємство. Але  дана модель не забезпечує високу точність прогнозування банкрутства, так  як не враховує впливу на фінансовий стан підприємства інших важливих показників (рентабельності, ділової активності тощо). Похибка прогнозу за допомогою  двофакторної моделі оцінюється інтервалом ΔZ=+-0,65.

    В 1968 р. Альтаманом була розроблена формула п’ятифакторної моделі прогнозування банкрутства. Було досліджено 66 підприємств із використанням 22-х фінансових показників.

    Z = 1,2∙A + 1,4∙B + 3,3∙C +0,6∙D + 1,0∙E   (10.2)

де А  – частка робочого капіталу в активах (відношення суми робочого капіталу до загальної вартості активів); В –  рентабельність активів (відношення чистого  прибутку до загальної вартості активів); С – рентабельність активів, розрахована за чистим доходом (відношення чистого доходу до загальної вартості активів); D – відношення ринкової капіталізації підприємства до суми заборгованості; Е -–віддача активів (відношення обсягу продажу до загальної вартості активів).

    Практичні дослідження щодо вибіркової сукупності підприємств показали наступні результати (таблиця 10.1).

Таблиця 10.1

    Матриця інтерпритації результатів розрахунку Z-показника до п’ятифакторної моделі Альтмана

 

    Достовірність даної моделі за деякими джерелами  оцінюється на рівні 95%.

    У 1983 р. Е.Альтман запропонував новий варіант п’ятифакторної моделі для підприємств, акції яких не обертаються на організованих ринках цінних паперів:

Z = 0,717∙A + 0,847∙B + 3,107∙C +0,42∙D + 0,995∙E  (10.3)

де цільові  показники А, В, С, Е розраховуються за алгоритмом, наведеним в формулі 10.2, а показник D дорівнює відношенню балансової вартості акцій підприємства до суми заборгованості.

    У зарубіжних країнах також використовується показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера:

Z = 0,16x₁ – 0,22x₂ + 0,87x₃ + 0,10x₄ – 0,24x₅  (10.4)

де x₁ – відношення суми дебіторської заборгованості та грошових коштів до загальної вартості активів підприємства; x₂ – відношення постійного капіталу до загального розміру пасивів підприємства; x₃ – відношення фінансових витрат підприємства до виручки від реалізації продукції; x₄ – відношення витрат на персонал до доданої вартості, яку він виробляє; x₅ – відношення валового прибутку підприємства до залученого капіталу.

    Наведене  рівняння було отримане методом кореляційного  аналізу статистичної вибірки 95 малих  і середніх промислових підприємств. Вірогідність затримки платежів для  різних значень Z наведена в таблиці 10.2.

Таблиця 10.2

    Вірогідність  затримки платежів для різних значень  Z

 

    Модель  Спрінгейта передбачає розрахунок інтегрального показника, за допомогою якого здійснюється оцінка ймовірності визнання підприємства банкрутом:

    Z = 1,03x₁ – 3,07x₂ + 0,66x₃ + 0,4x₄    (10.5)

де x₁ – відношення суми робочого капіталу до загальної вартості активів підприємства; x₂ – відношення суми прибутку (до сплати податків та відсотків) до загальної вартості активів підприємства; x₃ – відношення суми прибутку (до сплати податків) до короткострокової заборгованості підприємства; x₄ – відношення обсягу продажу підприємства до загальної вартості його активів.

    Підприємство  з достовірністю 92% може бути віднесене  до категорії потенційних банкрутів, якщо розрахункове значення Z-показника менше 0,862.

    Модель  Лису передбачає оцінку ймовірності банкрутства підприємства на основі чотирифакторної моделі Z-показника:

    Z = 0,063x₁ – 0,092x₂ + 0,057x₃ + 0,001x₄   (10.6)

де x₁ – відношення суми оборотних активів до загальної вартості активів підприємства; x₂ – відношення суми прибутку від реалізації до загальної вартості активів підприємства; x₃ – відношення суми нерозподіленого прибутку до загальної вартості активів підприємства; x₄ – відношення суми власного капіталу підприємства до суми його залученого капіталу.