6. Середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду обороту в днях) (Тобд) – відношення календарного фонду часу за певний період (наприклад, за рік – 365 днів) до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості (Кодз):

             (8.7)

    Цей коефіцієнт характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Позитивно оцінюється зниження середнього терміну обороту дебіторської заборгованості.

    7. Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) – відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості (КЗ):

             (8.8)

    Даний показник свідчить про розширення або  зниження комерційного кредиту, що надається  підприємству. Зростання коефіцієнта  оберненості кредиторської заборгованості свідчить про підвищення швидкості  сплати заборгованості підприємства, а зниження – про зростання  купівлі продукції в кредит.

    8. Середній термін обороту кредиторської заборгованості (тобк) – відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнта оберненості кредиторської заборгованості за цей же період (кокз):

             (8.9)

    Показник  відображає середній термін повернення боргів підприємства.

    9. Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів (ФПВ) – відношення виручки від реалізації до середньої за період величини необоротних активів (НОА):

             (8.10)

    Цей показник характеризує ефективність використання необоротних активів. Оцінюється позитивно  зростання цього показника, тобто  збільшення величини продажу, що припадає на одиницю вартості засобів.

    10. Коефіцієнт оберненості власного капіталу (Ковк) – відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості власного капіталу (ВК);

             (8.11)

    Коефіцієнт  оберненості власного капіталу відображає швидкість обороту власного капіталу, тобто його активність. Різке зростання  цього показника говорить про  підвищення рівня продажу. Суттєве  його зниження свідчить про тенденцію  до бездії частини власних коштів.

    11. Продуктивність праці (ПП) – відношення виручки від реалізації продукції до середньоспискової чисельності працівників (Чис):

             (8.12)

    12. Питома вага продукції, що поставляється на експорт (ПВП) – визначається як відношення величини виручки з продукції на експорт (ВРЕ) до загальної виручки від реалізації продукції:

             (8.13)

    При аналізі ділової активності, крім дослідження основних її кількісних показників, обов'язково треба аналізувати  виконання планових показників, що відображають діяльність підприємства, їх динаміку. Особлива увага має  приділятися аналізу ефективності використання ресурсів, темпів зростання  обсягу реалізації; авансованого капіталу, прибутку. При цьому темпи зростання обсягу реалізації повинні перевищувати зростання авансованого капіталу, а темпи зростання прибутку перевищувати темпи зростання реалізації.

    Погіршення  фінансового стану підприємства супроводжується “проїданням” власного капіталу. Підприємство збільшує свої боргові зобов’язання, і через це падає його фінансова стійкість, фінансова незалежність. А фінансова стійкість, як відомо, виступає критерієм надійності у ділових взаємовідносинах між партнерами. Стійкість економічного зростання дозволяє припустити, що підприємству не загрожує банкрутство. Тому перед керівництвом підприємства стоїть завдання забезпечити стійкі темпи зростання економічного розвитку. Збільшення обсягів виробництва залежить від зростання майна (активів) підприємства. Залучення додаткових ресурсів можливе за допомогою внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування. Для характеристики ділової активності підприємств використовується коефіцієнт стійкості економічного зростання, який обчислюється за формулою:

            (8.14)

де  k_сез – коефіцієнт стійкості економічного зростання; Пр – чистий прибуток підприємства; Див – дивіденди, що виплачуються акціонерам; ВК – власний капітал підприємства.

    Коефіцієнт  стійкості економічного зростання  показує, якими темпами збільшується власний капітал за рахунок фінансово-господарської  діяльності, а не за рахунок залучення  додаткового акціонерного капіталу. Тобто, він вказує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство в подальшому, не змінюючи співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою тощо. Розширену  факторну модель для розрахунку коефіцієнта  стійкості економічного зростання  можна подати наступним чином:

        (8.15)

тобто k_сез = К_РП · R_РП · К_ОБ · К_ЗОК · К_пл · К_КЗ · К_ФЗ   (8.16)

де Прі – сума реінвестованого прибутку; Пч – сума чистого прибутку; ВР – виручка від реалізації продукції; ОбК – середньорічна вартість власних оборотних коштів; ПА – сума поточних активів підприємства; ПП – сума поточних пасивів підприємства; ВБ – валюта балансу; ВК – сума власного капіталу підприємства.

    Економічна  інтерпритація вказаних факторів наступна:

• К_РП – чатска прибутку, реінвестованого у виробництво;
• R_РП – рентабельність реалізованої продукції;
• К_ОБ – оборотність власних оборотних коштів;
• К_ЗОК – забезпеченість власними оборотними коштами;
• К_пл – коефіцієнт поточної ліквідності;
• К_КЗ – частка короткострокових зобов’язань у капіталі підприємства;
• К_ФЗ – співвідношення загального та власного капіталу підприємства.

ТЕМА 9. Аналіз інвестиційної  діяльності підприємства

 

    9.1. Аналіз ефективності  інвестиційних проектів

    Діяльність  підприємств потребує періодичного прийняття рішень стосовно інвестування фінансових ресурсів на оновлення наявної  матеріально-технічної бази, на розширення обсягу виробництва, освоєння нових  видів діяльності тощо. Обмеженість  вільних фінансових ресурсів, які  можна використовувати для інвестування, наявність альтернативних варіантів  обумовлюють необхідність глибокої аналітичної розробки проектів на кожній із стадій здійснення інвестиційної  діяльності.

    Головний  критерій оцінки інвестицій – це їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через  певні грошові потоки. Це можуть бути прибутки від реалізації продукції, дивіденди і відсотки на вкладений  капітал, відсотки по вкладах коштів на депозити тощо.

    Ключовою  проблемою для вироблення правильних підходів до оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з  одержаними за їх рахунок грошовими  потоками (саме на цьому грунтується розрахунок окупності інвестицій) є проблема зіставності інвестицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінностей грошей у часі, в тому числі такого фактора, як середньоринкові (або інші прийнятні для інвестора) норми дохідності (рентабельності) вкладеного капіталу. Фінансовий аналіз інвестиційної діяльності підприємств покликаний вирішити цю проблему.

    При аналізі ефективності інвестиційної  діяльності підприємства використовують наступні показники.

    Сума  інвестицій – це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних вкладень. Ці витрати мають довгостроковий характер. За період функціонування проекту (життєвий цикл проекту) капітал, вкладений у такі активи, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал, вкладений в оборотні активи, по закінченні життєвого циклу проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.

    При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба враховувати (у  бік зменшення) ліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний  проект пов’язаний з впровадженням  нових об’єктів замість застарілих. У разі реалізації основних засобів, що замінюються, сума початкових витрат на проект зменшується на продажну вартість об’єкта.

    Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект (суми інвестицій) – це запорука якості розрахунків окупності інвестицій, бо вони і є об’єктом оцінки окупності.

    Грошовий  потік – дисконтований або недисконтований дохід від здійснення проекту, який включає чистий прибуток і амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації продукції. Крім того, якщо у завершальний період життєвого циклу проекту у підприємства-інвестора залишається майно у вигляді недоамартизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та у вигляді вкладення капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період.

    Чиста теперішня вартість проекту (NPV – Netto Present Value) – це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятної для інвестора ставки дохідності, і сумою інвестиції. Вона визначається за формулою:

    NPV = PV – CI       (9.1)

де PV – дисконтований грошовий потік від функціонування проекту; CI – поточна сума інвестицій.

    Оскільки  чиста теперішня вартість є результатом  порівняння вкладеного капіталу з доходом  дисконтованим, тобто таким, який враховує сподівання інвестора щодо його прибутковості у конкретних умовах формування її норми, критерієм доцільності інвестування у той чи інший проект є дотримання умови NPV≥0. Тобто, проект можна вважати прийнятним, якщо загальна величина накопиченого грошового потоку за період його здійснення досягає (або перевершує) суму початкової інвестиції. З двох альтернативних проектів кращий той, у якого величина NPV більша.

    Термін  окупності інвестицій – час, протягом якого грошовий потік, одержаний  інвестором від втілення проекту, досягає  величини вкладених у проект фінансових ресурсів. Його можуть визначати без  урахування необхідності грошових потоків  у часі або з урахуванням такої  необхідності.

    Аналіз  доцільності інвестицій не можна  обмежувати визначенням терміну  окупності проекту, бо це не дає відповіді  на важливе запитання, як загальна дохідність проекту за весь час експлуатації, включаючи і період після визначеного  терміну окупності. Бо очевидно, що проекти можуть приносити доходи і після закінчення цього терміну, а інші завершують свій життєвий цикл протягом цього терміну.

    Якщо  припустити, що інвестиції (СІ) будуть генерувати протягом (t) років річні доходи в розмірі Р₁, Р₂, …, Р_t, загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) та чистий приведений ефект (NPV) відовідно будуть розраховуватись за формулами:

            (9.2)

           (9.3)

    Більш детально, з урахуванням діючого  в Україні порядку оподаткування  прибутку і нарахування амортизації  основних засобів, формулу 9.3 можна  представити у вигляді:

    

         (9.4)

де NPV – чиста теперішня вартість проекту; P₁, P₂, …, P_t – виручка (валовий дохід) від реалізації проекту за відповідні роки у цінах базового року; C₁, C₂, …, C_t – поточні оперційні витрати на експлуатацію проекту за відповідні роки у цінах базового року (без амортизаційних відрахувань); А₁, А₂, …, А_t – суми амортизаційних відрахувань за відповідні роки; – базисні індекси цін на продукцію, що формують доходи від реалізації проекту відповідного року; - базисні індекси цін на ресурси, що формують поточні витрати на експлуатацію проекту; m – ставка оподаткування прибутку; r₁, r₂, …, r_t – ставки дохідності інвестування, прийнятні для інвестора, за відповідні роки; СІ – сума інвестицій.

    Якщо  проект передбачає не одноразову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом l років, то формула 9.3 матиме вигляд:

          (9.5)

де j – прогнозний рівень інфляції.

    Термін  окупності проекту визначає кількість років, за які загальний приведений прибуток дорівнюватиме обсягу інвестицій. Термін окупності повинен бути меншим від загального терміну життя проекту. Алгоритм розрахунку строку окупності залежить від рівномірності розподілення прогнозних доходів від інвестицій. Якщо дохід по роках роподілений рівномірно, то строк окупності розраховується діленням одноразових витрат на величину річного доходу. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим відрахуванням числа років, протягом яких інвестиції будуть погашені.